Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (ВС/КГС у справі № 922/476/20 від 09.12.2020)

Фабула судового акту: У цій справі міська рада звернулася з позовом, в якому просила суд скасувати державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю, що розташована на комунальній землі, а також припинити право власності на відповідний об’єкт нерухомого майна.

На обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що будівля є самочинно реконструйованим об’єктом.

Позивач, серед іншого, посилався на те, що право власності зареєстроване на не прийнятий до експлуатації об’єкт будівництва, що свідчить про те, що реєстрація права власності на нежитлову будівлю, проведена з порушенням норм діючого законодавства.

Рішенням суду першої інстанції, з чим погодився й апеляційний суд, в задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не порушувалося питання щодо визнання реконструкції спірних будівель самочинним будівництвом чи приведення об’єкта нерухомого майна до попереднього стану. Разом з тим, на думку судів, саме лише скасування державної реєстрації права власності із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не призведе до усунення негативних наслідків для позивача, не припиниться порушення його прав як власника землі.

Позиція ВС: ВС не погодився з позицією судів та задовольнив частково касаційну скаргу та з огляду на не повне встановлення обставин справи направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Так, щодо правового статусу державної реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна зазначено наступне.

Ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить.

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Таким чином, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів ч. 2 ст. 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного.

ВС зазначено, що, суди, приймаючи рішення, не надали оцінки доводам позивача та не встановили обставини щодо відповідності чи невідповідності нежитлової будівлі встановленим законодавчо ознакам самочинності.

Також судами попередніх інстанцій не надано оцінки доводам позивача про те, що спірне нерухоме майно розташоване на земельній ділянці комунальної власності за відсутності договору оренди земельної ділянки та зареєстроване за відповідачем без дотримання встановленої законом процедури отримання дозвільних документів для початку виконання будівельних робіт та документів, які засвідчують прийняття побудованого нерухомого майна в експлуатацію, що передує реєстрації права власності на це майно.

Аналізуйте судовий акт: Власник землі має право вимагати знесення самочинного будівництва, незалежно від можливості перебудови (ВС/КАС у справі №822/2149/18 від 29.01.2020).

Роботи, якими не змінено площу нежитлового приміщення, його конструкцію та функціональне призначення, не є реконструкцією, а тому не потребують отримання дозвільних документів на їх виконання (КАС/ВС у справі № 814/162/16 від 03.11.2020)

Скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт можливо лише, якщо буде встановлено наявність у декларації недостовірних даних або розбіжностей, які дають підставу вважати об’єкт самочинним будівництвом (КАС/ВС № 826/1419/18)

Орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі настання умов, передбачених законом ЗОБОВ`ЯЗАНИЙ звернутися до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта (ВС/КАС, № 826/22842/15, 09.12.19)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/476/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 і рішення Господарського суду Харківської області від 25.06.2020 у справі

за позовом Харківської міської ради до Приватного підприємства фірми "Турбулент", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Печенізької районної державної адміністрації Харківської області про припинення права власності,

за участю представників:

позивача - Федорченко Р. В.;

відповідача - не з`явилися;

третьої особи - не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У лютому 2020 року Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства фірми "Турбулент" (далі - ПП "Турбулент") якому просила суд:

- скасувати державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ. "А1-1" по Білгородському шосе, 0 у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1218839763101, запис про право власності № 19863740);

- припинити право власності ПП "Турбулент" (код ЄДРПОУ 21247466) на нежитлову будівлю літ. "А1-1" по Білгородському шосе, 0 у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1218839763101, запис про право власності № 19863740).

1.2. На обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що нежитлова будівля літ. "А1-1" по вул. Білгородське шосе, 0 у м. Харкові є самочинно реконструйованим павільйоном очікування з трьома торговими приміщеннями на зупинці автобусів № 17, № 20 "Лісопарк", прийнятим до експлуатації актом від 02.10.1996, зі збільшеною площею одноповерхового павільйону з 51 м2 до 121,9 м2, що призвело до зайняття додаткової земельної ділянки комунальної власності площею 70,9 м2.

При цьому право власності зареєстроване на не прийнятий до експлуатації об`єкт будівництва, що свідчить про те, що реєстрація права власності на нежитлову будівлю "А1-1" загальною площею 121,9 м2 за адресою: Харківська область, м. Харків, Білгородське шосе, будинок 0, проведена з порушенням норм діючого законодавства.

Позивач зазначає, що державна реєстрація речових прав на зазначений об`єкт нерухомого майна порушує права міської ради як власника самовільно зайнятої земельної ділянки, зачіпає її інтереси як органу, що здійснює державний архітектуро-будівельний контроль на території міста Харкова та приймає до експлуатації закінчені будівництвом об`єкти.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Розпорядженням виконавчого комітету Київської районної ради від 30.06.1995 № 1831 ПП "Турбулент" надано право на будівництво та експлуатацію зупиночного павільйону з вбудованими кіосками за адресою: Білгородське шосе автостанція "Лісопарк", кінцева зупинка автобусів № № 17, 20.

2.2. Рішенням Київського райвиконкому від 03.12.1996 № 314 затверджено акт прийняття в експлуатацію павільйону очікування з трьома приміщеннями на зупинці автобусів № 17, № 20 "Лісопарк" від 02.10.1996 площею 51 м2.

2.3. 22.02.2005 між Харківською міською радою та ПП "Турбулент" укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого в оренду передається ділянка загальною площею 0,0175 га, в тому числі під забудовою 0,0053 га та інших угідь 0,0122 га з терміном дії до 02.04.2008.

2.4. Відповідно до пункту 3 договору оренди на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна - павільйон очікування з вбудованими приміщеннями для дрібно-роздрібної торгівлі, а також інші об`єкти інфраструктури.

2.5. 29.03.2017 на замовлення ПП "Турбулент" ТОВ "Актуаль" виготовлено технічний паспорт на громадський будинок - нежитлову будівлю літ. "А1-1" по Білгородському шосе у м. Харкові із загальною площею 121,9 м2.

2.6. 05.04.2017 державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіним Сергієм Володимировичем проведено державну реєстрацію права власності ПП "Турбулент" на нежитлову будівлю "А1-1" загальною площею 121,9 м2 за адресою: Харківська область, м. Харків, Білгородське шосе, будинок 0.

2.7. Згідно з даними витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, підставою виникнення права власності на вказане майно зазначено: інформаційна довідка ТОВ "Актуаль" від 29.03.2017 № 111/03/2017; технічний паспорт ТОВ "Актуаль" від 29.03.2017 б/н.; рішення Київської районної ради м. Харкова від 03.12.1996 № 314; акт приймання в експлуатацію Виконавчого комітету Київської районної ради м. Харкова від 02.10.1996 б/н.

2.8. У межах самоврядного контролю за використанням земель, передбаченого статтею189 Земельного кодексу України, Департаментом територіального контролю Харківської міської ради вжито заходи контролю по відношенню до земельної ділянки по Білгородському шосе (кінцева зупинка автобусів №№ 17, 20) та здійснено її обстеження, про що складено відповідний акт від 19.01.2018.

2.9. У ході обстеження земельної ділянки Харківською міською радою встановлено факт розміщення нежитлової будівлі літ. "А1-1" на земельній ділянці комунальної форми власності, яка згідно з вищевказаним договором оренди перебувала у користуванні ПП "Турбулент".

2.10. Харківська міська рада наголошує, що державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю "А1-1" проведено з порушенням вимог діючого законодавства та за відсутності, зокрема: інвентаризаційної справи по Білгородському шосе, 0, що підтверджується листом КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради у м. Харкові від 20.11.2017 № 17992/0/226-17; дозвільних документів на будівництво нежитлової будівлі літ. "А1-1" в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України, розміщеному на офіційному сайті Держархбудінспекцїї України; документів з приводу будівництва нежитлової будівлі літ. "А1-1" в Держархбудінспекцїї України.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.06.2020 (суддя Добреля Н. С.), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 (колегія суддів: Істоміна О. А., Радіонова О. О., Пелипенко Н. М.), в позові відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не порушувалося питання щодо визнання збільшення площі спірних будівель самочинним будівництвом чи приведення об`єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі лі. "А1-1" по Білгородському шосе, 0 у м. Харкові, яка належить на праві власності ПП "Турбулент" до попереднього стану. Разом з тим, саме лише скасування державної реєстрації права власності із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не призведе до усунення негативних наслідків для позивача, не припиниться порушення його прав як власника землі (відсутній позитивний результат для позивача).

Щодо позовної вимоги про припинення права власності ПП "Турбулент" на нежитлову будівлю літ. "А1-1" по Білгородському шосе, 0 у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1218839763101, запис про право власності № 19863740), суди зазначили, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що відповідач не має права на спірний об`єкт, а також не наведено підстав для припинення на нього права власності у відповідача.

4. Короткий зміст доводів і вимог касаційної скарги

4.1. У касаційній скарзі Харківська міська рада просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Скаржник наголошує на неврахування судами висновків Верховного Суду, наведених у постановах від 07.02.2019 у справі № 916/82/18 та від 23.06.2020 у справі № 922/2589/19.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшло.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, який з`явився у судове засідання, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

6.3. Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

6.4. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми в її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

6.5. Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

6.6. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

6.7. Законом України від 05.12.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.

6.8. Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

6.9. Зі змісту зазначеної правової норми вбачається, що, на відміну від частини 2 статті 26 зазначеного Закону у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

6.10. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав уточнено, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

6.11. За статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

6.12. Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).

6.13. Стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

6.14. Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

6.15. Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13.

6.16. При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

6.17. Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини 2 статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного.

6.18. У справі, що розглядається, суди, приймаючи рішення, не надали оцінки доводам позивача та не встановили обставини щодо відповідності чи невідповідності нежитлової будівлі лі. "А1-1" по Білгородському шосе, 0 у м. Харкові встановленим законодавчо ознакам самочинності.

6.19. Водночас судами попередніх інстанцій не надано оцінки доводам позивача про те, що спірне нерухоме майно розташоване на земельній ділянці комунальної власності за відсутності договору оренди земельної ділянки та зареєстроване за відповідачем без дотримання встановленої законом процедури отримання дозвільних документів для початку виконання будівельних робіт та документів, які засвідчують прийняття побудованого нерухомого майна в експлуатацію, що передує реєстрації права власності на це майно.

6.20. Ураховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд позбавлений можливості самостійно встановити зазначені обставини.

6.21. Відповідно до вимог статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.22. За змістом частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

6.23. Як зазначено у рішеннях Європейського суду з прав людини зі справ "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001, та зі справи "Серявін та інші проти України" від 10.05.2011, одне із призначень обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

6.24. У зв`язку з наведеним рішення та постанова судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, оскільки суди не встановили обставини, що мають суттєве значення та не дослідили належним чином зібрані у справі докази та відповідно неправильно застосували норми чинного законодавства, тому їх не можна вважати законними та обґрунтованими.

7. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

7.1. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку із скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, у тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300 301 306 308 310 314 315 316 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 і рішення Господарського суду Харківської області від 25.06.2020 у справі № 922/476/20 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя В. Ю. Уркевич