Орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі настання умов, передбачених законом ЗОБОВ`ЯЗАНИЙ звернутися до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта (ВС/КАС, № 826/22842/15, 09.12.19)

18.12.2019 | Автор: Олександр Б.
Задати питання автору
Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube
Орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі настання умов, передбачених законом ЗОБОВ`ЯЗАНИЙ  звернутися до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта (ВС/КАС, № 826/22842/15, 09.12.19) - 0_50802000_1576661109_5df9f0757c0dd.jpg

Фабула судового акта: Позивачка в цій справі, звертаючись з позовом до обласної Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю (Інспекція,ДАБІ,відповідач), зокрема, зазначала, що Інспекція, встановивши порушення забудовником (у справі – третя особа) вимог містобудівного законодавства, а також факт невиконання вимог приписів про зупинення будівництва та усунення порушень у сфері містобудівної діяльності, ігнорувала імперативну норму ст. 38 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» та свідомо протягом тривалого часу не зверталась до суду з позовом до забудовника про знесення самочинно збудованого об`єкта, даючи йому можливість надалі здійснювати незаконне будівництво.

Постановою адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, у задоволенні адміністративного позову відмовлено. При цьому суди виходили з того, що встановлене законодавством право органу державного архітектурно-будівельного контролю на звернення з відповідним позовом до суду є його виключними дискреційними повноваженнями, а в разі визначення адміністративним судом зобов`язання суб`єкта владних повноважень щодо подання ним позову до суду є формою втручання у дискреційні повноваження такого суб`єкту, у т.ч. відповідача, що суперечить меті і завданню адміністративного судочинства.

Однак, надаючи протилежну правову оцінку в контексті спірних правовідносин, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду виходив з наступних приписів законодавства та суджень.

Відповідно до пункту 3 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабіну Міністрів України від 09.07.2014 №294 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) основним завданням ДАБІ України є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, зокрема здійснення в межах повноважень, визначених законом, державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Порядок реалізації повноважень ДАБІ України щодо знесення самочинного будівництва визначено у спеціальному законі.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 вказаного Закону у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво (частина друга наведеної статті).

Таким чином, закономвизначено обов`язок суб`єкта владних повноважень видати особі, що здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності з визначенням строку для добровільного виконання припису. Наступним обов`язком суб`єкта владних повноважень, який необхідно виконувати у разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, є подання позову до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Пред`явленню такого позову передують такі дії: виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; визначення такого об`єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою; внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.

За змістом ст. 376 ЦК України знесення самочинного будівництва за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у разі істотного відхилення від проекту, істотного порушення будівельних норм і правил є способом захисту як суспільних інтересів, так і прав інших осіб.

За результатами розгляду справи ВС/КАС сформував правовий висновок наступного змісту, - реалізуючи повноваження належно, добросовісно та з метою, для якої вони надані, орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі настання умов, передбачених законом має обов`язок звернутися до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. Звернення до суду з позовом в цьому випадку є способом здійснення владних повноважень, а не способом захисту суб`єктивних прав органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Таким чином повноваження цього органу щодо пред`явлення позову про знесення самочинно збудованого об`єкта не є дикредиціними. У разі ж невиконання органом державного архітектурно-будівельного контролю його повноваження, передбаченого законом, особа, яка вважає, що така бездіяльність порушує її права або законні інтереси, має право звернутися з відповідним позовом до суду.

Аналізуйте судовий акт: Сама по собі відсутність у забудовника дозволу на виконання будівельних робіт не є безумовною підставою для знесення самочинного будівництва (ВАСУ у справы № К/800/10396/16 від 22.02.17р.)

ВС/КАС:У спорах щодо будівництва у межах історичних ареалів міст має бути забезпечений справедливий баланс приватного та публічного інтересів, що полягає у дотриманні вимог законодавства про охорону культурної спадщини(ВС/КАС, №826/12524/18,21.08.19)

Узаконення прибудови до будинку напряму через суд неможливе, лише після звернення до компетентного органу, при цьому стаття 376 ЦК України не застосовується (ВС/КЦС у справі № 306/2140/17 від 18 квітня 2019р.)

Позов про знесення самочинно збудованого об'єкта може бути пред'явлено органом державного архітектурно-будівельного контролю в разі, якщо особа в установлений строк не виконала вимог припису (ВС/КЦС, справа № 2-136/12, 20.02.19)

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 грудня 2019 року

Київ

справа № 826/22842/15

касаційне провадження №К/9901/14014/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Саприкіної І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2016 (головуючий суддя: Шулежко В.П., судді: Іщук І.О., Погрібніченко І.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2016 (головуючий суддя: Мамчур Я.С., судді: Желтобрюх І.Л., Шостак О.О.) у справі №826/22842/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи: ОСОБА_2 , Обухівська міська рада Київської області про визнання незаконними дії, скасування реєстрації та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2015 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ України або відповідач), треті особи: ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), Обухівська міська рада Київської області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила:

визнати незаконною і скасувати реєстрацію Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області Декларації про початок виконання будівельних робіт №КС 083152321792 по об`єкту «Реконструкція житлового будинку під багатоквартирний житловий будинок: АДРЕСА_1 » від 20.08.2015;

визнати незаконною і скасувати реєстрацію Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області Декларації про готовність об`єкта до експлуатації №КС 143152592381 по об`єкту «Реконструкція житлового будинку під багатоквартирний житловий будинок: АДРЕСА_1 » від 16.09.2015;

зобов`язати відповідача звернутися до суду із позовом до ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованого об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 3223110100:01:103:0108 та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що ОСОБА_2 за відсутності відповідного дозволу на проведення реконструкції житлового будинку під багатоквартирний житловий будинок та відповідної проектної документації, погодженої у встановленому законом порядку, всупереч вимогам діючого законодавства, грубо порушуючи Державні будівельні норми, проводить реконструкцію житлового будинку під шестиповерховий багатоквартирний будинок з порушенням протипожежних відстаней до існуючого житлового будинку ОСОБА_1 , що знаходиться поруч, та порушує її права як власника сусідньої земельної ділянки.

Позивачка також зазначає, що Інспекція, встановивши порушення ОСОБА_2 вимог містобудівного законодавства, а також факт невиконання вимог приписів про зупинення будівництва та усунення порушень у сфері містобудівної діяльності, ігнорує імперативну норму статті 38 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI) та свідомо протягом тривалого часу не звертається до суду з позовом до ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованого об`єкта по АДРЕСА_1 , даючи їй можливість надалі здійснювати незаконне будівництво.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.12.2015 позовну заяву в частині позовних вимог про визнання незаконною та скасування реєстрації Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області Декларації про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації у зв`язку з відкликанням позовної заяви залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 155 КАС України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2016, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що встановлене законодавством право органу державного архітектурно-будівельного контролю на звернення з відповідним позовом до суду є його виключними дискреційними повноваженнями. В разі визначення адміністративним судом зобов`язання суб`єкта владних повноважень щодо подання ним позову до суду є формою втручання у дискреційні повноваження такого суб`єкту, у т.ч. відповідача, що суперечить меті і завданню адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивачка подала касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення. Скаржник наполягає, що основним завданням Держархбудінспекції є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, зокрема здійснення в межах повноважень, визначених законом, державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання ними підготовчих та будівельних робіт. Відтак, реалізуючи повноваження належно, добросовісно та з метою, для якої вони надані, орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі настання умов, передбачених частиною першою статті 38 Закону №3038-VI, має обов`язок звернутися до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. Звернення до суду з позовом в цьому випадку є способом здійснення владних повноважень, а не способом захисту суб`єктивних прав органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.08.2016 відкрито касаційне провадження у справі.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 20.06.2019 визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03.12.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Учасники справи правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалися.

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що земельна ділянка та житловий будинок, що перебуває у процесі реконструкції під багатоквартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у власності ОСОБА_2 , що підтверджується інформацією з довідки з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно №44617157 від 28.09.2015.

Позивачка є власником сусідніх земельних ділянок та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією з витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №29873190 від 22.11.2014, №2647163 від 19.04.2013.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.10.2014 Інспекцією ДАБК у Київській області проведено позапланову перевірку ОСОБА_2 щодо дотримання нею вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Перевіркою встановлено, що на вказаній земельній ділянці виконуються будівельні роботи з влаштування котловану під будівництво багатоквартирного житлового будинку без отримання документів, що надають право на виконання цих робіт, чим порушено вимоги статей 34, 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; суб`єктом містобудування не надано до перевірки проектну документацію на будівництво об`єкту. Також в порушення вимог статті 11 Закону України «Про архітектурну діяльність» та постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 № 903 «Про авторський та технічний нагляд під час будівництва об`єкта архітектури» третьою особою не забезпечено здійснення авторського та технічного нагляду під час будівництва.

Перевіряючими також встановлено, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 19.02.2014 09-03 № 4 міб., видані суб`єкту господарювання компетентним органом, скасовані рішенням Виконкому Обухівської міської ради від 07.10.2014 № 1054.

На підставі акту перевірки та встановлених порушень ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності, а також видані приписи про зупинення будівельних робіт від 06.10.2014 № С-0610/1 та від 06.10.2014 № С-0610/2 про усунення виявлених правопорушень в термін до 02.11.2014.

Під час перевірки виконання ОСОБА_2 вимог приписів №С-0610/1 від 06.10.2014 та від 06.10.2014 №С-0610/2, 11.11.2014 посадовою особою Департаменту Інспекції із залученням представника Виконавчого комітету Обухівської міської ради встановлено, що будівельні роботи не зупинені, а саме: на дні котловану влаштовано щебеневу основу. Під час перевірки ОСОБА_2 або її уповноважена особа на об`єктах перевірки були відсутні, у зв`язку з чим провести перевірку не вдалося.

У зв`язку з цим посадовими особами відповідача на адресу ОСОБА_2 було направлено лист з вимогою бути присутньою на об`єкті будівництва під час проведення перевірки, проте така вимога суб`єктом містобудування проігнорована. Відповідачем також були направлені листи до Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області про сприяння у здійсненні заходів державного архітектурно-будівельного контролю та забезпечення в межах наданих повноважень присутності замовника будівництва або уповноваженої ним особи на об`єкті будівництва за зазначеною адресою.

Станом на 17.09.2015 особою Департаменту Інспекції із залученням представника Виконавчого комітету Обухівської міської ради встановлено, що будівництво не зупинено, на зазначеній земельній ділянці зведено монолітний залізобетонний безригельний каркас (3-4 поверхи багатоповерхового будинку). У зв`язку з відсутністю на об`єкті будівництва замовника або її уповноваженої особи провести перевірку виконання ОСОБА_2 вимог приписів не вдалося.

Крім того, Департамент повторно звернувся до Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області щодо сприяння у здійсненні заходів державного архітектурно-будівельного контролю за зазначеною адресою у присутності замовника будівництва, однак станом на 12.11.2015 відповіді від Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області до Департаменту не надходило.

Відповідач зазначає, що вжиття подальших заходів реагування у межах визначених законом повноважень, в т.ч., звернення з відповідним позовом до суду можливе лише за умови сприяння правоохоронних органів. А наразі відповідачем вжито всіх можливих заходів реагування.

Вважаючи, що відповідачем не у повному обсязі реалізовані повноваження у сфері здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, позивачка звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивачка є власником суміжної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 . За твердженням позивачки біля її будинку за відсутності проектно-будівельної та дозвільної документації, а також з порушенням протипожежних відстаней між об`єктами нерухомості ОСОБА_2 самочинно зведено багатоквартирний житловий будинок.

Позивачка вважає, що її права та законні інтереси можуть бути захищені шляхом зобов`язання відповідача звернутися до суду з позовом до ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованого об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 3223110100:01:103:0108 та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Позивачка, як власник житлового будинку по сусідству з самочинним будівництвом має законний інтерес у тому, щоб будівництво було приведене у відповідність до будівельних норм, оскільки це безпосередньо впливає на умови використання належного їй будинку. Вона є потерпілою від стверджуваного порушення, відтак, має право на захист свого законного інтересу.

Відповідно до приписів статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Вважаючи свої права та законні інтереси порушеними у зв`язку із самочинним будівництвом, позивачка звернулася з цим позовом до суду.

У статті 6 КАС України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Надаючи правову оцінку в контексті спірних правовідносин, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 3 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабіну Міністрів України від 09.07.2014 №294 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) основним завданням Держархбудінспекції є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, зокрема здійснення в межах повноважень, визначених законом, державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Порядок реалізації повноважень ДАБІ України щодо знесення самочинного будівництва визначено у спеціальному законі.

Так, відповідно до частини першої статті 38 Закону №3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво (частина друга наведеної статті).

Таким чином, у статті 38 якого визначено обов`язок суб`єкта владних повноважень видати особі, що здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності з визначенням строку для добровільного виконання припису. Цією ж статтею визначено наступний обов`язок суб`єкта владних повноважень, який необхідно виконувати у разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі - подати позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Водночас, пред`явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії:

1) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта;

2) визначення такого об`єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою;

3) внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

4) встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.

За змістом статті 376 ЦК України знесення самочинного будівництва за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у разі істотного відхилення від проекту, істотного порушення будівельних норм і правил є способом захисту як суспільних інтересів, так і прав інших осіб.

Відтак, реалізуючи повноваження належно, добросовісно та з метою, для якої вони надані, орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі настання умов, передбачених статтею 38 Закону №3038-VI, має обов`язок звернутися до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. Звернення до суду з позовом в цьому випадку є способом здійснення владних повноважень, а не способом захисту суб`єктивних прав органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Таким чином, суди попередніх інстанцій невірно кваліфікували повноваження органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо пред`явлення позову про знесення самочинно збудованого об`єкта як повноваження, яке може здійснюватися (або не здійснюватися) на власний розсуд цього органу (дискреційне).

Звернення до суду з позовом про знесення самочинного будівництва є способом захисту публічних інтересів у сфері містобудування, а не прав та законних інтересів Держархбудінспекції. Захист публічних інтересів у сфері містобудування не може ставитися у залежність від бажання Держархбудінспекції.

У разі невиконання органом державного архітектурно-будівельного контролю його повноваження, передбаченого законом, особа, яка вважає, що така бездіяльність порушує її права або законні інтереси, має право звернутися з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи такий публічно-правовий спір, адміністративний суд перевіряє оскаржувану бездіяльність на предмет її відповідності вимогам частини другої статті 2 КАС України, а у разі встановлення протиправності такої бездіяльності, з метою ефективного захисту прав або законних інтересів фізичних осіб, юридичних осіб зобов`язує відповідача вчинити дії, які випливають з імперативних правових норм.

Права позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена в постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №807/62/16.

Враховуючи наведене, колегія суддів не погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що питання звернення до суду з позовом про знесення самочинного будівництва є дискреційними повноваженнями відповідача.

У зв`язку з цим Суд доходить висновку про передчасність висновку про відмову у задоволенні позову.

Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Водночас, обставини, передбачені статтею 38 Закону №3038-VI, судами першої та апеляційної інстанції не досліджувалися. Не з`ясовано чи є об`єкт будівництва самочинним та коли його зведено; чи можлива його перебудова; чи виконано суб`єктом містобудування вимоги приписів; чи поширюється дія зазначеного Закону на спірні правовідносини тощо.

Відповідно до імперативних вимог статті 71 КАС України (в редакції, що діяла на час розгляду справи) суб`єкт владних повноважень повинен подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов`язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Не застосувавши зазначені повноваження, суди ухвалили судове рішення без з`ясування усіх істотних обставин та перевірки їх доказами, що свідчить про порушення норм процесуального права.

Згідно із частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Частиною другою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2016 у справі №826/22842/15 - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров І. В. Саприкіна

4319
Переглядів
0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення
ЕСПЧ
0