Історія справи

Постанова ВСУ від 26.02.2026 року у справі №908/620/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року

м. Київ

cправа № 908/620/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Студенець В.І.

за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.

та представників

прокуратури: Єреп В.В.

Позивача : не з`явився

Відповідача : Симбірцев Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024

(головуючий - Коротун О.М., судді Гаврилюк О.М., Сулім В.В.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2024

(суддя - Кирилюк Т.Ю.)

у справі №908/620/24

за позовом Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГУМ"

про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 325 069,81 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. У зв`язку із запланованим відрядженням судді Мамалуя О.О. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 19.01.2026.

Короткий зміст позовних вимог

2. Заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (далі - ДСУ НС, позивач) звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГУМ" (далі - ТОВ "ЕНЕРГУМ", відповідач) про визнання недійсними додаткових угод № 3 від 26.02.2021, № 4 від 13.04.2021, № 5 від 18.08.2021, № 6 від 20.09.2021, № 7 від 12.10.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 437 від 21.12.2020, укладеного між позивачем та відповідачем та стягнення 325 068,81 грн безпідставно сплачених коштів.

3. Обґрунтовуючи позов, прокурор вказує на порушення сторонами положень ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та умов договору при укладанні оспорюваних додаткових угод, що на переконання прокурора, вказує на їх недійсність. Отже, в силу положень ст. ст. 16 203 215 216 Цивільного кодексу України оспорювані додаткові угоди необхідно визнати недійсними, а кошти перераховані за такими угодами повернути, як отримані безпідставно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2024, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 01.10.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024, позов задоволено частково. Визнано недійсними додаткові угоди №4 від 13.04.2021, №5 від 18.08.2021, №6 від 20.09.2021 та №7 від 12.10.2021 до договору №437 від 21.12.2020, укладені між позивачем і відповідачем. Стягнуто з відповідача на користь позивача 193 333,46 грн основного боргу та 15 012,00 грн витрат зі сплати судового збору. В решті позову відмовлено.

5. Рішення мотивовано тим, що додаткові угоди №№ 4 - 7 до договору укладено з порушенням положень ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", ст.ст. 628 629 653 Цивільного кодексу України, оскільки оспорюваними додатковими угодами неправомірно і безпідставно збільшено ціну за договором, отож, наявні підстави для визнання їх недійсними, відповідно до ст. ст. 203 215 Цивільного кодексу України, та повернення коштів отриманих за такими угодами. Разом з цим, додатковою угодою № 3 сторонами збільшено вартість товару в межах визначених законодавством, ціну товару збільшено на 9,96 %, у зв`язку з наявністю відомостей про коливання ціни товару на ринку, отже, відсутні підстави для визнання недійсною додаткової угоди № 3.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

6. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення в частині відмови у позові та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

7. Скаржник, посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що суди приймаючи рішення про часткове задоволення позову неправильно застосували положення ст. 13 203 215 628 632 638 652 Цивільного кодексу України. Суди вказуючи про відсутність підстав для визнання недійсною додаткової угоди № 3, не врахували правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, від 16.02.2023 у справі № 903/366/22, від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21, від 05.03.2024 у справі № 918/323/23, від 07.03.2024 у справі № 918/703/23, від 26.09.2024 у справі № 904/4302/23.

8. Так, скаржник зазначає, що Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 виснував, що постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й: 1) обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі; 2) обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні; 3) навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним; 4) довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

9. Вказаного не було враховано судами, суди лише вказали, що підвищення ціни оспорюваної додаткової угодою № 3 відбулось у межах 10 %, як передбачено положеннями ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

10. Крім того судами не враховано, що відповідач протягом періоду з 01 лютого по 26 лютого 2021 року щоденно постачав, а позивач приймав та споживав електричну енергію. Підписання додаткової угоди № 3 сторонами відбулось 26.02.2021, вказаною угодою сторони змінили ціну електроенергії з 01.02.2021, тобто, змінили ціну електричної енергії, яка вже була продана позивачу та спожита ним з 01.02.2021. Отже, товар, поставлений відповідачем до 26.02.2021, був не тільки прийнятий позивачем у власність, а й спожитий. Відтак, зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 ЦК України.

11. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, постанові Верховного Суду від 10.09.2024 у справі № 918/703/23.

12. Отже, оскаржувані рішення судів у даній справі прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", ст. ст. 13 203 215 628 632 638 652 ЦК України, ст.ст. 42 180 ГК України та порушенням норм процесуального права, зокрема, ст. ст. 11 73 76 86 236 ГПК України, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

13. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилається на безпідставність доводів та вимог касаційної скарги, та водночас вказує на те, що судами у справі правильно застосовано положення законодавства, якими врегульовано правовідносини сторін у справі, отже, просить залишити без задоволення касаційну скаргу прокурора, а оскаржувані судові рішення без змін.

14. Позивач у заяві, яка фактично є відзивом на касаційну скаргу, підтримав доводи прокурора, викладені у касаційній скарзі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

15. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області за результатами проведеної процедури публічних закупівель (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2020-11-09-006216-c) укладено з відповідачем у справі договір №437 від 21.12.2020 про постачання електричної енергії.

16. За умовою пункту 2.1 договору №437 від 21.12.2020 відповідач зобов`язався продати електричну енергію включно з тарифом на послуги з передачі електричної енергії. В свою чергу, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області зобов`язалось сплатити вартість отриманої електричної енергії.

17. Умовою пункту 14.1 сторонами договору погоджено, що цей договір є укладеним з моменту підписання сторонами, скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до 31 грудня 2021 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань в частині розрахунків.

18. Пунктами 5.1-5.5 договору №437 від 21.12.2020 визначено, що ціна цього договору складає 1 965 324,00 грн. Ціна за одиницю товару визначається у додатку 3 "Комерційна пропозиція". Ціна товару включає в себе вартість послуг оператора системи передачі. Ціна товару не включає вартість послуг з розподілу електричної енергії, технічного обслуговування, комерційного обліку тощо. Вказані послуги оплачуються споживачем самостійно. Ціна цього договору та ціна за одиницю товару може змінюватись у випадках передбачених статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 19.09.2019 р. №114-ІХ.

19. Додатком 3 "Комерційна пропозиція" до договору №437 від 21.12.2020 сторони погодили поставку електричної енергії у кількості 1 175 900 кВт/годин загальною вартістю 1 965 324,00 грн. (1,67 грн за 1 кВт/годину)

20. Додатковою угодою №2 від 26.01.2021 сторонами договору №437 від 21.12.2020 зменшено обсяг закупівлі до 1 119 595 кВт/годин та зменшено ціну договору до 1 871 219,43 грн. (ціна одиниці товару залишилась незмінною) (1,67 грн за 1 кВт/годину).

21. Додатковою угодою №3 від 26.02.2021 сторонами договору №437 від 21.12.2020 зменшено обсяг закупівель до 1 028 562,82 кВт/годин та збільшено вартість одиниці товару, отриманої у лютому 2021 року з 1,671335997 грн. до 1,838грн. (на 9,96 %).

22. Додатковою угодою №4 від 13.04.2021 сторонами договору №437 від 21.12.2020 зменшено обсяг закупівель до 981 821,20512821 кВт/годин та збільшено вартість одиниці товару, отриманої у березні 2021 року з 1,838 грн. до 1,95 грн.

23. Пунктом 2 додаткової угоди №5 від 18.08.2021 сторони погодили зменшити загальну кількість закупівлі електричної енергії до 953 647,1168 кВт/год та змінити ціну одиниці товару:

- з 01.01.2021 до 31.01.2021 - 115 676,00 кВт/год за ціною 1,671335997 грн.;

- з 01.02.2021 до 28.02.2021 - 99 082 кВт/год за ціною 1,838 грн.;

- з 01.03.2021 до 31.07.2021 - 449 734 кВт/год за ціною 1,95 грн;

- з 01.08.2021 до 31.12.2021 - 289 155.11682243 кВт/год за ціною 2,14 грн.

24. Додатковою угодою №6 від 20.09.2021 сторонами договору №437 від 21.12.2020 погоджено зменшення загального обсягу закупівлі електричної енергії до 936 663,9613 кВт*год та збільшення ціни одиниці товару:

- з 01.01.2021 до 31.01.2021 - 115 676,00 кВт/год за ціною 1,671335997 грн.;

- з 01.02.2021 до 28.02.2021 - 99 082 кВт/год за ціною 1,838 грн.;

- з 01.03.2021 до 31.07.2021 - 449 734 кВт/год за ціною 1,95 грн.;

- з 01.08.2021 до 31.08.2021 - 289 155.11682243 кВт/год за ціною 2,14 грн.;

- з 01.09.2021 до 31.12.2021 - 191 283,9613 кВт/год за ціною 2,33 грн.

25. Додатковою угодою №7 від 12.10.2021 сторонами договору №437 від 21.12.2020 погоджено зменшення загального обсягу закупівлі електричної енергії до 925 098,0195 кВт/год та збільшення ціни одиниці товару: з 01.01.2021 до 31.01.2021 - 115 676,00 кВт/год за ціною 1,671335997 грн.; з 01.02.2021 до 28.02.2021 - 99 082 кВт/год за ціною 1,838 грн.; з 01.03.2021 до 31.07.2021 - 449 734 кВт/год за ціною 1,95 грн.; з 01.08.2021 до 31.08.2021 - 289 155,11682243 кВт/год за ціною 2,14 грн.; з 01.09.2021 до 30.09.2021 - 62 550 кВт/год за ціною 2,33 грн.; з 01.10.2021 до 31.12.2021 - 117 558,6445 кВт/год за ціною 2,56 грн.

Позиція Верховного Суду

26. Перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення, викладені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

27. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

28. Предметом спору у справі є вимоги про визнання недійсними додаткових угод № 3 від 26.02.2021, № 4 від 13.04.2021, № 5 від 18.08.2021, № 6 від 20.09.2021, № 7 від 12.10.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 437 від 21.12.2020, укладеного між позивачем та відповідачем та стягнення 325 068,81 грн безпідставно сплачених коштів.

29. Судові рішення прокурором оскаржуються тільки в частині відмови у позові в іншій частині судові рішення прокурором не оскаржуються, отже, з урахуванням положень ст. 300 ГПК України, касаційним судом не переглядаються.

30. Розглядаючи спір у справі, відмовляючи у позові про визнання недійсною додаткової угоди № 3 суди вказували на наступне:

- укладення вказаної додаткової угоди відбулось на підставі експертного висновку № О-106/02 від 03.02.2021 Черкаської Торгово-промислової палати. З вказаного висновку вбачається, що середньозважена ціна на РНД, ОЕС України, за ІІІ декаду січня (21-31 грудня) 2021 року становить 1462,52 грн /МВт.год., тоді як середньозважена ціна на РНД, ОЕС України, за ІІІ декаду лютого (21-31 лютого) 2021 року становить 1632,56 грн /МВт.год. Коливання середньозваженої ціни становить 11,63 %;

- законодавцем передбачено можливість збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

- додатковою угодою №3 від 26.02.2021 сторонами договору №437 від 21.12.2020 зменшено обсяг закупівель до 1 028 562,82 кВт/годин та збільшено вартість одиниці товару, отриманої у лютому 2021 року з 1,671335997 грн до 1,838грн. (на 9,96 %);

- в даному випадку, укладаючи додаткову угоду № 3, сторони скористались наданим їм правом, передбаченим положеннями п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України ?Про публічні закупівлі?, на збільшення ціни товару в межах 10 % ціни за одиницю товару визначену сторонами при укладенні договору, а тому відсутні підстави для визнання недійсною додаткової угоди № 3.

31. Суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

32. В преамбулі Закону України ?Про публічні закупівлі? № 922-VIII (далі Закон № 922-VIII, у редакції, чинній станом на час укладення договору про закупівлю) визначено, що метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

33. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 цього Закону договір про закупівлю визначається як господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

34. Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього урегульовані статтею 41 Закону № 922-VIII, частиною першою якої визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

35. Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

36. Згідно із частиною першою статті 652 ЦК України разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

37. Частиною четвертою статті 41 Закону № 922-VIII визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

38. За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, однією з яких є ціна товару, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (частина п`ята статті 41 Закону № 922-VIII).

39. Однак зазначена норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.

40. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

41. Отже, ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

42. Такий правовий висновок неодноразово був викладений у постановах Верховного Суду від 11.04.2024 у справі № 922/433/22, від 01.10. 2024 у справі № 918/779/23, від 06.02.2025 у справі № 910/5182/24, від 18.02.2025 у справі № 925/889/23, від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.

43. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 Судом узагальнено правові висновки щодо застосування положень п. 2 ч. 5 статті 41 Закону України ?Про публічні закупівлі? від 25.12.2015 № 922-VIII та в редакції ЗУ від 03.06.2021 № 1530-IX, та визначено, що згідно з положеннями пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII зміна ціни в договорі закупівлі допускається за таких умов:

-збільшення ціни за одиницю товару до 10 %;

-збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку;

-така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

-така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю;

-обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

44. Суди розглядаючи спір у справі, вказали, що додатковою угодою №3 від 26.02.2021 сторонами договору від 21.12.2020 зменшено обсяг закупівель до 1 028 562,82 кВт/годин та збільшено вартість одиниці товару, отриманої у лютому 2021 року з 1,671335997 грн до 1,838 грн. (на 9,96 %). Укладення вказаної додаткової угоди відбулось на підставі експертного висновку від 03.02.2021 Черкаської Торгово-промислової палати, отже, в матеріалах справи наявні докази коливання ціни саме в період за січень 2021 - лютий 2021, а тому у сторін були підстави для внесення змін у договір щодо ціни, при цьому таку ціну змінено в межах допустимого збільшення, встановленого пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII.

45. Разом з цим, касаційний суд зауважує, що як вбачається з оспорюваної прокурором угоди, останню укладено 26.02.2021. У п. 5 вказаної додаткової угоди сторони погодили, що дія угоди розповсюджується на розрахунковий період з 01.02.2021. Тобто фактично сторонами змінено ціну товару за період у який послуги вже було надано постачальником, покупцем отримано та спожито.

46. Вказаним обставинам суди не надали належної правової оцінки. Так, апеляційний суд, хоча і посилався на те, що додаткова угода № 3 укладена з дотриманням вимог законодавства, та врахував правовий висновок, викладений зокрема, у постанові Верховного Суду у справі № 922/2321/22, водночас, не надав належної правової оцінки такому висновку, та не застосував його в повній мірі під час розгляду справи.

47. Так, у правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, зокрема, констатовано, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

48. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

49. Апеляційний суд не звернув належної уваги на те, що із системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю, зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

50. Апеляційний суд посилався на вказаний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду, але в повній мірі не застосував його, з урахуванням досліджених та встановлених судом доказів, тоді як, вказане впливає на правильність вирішення спору. Так, суди не надали належної правової оцінки тому, що додаткову угоду сторонами укладено 26.02.2021, та в угоді сторонами вказано, що тариф 1,838 грн/кВТ *год застосовується з 01.02.2021, тобто, за період надання послуг постачання електричної енергії, який вже минув, і відповідачем вже надано послуги протягом лютого, а позивачем отримано такі послуги.

51. На вказані порушення судів посилається скаржник у касаційній скарзі, вказуючи на неврахування правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22. При цьому, скаржник зазначає, що відповідач протягом періоду з 01.02. по 26.02.2021 щоденно постачав, а позивач приймав та споживав електричну енергію. 26.02.2021 сторони підписали додаткову угоду № 3, якою змінили ціну електричної енергії, яка вже була продана позивачу та спожита ним з 01.02.2021. Отже, товар, поставлений відповідачем до 26.02.2021, був не тільки прийнятий позивачем у власність, а й спожитий.

52. Водночас, згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

53. Частиною третьою статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

54. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

55. На порушення при укладені додаткової угоди № 3 прокурор вказував у позові, зазначаючи, що додаткову угоду № 3 укладено 26.02.2021, але встановлену ціну (тариф) електричної енергії з 01.02.2021, тобто ціна на поставлену електричну енергію була збільшена вже після її фактичної поставки. Вказане, на думку прокурора, свідчить про порушення Закону України ?Про публічні закупівлі? та основних принципів проведення таких закупівель.

56. Але суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки вказаним положенням законодавства, умовам договору, додатковим угодам та доводам прокурора, викладеним у позовній заяві. Вказане стало наслідком передчасного висновку про відмову у позові про визнання недійсною додаткової угоди № 3.

57. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

58. Згідно з частинами першою, другою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

59. Відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

60. Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

61. Статтею 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

62. З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про те, що суди, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували норми матеріального права, а саме: ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", ст. ст. 13 203 215 628 632 638 652 ЦК України, ст.ст. 42 180 ГК України та порушили норми процесуального права, зокрема, ст. ст. 11 73 76 86 236 ГПК України, не врахувавши правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

63. За змістом статей 7 13 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

64. Такі принципи господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків.

65. Однак, оскаржувані судові рішення таким вимогам процесуального закону не відповідають.

66. Разом з цим, в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України, Верховний Суд позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

67. З огляду на викладене доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження, наявні підстави для скасування оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду в частині відмови у позові та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

68. У зв`язку з зазначеним, Верховний Суд констатує, що недоліки у вирішенні спору, яких припустилися суди відмовляючи у позові, свідчать про передчасність, суперечність висновків у даній справі щодо часткової відмови у задоволенні позову.

69. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, в даному випадку, судами неправильно застосовано положення матеріального законодавства з порушенням процесуальних норм, а тому, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині відмови у позові необхідно скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

70. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

71. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

72. Згідно із частиною четвертою статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

73. З огляду на викладене, Верховний Суд вбачає правові підстави для часткового задоволення касаційної скарги прокурора, скасування оскаржуваних рішення, постанови в частині відмови у позові та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

74. Так, під час нового розгляду справи для правильного вирішення спору господарському суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, всебічно, повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, а також надати їм належну правову оцінку, та вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного розгляду цієї справи, з урахуванням актуальної судової практики, і в залежності від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Розподіл судових витрат

75. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює і не ухвалює нове рішення (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України), розподіл судових витрат Касаційним господарським судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі №908/620/24 в частині відмови у позові скасувати.

3. Справу № 908/620/24 в частині відмови у позові передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

4. В решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі №908/620/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді О. М. Баранець

В.І.Студенець