Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.08.2021 року у справі №480/1768/21

УХВАЛА

09 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 480/1768/21

адміністративне провадження № К/9901/27951/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Калашнікової О. В.,

суддів: Данилевич Н. А., Мартинюк Н. М.,

перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року та

на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2021 року

у справі №480/1768/21

за позовом ОСОБА_1

до Сумської районної державної адміністрації Сумської області

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1) звернулася до суду з позовом до Сумської районної державної адміністрації Сумської області (надалі - відповідач), в якому просила:

-визнати протиправним та скасувати наказ керівника апарату Сумської районної державної адміністрації Сумської області від 30 січня 2020 року №43-к в частині звільнення 31 січня 2020 року ОСОБА_1 з посади начальника відділу фінансово-господарського забезпечення-головного бухгалтера апарату Сумської районної державної адміністрації Сумської області у зв'язку зі скороченням штату державних службовців відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу";

-поновити позивачку на посаді начальника відділу фінансово-господарського забезпечення-головного бухгалтера апарату Сумської районної державної адміністрації Сумської області з 01 лютого 2020 року;

-стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 лютого 2020 року по день набрання судовим рішенням законної сили.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року вказана позовна заява була залишена без руху, оскільки судом визнані неповажними причини пропуску строку звернення до суду, у зв'язку з чим позивачці був наданий строк для усунення недоліків позовної заяви та запропоновано надати суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав пропуску строку звернення до суду та надати докази поважності причин його пропуску.

На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху ОСОБА_1 надала до суду заяву про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та його поновлення, яка за змістом фактично дублювала подану разом із позовом заяву про поновлення строку для звернення до суду, та в якій, однак, не зазначено підстави для поновлення строку звернення до суду та не надано докази на їх підтвердження.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року вказаний позов повернуто позивачці. Зазначена ухвала оскаржена в апеляційному порядку.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року у справі №480/1768/21 - залишено без змін.

Не погодившись із вищезазначеною постановою суду апеляційної інстанції, позивачка подала до Верховного Суду касаційну скаргу.

Обговоривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Предметом оскарження у справі є наказ керівника апарату Сумської районної державної адміністрації сумської області від 30 січня 2020 року №43-к про звільнення позивачки. До суду із позовом ОСОБА_1 звернулась 03 березня 2021 року.

Згідно із статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відтак, строк для оскарження рішень, з приводу правомірності яких виник спір, становить один місяць і його відлік розпочинається з дня, коли позивач дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Положеннями частини 1 статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли частини 1 статті 121 КАС України встановлено неможливість такого поновлення.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011).

Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Таким чином, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.

Підсумовуючи зазначене, реалізувати своє право на захист в порядку адміністративного судочинства, зокрема в спорах, які виникають у зв'язку з проходженням публічної служби, потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні і об'єктивні причини.

При цьому, поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Звертаючись до суду щодо оскарження наказу про звільнення з публічної служби із пропуском місячного строку, ОСОБА_1 зазначила декілька підстав, а саме: неодноразове звернення до медичних закладів з грудня 2019 року по січень 2020 року; перенесення операції з квітня по травень 2020 року; необхідність здійснення догляду за матір'ю похилого віку, що проживає в іншому місті з червня по вересень 2020 року; запровадження карантинних обмежень на всій території України на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211; відсутність спеціальних знань у галузі права та технічної можливості звернення до суду. На думку позивачки, внаслідок вказаних обставин вона була позбавлена права на звернення до суду.

Однак, суди попередніх інстанцій констатували, про недоведеність позивачем поважності причин пропуску строків звернення до суду, оскільки зазначені позивачем обставини мали місце і до, і після спливу місячного строку, встановленого для звернення до суду в даній категорії справ. Крім того, доводи щодо відсутності спеціальних знань у галузі права також не можуть вважатись обґрунтованими та розцінюватись як належна та поважна причина пропуску строку звернення до суду, оскільки на підставі статті 59 Конституції України, статті 3 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" заявник має право на професійну правничу допомогу, у тому числі на безоплатну правову допомогу.

За змістом статті 122 КАС України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). До того ж "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Відтак, скаржник не вказав про об'єктивну неможливість звернення до суду з метою запобігання пропуску встановленого законом строку для оскарження наказу, що, з огляду на наведене, могло б свідчити про його намір відновити свої порушені права.

Доказів існування поважних причин, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду із цим позовом, позивачем не надано.

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини, а до скарги не додано будь-яких доказів поважності пропуску строку на звернення з позовом до суду, які би зумовлювали об'єктивну неможливість вчасного звернення за захистом до суду.

Отже, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми статті 122 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом частини 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справ) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 332, 333 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2021 року у справі №480/1768/21 за позовом ОСОБА_1 до Сумської районної державної адміністрації Сумської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.........................................

О. В. Калашнікова

Н. А. Данилевич

Н. М. Мартинюк

Судді Верховного Суду