Історія справи

Постанова ВСУ від 02.04.2026 року у справі №908/1574/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року

м. Київ

cправа № 908/1574/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Дуб С.І.,

представників учасників справи:

від позивача: Левченко І.І.,

від відповідача-1: не з`явився,

від відповідача-2: Зарвій Р.Л.,

від відповідача-3: Ференець О.Є.,

від відповідача-4: не з`явився,

від третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Запорізької області (Азізбекян Т.А.)

від 23.12.2024

на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області (Азізбекян Т.А.)

від 14.01.2025

та на постанову Центрального апеляційного господарського суду (Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.)

від 09.10.2025 (повний текст складений 04.11.2025 р.)

у справі за позовом ОСОБА_1

до відповідачів: 1) ОСОБА_2 ,

2) ОСОБА_3 ,

3) ОСОБА_4 ,

4)Товариства з обмеженою відповідальністю «АРЕНА ГРУП ЛТД»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідачів: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Салтан Валерія Валеріївна

про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, визнання недійсним акту приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства та скасування реєстраційної дії,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - Позивачка, Скаржниця) звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_2 (далі - Відповідач-1), ОСОБА_3 (далі - Відповідачка-2), ОСОБА_4 (далі - Відповідачка-3), Товариства з обмеженою відповідальністю «АРЕНА ГРУП ЛТД» (далі - Відповідач-4), в якому просить:

- визнати недійсним Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Арена Груп ЛТД» (код ЄДРПОУ 42782408) від 16.07.2020, укладений між ОСОБА_2 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_2 );

- визнати недійсним Акт приймання-передачі частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Арена Груп ЛТД» (код ЄДРПОУ 42782408) до договору купівлі-продажу частки від 16.07.2020, складеного між ОСОБА_2 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_3 ) від 16.07.2020;

- скасувати реєстраційну дію № 1001031070006046117 від 21.03.2023 10:22:07, вчинену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань приватним нотаріусом Салтан Валерією Валеріївною Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивачка вбачає порушення своїх корпоративних прав, зокрема, права на управління та отримання прибутку.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Господарський суд Запорізької області рішенням від 23.12.2024 в задоволенні позову відмовив.

4. Вказане рішення суду мотивоване, зокрема, таким:

- згідно пункту 3.11 Статуту ТОВ «Арена Груп ЛТД», затвердженого протоколом № 1 установчих зборів засновників ТОВ «Арена Груп ЛТД» від 28 січня 2019 року, статутний капітал на момент реєстрації дійсного статуту сформований повністю; відповідно до пункту 3.10.2 Статуту ТОВ «Арена Груп ЛТД» якщо учасник товариства не вніс вклад для погашення заборгованості протягом наданого додаткового строку, виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників, які приймають одне з таких рішень : - про виключення учасника товариства, який має заборгованість із внесення вкладу; - про зменшення статутного капіталу товариства на розмір неоплаченої частини частки учасника товариства; - про перерозподіл неоплаченої частки ( частини частки) між іншими учасниками товариства без зміни розміру статутного капіталу товариства та оплату такої заборгованості відповідними учасниками; - про ліквідацію товариства;

- станом на день вирішення спору по суті, позивачем не надано жодного належного доказу, який би свідчив про факт невнесення засновником /учасником «Арена Груп ЛТД» ОСОБА_2 своєї частки у статутному капіталі товариства, яка складає 3 000,00 грн. або 30% статутного капіталу;

- як свідчать матеріали реєстраційної справи ТОВ «Арена Груп ЛТД», договори купівлі продажу частки ( частини частки) в статутному капіталі ТОВ «Арена Груп ЛТД» , акти приймання передачі частки ( частини частки) в статутному капіталі товариства, до 16.07.2020 року, виконавчий орган товариства не надсилав засновнику/учаснику ТОВ «Арена Груп ЛТД» жодного повідомлення з вимогою внести вклад або його частину , визначену установчими зборами засновників від 28 січня 2019 року;

- в матеріалах реєстраційної справи містяться документи, які свідчать про те, що ОСОБА_1 заявою від 16.07.2020 року до загальних зборів учасників ТОВ «Арена Груп ЛТД» повідомила, що їй відомо про наступний продаж ОСОБА_2 належної йому частки в Статутному капіталі ТОВ «Арена Груп ЛТД» та від переважного права придбання зазначеної частки статутного капіталу ТОВ «Арена Груп ЛТД», згідно статті 362 Цивільного кодексу України, відмовляється; вказана правова дія ОСОБА_1 відбулась 16.07.2020 року, тобто майже через рік і шість місяців після дати проведення установчих зборів засновників ТОВ «Арена Груп ЛТД» ( 28.01.2019 року);

- Позивачка документально не підтвердила ані факту порушення ОСОБА_2 статті 14 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», ані порушення своїх прав (в чому саме це порушення полягає) та законних інтересів.

5. Господарський суд Запорізької області додатковим рішенням від 14.01.2025 заяву Відповідачки-2 задовольнив, стягнув з Позивачки на користь Відповідачки-2 витрати на професійну правничу допомогу у сумі - 70 290,00 грн.

6. Мотивуючи додаткове рішення суд першої інстанції зазначив, що надані уповноваженим представником Відповідача -2 документи належно оформлені, із їх змісту дійсно слідує факт понесення заявником фактичних витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 70 290,00 грн., які надавались професійним адвокатом в межах розгляду господарської справи № 908/1574/24 Господарським судом Запорізької області.

7. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 09.10.2025 апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.01.2025 залишив без задоволення, рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2024 у справі № 908/1574/24 залишив без змін; апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 14.01.2025 задовольнив частково, стягнув з Позивачки на користь Відповідачки-2 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

8. Суд апеляційної інстанції додатково зазначив таке:

- виходячи зі змісту статті 4 ГПК України необхідною умовою для звернення до суду з позовом є наявність саме порушеного або оспорюваного права;

- Позивачка при укладенні ОСОБА_2 спірних правочинів щодо відчуження своєї частки у статутному капіталі ТОВ «Арена Груп ЛТД» не заперечувала ні факту внесення ОСОБА_2 свого вкладу до статутного капіталу ТОВ «Арена Груп ЛТД», ні факту своєї згоди на відчуження частки іншій особі, а її подальше звернення до суду з позовом про визнання цих правочинів недійсними суперечить попередній поведінці;

- Позивачка власними діями засвідчила свою обізнаність щодо наміру інших учасників товариства відчужити належні їм частки та усвідомлено погодилася не брати участі у придбанні цих часток, не заперечувала факт формування статутного капіталу, що прямо спростовує доводи про порушення її корпоративних прав;

- така зміна позиції Позивачки без наявності нових обставин, які б об`єктивно впливали на її волевиявлення, не відповідає принципам добросовісності, визначеним ст. 13 ЦК України, і свідчить про відсутність порушеного або оспорюваного права, яке підлягає судовому захисту;

- Позивачкою не наведено жодного доказу, що внаслідок укладення спірних договорів змінилося співвідношення її частки у статутному капіталі, вона втратила можливість брати участь в управлінні товариством або отриманні прибутку, чи що відчуження часток завдало їй будь-якої майнової шкоди. Відтак, відсутній сам факт порушення суб`єктивного права, який є обов`язковою передумовою для задоволення позову відповідно до статей 4 20 ГПК України;

- щодо ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів, суд апеляційної інстанції звернув увагу, що клопотання було подано з порушенням строку, встановленого для надання доказів до суду, і відповідно до закону суд мав залишити його без задоволення.

9. Щодо додаткового рішення, суд апеляційної інстанції зазначив таке:

- відповідно до усталеної практики Верховного Суду, розмір витрат на професійну правничу допомогу має визначатися судом із врахуванням розумності та необхідності їх понесення, а також обсягу участі адвоката у справі;

- аналіз наданих документів свідчить, що заявлена сума 70290,00 грн перевищує розумний розмір витрат з огляду на обсяг роботи, необхідний для захисту прав Відповідача-2, тому суд вважав за доцільне задовольнити заяву частково, стягнувши з Позивачки на користь Відповідачки-2 суму 40000,00 грн, що відповідає розумному та достатньому розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог касаційних скарг. Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги, та стислий виклад позиції інших учасників справи

10. 17 листопада 2025 року Скаржниця, з використанням підсистеми "Електронний суд", звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2025 (та доповнила її в межах строку касаційного оскарження), у якій просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

11. Підставами касаційного оскарження Скаржниця визначила пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

12. В обґрунтування пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України Скаржниця зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 902/567/21 та від 08 червня 2021 року у справі № 906/1336/19.

13. В обґрунтування підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України та пунктами 1, 3 частини 3 статті 310 ГПК України, Скаржниця вказує на не дослідження зібраних доказів, визнання встановленими обставин, не підтверджених матеріалами справи (визнання факту укладення договорів, навіть без їх наявності в матеріалах справи), а також на відхилення судами клопотання про витребування доказів без врахування того, що витребувані докази - копії договорів купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Арена Груп ЛТД» необхідні для правильного всебічного та повного встановлення обставин у справі.

14. Також Скаржниця подала скаргу на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 14.01.2025, у якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 14.01.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2025 в частині стягнення з Позивачки витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/1574/24 щодо розподілу судових витрат у повному обсязі.

15. Обґрунтовуючи підставу оскарження додаткового рішення Господарського суду Запорізької області від 14.01.2025 Скаржниця зазначила, що місцевий господарський суд, з яким частково погодився суд апеляційної інстанції (змінивши суму стягнення з 70290,00 грн. на 40000,00 грн.) дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви Відповідачки-2 про стягнення з Позивачки коштів у розмірі 40000,00 грн. При цьому при ухваленні додаткового рішення місцевий господарський суд не врахував висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.

16. Відповідачка-2 через підсистему "Електронний суд" подала відзив на касаційну скаргу Позивачки на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2025 , в якому просить залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 23 грудня 2024 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09 жовтня 2025 року у справі № 908/1574/24 залишити без змін.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

17. ТОВ «Арена Груп ЛТД» створено 28.01.2019 відповідно до протоколу установчих зборів засновників № 1, якими визначено розмір статутного капіталу у сумі 10 000 грн та розподіл часток між засновниками: ОСОБА_2 - 30 % (3 000 грн), ОСОБА_5 - 15 % (1 500 грн), ОСОБА_1 - 55 % (5 500 грн).

18. На підставі поданих документів товариство зареєстровано 30.01.2019, директором призначено ОСОБА_1 .

19. 16.07.2020 між засновниками було укладено низку договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі товариства, відповідно до яких відбувся перерозподіл учасників. Зокрема, ОСОБА_2 відчужив 27,5 % статутного капіталу (2 750 грн) на користь ОСОБА_3 та 2,5 % (250 грн) на користь ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 продав ОСОБА_4 частку у розмірі 15 % (1 500 грн); ОСОБА_1 передала 37,5 % (3 750 грн) ОСОБА_6 .

20. Всі акти приймання-передачі підписані сторонами, засвідчені нотаріально приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В., при цьому кожен документ підтверджує, що частки були повністю внесені до статутного капіталу і не перебувають у спорі чи заставі.

21. Після здійснення вказаних правочинів у ЄДР внесено зміни щодо складу учасників товариства: виключено ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , включено нових учасників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

22. На загальних зборах 01.12.2020 (протокол № 01/12-20) участь брали нові учасники: ОСОБА_4 (17,5 %), ОСОБА_3 (27,5 %), ОСОБА_1 (17,5 %) та ОСОБА_6 (37,5 %), на яких було вирішено питання щодо укладення трудового договору з директором товариства ОСОБА_1 .

23. Статутний капітал товариства після зміни складу учасників збільшено з 10 000 грн до 60 000 грн, що підтверджується фінансовою звітністю малого підприємства станом на 31.03.2021 та 30.06.2022, підписаною директором ОСОБА_1 і поданою до податкових органів.

24. Оплата частки ОСОБА_3 підтверджується платіжною інструкцією на суму 50 000 грн із призначенням платежу «внесок до статутного фонду».

25. Свідченнями осіб, які брали участь у супроводженні корпоративних змін, підтверджено, що операції з відчуження часток були здійснені одночасно, за участю всіх сторін у нотаріуса Чепкової О.В., а ОСОБА_1 , як директор товариства, надала письмову відмову від переважного права на придбання відчужуваних часток.

26. 01.06.2022 між ТОВ «Арена Груп ЛТД» та ТОВ «Грейт Альянс» було укладено Договір № 20 про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку, який підписано директором ОСОБА_1 і за яким виконавець підтвердив, що на момент прийняття документів бухгалтерського обліку статутний капітал товариства становив 60 000 грн і був повністю сформований.

27. До матеріалів справи також долучено копії реєстраційної справи товариства, подані нотаріусом Чепковою О.В. до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, що містять установчі документи, акти приймання-передачі часток, заяви про державну реєстрацію змін, протоколи загальних зборів та інші підтверджуючі матеріали.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

28. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційних скарг, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.

29. Предметом розгляду у цій справі є вимоги про визнання недійсним договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі товариства, визнання недійсним акту приймання - передачі частки у статутному капіталі товариства та скасування реєстраційної дії.

30. Скаржниця обґрунтовує підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, вказуючи, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 902/567/21 та від 08 червня 2021 року у справі № 906/1336/19.

31. Перевіривши доводи Скаржниці та проаналізувавши постанови Верховного Суду, наведені у касаційній скарзі, в контексті подібності правовідносин та встановлених судами обставин справи, Суд звертає увагу на таке.

32. У справі № 902/567/21 розглядався спір про визнання недійсними договору міни, акта приймання-передачі частки у статутному капіталі, скасування реєстраційної дії/запису та визначення розміру статутного капіталу і розміру частки його учасника. Позовні вимоги було обґрунтовано тим, що позивач є власником 90% статутного капіталу СТОВ "Нива", однак із витягу з ЄДР йому стало відомо, що державним реєстратором проведено реєстраційну дію (запис), відповідно до якої учасником СТОВ "Нива" став відповідач-2 із часткою в статутному капіталі 10 %. Позивач вказував, що відчуження відповідачем-1 на користь відповідача-2 частки в статутному капіталі СТОВ "Нива" відбулось з прямим порушенням як Статуту, Установчого договору, так і Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", оскільки на момент укладення вказаного договору він, по-перше, не вніс частку в статутний фонд СТОВ "Нива" у строк, встановлений установчими документами; по-друге, не був учасником СТОВ "Нива", адже згідно з рішенням зборів учасників СТОВ "Нива", оформленого протоколом, його було виключено з числа учасників; по-третє, відчуження відповідачем-1 частки в статутному капіталі відбулось без згоди загальних зборів, тобто з порушенням норм Статуту. Позивач вважав, що до спірної частки в розмірі 10% статутного капіталу може бути застосована лише одна процедура, визначена законом - зменшення за її рахунок розміру статутного капіталу, після чого частка позивача має становити 100% статутного капіталу.

33. Рішенням суду першої інстанції у справі № 902/567/21 у позові відмовлено в повному обсязі, постановою суду апеляційної інстанції вказане рішення скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково, визнано недійсним договір міни, визнано недійсним акт приймання-передачі частки у статутному капіталі СТОВ "Нива", скасовано реєстраційну дію щодо зміни складу засновників (учасників) юридичної особи, в решті позову відмовлено.

34. У постанові від 25.10.2023 у справі № 902/567/21, залишаючи постанову суду апеляційної інстанції без змін, Верховний Суд звернув увагу на те, що суд апеляційної інстанції на підставі встановлених обставин справи, а також досліджених та оцінених доказів, що містяться в матеріалах справи (зокрема, але не виключно, довідки Акціонерного Комерційного Агропромислового Банку "Україна" від 24.03.2000, відповідно до якої СТОВ "Нива" відкрито рахунок і на нього зараховано 2274,60 грн; прибуткові касові ордера; аналіз фінансової звітності СТОВ "Нива" (що міститься у висновку експерта) станом на 31.12.2007, 31.12.2008, 31.12.2009, 31.12.2010 31.12.2011, 31.12.20.12 31.12.20,13 31.12.2014, 31.12.2015, 31.12.2016, 31.12.2017, 31.12.2018, 31.12.2019, 31.12.2020, 31.03.2021 та 31.12.2021 розділу "Власний капітал" рядків "Статутний (пайовий) капітал" та "Неоплачений капітал" рахується сума 0,7 тис грн), з огляду на відсутність в матеріалах справи будь-яких належних, допустимих та достовірних доказів, у тому числі первинних документів, які б підтверджували оплату відповідачем-1 частки в статному капіталі, дійшов висновку, що більш вірогідною є та обставина, що відповідач-1 не сплатив свою частку до статутного фонду товариства. Верховний Суд відзначив, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 ГПК України, а на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Верховний Суд зауважив, що суд апеляційної інстанції дослідив та оцінив докази у справі, до переоцінки яких Верховний Суд у силу положень статті 300 ГПК України вдаватись не може.

35. У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій виходили зі встановлених обставин, які відрізняються від обставин у справі № 902/567/21, надаючи оцінку іншому обсягу та змісту доказів. Так, у цій справі, дослідивши матеріали реєстраційної справи ТОВ «Арена Груп ЛТД», договори купівлі продажу частки ( частини частки) в статутному капіталі ТОВ «Арена Груп ЛТД», акти приймання передачі частки (частини частки) в статутному капіталі товариства, протокол № 01/12-20 від 01 грудня 2020 року загальних зборів учасників ТОВ «Арена Груп ЛТД», фінансової звітності малого підприємства ТОВ «Арена Груп ЛТД» ( додаток № 1 до Національного положення ( стандарту) бухгалтерсього обліку 25 «Спрощена фінансова звітність» з електронним цифровим підписом керівника ОСОБА_1 (Позивачки), відповідно до якої неоплачений капітал відсутній, договору про надання послуг із ведення бухгалтерського обліку, заяв свідків, з яких виплавало, що статутний капітал товариства був сформований (оплачений) повністю, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

36. Суд також звертає увагу, що Скаржниця у касаційній скарзі цитує такий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у справі № 902/567/21, який за її твердженнями не був урахований судами у цій справі №908/1574/24: «отже, з огляду на відсутність в матеріалах справи належних доказів, які б підтвердили оплату ОСОБА_3 частки в статному капіталі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що більш вірогідною є та обставина, що ОСОБА_3 не сплатив таку частку».

37. Вказане свідчить про те, що доводи Скаржниці зводяться до незгоди з висновками судів щодо розгляду справи по суті спору, які є відмінними від висновків по суті спору у справі № 902/567/21.

38. Таким чином, посилання Скаржниці на постанову Верховного Суду від 25.10.2023 у справі № 902/567/21 є безпідставним, оскільки у вказаній справі Верховний Суд виходив зі змісту оскаржуваних судових рішень, доводів касаційної скарги, поданих сторонами доказів та встановлених фактичних обставин справи, що є відмінними від обставин цієї справи. Посилаючись на наведену постанову Верховного Суду Скаржниця наводить висновки, виокремивши їх із контексту зазначеного судового рішення та без врахування конкретних обставин, встановлених судами, у справі щодо правовідносин, які не є релевантними до справи, що розглядається.

39. Суд наголошує, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.

40. З огляду на викладене у цій справі відсутнє неправильне застосування норми права судами першої та апеляційної інстанції без урахування висновків щодо її застосування у подібних правовідносинах.

41. У справі № 906/1336/19 позивач заявив вимоги до двох товариств з обмеженою відповідальністю про визнання недійсним договору про передачу (відчуження) виключних майнових прав на знак для товарів і послуг від 02 листопада 2018 року (далі - Договір № 02-1/11), укладеного між відповідачами, та визнання недійсним рішення загальних зборів учасників відповідача 1, яким попередньо погоджено таке відчуження. Позивач доводив, що протокол загальних зборів учасників відповідача 1 виготовлено значно пізніше у часі, без фактичного проведення зборів та голосування на них учасників товариства. Місцевий господарський суд відмовив у задоволені позову. Суд апеляційної інстанції постановою змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, в решті рішення суду залишив без змін. Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду про недоведення позивачем порушення своїх корпоративних прав під час звернення з позовом до суду як у спорі про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників відповідача 1, так і щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу прав інтелектуальної власності, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

42. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2021 у справі №906/1336/19 змінила рішення судів попередніх інстанцій, виклавши їх мотивувальні частини у редакції постанови, в решті залишила без змін. Велика Палата Верховного Суду, зокрема, вказала, що з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду слід виключити висновки про встановлення обставин проведення чи непроведення зборів учасників відповідача 1 як такі, що не є релевантними щодо прийнятих судами рішень про відмову в задоволенні позову з підстав недоведення позивачем порушення його прав або інтересів оскаржуваним рішенням зборів учасників від 21 серпня 2017 року та договором купівлі-продажу прав інтелектуальної власності від 02 листопада 2018 року, стороною якого позивач не був, з огляду на відчуження ним своєї частки у статутному капіталі відповідача 1 та її передання до звернення із позовом.

43. Щодо пунктів 7.1.19-7.1.20 вказаної постанови від 08.06.2021 у справі №906/1336/19, на які посилається Скаржниця у касаційній скарзі, Суд зауважує, що вони були викладені в контексті вирішення виключної правової проблеми щодо визначення моменту набуття майнових та немайнових прав новим власником частки у статутному капіталі юридичної особи за новою редакцією Закону України від 06 лютого 2018 року № 2275-VІІІ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», а саме визначення, коли відбувається зміна складу учасників товариства (в разі відчуження учасником частки третій особі: з моменту укладення договору купівлі-продажу частки, з моменту складення акта приймання-передачі частки, з моменту прийняття рішення зборів учасників про прийняття нового учасника до складу товариства, якщо це вимагається згідно зі статутом, чи з моменту реєстрації у державному реєстрі прав на частку за її новим власником) з огляду на те, що позивач продав свою частку 12 червня 2018 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», а покупцю частка була передана за актом та здійснена реєстрація змін відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДРЮОФОПГФ, 13 грудня 2018 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». В цьому контексті Велика Палата Верховного Суду виснувала, що моментом переходу корпоративних прав з частки у статутному капіталі, яка була передана іншій особі, є юридичний факт реєстрації в державному реєстрі зміни складу учасників за актом приймання-передачі, наданим однією із сторін.

44. Разом з тим у справі, що розглядається, спірним не було питання визначення моменту переходу корпоративних прав з частки у статутному капіталі, а зміна правового регулювання у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» не є визначальним фактором для вирішення спору між сторонами.

45. Враховуючи викладене, Суд вважає безпідставним посилання Скаржниці на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №906/1336/19 з огляду на їх нерелевантність.

46. Отже, посилання Скаржниці на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 25.10.2023 у справі № 902/567/21 та від 08.06.2021 у справі №906/1336/19, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

47. Також підставою касаційного оскарження Скаржниця вказує пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України з підстав, передбачених пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України, стверджуючи, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібраних доказів.

48. Суд звертає увагу, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

49. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, від 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 02.12.2021 у справі №922/3363/20, від 16.12.2021 у справі №910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі №922/2447/21 тощо.

50. За таких обставин недостатніми є доводи Скаржниці про неповне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів за умови необґрунтованості підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини другої статті 287 ГПК України. Саме тільки посилання Скаржниці на те, що господарський суд не в повному обсязі дослідив докази, не можуть ставити під сумнів судове рішення; доводи касаційної скарги, які стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, не можуть бути враховані судом касаційної інстанції з огляду на положення частини другої статті 300 ГПК України.

51. Отже, оскільки підстава касаційного оскарження, наведена Скаржницею у касаційній скарзі, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, у цьому випадку не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, Верховний Суд залишає без задоволення касаційну скаргу Скаржниці в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України.

52. Також Суд відхиляє доводи Скаржниці щодо необґрунтованого відхилення судами клопотання про витребування доказів. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові вказав, що зазначене клопотання було подано з порушенням строку, встановленого для надання доказів до суду, і відповідно до закону суд мав залишити його без задоволення. Таким чином, відхилення судом клопотання Скаржниці про витребування доказів не є необґрунтованим.

53. Скаржниця також оскаржує додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 14.01.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2025 в частині вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №908/1574/24, вказуючи на недостатність документального підтвердження надання правової допомоги, при цьому за доводами Скаржниці судами попередніх інстанцій не враховано висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16. Також Скаржниця посилається на практику Верховного Суду щодо того, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

54. У контексті викладеного Суд звертає увагу на наступне.

55. За змістом частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

56. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

57. Частиною 8 статті 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

58. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

59. Водночас відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

60. У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).

61. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

62. Разом з тим у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

63. Так, згідно з приписами частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

64. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

65. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.

66. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

67. Такі висновки щодо застосування статей 126 129 ГПК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

68. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

69. У постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, у додаткових постановах Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 917/272/23, від 05.03.2024 у справі № 916/2266/22, від 17.04.2024 у справі № 910/19865/21 зазначено, що суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.

70. Водночас при визначенні суми відшкодування Суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, про що йдеться у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20.

71. Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

72. Згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

73. Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

74. Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

75. Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. постанову Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №906/432/19).

76. У справі, що розглядається, Відповідачкою-2 до місцевого господарського суду була подана заява про стягнення з Позивачки витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 70290,00 грн, на обґрунтування понесення яких подано копії договору про надання професійної правничої допомоги, додаткової угоди до вказаного договору, акту приймання-передачі послуг. У свою чергу Позивачкою була подана заява про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу Відповідачки -2 до 7 100,00 грн.

77. Господарський суд Запорізької області ухвалив додаткове рішення від 14.01.2025 у справі № 908/1574/24 про задоволення заяви Відповідачки-2, оскільки дійшов висновку про належне оформлення поданих документів, із змісту яких дійсно слідує факт понесення заявницею фактичних витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 70 290,00 грн.

78. Центральний апеляційний господарський суд в оскаржуваній постанові від 09.10.2025 додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 14.01.2025 у справі № 908/1574/24 скасував частково; заяву Відповідачки-2 про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задовольнив частково; Стягнув з Позивачки 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлена сума 70290,00 грн перевищує розумний розмір витрат з огляду на обсяг роботи, необхідний для захисту прав Відповідачки-2.

79. На підтвердження обсягу та вартості послуг з професійної правничої допомоги Відповідачкою-2 надано акт приймання-передачі наданих послуг від 23 грудня 2024 року, відповідно до якого адвокатом надано наступні послуги:

1) вивчення та правовий аналіз матеріалів справи, збір додаткових доказів на підтвердження позиції замовника (переговори зі свідками, узгодження тексту заяв, організаційна допомога в нотаріальному посвідченні заяв та їх отримання), витрачений час - 8 годин;

2) складання відзиву на позовну заяву, витрачений час - 5 годин;

3) складання заяв, клопотань інших процесуальних документів: заява про ознайомлення з матеріалами справи, заперечення проти клопотання про витребування доказів, витрачений час - 4 години;

4) представництво інтересів Замовника в суді першої інстанції: 26.06.2024; 29.07.2024; 13.08.2024 (ознайомлення з матеріалами справи після надходження до суду витребуваних документів від державного реєстратора); 04.09.2024; 26.09.2024; 28.10.2024; 02.12.2024; 23.12.2024, витрачений час - 16 годин.

80. Задовольняючи заявлену Відповідачкою-2 до стягнення суму витрат на надання професійної правничої допомоги, суди виходили, зокрема, з доведеності суми понесених витрат.

81. Однак суд першої інстанції залишив поза увагою питання адекватності та співрозмірності витрат Відповідачки-2 зі ступенем складності справи, ціною позову і значенням справи для сторін, а також реальності та необхідності наданих послуг та, відповідно, розумності розміру витрат. В свою чергу суд апеляційної інстанції цього порушення повною мірою не усунув.

82. Суд звертає увагу, що включення до акту прийому-передачі таких послуг, як переговори зі свідками, узгодження тексту заяв, організаційна допомога в нотаріальному посвідченні заяв та їх отримання, складення заяви про ознайомлення з матеріалами справи викликає певні сумніви щодо необхідності та доцільності таких видів послуг для представництва інтересів Відповідачки-2 у цій справі №908/1574/24.

83. Окрім того, обсяг часу 16 годин, вказаний щодо представництва інтересів замовника в суді першої інстанції, не видається співмірним з огляду на суть спору, складність та дійсні обставини розгляду справи. Так, з протоколів судових засідань суду першої інстанції у справі №908/1574/24 вбачається, що 26.06.2024 судове засідання тривало близько 18 хвилин; 29.07.2024 - 5 хвилин; 04.09.2024 без участі представників сторін винесена ухвала суду про перенесення розгляду справи; 26.09.2024 судове засідання тривало близько 20 хвилин; 28.10.2024 - близько 6 хвилин; 02.12.2024 - близько 19 хвилин; 23.12.2024 - 30 хвилин.

84. З огляду на це підлягають врахуванню доводи Позивачки, наведені у запереченні на заяву Відповідачки-2 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правову допомогу про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу є необґрунтованим.

85. Враховуючи викладене, виходячи з повноважень суду касаційної інстанції відповідно до статті 300 ГПК України, оцінивши доводи заяви Відповідчки-2 про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, заперечення Позивачки, враховуючи зміст видів правничої допомоги та представництва, керуючись статтями 126 129 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у справі №908/1574/24 слід змінити, стягнувши з Позивачки на користь Відповідачки-2 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції. У решті оскаржувані судові рішення слід залишити без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

86. Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України).

87. Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

88. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).

89. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

90. Відповідно до частин 1, 2 статті 311 ГПК України Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

91. З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про:

- закриття касаційного провадження у справі №908/1574/24 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2025 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України;

- залишення касаційної скарги ОСОБА_1 в частині оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2024 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2025 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування;

- зміни додаткового рішення Господарського суду Запорізької області від 14.01.2025 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2025 в частині вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №908/1574/24 та стягнення з Позивачки на користь Відповідачки-2 15000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Судові витрати

92. Понесені Скаржницею у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на неї, оскільки касаційна скарга на оскаржувані судові рішення по суті спору залишається без задоволення. Оскільки судовий збір за подання касаційної скарги на додаткове рішення про розподіл судових витрат не справляється, відповідно Судом не розподіляється.

Керуючись статтями 296 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційне провадження у справі №908/1574/24 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2025 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, закрити.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2024 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2025 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2025 в частині залишення без змін рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2024 у справі №908/1574/24 залишити без змін.

4. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 14.01.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2025 в частині вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №908/1574/24 задовольнити частково.

5. Додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 14.01.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2025 в частині вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №908/1574/24 змінити.

6. Заяву ОСОБА_3 про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

7. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

8. У решті додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 14.01.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2025 у справі №908/1574/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді О. Баранець

Н. Губенко