Історія справи

Постанова ВССУ від 04.02.2026 року у справі №202/4756/15-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 202/4756/15

провадження № 61-16601cв25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Ступак О. В. (суддя-доповідачка), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталінвест груп»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Вигулярним Ігорем Вікторовичем, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року у складі колегії суддів Свистунової О. В., Макарова М. О., Пищиди М. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог і підстав позову

1. У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів.

2. Позов мотивував тим, що йому на праві власності належить будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка з кадастровим номером 1221411000:02:001:0123.

3. Навесні 2012 року він вирішив здійснити реконструкцію будинку, у зв`язку із чим рішенням виконкому Підгородненської міської ради від 16 березня 2012 року № 53 йому надано дозвіл на будівництво. На виконання вказаного рішення ним розпочато здійснення будівельних робіт, які були частково виконані в 2012 році.

4. На початку 2013 року ОСОБА_2 запропонував йому надати послуги зі здійснення добудови вказаного будинку, запевнивши, що він є власником будівельної компанії ТОВ «Капіталінвест груп», яка з 2008 року займається будівництвом великих об`єктів, та на підтвердження вказаної обставини надав реєстраційні документи компанії.

5. У 2013 році між ним та ТОВ «Капіталінвест груп» укладено договір будівельного підряду, за умовами якого підрядник зобов`язався виконати роботи з добудови будинку зі свого матеріалу, якісно та у встановлений термін, а замовник зобов`язувався надати підряднику будівельний майданчик.

6. Пунктом 9 договору встановлено, що оплата за цим договором здійснюється замовником підряднику поетапно. Однак при підписанні договору графік платежів не був підписаний, а відповідач запевнив, що кошти можна передавати йому особисто, а він буде видавати йому розписки про їх отримання, після чого самостійно буде вносити їх на рахунок компанії.

7. У подальшому ТОВ «Капіталінвест груп» надало довідку, відповідно до якої ніяких коштів від ОСОБА_2 не отримувало. Через те, що кошти не були отримані ТОВ «Капіталінвест груп», позивач уважав, що він позбавлений можливості вимагати усунення виявлених недоліків будівельних робіт від ТОВ «Капіталінвест груп» та вимушений пред`явити позовні вимоги до тієї особи, яка отримувала від нього грошові кошти, тобто до відповідача у цій справі.

8. Позивач зазначив, що його права в цьому випадку порушено тим, що хоча в цілому будівельні роботи виконані якісно, однак окремі види робіт щодо здійснення оздоблення будинку та деяких видів будівельних робіт не були здійснені відповідно до чинних будівельних норм та правил.

9. За весь час дії договору, починаючи з 05 червня 2013 року до 19 листопада

2013 року, позивачем передано відповідачу грошові кошти на загальну суму

77 920,00 євро та 109 000,00 грн, про що свідчать розписки, які були надані на підтвердження отримання коштів відповідачем. Починаючи з вересня 2013 року позивач постійно звертав увагу відповідача, що якістю певної частини будівельних робіт він не задоволений, внаслідок чого такі роботи частково перероблялися.

10. Відповідно до висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 290114/2 при будівництві житлового будинку були допущені порушення будівництва та технології виконання робіт у частині виконання робіт із внутрішнього оздоблення будинку, які не перешкоджали введенню будинку в експлуатацію, однак такі недоліки необхідно було усунути.

11. Після отримання цього висновку експерта позивач звернувся до ОСОБА_2 з претензією щодо усунення недоліків у будівництві або повернення коштів, яку відповідач не задовольнив.

12. Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь безпідставно набуті та збережені відповідачем грошові кошти в загальному розмірі

57 274,19 євро та 138 875,75 грн.

Короткий зміст інших позовних заяв, поданих у цій справі

13. У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

14. Позов мотивував тим, що 26 травня 2015 року між ним та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги, за умовами якого ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_3 отримав право вимоги виконання грошового зобов`язання в розмірі 30 % від 77 920 євро та 109 000 грн, переданих ОСОБА_1 ОСОБА_2 .

15. Тому просив суд стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 23 376,00 євро, що на момент пред`явлення позову є еквівалентом 607 776 грн; 3 % річних за користування коштами в період з 20 вересня 2013 року до 27 серпня 2015 року в сумі 35 317,61 грн; грошові кошти в сумі 32 700 грн; 3 % річних за користування коштами за період з 19 листопада 2013 року до 21 травня 2015 року в сумі 1 738,92 грн; судові витрати.

16. Крім того, у вересні 2017 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про розірвання договору та стягнення коштів, у якому просив суд розірвати договір про спільну діяльність, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 від 22 травня 2013 року у зв`язку з порушенням умов договору; стягнути з ОСОБА_1 на його користь кошти в розмірі 5 185 000 грн (станом на 30 серпня 2017 року становить 170 000 дол. США); стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошові кошти в сумі 2 706 472,11 грн (станом на 30 серпня 2017 року становить 88 300,95 євро).

Стислий виклад окремих судових рішень у суді першої інстанції

17. Заочним рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 77 920 євро, що в еквіваленті становить 1 851 379,20 грн; 3 % річних за період з 20 вересня 2013 року до 27 серпня 2015 року в сумі 92 670,41 грн; кошти в сумі 190 400 грн; 3 % річних за період з 19 листопада 2013 року до 21 травня 2015 року в сумі 4 918,44 грн та судовий збір у розмірі 3 654 грн, а всього 2 143 022,05 грн.

Також задоволена позовна заява ОСОБА_5 : стягнено з ОСОБА_2 кошти в сумі 23 376,00 євро, що на момент пред`явлення позову є еквівалентом 607 776 грн; 3 % річних за користування коштами за період з 20 вересня 2013 року до 27 серпня 2015 року в сумі 35 317,61 грн; кошти в сумі 32 700,00 грн; 3 % річних за користування коштами за період з 19 листопада 2013 року до 21 травня 2015 року в сумі 1 738,92 грн та судовий збір у розмірі 3 654 грн, а всього 681 186,53 грн.

18. Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 30 серпня 2016 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2015 року скасовано, а справу призначено до судового розгляду в загальному порядку.

19. Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2019 року уточнена позовна заява ОСОБА_4 залишена без руху та надано строк для усунення недоліків.

20. Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2019 року уточнена позовна заява ОСОБА_4 залишена без розгляду.

21. Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 15 липня 2025 року позовну заяву ОСОБА_5 залишено без розгляду.

Стислий виклад оскаржуваного рішення суду першої інстанції

22. Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпра від 15 липня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

23. Рішення суду мотивовано тим, що всудовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 здійснено будівельні роботи в будинку позивача на етапі оздоблювальних робіт і встановлення обладнання, а на кошти, які йому передавались ОСОБА_1 , придбані будівельні матеріали, проведені розрахунки із працівниками, які виконували будівельні роботи.

24. У зв`язку із викладеним суд установив наявність між сторонами в справі правовідносин за договором підряду.

25. Оскільки ТОВ «Капіталінвест груп» заперечує укладання цієї угоди та отримання коштів від відповідача, то зазначений договір може бути визнано недійсним, якщо фірма не схвалила угоду на підставі статті 241 ЦК України. Втім, договір підряду недійсним не визнавався, у зв`язку з чим є чинним.

26. Суд зазначив, що оскільки власником ТОВ «Капіталінвест груп» ОСОБА_2 організовувалося і контролювалося ведення ремонтних робіт, ремонтні роботи виконувалися, а за отримані кошти були придбані будівельні матеріали та добудовано належний позивачеві будинок, то відсутні правові підстави для застосування приписів статті 1212 ЦК України.

27. Якщо ремонтні роботи були виконані, але є неякісними, що не заперечувалося сторонами та підтверджено письмовими доказами, то позивач може вимагати повернення коштів через неякісне виконання робіт (стаття 858 ЦК України), а не через безпідставне збагачення.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

28. Постановою від 09 грудня 2025 року Дніпровський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.

Рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 15 липня 2025 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким задовольнив частково вимоги ОСОБА_1 . Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 54 544,00 євро та 76 300,00 грн, 3 % річних у розмірі 2 730,19 євро та 3 822,69 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Вирішив питання розподілу судових витрат.

29. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів передачі ним коштів у розмірі 77 920,00 євро та 109 000,00 грн в касу ТОВ «Капіталінвест груп». Крім того, ОСОБА_2 не надав доказів наявності у нього з 03 січня 2013 року повноважень на представництво інтересів ТОВ «Капіталінвест груп», у тому числі з приводу укладення договору будівельного підряду з позивачем.

30. Апеляційний суд зауважив, що, вказуючи про фактичне укладення договору підряду між позивачем і відповідачем, місцевий суд не вказав у рішенні, які ж саме істотні умови погоджені між ними у договорі підряду. В цьому випадку, за висновком апеляційного суду, відсутність письмової форми, відсутність узгодження істотних умов договору підряду між сторонами у цій справі, відсутність їх підписів не підтверджує ні наміри, ні волевиявлення сторін на укладеного такого правочину. Тому висновок суду першої інстанції про існування між сторонами договірних правовідносин з договору підряду є помилковим.

31. Оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про фактичне укладення договору підряду між сторонами, відповідач не визнає себе підрядником у взаємовідносинах з позивачем, то позивач позбавлений можливості вимагати повернення коштів через неякісне виконання робіт (стаття 858 ЦК України) з особи, яка не є підрядником, бо така особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

32. Встановивши, що ОСОБА_1 передав ОСОБА_5 право вимоги виконання грошового зобов`язання в розмірі 30 % від переданих ним відповідачеві сум, апеляційний суд задовольнив позовні вимоги частково (70 %).

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Стислий виклад доводів і вимог особи, яка подала касаційну скаргу

33. 31 грудня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 , подана адвокатом Вигулярним І. В., у якій він просив скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року та залишити в силі рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 15 липня 2025 року.

34. Як на підставу касаційного оскарження заявник послався на пункти 1 та 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

35. Так, зазначив, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування статті 1212 ЦК України, викладених у постанові Верховного Суду

від 04 серпня 2021 року у справі № 185/446/18.

36. Наполягає на тому, що майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення виникнення в учасників правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

37. Зазначає, що позивач знав та був обізнаний щодо відсутності письмових договірних зобов`язань між ним та відповідачем, однак добровільно здійснював передачу останньому грошових коштів згідно з розписками з метою організації робіт по будівництву будинку та придбання необхідних матеріалів. Водночас, позивач протягом часу будівництва постійно контактував з відповідачем, контролював процес будівництва та виконання робіт, здійснював передачу грошових коштів відповідачу частково - лише після прийняття та погодження кожного з етапів робіт.

38. Наполягає на тому, що при визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі, необхідно враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

39. Також заявник у касаційній скарзі вказав, що відсутній висновок Верховного Суду з такого питання: чи є відсутність письмового договору достатньою підставою для визнання грошових коштів, переданих від однієї сторони іншій, з метою виконання певних робіт (надання послуг), як безпідставно набутим та застосування до таких правовідносин статті 1212 ЦК України, якщо фактичні обставини справи та поведінка сторін свідчить про наявність фактичних договірних правовідносин між сторонами.

Стислий виклад доводів і вимог особи, яка подає відзив на касаційну скаргу

40. 22 січня 2026 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, поданий представником позивача - адвокатом Сайгадаком А. В., у якому сторона позивача просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін.

41. Відзив мотивований тим, що договір підряду на такі значні суми підлягав укладенню винятково в письмовій формі. Апеляційний суд установив, що будь-яких істотних умов договору підряду сторони у справі не узгоджували, що свідчить про відсутність між ними фактичних відносин підряду.

42. Зазначає, що суперечливої чи недобросовісної поведінки позивач не допустив, оскільки, виявивши експертним шляхом, що будівельні роботи виконані неякісно, опинився в ситуації, в якій не може вимагати усунення дефектів таких робіт від ТОВ «Капіталінвест груп», оскільки кошти, отримані від позивача, відповідач до каси товариства не передав. Тому єдиним способом захистити свої права у позивача є пред`явлення позову до ОСОБА_2 з підстав, передбачених статтею 1212 ЦК України.

43. Посилається також на те, що відповідач просив скасувати постанову апеляційного суду, неправильно зазначивши її дату (12 грудня 2025 року замість 09 грудня 2025 року), тобто оскаржує неіснуюче судове рішення.

Короткий зміст відповіді на відзив на касаційну скаргу

44. 03 лютого 2026 року представник ОСОБА_2 - адвокат Вигулярний І. В. через підсистему «Електронний суд» подав відповідь на відзив на касаційну скаргу, в якій заперечив аргументам позивача та просив задовольнити касаційну скаргу з підстав, викладених у ній.

45. Крім того, до відповіді на відзив на касаційну скаргу представник відповідача додав документи з назвою «касаційна скарга (уточнена)» та «клопотання про зупинення виконання судового рішення (уточнене)».

46. Аналіз змісту доданих документів свідчить, що уточнення попередньо поданих заявником документів полягає у виправленні ним дати оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції з «12 грудня 2025 року» на «09 грудня 2025 року».

47. Верховний Суд зауважує, що допущена заявником описка була виявлена Верховним Судом ще на стадії відкриття касаційного провадження, яке було відкрито судом за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду саме від 09 грудня 2025 року.

48. Така описка з огляду на наявність у матеріалах справи та Єдиному державному реєстрі судових рішень лише однієї постанови суду апеляційної інстанції за результатами вирішення спору по суті (від 09 грудня 2025 року) є очевидною та не потребує подання заявником окремої (уточненої) касаційної скарги чи клопотання про зупинення виконання судового рішення.

49. Отже, Верховний Суд розглядає подані ОСОБА_2 документи як одну касаційну скаргу та одне клопотання про зупинення виконання судового рішення.

РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

50. Ухвалою Верховного Суду від 06 січня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та задоволено клопотання заявника про зупинення виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2025 рокудо закінчення перегляду в касаційному порядку справи № 202/4756/15.

51. 19 січня 2026 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

52. Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2026 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

53. Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

54. 04 січня 2013 року ОСОБА_1 як замовник і ТОВ «Капіталінвест груп» як підрядник уклали договір підряду, за яким ТОВ «Капіталінвест груп» зобов`язується збудувати зі свого матеріалу в строк до 22 вересня 2013 року об`єкт, визначний у пункту 2 цього договору, відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , передати підрядникові затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти об`єкт та оплатити його.

55. Пунктом 9 договору встановлено, що оплата за цим договором здійснюється поетапно згідно з графіком платежів.

56. Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталінвест груп» є ОСОБА_2 .

57. У період з 05 червня 2013 року до 19 листопада 2013 року ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 кошти на загальну суму 77 920,00 євро та 109 000,00 грн що підтверджується розписками: від 05 червня 2013 року на суму 3 800,00 євро; від 13 червня 2013 року на суму 15 000,00 євро; від 19 червня 2013 року на суму 5 000,00 євро; від 22 червня 2013 року на суму 5 000,00 євро; від 26 червня 2013 року на суму 5 000,00 євро; від 02 липня 2013 року на суму 3 000,00 євро; від 04 липня 2013 року на суму 5 000,00 євро; від 09 липня 2013 року на суму 3 000,00 євро; від 16 липня 2013 року на суму 3 000,00 євро; від 18 липня 2013 року на суму 3 000,00 євро; від 19 липня 2013 року на суму 2 000,00 євро; від 25 липня 2013 року на суму 2 000,00 євро; від 07 серпня 2013 року на суму 1 500,00 євро; від 16 серпня 2013 року на суму 3 020,00 євро; від 22 серпня 2013 року на суму 2000,00 євро; від 30 серпня 2013 року на суму 5 600,00 євро; від 07 вересня 2013 року на суму 3 000,00 євро; від 19 вересня 2013 року на суму 2000,00 євро; від 20 вересня 2013 року на суму 6 000,00 євро, а всього на суму 77 920,00 євро; від 29 жовтня 2013 року на суму 20 000,00 грн; від 19 жовтня 2013 року на суму 17 000,00 грн; від 21 жовтня 2013 року на суму 4 500,00 грн; від 22 жовтня 2013 року на суму 2 500,00 грн; від 24 жовтня 2013 року на суму 10 000,00 грн; від 31 жовтня 2013 року на суму 50 000,00 грн; від 19 листопада 2013 року на суму 5 000,00 грн, а всього на суму 109 000,00 грн.

58. Відповідно до копії технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленого 22 грудня 2017 року суб`єктом господарювання ФОП ОСОБА_6 , загальна площа будинку становить 286,3 м?, а житлова - 121,5 м?.

59. 22 квітня 2014 року судовим експертом Зябловою Н. О. надано висновок експертного будівельно-технічного дослідження № 290114/2, за змістом якого дослідження об`єкта проводилося в декілька етапів. Перше дослідження експертом проводилося в присутності замовника і підрядника ОСОБА_2 . Зі слів сторін встановлено, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено договір на будівництво житлового будинку АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 взяв на себе функції генерального підрядника. При оформленні договірних відносин складався кошторис. Інші етапи дослідження проводились за участю представників сторін. Досліджуваний будинок представляв собою двоповерхову будівлю. На час огляду будівництво будинку перебуває на етапі оздоблювальних робіт і встановлення обладнання. При будівництві житлового будинку були допущені порушення технології виконання робіт. Експертом зазначено, що єдиним варіантом усунення недоліків ряду робіт і монтажу є переробка в повному обсязі цих робіт і демонтаж обладнання та будівельних матеріалів.

60. 26 травня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали договір відступлення права вимоги, за умовами якого ОСОБА_3 стає кредитором за правовідносинами, що виникли внаслідок укладання договорів у формі розписок, укладених між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , та набуває право вимагати від боржника повернення коштів у розмірі 30 % від 77 920 євро та 109 000,00 грн, переданих ОСОБА_1 ОСОБА_2 .

61. 17 травня 2019 року ТОВ «Капіталінвест груп» звернулося до суду з клопотанням про те, що ОСОБА_2 з 05 червня 2013 року до 19 листопада 2013 року отримував від ОСОБА_1 кошти на виконання договору будівельного підряду від 04 січня 2013 року. Однак ці кошти жодним чином не були проведені через касу підприємства, а були привласнені ОСОБА_2 .

62. ОСОБА_2 надав суду довіреність № 1-Д від 03 січня 2013 року на підписання від імені ТОВ «Капіталінвест груп» договору будівельного підряду від 04 січня 2013 року.

63. Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2024 року в справі призначено комплексну судово-технічну експертизу документа, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

64. Відповідно до висновку експертів за результатами проведення комплексної судово-технічної експертизи документів від 20 травня 2025 року за № 11053/24-34 на Довіреність № 1-Д, датовану 03 січня 2013 року, здійснювався суттєвий вплив сторонніх факторів, не властивих для звичайних умов зберігання документів, що призвело до штучного зістарювання її реквізитів. Встановлення факту примусового/навмисного впливу на досліджуваний документ не належить до компетенції судових експертів.

Відповісти на питання про те, ким виконані підписи в довіреності, експерти не змогли через те, що на досліджувану довіреність здійснювався суттєвий вплив сторонніх факторів, не властивих для звичайних умов зберігання документів.

65. Суди встановили, що договір будівельного підряду від 04 січня 2013 року від імені ТОВ «Капіталінвест груп» був підписаний безпосередньо ОСОБА_2 , що ним не заперечувалося. Проте встановити, чи мав він повноваження діяти саме від імені юридичної особи на підставі довіреності неможливо.

66. Розрахунки за договором будівельного підряду від 04 січня 2013 року здійснювались між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується наявними в матеріалах справи розписками ОСОБА_2 , який організовував та контролював ведення будівництва.

67. Будівництво домоволодіння АДРЕСА_1 завершено та будинок введено в експлуатацію. Його загальна площа становить 286,3 м?, а житлова - 121,5 м? (замість попередньої загальної площі 40,5 м?, житлової площі 11,8 м?).

68. Із долучених відповідачем копій додатку №1 до договору підряду від 04 січня 2013 року «Графік видів та етапів робіт», додатку № 2 до цього договору «Графік фінансування строків виконаних робіт», загального стартового кошторису, планів будинку, загального кошторису від 23 грудня 2013 року, акта виконаних робіт від 04 грудня 2013 року прослідковується виконання будівельних робіт (реконструкція належного позивачу домоволодіння).

69. Сторони не заперечували факт передачі грошових коштів на виконання будівельних робіт та те, що будівництво (реконструкція) житлового будинку проводилось у період з червня до грудня 2013 року та було припинено у зв`язку з відмовою позивача ОСОБА_1 від подальшого фінансування реконструкції.

70. Будівельні роботи проводились спеціалістами, роботу яких контролював безпосередньо ОСОБА_2 та передавав їм кошти на придбання матеріалів і виконання робіт.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Межі та підстави касаційного перегляду

71. Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, на які є посилання у касаційній скарзі, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

72. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Право, застосоване судом, та оцінка доводів касаційної скарги

73. Кожна особа має право на захист свого цивільного права лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

74. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

75. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Відсутність порушеного права особи, як і обрання нею неефективного способу захисту порушеного права, є достатніми і самостійними підставами для відмови в задоволенні позову.

76. У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 коштів, які, на переконання позивача, були набуті та збережені відповідачем без достатньої правової підстави.

77. Такі вимоги позивача ґрунтуються на приписах статті 1212 ЦК України, за змістом частини першої якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

78. Верховний Суд зауважує, що зобов`язання з повернення безпідставно набутого (збереженого) майна випливає із загальної для права заборони безпідставного збагачення: той, хто збагатився за рахунок іншого, без належної на те правової підстави зобов`язаний повернути предмет власного збагачення.

79. Традиційно в доктрині цивільного права зобов`язання, які є наслідком безпідставного збагачення, іменуються кондикційними (з лат. «condictio sine

causa» - повернення збагачення, одержаного без правової (справедливої) підстави).

80. Особливості кондикційних правовідносин (зобов`язань) неодноразово були предметом дослідження суду касаційної інстанції (Верховного Суду України, касаційних судів у складі Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду).

81. Так, ще у постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15 було зазначено, що кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося без правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (постанова).

82. Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується прямо на законі, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18, від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19).

83. У постанові від 25 вересня 2024 року в справі № 201/9127/21 постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду зазначив, що характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних.

Кондикційні зобов`язання виникають тоді, коли дії особи або події призводять до неправового результату у виді юридично безпідставного майнового блага, що перейшло до набувача та сприяло його безпідставному збагаченню.

Безпідставне збагачення може полягати як у так званому «фактичному» збагаченні, коли набувач, не отримуючи права на річ, фактично володіє і користується нею, так і в «юридичному» збагаченні, коли набувач отримує суб`єктивне право на предмет збагачення.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що конструкція частини першої статті 1212 ЦК України свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Натомість договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Якщо майно набуте на підставі правочину, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або її не було взагалі. Винятком є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку із зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов.

Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, за загальним правилом, кондикція у її класичному розумінні є самостійним позадоговірним зобов`язальним способом захисту права власності або іншого майнового права, спрямованим на повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, тому учаснику цивільних відносин, за чий рахунок відбулося таке неправомірне збагачення.

84. Крім того, в практиці Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду при вирішенні питання про наявність або відсутність підстав для стягнення безпідставно набутих коштів прийнято враховувати засади справедливості, добросовісності та розумності.

85. Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України зокрема свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

86. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 зазначено, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

87. Про необхідність застосування наведених засад цивільного законодавства та, зокрема, принципу добросовісності у правовідносинах, що, на переконання позивача, є кондикційними, йдеться і в постанові Верховного Суду від 04 серпня 2021 року в справі № 185/446/18, на яку є посилання в касаційній скарзі ОСОБА_2 .

88. Втім, у справі № 185/446/18 необхідність застосування принципу добросовісності та доктрини заборони суперечливої поведінки суд касаційної інстанції пов`язував із тим, що безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тим самим поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

89. Натомість у цій справі, яка переглядається, згадані принципи і засади цивільного законодавства, на переконання Верховного Суду, підлягають застосуванню з урахуванням фактичних обставин, а саме: особа, яка вимагає повернення коштів як безпідставно набутих, розуміла правову підставу сплати цих коштів і передавала їх на конкретні цілі, які в подальшому були досягнуті.

90. Як уже зазначалося, згідно з усталеною судовою практикою стягнення безпідставно набутих коштів можливе за умови, коли правова підстава для передачі таких коштів або взагалі не існувала, або з часом відпала. Крім того, договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

91. Оцінюючи висновки судів попередніх інстанцій, які є протилежними в питанні того, чи існували у цій справі між сторонами договірні відносини, Верховний Суд нагадує про таке.

92. Традиційно для доктрини цивільного права прийнято розглядати договір у чотирьох різних аспектах: договір як правочин; договір як документ; договір як правовідносини; договір як регулятор відносин між його сторонами.

93. В питанні виникнення договірних зобов`язань найбільш важливим є оцінка договору як правочину. За статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

94. Договір як двосторонній правочин передбачає, що такі дії вчиняють обидві сторони договору й такі дії мають бути спрямовані на досягнення спільної правової мети. Підґрунтям договору як правочину є певна домовленість, оскільки за змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Саме домовленість є внутрішньою сутністю договору.

95. Якщо йдеться про домовленість, то передусім на виникнення таких прав і обов`язків має бути спрямована внутрішня воля обох сторін. Цій внутрішній волі, для того щоб не виник дефект волі правочину, має відповідати волевиявлення кожного учасника правочину.

96. Отже, договір як правочин характеризується свободою волі сторін. У договорі через здійснене волевиявлення виражається воля його сторін. Виникненню договору передує процес проходження його через свідомість та волю контрагентів.

97. Натомість договір як документ є лише зовнішньою формою, способом об`єктивізації, оформлення досягнутої домовленості.

98. Вимоги щодо зовнішньої, зокрема, письмової форми договору як документа закріплені у статті 207 ЦК України. Згідно з частиною першою статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

99. У справі, яка переглядається, апеляційний суд в оцінці характеру спірних відносин зосередився на відсутності між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 договору підряду, укладеного в письмовій формі, та по суті констатував відсутність договору як документа.

100. Натомість Верховний Суд уважає, що визначальним у цій ситуації є не питання наявності між сторонами письмового договору (документа), а характер дій (волевиявлення) сторін спору та результат, на який це волевиявлення було спрямоване.

101. Суд касаційної інстанції неодноразово зауважував, що укладення договору може виражатися й у діях сторін, які своєю поведінкою визнали чи схвалили договірні відносини.

102. Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

103. У постанові від 26 жовтня 2022 року в справі № 227/3760/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вразі якщо договір виконувався обома сторонами, то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

104. У справі, яка переглядається, судами встановлено й не заперечується позивачем, що метою передачі коштів відповідачу було здійснення (забезпечення із залученням підрядників) останнім певного обсягу будівельних робіт для добудови (реконструкції) належного позивачеві будинку.

105. Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 організовував і контролював ведення будівництва. Будівництво (реконструкція) житлового будинку велось в період з червня до грудня 2013 року та було припинено у зв`язку з відмовою позивача ОСОБА_1 від подальшого фінансування реконструкції. Будівельні роботи проводились спеціалістами, роботу яких контролював безпосередньо ОСОБА_2 , який передавав їм отримані від ОСОБА_1 кошти на придбання матеріалів і виконання робіт. Водночас така оплата здійснювалася поетапно після прийняття кожного етапу будівництва.

106. Отже, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, оскільки волевиявлення сторін було спрямоване на виникнення договірних відносин, у результаті яких відповідач повинен здійснити перебудову/ реконструкцію житлового будинку за рахунок коштів позивача і такий результат досягнуто.

107. Зокрема, суди встановили, що будівництво домоволодіння АДРЕСА_1 завершено, будинок введено в експлуатацію. Його загальна площа становить 286,3 м?, а житлова - 121,5 м? (замість попередньої загальної площі 40,5 м?, житлової площі 11,8 м?).

108. Крім того, обставини повного виконання будівельних робіт, оплачених позивачем шляхом передання коштів ОСОБА_2 , були встановлені судами й у справі № 191/2407/15 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розірвання договору, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди.

109. Так, рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2018 року у справі № 191/2407/15 встановлено, що розрахунки за договором будівельного підряду, укладеного 04 січня 2013 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Капіталінвест груп», здійснювалися між позивачем і ОСОБА_2 .

На теперішній час будівництво домоволодіння АДРЕСА_1 закінчено, об`єкт готовий до експлуатації, що підтверджується Декларацією про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта, зареєстрованою Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області 09 січня 2018 року. У вказаній декларації також зазначено, що на об`єкті виконано всі передбачені будівельним паспортом обсяги робіт з дотриманням відповідних державних будівельних норм, стандартів і правил. Обладнання встановлено згідно з актами про його прийняття після випробування у визначеному порядку.

Згідно зі звітом про проведення технічного обстеження індивідуального житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , затвердженого фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 25 грудня 2017 року, недоліків та пошкоджень, що впливають на безпечну експлуатацію, не виявлено, конструкції перебувають у задовільному стані (категорія ІІ). За результатами проведеного технічного обстеження об`єкта, його стан оцінюється як задовільний (категорія ІІ), недоліки та пошкодження конструкцій, що впливають на безпечну експлуатацію, відсутні. Рекомендації щодо усунення недоліків не надаються за відсутністю останніх. За результатами проведеного технічного обстеження об`єкта встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації.

Крім того, суди в наведеній справі встановили, що в її матеріалах наявні звернення власника будинку до рієлторів щодо виставлення будинку у м. Підгородному на продаж, який не відбувся винятково через накладені за позовами ОСОБА_4 арешти на цей будинок.

110. Такі обставини з огляду на те, що в справі № 191/2407/15 брали участь як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 , в силу приписів частини четвертої статті 82 ЦПК України є преюдиційними при вирішенні цієї справи № 202/4756/15.

111. За таких обставин, установивши, що ОСОБА_1 передавав кошти ОСОБА_2 на конкретно визначену ним мету - добудову / реконструкцію житлового будинку, і будівельні роботи були виконані в повному обсязі, врахувавши поетапне узгодження сторонами стадій будівництва, суд першої інстанції обґрунтовано встановив наявність між сторонами фактичних правовідносин за договором будівельного підряду (стаття 837 ЦК України), що виключає кваліфікацію переданих позивачем відповідачу коштів як безпідставно отриманих та, відповідно, застосування до спірних правовідносин приписів статті 1212 ЦК України.

112. Верховний Суд нагадує, що підставою для повернення безпідставно набутих коштів є те, що особа набула та зберегла без достатньої правової підстави грошові кошти іншої особи. Ситуація, коли особа отримала грошові кошти та фактично використала їх на ту мету, для досягнення якої ці кошти отримувала, не має ознак безпідставного збагачення.

113. Апеляційний суд, посилаючись на те, що сторони не узгодили істотні умови правочину, не врахував, що умови договору повинні бути чіткими й зрозумілими насамперед для сторін цього правочину. Суди не встановили, що у сторін виникли труднощі у розумінні чи виконанні умов договору будівельного підряду, оскільки його кінцева мета була досягнута - реконструкція будинку завершена.

114. Задовольнивши позов ОСОБА_1 частково, апеляційний суд зобов`язав відповідача повернути позивачеві всі грошові кошти, отримані ним у період чинності договору підряду, незважаючи на те, що позивач не заперечував, що будівельні роботи, на виконання яких ці кошти передавалися, були виконані (переважна частина робіт виконана якісно, однак певна частина виконаних робіт проведена з порушенням чинних будівельних норм), у зв`язку із чим за його (позивача) словами він пред`явив цей позов.

115. Верховний Суд звертає увагу, що у випадку, коли особа не задоволена якістю виконаних за договором підряду робіт, то підлягають застосуванню норми ЦК України, які регулюють спірні правовідносини.

116. Зокрема, відповідно до статті 852 ЦК України, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

117. Згідно з частинами першою-третьою статті 858 ЦК України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов`язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе.

Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

118. Необхідно наголосити, що в межах цього провадження ОСОБА_1 не просив усунути недоліки виконаних відповідачем будівельних робіт чи відшкодування збитків, пов`язаних із неякісно здійсненими роботами. Натомість просив застосувати кондикційний механізм стягнення безпідставно набутих коштів - спосіб захисту порушеного права, застосовний лише в разі відсутності правової підстави для передачі/отримання таких коштів, а не у випадку наявності дефектів у виконаних роботах (отриманих послугах, поставленому товарі тощо).

119. У цьому контексті та з урахуванням визначених позивачем підстав позову не мають правового значення дійсні взаємини між ОСОБА_2 і ТОВ «Капіталінвест груп». Оскільки між сторонами у цій справі склалися фактичні правовідносини за договором підряду, то позивач не позбавлений права вимагати від відповідача як підрядника усунення недоліків виконаних робіт як ним особисто, так і з залученням підрядника (того, яким виконані будівельні роботи, або будь-якого іншого).

120. Натомість обставини безпідставного (без будь-якої правової підстави) набуття відповідачем коштів місцевий суд не встановив, обґрунтовано пославшись на те, що ці кошти були використані за тим цільовим призначенням, для досягнення якого вони й передавались - виконання будівельних робіт.

121. Водночас можлива неналежна якість цих робіт не може впливати на правову підставу передання цих коштів (характерну для договору підряду домовленість) або скасовувати її чи свідчити про необхідність застосування правового механізму, визначеного статтею 1212 ЦК України.

122. Верховний Суд наголошує на тому, що позивач не посилався на те, що будівельні роботи виконані не ОСОБА_2 . Так само, не вказував, що оплачував виконання будівельних робіт іншому підряднику. Позивач не заперечував, що роботи з реконструкції його будинку виконувалися (контролювалися) відповідачем, у зв`язку із чим відсутні перешкоди для ініціювання питання про усунення недоліків виконаних робіт, якщо такі наявні, саме перед ОСОБА_2 .

123. Підсумовуючи викладене та реагуючи на визначену заявником підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, Верховний Суд формулює правовий висновок про те, що за наявності між сторонами фактичних правовідносин за договором підряду, які знайшли свій прояв у виконанні будівельних робіт за надані позивачем кошти, відсутні підстави для застосування приписів статті 1212 ЦК України, оскільки такі правовідносини за своєю суттю не є кондиційними, а ґрунтуються на досягнутій сторонами домовленості, тобто є договірними.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

124. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбаченихстаттею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 413 ЦПК України).

125. Верховний Суд констатує, що суд першої інстанції, правильно визначившись із характером спірних правовідносин і встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, дійшов загалом обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на підставі статті 1212 ЦК України коштів, отриманих ним на виконання умов договору будівельного підряду, наявного між сторонами.

126. Натомість апеляційний суд, виходячи з тих самих обставин справи й наданих сторонами доказів, безпідставно здійснив їх переоцінку, в зв`язку з чим скасував рішення, яке відповідало вимогам законності й обґрунтованості.

127. На підставі статті 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 30 280 грн.

128. Оскільки постанова апеляційного суду за наслідками розгляду касаційної скарги підлягає скасуванню, то суд не здійснює поновлення її виконання, зупинене ухвалою від 06 січня 2026 року.

Щодо клопотання про розгляд справи за участі сторін

129. 04 лютого 2026 року до Верховного Суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Сагайдака А. В. про розгляд справи в судовому засіданні за участі сторін.

130. Клопотання мотивоване тим, що предметом спору в цій справі є стягнення грошової суми, розмір якої перевищує встановлений законодавцем розмір для розгляду в спрощеному провадженні, а характер спірних правовідносин та предмет доказування вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Заявник уважає, що ця справа є складною, потребує пояснень сторін, яких касаційний суд може викликати в судове засідання, що сприятиме реалізації їх процесуальних прав.

131. У суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі (частина перша статті 402 ЦПК України).

132. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина тринадцята статті 7 ЦПК України).

133. Тлумачення вказаних норм свідчить, що виклик учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з урахуванням встановленої необхідності таких пояснень і є правом, а не обов`язком суду.

134. Оскільки Верховним Судом не приймалося рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень і така необхідність відсутня, тому підстави для задоволення клопотання представника позивача відсутні.

Керуючись статтями 402 409 413 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , поданого адвокатом Сагайдаком Андрієм Васильовичем, про розгляд справи в судовому засіданні за участі сторін відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Вигулярним Ігорем Вікторовичем, задовольнити.

Скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 15 липня 2025 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 30 280 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

О. В. Ступак

В. В. Шипович