Історія справи

Постанова ВССУ від 12.08.2026 року у справі №710/1430/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 710/1430/24

провадження № 61-5445св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Ігнатенка В. М.

суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Ситнік О. М., Фаловської І. М.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 22 січня 2025 року у складі судді Щербак О. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 25 березня 2025 року у складі суддів Фетісова Т. Л., Гончар Н. І., Сіренко Ю. В.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Шполянської міської ради Об`єднаної територіальної громади Черкаської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

у вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, яким просила визначити їй додатковий строк тривалістю два місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Мар`янівка Звенигородського району Черкаської області.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , який до дня смерті постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, а саме земельна ділянка площею 1,86 га, що розташована на території Мар`янівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала спадкодавцю на праві власності на підставі державного акта серії ІІ-ЧР №040987, виданого на підставі рішення Мар`янівської сільської ради від 10 серпня 2001 року № 13/2.

Позивач є спадкоємцем першої черги, протягом тривалого часу здійснювала за ним догляд і особисто його поховала, однак до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулась з пропуском строку, розраховуючи на дію Постанови Кабінету міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану». У свою чергу, нотаріус Шполянської державної нотаріальної контори Курінний В. В., перевіривши подані нею документи, відмовив у видачі свідоцтва на спадщину після смерті ОСОБА_2 у зв`язку із пропуском строку звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Інші спадкоємці після смерті ОСОБА_2 відсутні.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 22 січня 2025 року, яке залишено без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 25 березня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився апеляційний суд про те, що позивач не надала належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність суб`єктивних, непереробних, істотних труднощів для подання заяви у межах передбаченого законодавством шестимісячного строку для прийняття спадщини, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог.

Окрім іншого, апеляційний суд в оскаржуваній постанові зазначив, що пропущений позивачем строк у шість місяців та три дні не може вважатись незначним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

23 квітня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 22 січня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 25 березня 2025 року.

У касаційній скарзі просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 22 січня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 25 березня 2025 року, витребувано справу із суду першої інстанції.

У травні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 17 червня 2026 року призначив справу досудового розгляду в поряду спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач, є юридично необізнаною особою. Звертаючись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, вона розраховувала на дію Постанови Кабінету міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану».

Відповідач Шполянська міська рада Об`єднаної територіальної громади Черкаської області не заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Просила врахувати, що саме вона здійснювала постійний догляд за батьком, прикутим до ліжка через хворобу, протягом восьми років.

Вважає, що пропуск строку у шість місяців та три дні не є надмірним для відновлення порушеного права та просить врахувати її психологічний стан, в якому перебуває з 24 лютого 2022 року з огляду на нестабільність в країні, пов`язаною з війною.

Позиція інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу протягом строку, встановленого в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

Фактичні обставини, встановлені судами

Судами встановлено, що відповідно до відмітки у паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 12 червня 2010 року, місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване по

АДРЕСА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Мар`янівка Звенигородського району Черкаської області помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 29 вересня 2023 року Шполянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міського управління Міністерства юстиції (м.Київ).

ОСОБА_2 до дня смерті проживав та був зареєстрований у АДРЕСА_1 . На час його смерті разом з ним ніхто не проживав та не був зареєстрований, що підтверджується довідкою № 292, виданою 17 вересня 2024 року Виконавчим комітетом Шполянської міської ради Об`єднаної територіальної громади Черкаської області.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 , виданого 16 січня 2010 року відділом РАЦС Шполянського районного управління юстиції Черкаської області, ОСОБА_3 уклала шлюб із ОСОБА_4 16 січня 2010 року, змінивши своє прізвище на « ОСОБА_5 ».

ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 , виданим 12 січня 1987 року Мар`янівською сільською радою Шполянського району Черкаської області, відповідно до якого батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .

Згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧР №040987, виданим 01 квітня 2002 року на підставі рішення Мар`янівської сільської Ради народних депутатів від 10 серпня 2001 року № 13/2,

ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 1,86 га, яка розташована на території Мар`янівської сільської ради.

Постановою державного нотаріуса Шполянської державної нотаріальної контори Курінного В. В. від 26 вересня 2024 року ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з тим, що вона не прийняла спадщину в установлені законом строки.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно із статтею 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статей 1216 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (зміна черговості).

У частині першій статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.

Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем,

у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

За змістом зазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини;

2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини;

3) ці обставини визнані судом поважними.

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України

від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року

у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16,

від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі

№ 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що наведені ОСОБА_1 обставини не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

З такими висновками судів колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач вказувала, що у встановлений законодавством строк вона із заявою про прийняття спадщини після померлого батька до нотаріальної контори не звернулась, оскільки розраховувала на положення пункту 3 Постанови Кабінету міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану».

Варто зазначити, що Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» № 3450-ІХ від 08 листопада 2023 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 20, де зазначено, що в період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом двох років з дня його припинення або скасування у випадку, якщо смерть фізичної особи зареєстрована пізніше ніж через один місяць з дня смерті такої особи або дня, з якого її оголошено померлою, строки, встановлені статтями 1269 1270 1271 1272 1273 1276 1277 1283 1298 ЦК України, обчислюються з дня державної реєстрації смерті особи. При цьому часом відкриття спадщини вважається день смерті спадкодавця або день, з якого спадкодавця оголошено померлим, незалежно від часу державної реєстрації смерті.

При цьому, положення абзацу першого цього пункту застосовуються також до спадщини, яка відкрилася після введення воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, до набрання чинності Законом України № 3450-ІХ від 08 листопада 2023 року, а також до спадщини, яка відкрилася до введення воєнного стану, строк для прийняття якої не сплив до його введення, за умови, що свідоцтво про право на спадщину не було видано жодному із спадкоємців.

У справі, що переглядається встановлено, що спадкодавець ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Шполянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської облоасті Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції

(м. Київ) 29 вересня 2023 року складено відповідний актовий запис № 471 і видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 .

Отже, шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 спливає ІНФОРМАЦІЯ_3. Із заявою про прийняття спадщини позивач звернулась 26 вересня 2024 року.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску позивачем шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Цивільна справа вирішується з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

За правилами доказування, визначеними статтями 12 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, встановивши усі обставини у справі, неправильно дійшов висновку про неповажність причин пропуску строку для прийняття спадщини після смерті її батька, не звернув достатньої уваги на посилання позивача щодо нечіткості норм національного законодавства стосовно строку на прийняття спадщини в період дії воєнного стану, а також на незначний проміжок часу між закінченням строку прийняття спадщини та зверненням ОСОБА_1 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а після відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріусом - до суду з цією позовною заявою.

Апеляційний суд в оскаржуваній постанові послався на узагальнені висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня

2024 року у справі № 686/5757/23, Верховним Судом України у постановах від 04 листопада 2015 року по справі 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року по справі №6-1320цс17, а також Верховного Судом у постановах від 26 червня 2019 року по справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року по справі

№ 766/14595/16, від 30 січня 2020 року по справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року по справі №450/1383/18, від 17 березня 2021 року по справі № 638/17145/17 та від 22 березня 2023 року по справі № 361/8259/18.

Слід звернути увагу, що у пункті 3 постанови Кабінету Міністрів України

від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент відкриття спадщини) було зазначено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.

Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року № 676/47/21 дійшов висновку, що пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суперечить статтям 1270 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.

З урахуванням обставин цієї справи, зокрема незначного проміжку часу між закінченням шестимісячного строку для прийняття спадщини та зверненням ОСОБА_1 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті

ОСОБА_1 й подальшим поданням позову у цій справі, а також враховуючи статус позивача, яка є спадкоємцем першої черги і яка здійснювала догляд за батьком, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , беручи до уваги обставини воєнного стану в Україні та пов`язані з ним об`єктивні труднощі у своєчасній реалізації спадкових прав, виходячи з принципу пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, колегія суддів вважає наявними підстави для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі частини третьої статті 1272 ЦК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Враховуючи доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 400 402 412 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 22 січня

2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 25 березня 2025 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Шполянської міської ради Об`єднаної територіальної громади Черкаської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) додатковий строк - два місяці з моменту ухвалення цієї постанови для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті її батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. М. Ігнатенко

Судді С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв

О. М. Ситнік

І. М. Фаловська