Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.12.2018 року у справі №820/5042/18

УХВАЛА

07 лютого 2019 року

Київ

справа №820/5042/18

адміністративне провадження №К/9901/66340/18

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Хохуляка В.В., розглянувши клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи №820/5042/18 за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна фізичної особи - підприємця ОСОБА_2; зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків відкритих в банківських рахунках, які обслуговують фізичну особу-підприємця ОСОБА_2,

встановив:

Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області звернулось до адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна фізичної особи - підприємця ОСОБА_2; зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків відкритих в банківських рахунках, які обслуговують фізичну особу-підприємця ОСОБА_2.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від
17.10.2018, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області 21.11.2018, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2018 у справі №820/5042/18 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Ухвалою Верховного Суду від 03.12.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від
17.07.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від
17.10.2018 у справі №820/5042/18 за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна фізичної особи - підприємця ОСОБА_2; зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків відкритих в банківських рахунках, які обслуговують фізичну особу-підприємця ОСОБА_2.

На адресу Верховного Суду від податкового органу надійшло клопотання про передачу справи №820/5042/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Мотивуючи клопотання, позивач зазначає, що виконуючи свою функціональні обов'язки звертається до адміністративного суду з таких категорій справ: підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків та зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків відкритих у банківських та інших фінансових установах.

Як вважає позивач, за вказаними категоріями справ, у більшій частині, суди приймають рішення не на користь податкового органу, посилаючись на неоднозначну судову практику. На думку позивача, суд касаційної інстанції, вирішуючи подібні справи приходить до суперечливих рішень. Зокрема, у постановах Верховного Суду від 06.02.2018, від 27.03.2018, від 03.05.2018, від 26.06.2018 суд дійшов висновку про те, що непідтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у судовому порядку унеможливлює право податкового органу на звернення до суду з позовом про застосування арешту коштів на його рахунках.

Позивач вказує, що у справах, де спір виник з аналогічних підстав, які перебувають у судових провадженнях, суди не можуть висловити чіткої позиції з приводу підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна та зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, що зумовило виникнення у практиці застосування норм податкового законодавства неоднозначне тлумачення та застосування норм права.

Відповідно до частини 5 статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Частинами 1 та 2 статті 347 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи; питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується більшістю від складу суду, що розглядає справу.

Проаналізувавши зазначені в клопотанні підстави, якими заявник обґрунтовує необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, судом встановлені наступні обставини.

Як вірно зазначено позивачем, Верховним Судом ухвалено постанову від 27.11.2018 у справі №820/1929/17, згідно якої, колегія суддів вирішила відступити від висновку, раніше викладеного у даній категорії спорів.

Так, Верховним Судом висловлено правову позицію, що адміністративний арешт коштів платника податків є похідним від арешту майна та відповідно може бути застосований рішенням суду за зверненням контролюючого органу тільки у випадку прийняття таким органом рішення про накладення адміністративного арешту на майно платника податків.

Суд у складі палати, вважав за необхідне відступити від висновку, що зроблений Верховним Судом у постанові від 27.03.2018, справа №813/2316/17, щодо застосування абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 та пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України, згідно якого арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Із системного тлумачення положень статті 94 Податкового кодексу України судом не встановлено, що адміністративний арешт коштів платника податків є похідним від адміністративного арешту майна, відмінного від коштів, і може бути застосований судом виключно у випадку існування рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Непідтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в судовому порядку не обмежує право податкового органу на звернення до суду про застосування арешту коштів на рахунках відповідача, але за умови наявності відповідних підстав, визначених Податковим кодексом України.

На підставі вищевикладеного, проаналізувавши зазначені підстави, якими заявник обґрунтовує необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку про залишення клопотання без розгляду, оскільки палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо зазначеної позивачем категорії спорів. Крім того, слід наголосити, що зазначені у клопотанні судові рішення, висновки яких, на думку податкового органу є суперечливими, ухвалені у часовому періоді до прийняття постанови палатою Верховного Суду. З урахуванням зазначеного, суд не знаходить очевидних підстав для задоволення клопотання позивача про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Відповідно до частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Враховуючи викладене, клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи №820/5042/18 підлягає поверненню позивачу без розгляду.

Керуючись частиною 2 статті 167, частиною 5 статті 346, частинами 1 та 2 статті 347 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про передачу справи №820/5042/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду - повернути без розгляду.

Направити заявнику копію ухвали про повернення заяви без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає..............

В.В. Хохуляк

Суддя Верховного Суду