Історія справи

Постанова ВССУ від 22.01.2026 року у справі №598/96/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року

м. Київ

справа № 598/96/23

провадження № 61-15855св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд):головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач)

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П`єнти І. В.

у справі

за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач)

до

відповідача Збаразької міської ради Тернопільської області (далі - відповідач)

про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ухвалив постанову про таке:

I. Вступ

1. У січні 2023 рокупозивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

2. Відповідач позов визнав.

3. Суд першої інстанції позов задовольнив.

4. Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

5. Позивач оскаржив постанову суду апеляційної інстанції в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказав те, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, перелік яких навів у касаційній скарзі. Також позивач послався на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

6. Оскаржуване судове рішення переглядається в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), у зв`язку із чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.

ІІ. Короткий зміст позовних вимог

7. Позов обґрунтований так:

- ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому майно, зокрема, на житловий будинок АДРЕСА_1 (далі - житловий будинок);

- позивач прийняв спадщину, яка відкрилася після смерті батька, та 21 грудня 2022 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно з яким успадкував частку житлового будинку;

- разом з позивачем спадщину прийняла ОСОБА_3 - дружина померлого і матір позивача, але не оформила її;

- ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла. Після її смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, яке вона прийняла після смерті свого чоловіка, проте не оформила свої права на нього;

- на день смерті ОСОБА_3 з нею ніхто не проживав і не був зареєстрований;

- звернувшись до приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Тернопільської області Джули О. М. із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, позивач 22 грудня 2022 року отримав відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку із пропуском встановленого законом строку;

- у встановлений законом шестимісячний строк позивач не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , оскільки не знав про наявність у померлої майна. Про такі обставини він дізнався у листопаді-грудні 2022 року.

8. Враховуючи викладене, позивач просив визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІII. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

9. Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 16 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено позивачеві додатковий строк у три місяці після набрання цим рішенням законної сили для подання ним нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 його матері - ОСОБА_3 .

10. Суд першої інстанції виходив з того, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує законних прав, свобод чи інтересів інших осіб.

ІV. Короткий зміст інших судових рішень у справі

11. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як особи, які не брали участі у справі, проте вважають, що суд першої інстанції вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, 21 серпня 2023 року подали апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

12. Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року закрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

13. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована наступним:

- суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про визначення позивачеві додаткового строку для прийняття спадщини, прав та інтересів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не порушив;

- з матеріалів справи не вбачається, що матір осіб, які не брали участі у справі, - ОСОБА_6 прийняла спадщину після смерті своєї матері - ОСОБА_3 , а також що на момент смерті останньої ОСОБА_6 проживала разом з нею;

- єдиним спадкоємцем, який звернувся із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, є позивач - син померлої ОСОБА_3 . Свідоцтва про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 нотаріусом не видавалися.

14. Не погодившись, зокрема, з ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року про закриття апеляційного провадження, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою.

15. Постановою Верховного Суду від 03 липня 2024 року ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

16. Верховний Суд, скасовуючи ухвалу апеляційного суду, виходив з таких мотивів:

- звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зазначали, що вони є спадкоємцями майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 матері - ОСОБА_6 , яка була дочкою ОСОБА_3 та мала частку у спадковому майні після її смерті. Тому вони, на їхню думку, мали б бути залучені до участі у цій справі, а їх права та інтереси порушуються рішенням суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції у порушення вимог процесуального закону не надав належну правову оцінку цим доводам і не з`ясував, чи порушуються судовим рішенням права вказаних осіб;

- закриваючи апеляційне провадження, апеляційний суд виходив не з того, що право заявників не порушено, а здійснив фактично розгляд справи по суті й надав оцінку факту прийняття/неприйняття спадщини не заявниками, а їх матір`ю. Указане не входить до обов`язків суду при вирішенні питання про можливість оскарження судового рішення особами, які не брали участі у розгляді справи в суді першої інстанції. Натомість, питання, чи порушені безпосередньо права заявників апеляційної скарги рішенням суду першої інстанції залишилося не вирішеним;

- висновки суду апеляційної інстанції про те, що ухвалене судом першої інстанції рішення не впливає на права та обов`язки осіб, які подали апеляційну скаргу, є передчасними.

V. Короткий зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду

17. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено, рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 16 лютого 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

18. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з наступного:

- вимоги позивача про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 заявлені до Збаразької міської ради Тернопільської області. Разом з тим, позов до ОСОБА_5 і ОСОБА_4 позивач не пред`являв, питання про їх залучення до участі у справі як співвідповідачів не вирішувалося;

- ОСОБА_5 і ОСОБА_4 , які є дітьми і спадкоємцями за заповітом майна ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , вважають, що їх мати прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_3 , але не оформила її. Тому, на їхню думку, вони мають право на спадкове майно, на яке претендує і позивач. Отже, між ними наявний спір про право на спадщину, і ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є безпосередніми учасниками спірних відносин, а рішення у справі впливає на їхні права та інтереси;

- ОСОБА_5 і ОСОБА_4 були позбавлені можливості реалізувати процесуальні права, передбачені статтею 49 ЦПК;

- на стадії апеляційного провадження суд апеляційної інстанції позбавлений можливості залучити до участі у справі інших осіб як співвідповідачів;

- правильно вирішити спадковий спір без участі усіх спадкоємців, які заявляють права на спадщину, неможливо.

VІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

19. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

20. Касаційна скарга обґрунтована наступним:

- апеляційний суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих та неналежних доказів;

- суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 140/871/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 200/9984/16-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі №2516/1356/12-ц, від 20 грудня 2021 року у справі № 502/1603/18, від 24 травня 2023 року у справі № 291/559/21;

- протягом 6 місяців (з 16 серпня 2021 року по 17 лютого 2022 року) ОСОБА_6 , яка не проживала із матір`ю, не подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини;

- будь-які докази на підтвердження факту проживання ОСОБА_6 з ОСОБА_3 на час смерті останньої у матеріалах справи відсутні;

- ОСОБА_6 свідомою поведінкою здійснила своє волевиявлення та не прийняла спадщину, яка відкрилась після смерті її матері;

- ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (внуки ОСОБА_3 ) не належать до кола спадкоємців майна ОСОБА_3 , яка на час відкриття спадщини проживала сама, що підтверджується матеріалами спадкової справи. Цим особам не належить право спадкування ні за правом представлення (бо їхня матір була живою на час відкриття спадщини), ні за правом спадкової трансмісії (бо їхня матір померла після спливу строку на прийняття спадщини). До ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не переходило право на спадщину, оскільки таке право не виникало у їх матері. Також вони не прийняли спадщину як спадкоємці п`ятої черги;

- позивач не знав про наявність у його матері спадкового майна, оскільки вважав, що все майно належало батькові, та згодом було успадковане ним у зв`язку із фактичним вступом у спадкові права. Про існування у матері спадкового майна позивач дізнався після отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті батька та одразу розпочав процедуру застосування наслідків пропуску строку для прийняття спадщини;

- належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. Оскільки спадкоємці, які прийняли спадщину ОСОБА_3 , відсутні, тому суд першої інстанції правильно залучив до участі у справі в якості відповідача орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна;

- ухвалене судове рішення не стосується прав, інтересів та обов`язків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у зв`язку з чим воно протиправно було скасоване судом апеляційної інстанції;

- твердження ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про прийняття ними спадщини після смерті ОСОБА_3 як спадкоємцями п`ятої черги не підтверджені жодними доказами. Ці особи не проживали з ОСОБА_3 та із заявою про прийняття спадщини після її смерті у встановленому порядку не звертались;

- справа має виняткове значення для позивача, оскільки будинок, спадкоємцем якого він є, - це родинне «гніздо», яке набуте непосильною працею його батьків, та потребує підвищеного трепетного ставлення як до пам`ятки про рід та сімейні цінності.

VІІ. Рух справи у суді касаційної інстанції

21. 22 листопада 2024 року позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову апеляційного суду.

22. Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху.

23. Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження у справі.

24. 26 листопада 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

25. Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

26. Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

VІ I І . Фактичні обставини, встановлені судами

27. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_2 .

28. ОСОБА_2 був власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

29. 21 грудня 2022 року приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Тернопільської області Джула О. М. видала позивачеві свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька на частку житлового будинку.

30. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір позивача - ОСОБА_3 .

31. Після смерті ОСОБА_3 заведена спадкова справа № 127/2022. Єдиним спадкоємцем, який звернувся із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, є позивач - син померлої.

32. 22 грудня 2022 року приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Тернопільської області Джула О. М. відмовила позивачеві у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з тим, що останній пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері.

33. Свідоцтва про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 не видавалися.

IХ. Позиція Верховного Суду

34. Переглянувши оскаржувану постанову апеляційного суду в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 6) Верховний Суд зазначає таке.

35. У цій справі рішення суду першої інстанції про задоволення прозову ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини оскаржили в апеляційному порядку ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як особи, які не брали участі у справі, проте суд, на їхню думку, вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки (див. пункт 11).

36. Загальний підхід щодо права на апеляційне оскарження особою, яка не брала участі у справі, врегульований частиною першою статті 17, частиною першою статті 352 ЦПК, відповідно до яких право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції гарантовано особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

37. Згідно з частиною третьою статті 18 ЦПК обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

38. Верховний Суд раніше робив висновок про те, що особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують або припиняють права або обов`язки цих осіб. Судове рішення слід вважати таким, яким вирішено питання про права та обов`язки осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки або судження суду про права та обов`язки цих осіб або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки цих осіб. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не є підставою для висновку про вирішення судом питань про права та обов`язки цієї особи (див. постанову Верховного Суду від 20 січня 2020 року у справі № 2-1426/08).

39. У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі

№ 351/592/18 вказано, що на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

40. Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях вказував, що вирішення питання про те, чи стосується прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, рішення суду першої інстанції є першочерговим завданням для апеляційного суду та виключно у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку (див. постанову Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 367/3693/20).

41. У разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті (див. постанову Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 750/13149/21).

42. Далі Верховний Суд звертає увагу на те, що за змістом статті 352 ЦПК право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції особи, яка не брала участі у справі, ґрунтується не на гіпотетичній зацікавленості, а на правовій зацікавленості, яка обумовлюється змістом норм матеріального права (див. постанову Верховного Суду від 09 грудня 2024 року у справі № 404/7235/22).

43. Скасовуючи ухвалу суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження та направляючи справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд у постанові від 03 липня 2024 року вказував, що у спірних правовідносинах суд апеляційної інстанції повинен надати оцінку доводам осіб, які не брали участі у розгляді справи в суді першої інстанції і подали апеляційну скаргу, щодо наявності у них правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням. Тобто слід було з`ясувати, чи вирішено судом питання про їхнє право, інтерес, обов`язок, і чи такий зв`язок є очевидним та безумовним, а не ймовірним.

44. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , які є дітьми і спадкоємцями за заповітом майна ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , вважають, що їх мати прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_3 , але не оформила спадщину. Тому, на їхню думку, вони мають право на спадкове майно, на яке претендує і позивач. Отже, між ними наявний спір про право на спадщину і ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є безпосередніми учасниками спірних відносин, а рішення у справі впливає на їхні права та інтереси.

45. Цитуючи доводи осіб, які не брали участі у справі і звернулися з апеляційною скаргою, апеляційний суд не виконав вказівки Верховного Суду, не надав належної правової оцінки цим доводам і не з`ясував, чи порушуються права вказаних осіб рішенням суду першої інстанції.

46. Разом з тим, апеляційний суд належним чином не перевірив та не врахував аргументи ОСОБА_5 та ОСОБА_4 щодо наявності у них права на спадкування разом з позивачем.

47. Так, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 посилалися на те, що їхня матір ОСОБА_6 на день смерті ОСОБА_3 постійно проживала разом з останньою за адресою: АДРЕСА_1 та здійснювала догляд за нею, тому вона вважається такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 (а. с. 39-47).

48. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти таких доводів та стверджував, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не належать до кола спадкоємців майна ОСОБА_3 , яка на час відкриття спадщини проживала сама (а. с. 93-97).

49. З урахуванням викладеного апеляційний суд, не перевіривши такі доводи, зробив передчасний висновок про скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні позову. Тому постанову апеляційного суду належить скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

X. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

50. За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права, у зв`язку із чим касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд, що відповідає змісту статті 411 ЦПК.

Із цих підстав,

керуючись статтями 400 402 409 411 415 416 419 ЦПК, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

3. З моменту ухвалення постанови судом касаційної інстанції постанова Хмельницького апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко