Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Самсіна І.Л.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О.,

при секретарі судового засідання Шатило Р.П.,

за участю представників: товариства з обмеженою відповідальністю «Лабрадорит» (далі - ТОВ) - Наконечної Я.С., закритого акціонерного товариства «Спіка» (далі - ЗАТ) - Данильчука М.Я., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ТОВ про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом ТОВ до комунального підприємства «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради (далі - БТІ), треті особи: ЗАТ, Корольовський відділ державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції, реєстраційна служба Радомишльського районного управління юстиції (далі - Реєстраційна служба), про визнання нечинним рішення та незаконними дій, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року ТОВ звернулося до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в якій з урахуванням уточнень просило замінити сторону виконавчого провадження у цій справі, а саме боржника - з БТІ на Реєстраційну службу. Заяву обґрунтовано тим, що на час подання заяви реєстрація права власності здійснювалася саме органами реєстраційної служби.

Суди встановили, що Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 21 вересня 2012 року позов ТОВ задовольнив. Зокрема, зобов'язав БТІ поновити запис у Державному реєстрі прав щодо права власності ТОВ на нерухоме майно - будівлю модульного типу площею 2394,2 кв. м та будівлю пилорами площею 117,5 кв.м, які розташовані за адресою: Житомирська обл., Радомишльський р-н, с. Потіївка, вул. Радгоспна, 8.

Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 1 листопада 2012 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2012 року скасував та прийняв нову, якою у задоволенні позову ТОВ відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27 березня 2013 року постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2012 року скасував, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2012 року залишив без змін.

На виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2012 року позивачу був виданий виконавчий лист.

У липні 2013 року ТОВ звернулося до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 26 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалами Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року та Вищого адміністративного суду України від 7 липня 2015 року, в задоволенні заяви відмовив.

Суди дійшли висновку про відмову ТОВ у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Згідно з частиною п'ятою статті 8 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV) у разі вибуття однієї зі сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Проте БТІ не ліквідоване та не реорганізоване в орган державної реєстрації прав, який також не є його правонаступником.

Станом на день розгляду справи немає жодної інформації щодо прийнятого Житомирською обласною радою рішення чи рішення суду, що набрало законної сили, про припинення або ліквідацію БТІ.

Оскільки БТІ не вибуло, то підстав для заміни його у виконавчому провадженні немає.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, ТОВ звернулося до Верховного Суду України з заявою про його перегляд з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС, посилаючись на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України частини п'ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України, частини п'ятої статті 8 Закону України № 606-XIV, Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) та інших законодавчих актів України» (далі - Закон № 1878-VI), частини першої статті 255, статті 264 КАС.

На обґрунтування заяви ТОВ надало ухвали Вищого адміністративного суду України від 3 грудня 2013 року, 26 березня, 2 липня 2015 року (справи №№ К/800/56577/13, К/800/59709/14, К/800/63502/14 відповідно), які, на його думку, підтверджують неоднакове правозастосування.

У цих рішеннях суд касаційної інстанції дійшов висновку, що з 1 січня 2013 року функції державної реєстрації прав на нерухоме майно було передано від реєстраторів бюро технічної інвентаризації до органів державної реєстрації прав, що відповідає необхідності забезпечення здійснення повноважень органів державної влади та безперервності їх реалізації та зумовлює правонаступництво щодо конкретних управлінських (організаційних) прав та обов'язків, що складають зміст правовідносин, зокрема, в сфері державної реєстрації прав.

Заслухавши пояснення представників ТОВ та ЗАТ, перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень частини п'ятої статті 8 Закону України № 606-XIV і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1878-VI.

Усуваючи розбіжності у правозастосуванні касаційним судом, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 264 КАС у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Ця норма кореспондується із частиною п'ятою статті 8 Закону № 606-XIV, відповідно до якої у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Згідно з абзацом першим пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1878-VI до 1 січня 2013 року державна реєстрація, зокрема, права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 1 січня 2013 року.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи державної реєстрації прав є правонаступниками реєстраторів бюро технічної інвентаризації у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, і, відповідно, є правонаступниками сторони виконавчого провадження щодо виконання рішення суду. Отже, керуючись положеннями статті 264 КАС, суд має замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Разом з тим, з матеріалів цієї справи вбачається, що на підставі відповідних судових рішень в листопаді 2013 року Реєстраційна служба зареєструвала право власності ТОВ на спірне майно, а в подальшому на підставі інших судових рішень - право власності ЗАТ.

Верховний Суд України позбавлений процесуальної можливості встановлювати обставини, давати оцінку доказам, а відтак позбавлений можливості постановити рішення у справі у зв'язку з неповним встановленням обставин справи.

Наведене вище, на думку колегії суддів, є підставою для скасування всіх судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Лабрадорит» задовольнити частково.

Ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року, Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року та Вищого адміністративного суду України від 7 липня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.Л. СамсінСудді: О.Ф. ВолковМ.І. Гриців О.А. КороткихО.В. Кривенда В.Л. МаринченкоП.В. Панталієнко О.Б. ПрокопенкоО.О. Терлецький