Історія справи

Постанова ВССУ від 24.02.2026 року у справі №757/311/21-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 757/311/21-ц

провадження № 61-10990св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон»,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»на рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 лютого 2024 року в складі судді Хайнацького Є. С. та постанову Київського апеляційного суду від 16 липня 2024 року в складі колегії суддів:Крижанівської Г. В., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), у якому просив стягнути вклад за депозитним договором в розмірі 39 073,15 доларів США; відсотки за вкладом у розмірі 22 165,72 доларів США; пеню в розмірі 11 971 477,10 грн та 3 % річних у розмірі 215 293,80 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначав,що 18 червня 2012 року між ним та АТ КБ «ПриватБанк» укладений договір № SAMDN25000726571123 (Вклад «Стандарт, 12 мес.»), за умовами якого він вніс на банківський рахунок грошові кошти в розмірі 15 000,00 доларів США з нарахуванням відсотків за вкладом у розмірі 8,5% річних.

Надалі він здійснював поповнення депозитного рахунку. Станом на 20 травня 2014 року загальна сума вкладу становила 39 073,15 долари США.

У листопаді 2020 року він звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою розірвання договору банківського вкладу і повернення грошових коштів. Однак така заява залишена відповідачем без відповіді.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 12 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 липня 2024 року,позов задоволено частково.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму вкладу за договором № SAMDN25000726571123 (Вклад «Стандарт, 12 мес.») від 18 червня 2012 року в розмірі 39 073,15 долари США; проценти на суму вкладу в розмірі 21 701,67 долар США; три проценти річних у розмірі 67,44 доларів США; та пеню в розмірі 19 968,25 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач реалізував своє право на повернення вкладу, звернувшись до АТ КБ «ПриватБанк» з відповідною заявою. Проте відповідач свої зобов`язання за договором банківського вкладу не виконав, суму вкладу та нарахованих на нього відсотків позивачу не виплатив, чим порушив його майнові права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 лютого 2024 року і постанову Київського апеляційного суду від 16 липня 2024 року в частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення про відмову в їх задоволенні.

Як на підставу касаційного оскарження посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суди не врахували висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц, від 30 січня 2020 року в справі № 761/30025/16-ц, від 07 жовтня 2020 року в справі № 705/3876/18-ц, від 23 грудня 2021 року в справі № 910/13/21.

Касаційна скарга мотивована тим, що АТ КБ «ПриватБанк» не належним відповідачем у цій справі, що є самостійною підставою для відмови в позові. Належним відповідачем має бути Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» (далі - ТОВ «ФК «Фінілон»), до якого на підставі договору про переведення боргу перейшли права та обов`язки боржника.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

02 вересня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

18 червня 2012 року АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 уклали договір № SAMDN25000726571123 (Вклад «Стандарт, 12 мес.»), відповідно до якого позивачу було відкрито рахунок № НОМЕР_1 , на який він вніс грошовий вклад у розмірі 15 000,00 доларів США на строк до 18 червня 2013 року, а відповідач зобов`язався виплатити йому суму вкладу та проценти в розмірі 8,5 % річних.

За умовами пункту 6 вказаного договору у разі, якщо по закінченню строку вкладу вкладник не заявив банку про відмову від продовження строку, вклад автоматично вважається продовженим ще на один строк, вказаний у пункті 1 договору. Строк вкладу продовжується неодноразово без явки клієнта до банку.

Відповідно до пункту 7 вказаного договору сторони мають право достроково розірвати цей договір, повідомивши один одного за два банківських дні до дати розірвання договору.

Після укладення договору ОСОБА_1 поповнював свій депозитний рахунок. Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» № 16707553 від 20 травня 2014 року на його рахунку знаходяться грошові кошти в розмірі 39 073,15 долари США.

24 листопада 2020 року ОСОБА_1 направив до АТ КБ «Приватбанк» заяву, у якій просив розірвати договір № SAMDN25000726571123, видати йому вклад та нараховані відсотки.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору; клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором (частина друга статті 1060 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов`язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.

Частиною другою статті 1070 ЦК України передбачено, що проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

Встановивши існування між сторонами договірних правовідносин за договором банківського вкладу, а також те, що АТ КБ «ПриватБанк» відмовляється належно виконати свої зобов`язання з повернення вкладів та нарахованих відсотків, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Здійснений судом розрахунок суми вкладів, відсотків за вкладом, пені та 3% річних АТ КБ «ПриватБанк» в касаційній скарзі не спростовує, тому Верховний Суд в силу вимог статті 400 ЦПК України правильність таких нарахувань не перевіряє.

Доводи касаційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» зводяться лише до того, що належним відповідачем у справі має бути ТОВ «ФК «Фінілон», на яке банк перевів свій борг. Проте такі доводи на увагу не заслуговують. Зазначені аргументи банку були предметом перевірки в судах першої та апеляційної інстанцій, які їх обґрунтовано відхилили, оскільки в матеріалах справи відсутня згода позивача на заміну боржника, а передбачені статтею 205 ЦК України положення про мовчазну згоду не можуть бути застосовні до спірних правовідносин.

Такі висновки судів узгоджуються з усталеною практикою Верховного Суду щодо застосування норм права в подібних правовідносинах (зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року в справі № 199/3152/20) і не суперечать висновкам щодо визначення належного відповідача, які викладені Верховним Судом у наведених у касаційній скарзі постановах.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко