Стаття 15. Організація оплати праці на підприємствах

5161

Переглядів

Переглядів

Додати в обране

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

{Частина перша статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1096-IV від 10.07.2003 , № 4719-VI від 17.05.2012 }

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

{Частина третя статті 15 в редакції Закону № 2103-IV від 21.10.2004 }

Попередня

17/38

Наступна

Додати в обране

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Аналізуйте судовий акт: Накладення державним виконавцем арешту на рахунки боржника, які призначені для виплати заробітної плати, та для обліку коштів соціального страхування, призводить до порушення конституційних прав працюючих (ВГСУ, справа № 905/3472/15, 29.11.16)

Державним виконавцем було прийнято постанову про арешт коштів боржника – державного підприємства, якою накладено арешт на кошти у межах суми 198 092 075,32 грн.

Не погодившись з зазначеною постановою державного виконавця, державне підприємство звернулося до господарського суду зі скаргою про визнання цих дій державного виконавця незаконними, скасування постанови про арешт коштів боржника, в якій скаржник просив визнати дії державного виконавця незаконними.

Судами ця скарга була задоволена, виходячи з того, що накладення арешту на рахунки боржника, які призначені для виплати заробітної плати, та для обліку коштів соціального страхування в національній валюті унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, що призводить до порушення конституційних прав громадян, що працюють на підприємстві.

ВГСУ погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зокрема, з огляду на наступне.

Ст. 43 Конституції України гарантовано, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Ч. 1 ст. 115, ч.5 ст.97 КЗпП України, ст.22, ч.ч.1, 6 ст.24, ч.3 ст.15 Закону України "Про оплату праці" визначено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку, всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Отже, накладення арешту на рахунок боржника який призначений для виплати заробітної плати, унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, що призводить до порушення конституційних прав громадян, що працюють на підприємстві.

Популярні новини