Головна Блог ... Цікаві судові рішення Суд визнав майнові права забудовника на гаражі спільним сумісним майном подружжя та здійснив виділ частки іншому з подружжя, а щодо частини, яка залишилась поділив між спадкоємцями (Деснянський районний суд м. Києва справа № 754/6578/17 від 27.11.2019 р.) Суд визнав майнові права забудовника на гаражі спі...

Суд визнав майнові права забудовника на гаражі спільним сумісним майном подружжя та здійснив виділ частки іншому з подружжя, а щодо частини, яка залишилась поділив між спадкоємцями (Деснянський районний суд м. Києва справа № 754/6578/17 від 27.11.2019 р.)

14.12.2021
Подякувати
Автор: Трофименко Ирина Виталиевна
Підписатися на автора
Переглядів : 1070
Додати в обране
Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube
Суд визнав майнові права забудовника на гаражі спільним сумісним майном подружжя та здійснив виділ частки іншому з подружжя, а щодо частини, яка залишилась поділив між спадкоємцями (Деснянський районний суд м. Києва справа № 754/6578/17 від 27.11.2019 р.) - 0_92645100_1639466194_61b844d2e2372.jpg

Не дивлячись на те, що рішення постановлено ще у 2019, воно буде цікавим з огляду на визнання судом предметом спільної сумісної власності, як і предметом спадкового майна - майнових прав забудовника на гаражні бокси, які не були введені в експлуатацію. Більш того, суд здійснив виділ із спільного майна подружжя майнового права забудовника на 5/10 часток у кожному з гаражних боксів, а іншу частину поділив як спадкове майно, визнавши за спадкоємцями (позивачами) майнове право забудовника по 1/10 частки у кожному з гаражних боксів.

Фабула судового акту: За життя особа уклала чотири однотипних договори забудови із колективним підприємством на гаражні бокси. У відповідності до умов вказаних договорів - особа, як забудовник, за спільні кошти подружжя профінансував в повному обсязі відповідні роботи з будівництва гаражів. В кожному з договорів забудови було закріплено, що забудовнику належить частка спільної власності 1 (однієї) ідеальної частки, яка в натурі є усім внутрішнім об'ємом гаражного боксу. Також було закріплено, що умови договору поширюються у повному обсязі на спадкоємців забудовника.

Після побудови та введення в експлуатацію гаражних боксів договори передбачали набуття забудовником права власності на них. В період з грудня 2014 року по березень 2015 року зазначені гаражні бокси були фактично добудовані, але за певних обставин, зокрема, хвороби та згодом смерті забудовника в експлуатацію введені не були.

Після смерті забудовника, дружина та її малолітній син (від імені якого діяла мати) звернулись до нотаріуса з метою отримати свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька - забудовника. Проте нотаріус їм відмовила у зв’язку із відсутністю відповідних правовстановлюючих документів.

З огляду на це, дружина, діючи в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина подала позов до колективного підприємства тої громадської організації (членом якої був чоловік) та до інших спадкоємців про визнання майнових прав забудовника та поділ спадкового майна. Позивач наголошувала, що у них з чоловіком, як у подружжя виникли спільні майнові права забудовника на проінвестовані чотири гаражні бокси, тому вона є належним володільцем Ѕ частини таких майнових прав, а інша Ѕ частина цих майнових прав може бути визначена спадковим майном, та підлягає спадкуванню за законом нею та її сином.

Суд встановив, що окрім позивачки та її малолітнього сина за померлим спадкодавцем прийняли спадщину і інші спадкоємці першої черги, а саме: мати, батько та донька спадкодавця.

Земля під гаражними боксами належала землекористувачу - громадській організації (цього колективного підприємства), членом якої був батько. При цьому, землекористувач не заперечував належність майнових прав на гаражі спадкодавцю і чоловіку позивача.

Оцінивши обставини справи, суддя Деснянського районного суду м. Києва вирішив, що позов підлягає задоволенню. У мотивувальній частині рішення, наведено наступні доводи:

Так, права забудовника за вказаними вище договорами прямо пов`язані зі створенням та набуттям права власності на нерухому річ, тому можуть обґрунтовано бути визначені, як майнові права.

За змістом статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є не споживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Визначення терміну «майнові права» наведено зокрема в абзаці 3 частини другої статті 3 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»: майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Відповідно до частини першої статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Таким чином, у подружжя - позивачки та спадкодавця - виникли спільні майнові права забудовника на 4 гаражні бокси - отже, Суд прийшов до висновку, що майнові права забудовника на гаражні бокси - є спільною власністю подружжя спадкодавця та позивача, тому позивач є належним володільцем конкретної частини таких майнових прав, а інша частина цих майнових прав може бути визначена спадковим майном, яке у даному випадку підлягає спадкуванню за законом.

Щодо виділу:

Так, положеннями статті 370 ЦК України врегульовано, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу, частиною першою, якої визначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Таким чином, Суд дійшов висновку позивачка є володільцем половини (5/10) спільного майна, зокрема майнових прав набутих в період перебування у шлюбі з померлим та має право на виділ своєї частки зі спільного майна подружжя.

Щодо майнових прав, як спадкового майна:

Згідно положень статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 8 Постанови № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.

Таким чином, позивачка, а також її малолітній син, з урахуванням наявності інших спадкоємців першої черги, мають право на спадкування за померлим зокрема по 1/5 частці усього спадкового майна та прав, що входять до складу спадщини.

Отже у цій справі: Суд визнав майнові права забудовника за договорами забудови гаражів спільним сумісним майном подружжя позивача та її померлого чоловіка та визнав в порядку виділення частки зі спільного майна подружжя за позивачкою майнове право забудовника на 5/10 часток у кожному з гаражних боксів, а за нею і за сином - по 1/10 в порядку спадкування за законом після померлого батька.

Аналізуйте судовий акт: Позов про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом є належним способом захисту якщо вбачаються перешкоди в оформленні спадкових прав в нотаріальному порядку (ВС КЦС справа № 227/3750/19 від 22.09.2021 р.);

Оскільки отримавши акт про перемогу на ел.торгах, особа своє право власності на нерухоме майно не зареєструвала: не звернулася до нотаріуса та не отримала свідоцтво - така не набула права власності на це майно (ВС КЦС № 644/7232/17 від 08.09.2021 р.);

Підставою визнання права власності на “самобуд” є не лише відсутність порушених прав інших осіб, а й відповідність об'єкта архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним та іншим нормам (ВС КЦС справа №623/3999/18 від 19.05.2021 р.);

Як розділити майно між двома його співвласниками: «поділ» майна чи «виділ» частки в натурі? (ВС/КЦС у справі № 310/7011/17 від 28.07.2021)

Номер провадження 2/754/838/19

Справа №754/6578/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

27 листопада 2019 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Клочко І.В.

за участю

секретаря судового засідання Шевчук М.В.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Колективного підприємства «Автокомплекс», Громадської організації Київська міська організація «Військовий автоаматор», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання майнових прав забудовника та поділ спадкового майна, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до суду з позовом до Колективного підприємства «Автокомплекс», Громадської організації Київська міська організація «Військовий автоаматор», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання майнових прав забудовника та поділ спадкового майна, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік - ОСОБА_7 , який ще за життя уклав з Колективним підприємством «Автокомплекс» однотипні договори забудови з метою побудови чотирьох гаражних боксів в інтересах своєї сім`ї.

У відповідності до умов вказаних договорів забудови ОСОБА_7 , як Забудовником, за спільні кошти подружжя були профінансовані в повному обсязі відповідні роботи з будівництва гаражів.

Також, умови вказаних вище договорів забудови передбачають після побудови та введення в експлуатацію гаражних боксів набуття Забудовником права власності на них.

З огляду на наведене позивач стверджує, що у подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_2 виникли спільні майнові права забудовника на проінвестовані чотири гаражні бокси, які є складовими гаражного комплексу розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці, що належнить Громадській організації Київська міська організація «Військовий автоаматор», тому позивач є належним володільцем Ѕ частини таких майнових прав, а інша Ѕ частина цих майнових прав може бути визначена спадковим майном, та підлягає спадкуванню за законом.

За умови відсутності відповідних правовстановлюючих документів, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайлова Н.О. своєю постановою № 19/02-31 від 24.01.2017р. відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначені вище гаражні бокси, що і спричинило необхідність звернення до суду за захистом свого права.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовну заяву за викладеними в ній обставинами та просив її задовольнити, при цьому не заперечував щодо винесення заочного рішення.

Відзив на позовну заяву та будь-які заяви, клопотання відповідача до суду не надходили. За даний обставин, суд вважав за можливе прийняти рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексусудове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексуобмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано до суду заперечень щодо розгляду справи в заочному порядку та ухвалення у справі заочного рішення.

За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи,суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина - ОСОБА_3 , підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15 жовтня 2011 року між позивачем - ОСОБА_2 та громадянином ОСОБА_7 було укладено шлюб, який був зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Будьоннівського районного управління юстиції у м. Донецьку, актовий запис № 508, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб від 15 жовтня 2011 року.

В липні 2014 року після початку бойових дій на Донбасі подружжя переїхало до міста Києва, де стали на облік, як внутрішньо переміщені особи за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджуєтьсядовідками ВСЗН Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації № 3004003364 від 20.11.2014р. та №3004003366 від 20.11.2014р.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народився син - ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження дитини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловік позивача - ОСОБА_7 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 21 квітня 2015 року.

22 квітня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайловою Н.О. була заведена спадкова справа № 1/2015 відносно ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Копія спадкової справи № 1/2015 від 22.04.2015 р. була витребувана судом та міститься в матеріалах справи.

З матеріалів вказаної спадкової справи вбачається, що окрім позивача ОСОБА_2 та її малолітнього сина ОСОБА_3 за померлим спадкодавцем прийняли спадщину і інші спадкоємці першої черги, а саме:

-ОСОБА_4 - мати спадкодавця;

-ОСОБА_5 - батько спадкодавця;

-ОСОБА_6 - донька спадкодавця.

Ще за життя ОСОБА_7 в інтересах своєї сім`ї з метою побудови гаражних боксів уклав з Колективним підприємством «Автокомплекс» наступні однотипні договори забудови:

-№ 4919 від 27.11.2014р. на забудову гаражного боксу № 3-9-1;

-№ 4920 від 27.11.2014р. на забудову гаражного боксу № 3-9-2;

-№ 4921 від 27.11.2014р. на забудову гаражного боксу № 3-10-1;

-№ 4922 від 27.11.2014р. на забудову гаражного боксу № 3-10-2.

У відповідності до умов вказаних договорів забудови ОСОБА_7 , як Забудовником,за спільні кошти подружжя були профінансовані в повному обсязі відповідні роботи з будівництва гаражів.

Окрім того, умови вказаних вище договорів забудови передбачають після побудови та введення в експлуатацію гаражних боксів набуття Забудовником права власності на них.

З наведеного вбачається, що права забудовника за вказаними вище договорами прямо пов`язані зі створенням та набуттям права власності на нерухому річ, тому можуть обґрунтовано бути визначені, як майнові права.

Таким чином, у подружжя ОСОБА_7 та позивача ОСОБА_2 виникли спільні майнові права забудовника на наступні гаражні бокси: № 3-9-1, № 3-9-2, № 3-10-1, № 3-10-2, які є складовими гаражного комплексу розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці, що належить Громадській організації Київська міська організація «Військовий автоаматор».

Також судом встановлено, що за життя спадкодавець ОСОБА_7 був членом Громадській організації Київська міська організація «Військовий автоаматор», що підтверджується членською карткою організації № 3737 від 26.11.2014 р.

Наявність побудованих спірних гаражних боксів, а також належність майнових прав на них ОСОБА_7 не заперечується землекористувачем - відповідачем Громадською організацією Київська міська організація «Військовий автоаматор», що підтверджується довідками ГО КМО «Військовий автоаматор» № 7 від 20.04.2016р. та № 10 від 21.06.2016р.

В період з грудня 2014 року по березень 2015 року зазначені гаражні бокси були фактично добудовані, але за певних обставин, зокрема хвороби та згодом смерті Забудовника ОСОБА_7 експлуатацію введені не були.

В кожному з договорів забудови, зокрема п. 4.6. кожного договору, закріплено, що Забудовнику ( ОСОБА_7 ) належить частка спільної власності 1 (однієї) ідеальної частки, яка в натурі є усім внутрішнім об`ємом гаражного боксу.

Також п. 5.9. кожного з договорів закріплено, що умови договору поширюються у повному обсязі на спадкоємців Забудовника.

За умови відсутності відповідних правовстановлюючих документів, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайлова Н.О. своєю постановою № 19/02-31 від 24.01.2017р. відмовила ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначені вище гаражні бокси.

З сукупності викладених вище обставин суд приходить до висновку, що майнові права забудовника на гаражні бокси: № 3-9-1, № 3-9-2, № 3-10-1, № 3-10-2, які є складовими гаражного комплексу розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці належній Громадській організації Київська міська організація «Військовий автоаматор» є спільною власністю подружжя спадкодавця ОСОБА_7 та позивача ОСОБА_2 , тому позивач є належним володільцем Ѕ частини таких майнових прав, а інша Ѕ частина цих майнових прав може бути визначена спадковим майном, яке у даному випадку підлягає спадкуванню за законом.

Відповідно до частини першої статті 61 СК Україниоб`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Частиною третьою статті 61 СК Українивизначено, що якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Положеннямистатті 70 СК Українивстановлена рівність часток дружини та чоловіка у спільному майні подружжя.

За змістом статті 190 ЦК Українимайном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є не споживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Визначення терміну «майнові права» наведено зокрема в абзаці 3 частини другої статті 3 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»: майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Разом із тим, положеннями статті 370 ЦК Україниврегульовано, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Частиною першою статті 364 ЦК Українивизначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

До того ж, частиною другою статті 372 ЦК Україниврегульовано, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Таким чином, позивач ОСОБА_2 є володільцем Ѕ (5/10) спільного майна, зокрема майнових прав набутих в період перебування у шлюбі з померлим ОСОБА_7 та має право на виділ своєї частки зі спільного майна подружжя.

Статтею 1216 ЦК Українивизначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно положень статті 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 8 Постанови № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.

Частиною першою статті 1222 встановлено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Частиною першою статті 1258 ЦК Українивстановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до статті 1261 ЦК Україниу першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно частини першої статті 1267 ЦК Україничастки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Окрім того, частиною другою статті 1279 ЦК Українивстановлено, що спадкоємці, які разом із спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі цього майна, у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення.

Таким чином, позивач ОСОБА_2 , а також її малолітній син ОСОБА_3 , в інтересах якого позивач діє як законний представник, з урахуванням наявності інших спадкоємців першої черги, мають право на спадкування за померлим ОСОБА_7 зокрема по 1/5 частці усього спадкового майна та прав, що входять до складу спадщини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19, 23, 76, 81, 141, 280-289 ЦПК України,ст.ст. 61, 70 СК України, ст.ст. 190, 370, 372, 1216, 1218, 1222, 1258, 1261, 1267, 1279 ЦК України, п.8 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»,

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Колективного підприємства «Автокомплекс», Громадської організації Київська міська організація «Військовий автоаматор», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання майнових прав забудовника та поділ спадкового майна - задовольнити.

Визнати майнові права забудовника за договорами забудови: № 4919 від 27.11.2014р., № 4920 від 27.11.2014р., № 4921 від 27.11.2014р., № 4922 від 27.11.2014р. на гаражні бокси: № 3-9-1, № 3-9-2, № 3-10-1, № 3-10-2 у гаражному комплексі розташованому за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці належній Громадській організації Київська міська організація «Військовий автоаматор» (ідентифікаційний номер: 2293447, зареєстроване місцезнаходження: м. Київ, вул. Пухівська, 2) спільним сумісним майном подружжя позивача ОСОБА_2 та її померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловіка ОСОБА_7 .

В порядку виділення частки зі спільного майна подружжя визнати за позивачем ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) майнове право забудовника на 5/10 часток у кожному з гаражних боксів:

-№ 3-9-1, на підставі Договору забудови № 4919 від 27 листопада 2014 року;

-№ 3-9-2, на підставі Договору забудови № 4920 від 27 листопада 2014 року;

-№ 3-10-1, на підставі Договору забудови № 4921 від 27 листопада 2014 року;

-№ 3-10-2, на підставі Договору забудови № 4922 від 27 листопада 2014 року,

у гаражному комплексі розташованому за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці належній Громадській організації Київська міська організація «Військовий автоаматор» (ідентифікаційний номер: 2293447, зареєстроване місцезнаходження: м. Київ, вул. Пухівська, 2).

В порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 визнати за позивачем ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) майнове право забудовника на 1/10 частку у кожному з гаражних боксів:

-№ 3-9-1, на підставі Договору забудови № 4919 від 27 листопада 2014 року;

-№ 3-9-2, на підставі Договору забудови № 4920 від 27 листопада 2014 року;

-№ 3-10-1, на підставі Договору забудови № 4921 від 27 листопада 2014 року;

-№ 3-10-2, на підставі Договору забудови № 4922 від 27 листопада 2014 року,

у гаражному комплексі розташованому за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці належній Громадській організації Київська міська організація «Військовий автоаматор» (ідентифікаційний номер: 2293447, зареєстроване місцезнаходження: м. Київ, вул. Пухівська, 2).

В порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 визнати за ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) майнове право забудовника на 1/10 частку у кожному з гаражних боксів:

-№ 3-9-1, на підставі Договору забудови № 4919 від 27 листопада 2014 року;

-№ 3-9-2, на підставі Договору забудови № 4920 від 27 листопада 2014 року;

-№ 3-10-1, на підставі Договору забудови № 4921 від 27 листопада 2014 року;

-№ 3-10-2, на підставі Договору забудови № 4922 від 27 листопада 2014 року,

у гаражному комплексі розташованому за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці належній Громадській організації Київська міська організація «Військовий автоаматор»(ідентифікаційний номер: 2293447, зареєстроване місцезнаходження:м. Київ, вул. Пухівська, 2).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст складено 06.12.2019р.

Суддя

1070
Переглядів
0
Коментарі

Залиште Ваш коментар:

Додати
logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст