Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.12.2019 року у справі №320/5922/18
Ухвала КАС ВП від 03.12.2019 року у справі №320/5922/18

УХВАЛА

02 грудня 2019 року

Київ

справа №320/5922/18

адміністративне провадження №К/9901/32551/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л. О.,

суддів: Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду про визнання необґрунтованою заяву про відвід судді Бєлової Л. В. від 26 липня 2019 року, ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду про відмову в задоволенні заяви про відвід судді від 30 липня 2019 року, ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду про визнання необґрунтованою заяву про відвід суддів Бєлової Л. В. та Аліменка Л. К. від 11 вересня 2019 року та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду про відмову у задоволенні заяви про відвід суддів від 16 вересня 2019 року у справі № 320/5922/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, третя особа - Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства соціальної політики України (далі - відповідач), третя особа - Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, у якому просив:

визнати протиправними дії Міністерства соціальної політики України, за порушення Закону України "Про звернення громадян", за порушення строків розгляду заяви позивача протягом чотирьох місяців, за відмову запросити позивача на розгляд його заяви, за ненадання способу оскарження прийнятого рішення;

зобов'язати Міністерство соціальної політики України, повторно розглянути заяву позивача від 24.01.2018 року, з урахуванням рішень судів, Закону України "Про звернення громадян" та надати результати розгляду до суду і позивачу;

визнати протиправними дії Міністерства соціальної політики України, за неналежний розгляд звернення позивача, за надання недостовірної інформації, за не надання відповіді на всі запити позивача;

зобов'язати Міністерство соціальної політики України, повторно розглянути заяву позивача від 24 січня 2018 року, з урахуванням рішень судів, Закону України " Про звернення громадян", та заявлених вимог та надати результати розгляду до суду і позивачу;

здійснити перевірку пенсійної справи ОСОБА_1, зокрема правові підстави зміни пенсійних виплат з 01 листопада 2011 року через розпорядження від 22.12.2011р. через "зміну надбавки", в зв'язку з чим був зменшений розмір основної пенсії ОСОБА_1 в двадцять два рази з 2941 гривні основного розміру пенсійних виплат до 135 гривен на 22.12.2011р. та чому розпорядження застосовано до минулого часу;

перевірити правові підстави переведення ОСОБА_1 на обрахування пенсійних виплат з статті 22 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", на статті 22 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" ж закону, без заяви ОСОБА_1 та без відома ОСОБА_1, що в рішенні Верховного суду України від 08.06.2016р. справа №331/336/15-а, вже визнано неправомірним зміну розміру пенсійних обрахувань, без переведення на інший вид пенсії. Можливо "рабовласник" ОСОБА_1 який зменшив ОСОБА_1 розмір пенсійних виплат в двадцять два рази, продовжує працювати зараз, але не хоче декларувати ОСОБА_1 як "раба", та не вказує фамілії;

в зв'язку з тим, що ОСОБА_1 набув права на пенсійні виплати, ще з 1983 року, поновити ОСОБА_1 розмір виплати пенсійних виплат з 01 листопада 2011 року в розміру встановленому рішенням Київського апеляційного суду від 01 червня 2011 року справа №2а- 1322/10, підтверджене ухвалою ВАСУ від 13 березня 2013 року, рішенням ВАС України від 07 вересня 2016 року справа №К/800/11900/16, якими встановлено що пенсія ОСОБА_1 має бути відповідно до статті 22 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та інших осіб", у розмірі 110% від 3,5 розмірів мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та додаткової пенсії постраждалому від ЧАЕС III категорії із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно ~law25~;

з 16 листопада 2015 року, ОСОБА_1 як постраждалий від ЧАЕС ІІІ категорії, з урахуванням часу роботи на території радіаційного забруднення, набув права на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому прошу перевести ОСОБА_1 обрахування пенсійних виплат згідно пенсії за віком, з урахуванням ст 6.77. Закону України "Про пенсійне забезпечення", та додаткової пенсії як постраждалому від ЧАЕС III категорії.

притягнути винних осіб, в позбавленні ОСОБА_1 прав, свобод гарантованих ст.
22.58 Конституції України при зміни ОСОБА_1 основного розміру пенсійних виплат в двадцять два рази з 01.11.2011р., застосувавши розпорядження від 22 грудня 2011 року до минулого часу, та осіб які узурпували права ОСОБА_1, та без переводу на інший вид пенсії, змінили розмір пенсійних виплат ОСОБА_1;

зобов'язати Відповідача, відшкодувати матеріальні збитки ОСОБА_1 в розмірі 500000 гривен, (п'ятсот тисяч гривен), та стягнути з відповідача кошти в сумі 500000 гривен;

зобов'язати Відповідача відшкодувати моральну шкоду ОСОБА_1 в розмірі 500000
гривен, (п'ятсот тисяч гривен), та стягнути з відповідача кошти в сумі 500000
гривен.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, позов задоволено частково:

визнано протиправними дії Міністерства соціальної політики України щодо надання у листі від 22 травня 2018 року №9806/0/2-18/21 неповної відповіді ОСОБА_1 на його заяву від 24 січня 2018 року;

визнано протиправними дії Міністерства соціальної політики України щодо порушення термінів розгляду заяви ОСОБА_1 від 24 січня 2018 року, які встановлені статтею 20 Закону України "Про звернення громадян";

визнано протиправною бездіяльність Міністерства соціальної політики України щодо неповідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду його заяви від 24 січня 2018 року;

зобов'язано Міністерство соціальної політики України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24 січня 2018 року та прийняти рішення з урахуванням висновків, викладених у даному судовому рішенні.

В частині позовних вимог про визнання протиправними дій Міністерства соціальної політики України за ненадання способу оскарження прийнятого рішення, зобов'язання Міністерства соціальної політики України відшкодувати матеріальні збитки ОСОБА_1 в розмірі 500 000 грн (п'ятсот тисяч грн) та стягнути з Міністерства соціальної політики України кошти в сумі 500 000 грн (п'ятсот тисяч грн), зобов'язання Міністерства соціальної політики України відшкодувати моральну шкоду ОСОБА_1 в розмірі 500 000 грн (п'ятсот тисяч грн) та стягнути з Міністерства соціальної політики України кошти в сумі 500 000 грн (п'ятсот тисяч грн. - у задоволенні позову відмовлено.

Під час розгляду справи справи в суді апеляційної інстанції 25 липня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Бєлової Л. В.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2019 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Бєлової Л. В. визнано необґрунтованою. Зупинено провадження у справі № 320/5922/18 до вирішення питання про відвід. Передано справу № 320/5922/18 для визначення судді у порядку, встановленому частини 1 статті 31 КАС України для вирішення питання про відвід.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Шостого апеляційного адміністративного суду Бєлової Л. В. відмовлено.

11 вересня 2019 року в судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 подав заяву про відвід суддів Бєлової Л. В. та Аліменка В. О.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Бєлової Л. В. та Аліменка В. О. визнано необґрунтованою. Зупинено провадження у справі № 320/5922/18 до вирішення питання про відвід. Передано справу № 320/5922/18 для визначення судді у порядку, встановленому частиною 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України для вирішення питання про відвід.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Шостого апеляційного адміністративного суду Бєлової Л. В. та Аліменка В. О. відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями позивач звернувся до Верхового Суду з касаційною скаргою.

У поданій касаційній скарзі скаржник, з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Водночас пунктом 2 частини 5 цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

У свою чергу, за змістом пункту 2 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 2 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію. Предметом оскарження у цій справі є визнання протиправною бездіяльності відповідача, що виразилась у порушенні Закону України "Про звернення громадян", строків розгляду заяви позивача протягом чотирьох місяців, відмові запросити позивача на розгляд його заяви, ненадання способу оскарження прийнятого рішення.

З огляду на зазначене, зважаючи на предмет розгляду справи, за своєю суттю вона є справою щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо розгляду звернень поданих позивачем в порядку ЗУ "Про звернення громадян".

Дослідивши встановлені судами першої й апеляційної інстанцій обставини справи, вивчивши викладені у касаційній скарзі доводи й обґрунтування, з'ясувавши характер спірних правовідносин, предмет спору та обраний позивачем спосіб захисту, врахувавши обсяг і характер досліджених судами доказів, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що ця адміністративна справа є справою незначної складності.

Отже, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами обставинами цієї адміністративної справи не дає підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, а спір у цій справі не відноситься до категорії спорів, передбачених пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

А відтак рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року не підлягають касаційному оскарженню.

Щодо оскарження ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду про визнання необґрунтованою заяву про відвід судді Бєлової Л. В. від 26 липня 2019 року, ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду про відмову в задоволенні заяви про відвід судді від 30 липня 2019 року, ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду про визнання необґрунтованою заяву про відвід суддів Бєлової Л. В. та Аліменка Л. К. від 11 вересня 2019 року та ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду про відмову у задоволенні заяви про відвід судді від 16 вересня 2019 року колегія суддів виходить з наступного.

За приписами частини 3 статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Тобто наведеними положеннями законодавства визначено право учасників справи на касаційне оскарження ухвал суду апеляційної інстанції лише у визначених законом випадках згідно вказаного у частині 3 статті 328 КАС України переліку ухвал, який є вичерпним і остаточним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Зважаючи на наведені приписи процесуального закону, зазначені судові рішення не входять до переліку ухвал суду апеляційної інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному прядку.

Враховуючи вищевикладене ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду про визнання необґрунтованою заяву про відвід судді Бєлової Л. В. від 26 липня 2019 року, ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду про відмову в задоволенні заяви про відвід судді від 30 липня 2019 року, ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду про визнання необґрунтованою заяву про відвід суддів Бєлової Л. В. та Аліменка Л. К. від 11 вересня 2019 року та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду про відмову у задоволенні заяви про відвід суддів від 16 вересня 2019 року не може бути оскаржено в касаційному порядку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3 328 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду про визнання необґрунтованою заяву про відвід судді Бєлової Л. В. від 26 липня 2019 року, ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду про відмову в задоволенні заяви про відвід судді від 30 липня 2019 року, ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду про визнання необґрунтованою заяву про відвід суддів Бєлової Л. В. та Аліменка Л. К. від 11 вересня 2019 року та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду про визнання відмову у задоволенні заяви про відвід судді від 16 вересня 2019 року у справі № 320/5922/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, третя особа - Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.........................................

Л. О. Єресько

А. Г. Загороднюк

В. М. Соколов

Судді Верховного Суду