Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.11.2020 року у справі №640/6157/20

УХВАЛА

02 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 640/6157/20

адміністративне провадження № К/9901/27249/20

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н. А., суддів Мацедонської В. Е., Шевцової Н. В., перевіривши касаційну скаргу адвоката Шадріна Олександра Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року у справі №640/6157/20 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Автономної Республіки Крим; Державної казначейської служби України про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення шкоди,

ВСТАНОВИВ:

22 жовтня 2020 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч.2 статті 328 КАС України визначено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку. До таких ухвал віднесено: про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в ч.2 статті 328 КАС України, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявникові); відмови у відкритті провадження у справі; відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності; залишення позову (заяви) без розгляду; закриття провадження у справі; відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Разом з тим, згідно ч.2 ст.333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Предметом оскарження в суді касаційної інстанції в даному випадку є ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2020 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі з підстав того, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року, якою переглянуто ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2020 року та залишено її без змін.

Відповідно до статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статті 171 КАС України; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених статті 171 КАС України.

Предметом оскарження у даній справі є повідомлення про підозру ОСОБА_1, у кримінальному провадженні №42017010000000216 за ч. 2 ст. 364 КК України від
18.09.2019 та стягнення за рахунок державного бюджету через Державну казначейську службу України на користь позивача компенсації моральної шкоди у розмірі 500 000,00грн.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 2 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (частина 1 статті 5 КАС України).

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

З матеріалів справи вбачається, що прокурором, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні - заступником начальника відділу прокуратури Автономної Республіки Крим юристом 1 класу Копійкою Кирилом Валерійовичем винесено повідомлення про підозру від 18.09.2019, яким позивачу повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Не погоджуючись з повідомленням про підозру від 18.09.2019 позивач оскаржив його в судовому порядку.

Так, ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від
11.01.2020 у справі №766/18890/19 скасовано повідомлення про підозру ОСОБА_1, у кримінальному провадженні №42017010000000216 за ч. 2 ст. 364 КК України.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 05.02.2020 скасовано ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 11.01.2020 та ухвалено нову, якою відмовлено у відкритті провадження. Повернуто адвокату Шадріну О. С. його скаргу разом доданими матеріалами.

Тобто, позивач є учасником кримінального провадження №42017010000000216, а прокурор прокуратури Автономної Республіки Крим Копійка К. В. виконував функції, покладені на нього КПК України, здійснював професійні повноваження в межах кримінального провадження.

Скаржник вказує, що оскільки в порядку кримінального чи іншого виду судочинства, іншого порядку судового провадження під час досудового розслідування на оскарження такої дії та рішення органу державної влади як повідомлення про підозру за провадження, що внесені до ЄРДР до 15.03.2018 законом не встановлено, то справа з оскарження такого повідомлення про підозру підлягає розгляду саме в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів вказує, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (п. 2 частини 2 статті 19 КАС).

Завданнями кримінального провадження відповідно до частини 1 статті 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (частина 1 статті 1 КПК України). Пунктом 5 частини 1 статі 3 КПК України досудове розслідування визначено як стадію кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи права оскаржити до суду окремі процесуальні дії чи бездіяльність слідчих, органів досудового розслідування, прокуратури.

Суд наголошує, що таке оскарження окремих процесуальних актів, дій чи бездіяльності слідчих, органів досудового розслідування, прокуратури до суду може здійснюватися у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб має свої особливості, не належить до сфери управлінської діяльності і не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному КАС України.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України, кримінальним провадженням є досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. За своєю правовою природою кримінальне провадження становить єдиний комплекс вчинюваних в установленому КПК України порядку дій, у межах якого органи досудового розслідування і суд здійснюють функцію притягнення особи до кримінальної відповідальності. Зокрема, таке провадження включає встановлені законом процедури одержання доказів, гарантії законності цих процедур, а також право особи в установлений КПК України спосіб оспорювати правомірність відповідних процесуальних дій та/або рішень у контексті реалізації свого права на захист.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Так, згідно з ч. 1 ст. 306 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ч. 1 ст. 306 КПК України, з урахуванням положень цієї глави.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Вказана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/2004/18 та від 10 квітня 2019 року у справі №808/390/18.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" у рішенні від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

З огляду на наведене, відносно даного спору адміністративний суд не може вважатись "судом, установленим законом", у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд зазначає, що, з урахуванням предмету спору та сторін даного провадження, права позивача можуть бути захищені шляхом звернення до загального місцевого суду в порядку КПК України.

Таким чином, правильне застосовування норми права, в даному випадку стосовно правомірності відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, з підстав того, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість касаційної скарги.

Аналізуючи зазначені норми права та враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Шадріна Олександра Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року у справі №640/6157/20 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Автономної Республіки Крим; Державної казначейської служби України про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення шкоди.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. А. Данилевич

Судді В. Е. Мацедонська

Н. В. Шевцова