Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Волкова О.Ф.,суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Надвірнянської дитячо-юнацької спортивної школи Івано-Франківської крайової організації фізкультурно-спортивного товариства «Україна» (далі - ДЮСШ «Україна») до Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - відділення Фонду, Фонд відповідно) про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2011 року ДЮСШ «Україна» звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відділення Фонду від 20 січня 2011 року № 1 щодо зменшення планових асигнувань та повернення коштів Фонду (далі - рішення № 1).

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що рішення № 1 прийняте всупереч вимогам нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини у сфері фінансування (утримання) дитячо-юнацьких спортивних шкіл, внаслідок чого просить визнати його протиправним та скасувати.

Суди встановили, що 20 січня 2011 року відділення Фонду провело перевірку цільового використання позивачем коштів за 2010 рік, про що складений відповідний акт перевірки (далі - Акт). Пунктом 6.1 Акта «Витрати на оплату праці» встановлено, що ОСОБА_8 прийнятий на посаду тренера-викладача зі стрибків на лижах з трампліну згідно з наказом від 24 лютого 2009 року № 1 з 2 березня 2009 року та звільнений з займаної посади 1 травня 2010 року згідно з наказом від 30 квітня 2010 року № 3.

Витрати на заробітну плату ОСОБА_8 за вказаний період, включаючи відрахування, становили 25 497 грн 30 коп.

Також встановлено, що у ОСОБА_8 немає вищої освіти з фізичного виховання і спорту, освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр», «спеціаліст» чи «магістр».

По факту допущеного позивачем порушення пункту 31 Положення про дитячо-юнацьку спортивну школу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2008 року № 993 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Положення) та підпункту 2.5.1 пункту 2.5 розділу II Порядку часткового фінансування дитячо-юнацьких спортивних шкіл за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду від 25 лютого 2009 року № 15 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 3 квітня 2009 року за № 306/16322; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок), відповідач прийняв рішення № 1, яким зобов'язав ДЮСШ «Україна» в десятиденний термін від дня отримання цього рішення повернути кошти в сумі 25 497 грн 30 коп. до бюджету відділення Фонду, які позивач отримав 20 січня 2011 року.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 15 березня 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовив.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що витрати на оплату праці ОСОБА_8 використані не за цільовим призначенням.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 8 травня 2014 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове, яким позов задовольнив.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки кошти, які зазначені в Акті, були використані позивачем для витрат на заробітну плату працівнику ОСОБА_8, а виплати проводилися відповідно до штатного розпису, тарифікаційних списків та в межах статті кошторису на витрати, пов'язані із заробітною платою, за рахунок коштів Фонду, відповідно, такі витрати не можуть вважатися нецільовим використанням коштів Фонду.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 вересня 2015 року постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 травня 2014 року скасував, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2011 року залишив у силі.

Приймаючи таке рішення, касаційний суд вказав на помилковість висновку суду апеляційної інстанції про те, що виплата заробітної плати працівнику позивача, у якого немає вищої освіти з фізичного виховання і спорту за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр», «спеціаліст» чи «магістр», за рахунок коштів Фонду не може вважатися нецільовим використанням коштів Фонду.

Не погоджуючись із рішенням Вищого адміністративного суду України, ДЮСШ «Україна» звернулась із заявою про його перегляд з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), та, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті 48 Закону України від 18 січня 2001 року № 2240-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2240-ІІІ), пункту 31 Положення, пункту 2.5 Порядку, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24 вересня 2015 року, залишити в силі постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 травня 2014 року, судові витрати покласти на відповідача.

На обґрунтування мотивів перегляду судового рішення заявник додав копії рішень Вищого адміністративного суду України від 30, 31 жовтня 2013 року, 16, 21 січня, 8 квітня, 27 травня, 19 червня, 16 жовтня 2014 року, 20 січня, 10 лютого 2015 року (№№ К/9991/36625/12, К/9991/41787/12, К/9991/29489/12, К/800/39342/13, К/9991/67858/12, К/9991/48845/12, К/800/30351/13, К/800/44502/13, К/9991/60859/12, К/800/8975/14 відповідно), у яких цей суд, вирішуючи спір у подібних правовідносинах, дійшов висновку, що кошти були використані на цілі, на які вони передбачені, а саме: фінансування діяльності дитячо-юнацької спортивної школи, зокрема на оплату праці працівників згідно зі штатним розписом, а не на інші, не пов'язані з оплатою праці цілі, а надання правової оцінки діям підприємств, установ, організацій під час прийняття на роботу працівників не відноситься до компетенції Фонду.

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

За правилами статті 48 Закону № 2240-ІІІ за рахунок коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, у межах асигнувань, що визначаються щорічно при затвердженні бюджету Фонду на наступний фінансовий рік, здійснюється часткове фінансування, зокрема, дитячо-юнацьких спортивних шкіл в порядку, визначеному правлінням Фонду.

Страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми (абзац перший частини першої статті 30 Закону № 2240-ІІІ).

Відповідно до статті 21 Закону України від 22 червня 2000 року № 1841-III «Про позашкільну роботу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) педагогічним працівником позашкільного навчального закладу повинна бути особа з високими моральними якостями, яка має вищу педагогічну або іншу фахову освіту, належний рівень професійної підготовки, здійснює педагогічну діяльність, забезпечує результативність та якість своєї роботи, фізичний та психічний стан здоров'я якої дозволяє виконувати професійні обов'язки в позашкільних навчальних закладах. Педагогічним працівником позашкільного навчального закладу може бути також народний умілець з високими моральними якостями за умови забезпечення належної результативності навчально-виховного процесу.

Тренером-викладачем спортивної школи може бути особа, що має високі моральні якості, вищу освіту з фізичного виховання і спорту освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр», «спеціаліст» чи «магістр» (пункт 31 Положення).

У справі, що розглядається, суд першої інстанції, з яким погодився касаційний суд, встановивши у ОСОБА_8 відсутність вищої освіти з фізичного виховання і спорту, освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр», «спеціаліст» чи «магістр», погодились із позицією відділення Фонду, що кошти на оплату праці такого працівника використані не за цільовим призначенням.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України не погоджується з таким висновком Вищого адміністративного суду України з огляду на таке.

За правилами частини першої статті 94, частини першої статті 115 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до статті 94 Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають, зокрема, бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).

У справі, яка розглядається, суди встановили, що кошти, зазначені в Акті, а саме 25 497 грн 30 коп., були використані ДЮСШ «Україна» для витрат на заробітну плату працівнику ОСОБА_8 Зазначені виплати проводились відповідно до штатного розпису, тарифікаційних списків та в межах статті кошторису на витрати, пов'язані із заробітною платою, за рахунок коштів відділення Фонду.

За таких обставин висновок касаційного суду у справі, що розглядається, не ґрунтується на правильному застосуванні норм права, а тому заяву ДЮСШ «Україна» слід задовольнити: ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24 вересня 2015 року скасувати, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 травня 2014 року залишити в силі.

Згідно з частиною першою статті 94 КАС якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки постановою Верховного Суду України задоволено заяву ДЮСШ «Україна» - скасовано постанову Вищого адміністративного суду України від 24 вересня 2015 року, то заява про розподіл судових витрат в частині стягнення на користь ДЮСШ «Україна» судового збору, сплаченого за подання заяви про перегляд судових рішень у сумі 1584 грн згідно з платіжним дорученням від 12 листопада 2015 року № 527, підлягає задоволенню.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 94, 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

Заяву Надвірнянської дитячо-юнацької спортивної школи Івано-Франківської крайової організації фізкультурно-спортивного товариства «Україна» задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24 вересня 2015 року скасувати, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 травня 2014 року залишити в силі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на користь Надвірнянської дитячо-юнацької спортивної школи Івано-Франківської крайової організації фізкультурно-спортивного товариства «Україна» витрати на оплату судового збору в сумі 1584 грн (тисяча п'ятсот вісімдесят чотири гривні).

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Ф. ВолковСудді: М.І. ГрицівО.А. КороткихО.В. КривендаВ.Л. МаринченкоО.Б. ПрокопенкоО.О. Терлецький