Стаття 22. Взаємозв’язок з торговельними марками

1. Якщо зареєстрована традиційна гарантована особливість міститься у заявці на видачу свідоцтва України на торговельну марку або у свідоцтві на торговельну марку, це визнається підставою для відмови в наданні правової охорони торговельній марці або підставою для визнання відповідного свідоцтва на торговельну марку недійсним як таких, що є загальновживаними для відповідних товарів, за умови що заявку на видачу свідоцтва України на торговельну марку подано після дня подання заявки на реєстрацію традиційної гарантованої особливості або дня надання йому правової охорони і якщо торговельна марка і традиційна гарантована особливість заявлені для ідентичних або споріднених товарів.

2. Реєстрація традиційної гарантованої особливості не може бути підставою для визнання недійсним свідоцтва на торговельну марку або для відмови в реєстрації торговельної марки, якщо власник свідоцтва України на торговельну марку або заявник торговельної марки розпочав добросовісне використання такої торговельної марки до дня подання на реєстрацію заявки на традиційну гарантовану особливість і фактичні обставини такого використання виключають можливість введення споживача в оману щодо товару або його виробника.