1. Особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється:
1) займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України;
2) входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді)), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України, крім випадку, передбаченого абзацом першим частини другої цієї статті.
{Пункт 2 частини першої статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1443-IX від 29.04.2021 , № 2465-IX від 27.07.2022 }
2. Особа, призначена (обрана) на посаду, зазначену в пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, зобов’язана не пізніше 15 робочих днів з дня призначення (обрання) на посаду здійснити дії, спрямовані на припинення підприємницької діяльності та припинення її повноважень у складі правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, якщо особа здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляє інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді)), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.
{Абзац перший частини другої статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2465-IX від 27.07.2022 }
У строк, визначений абзацом першим цієї частини, особі, призначеній (обраній) на посаду, зазначену в пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється здійснювати підприємницьку діяльність, брати участь у діяльності та прийнятті рішень відповідними органами з дня призначення (обрання) на посаду та отримувати будь-які доходи (винагороду тощо) у зв’язку із здійсненням підприємницької діяльності або перебуванням у таких органах.
{Статтю 25 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1443-IX від 29.04.2021 }
3. Обмеження, передбачені частиною першою цієї статті, не поширюються на депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі), присяжних, помічників-консультантів народних депутатів України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, Першого заступника Голови Верховної Ради України та заступника Голови Верховної Ради України, працівників секретаріатів депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді України, працівників патронатних служб у державних органах, осіб, зазначених у підпункті "к" пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону (крім осіб, зазначених в інших підпунктах пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону). Обмеження, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, не поширюються на осіб молодшого начальницького складу служби цивільного захисту, які проходять службу в аварійно-рятувальних формуваннях та пожежно-рятувальних підрозділах у змінному режимі (за умови відсутності у таких осіб повноважень із здійснення заходів державного нагляду (контролю), реєстрації декларацій відповідності матеріально-технічної бази суб’єктів господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки, ліцензування), науково-педагогічних, наукових працівників та здобувачів вищої освіти, зокрема військових навчальних закладів (закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти), залучених Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти на оплатній основі до проведення акредитації.
{Частина статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1798-VIII від 21.12.2016 , № 319-IX від 03.12.2019 , № 805-IX від 16.07.2020 , № 1893-IX від 17.11.2021 , № 2653-IX від 06.10.2022 , № 3062-IX від 02.05.2023 }
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстCopyright © 2014-2024 «Протокол». Всі права захищені.
Аналізуйте судовий акт: Отримання діючими прокурорами адвокатського свідоцтва є НЕЗАКОННИМ (ВП ВС у справі № 826/9606/17 від 14.04.2021)
В лютому цього року Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію згідно якої отримання діючими суддями, навіть тими, що не відправляють правосуддя, свідоцтв про право на зайняття адвокатською діяльністю протирічить закону. Дане рішення було мною проаналізовано та виставлено на суд читачів даного інтернет-порталу (ВС/ВП: Отримання суддею адвокатського свідоцтва протирічить закону (ВС/ВП у справі № 822/1309/17 від 10.02.2021)
Як вбачається із коментарів даного допису, які читачі розміщували у соціальній мережі Facebook, більшість представників адвокатської спільноти досить схвально відреагували на такі висновки ВП.
Але вже тоді постало питання – а чи є законним отримання статусу адвоката діючими працівниками правоохоронних органів (поліції, Служби безпеки, податкової тощо) або прокурорами?
У даному рішенні Велика Палата вирішила послідовно відстояти свою позицію та визнала, що отримання діючим прокурором адвокатського свідоцтва є незаконним.
У цій справі працівники прокуратури звернулись до суду із позовом до Ради адвокатів регіону визнати протиправними дії Ради адвокатів регіону щодо відмови у прийнятті присяги адвоката та щодо відмови у видачі позивачам свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю; зобов`язати Раду адвокатів регіону прийняти присягу адвоката та видати свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
В обґрунтування своїх вимог позивачі послались на те, що Рада адвокатів регіону погодилася зі складанням ними кваліфікаційного іспиту та отриманням відповідних свідоцтв, прийнявши від них оплату за проходження стажування, видавши направлення на проходження стажування, затвердивши відповідний план стажування та прийнявши звіти про його проходження, а отже погодилась із наявністю у них права на отримання статусу адвоката та відсутністю законодавчих обмежень щодо отримання ними свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю.
Проте, відмовляючи їм у видачі свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю Рада адвокатів регіону, а також Рада адвокатів України, приймаючи оскаржуване рішення, неправильно трактували положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та неправомірно ототожнили поняття «безпосереднє заняття адвокатською діяльністю» та «право на заняття адвокатською діяльністю».
Суд першої інстанції вказані вимоги визнав обґрунтованими та позов задовольнив.
Апеляційний суд в цілому погодився із вказаним рішенням.
В свою чергу Рада адвокатів України на згадані рішення подала касаційну скаргу, яку Велика Палата задовільнила – рішення судів попередніх інстанцій скасувала та у задоволенні позову відмовила.
Приймаючи таке рішення ВП ВС зробила наступні висновки щодо застосування окремих норма права.
Згідно норм ст. 18 Закону України «Про прокуратуру» перебування на посаді прокурора несумісне з обійманням посади в будь-якому органі державної влади, іншому державному органі, органі місцевого самоврядування та з представницьким мандатом на державних виборних посадах. На прокурора поширюються обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, визначені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».
Отже, особа, яка перебуває на посаді прокурора, не може займатися адвокатською діяльністю або виконувати іншу оплачувану роботу (пункт 1 частини першої статті 25 Закону України «Про запобігання корупції»).
Таким чином складаючи присягу прокурора, особа свідомо приймає всі обмеження, які покладаються на неї спеціальним законом, у тому числі заборону суміщення перебування на посаді прокурора з адвокатською діяльністю.
Релізація механізму отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю свідчить про те, що претендуючи на набуття права на заняття адвокатською діяльністю прокурор вступає у позапроцесуальні відносини із Радою адвокатів, адвокатською спільнотою.
Виходячи з положень ст. 10 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» стажування здійснюється протягом шести місяців під керівництвом адвоката. За результатами стажування керівник стажування складає звіт про оцінку стажування та направляє його раді адвокатів регіону. Очевидно, що у цьому випадку прокурор перебуває у відносинах підпорядкування з керівником стажування, який є адвокатом. Так само як і під час організації та проведення кваліфікаційного іспиту, який здійснюється кваліфікаційною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.
Проте, такі правовідносини між адвокатом і прокурором виходять за межі допустимої сфери відносин між прокурорською та адвокатською спільнотами.
Отже намір проходити процедури кваліфікаційного іспиту, стажування та отримати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю перебуваючи на посаді прокурора, є завідомо нелегітимним наміром, оскільки прогнозовано призводить до виникнення обставин несумісності. До того ж наявність статусу адвоката (захисника) в особи, яка є прокурором та підтримує державне обвинувачення в суді, ставить під сумнів її незалежність, безсторонність та неупередженість.
Водночас випадку отримання особою, яка є прокурором, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та складення присяги адвоката, така особа одночасно опиняється під дією двох присяг - прокурора та адвоката.
Аналіз текстів Присяги прокурора та Присяги адвоката призводить до обґрунтованого висновку, що одночасне перебування під дією двох присяг є неможливим, оскільки їхні тексти суперечать один одному та прямо порушують як незалежність прокурора, так і принципи здійснення адвокатської діяльності - незалежність та конфіденційність.
Окремо слід звернути увагу на те, що на думку ВП ВС таке розуміння спірних правовідносин не поширюється на осіб, звільнених з посади прокурора або повноваження яких припинено.