Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.08.2018 року у справі №807/238/16

УХВАЛА

06 серпня 2018 року

Київ

справа №807/238/16

адміністративне провадження №К/9901/55563/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2018 у справі №807/238/16 (876/2408/18) за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Зазначена касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2018 розподілена на суддю Гончарову І.А.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14.03.2016 року №0003021701, яке було винесене на підставі акту перевірки та рішення ГУ ДФС України в Закарпатській області №93/Б/07-16-10-04-47 від
25.02.2016 року за яким встановлено порушення та збільшено суми грошового зобов'язання - податку з доходів фізичної особи на суму 11 395,13 грн. та за штрафними санкціями в сумі 3 018,78 грн.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.01.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2018 позов задоволено повністю.

Державна податкова інспекція у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області звернулася до суду з касаційною скаргою на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2018 у справі №807/238/16 (876/2408/18), в якій просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд прийшов до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1762
гривень (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від
07.12.2017 № 2246-VIII).

Враховуючи викладене, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 176200 грн., відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі №807/238/16 (876/2408/18) є вимога про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14.03.2016 року №0003021701, яке було винесене на підставі акту перевірки та рішення ГУ ДФС України в Закарпатській області №93/Б/07-16-10-04-47 від 25.02.2016 року за яким встановлено порушення та збільшено суми грошового зобов'язання - податку з доходів фізичної особи на суму 11 395,13 грн. та за штрафними санкціями в сумі 3
018,78 грн.

Випадків, які б виключали можливість застосування положень частини 2 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається.

Отже, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2018, ухвалена за результатами апеляційного перегляду рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 у справі щодо оскарження визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14.03.2016 року №0003021701, не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від
24.05.2018 у справі №807/238/16 (876/2408/18).

Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова