Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.08.2021 року у справі №420/1713/21

УХВАЛА

09 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 420/1713/21

адміністративне провадження № К/9901/27110/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М. В.,

суддів: Калашнікової О. В., Мартинюк Н. М.,

перевіривши касаційну скаргу військової частини А1620 ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року у справі № 420/1713/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1620 про визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати грошової компенсації та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А1620, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно, що належало позивачу до видачі станом на 01 серпня 2017 року;

зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно, що належало позивачу до видачі станом на 01 серпня 2017 року;

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 серпня 2017 рік включно;

зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 серпня 2017 рік включно.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року позов задоволено.

Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику надано строк для усунення недоліків 7 днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року апеляційну скаргу повернуто на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Верхового Суду з касаційною скаргою.

У поданій касаційній скарзі скаржник, з посиланням на неправильне застосування судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційної інстанції.

На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України, оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Верховний Суд, під час розгляду матеріалів касаційної скарги, поданої на процесуальну ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року, констатує таке.

Відповідач утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору, а отже обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, не є підставою для відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення за наслідками перегляду справи.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, що підстави для звільнення відповідача від сплати судового збору відсутні.

За змістом частини 3 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених частини 3 статті 333 КАС України, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень з питань повернення заяви позивачеві (заявникові), поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування єдиної правозастосовної практики.

Водночас аналіз оскаржуваного судового рішення та доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики з питань застосування відповідних норм права, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтею 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини А1620 ухвалу П 'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року у справі № 420/1713/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіМ. В. Білак О. В. Калашнікова Н. М. Мартинюк