Історія справи

Постанова ВССУ від 03.08.2026 року у справі №757/41843/24-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 757/41843/24-ц

провадження № 61-4838св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Черкаський апеляційний суд, Державна казначейська служба України, суддя Черкаського апеляційного суду Новіков Олег Миколайович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2026 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Болотова Є. В., Музичко С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Черкаського апеляційного суду, Державної казначейської служби України, судді Черкаського апеляційного суду Новікова О. М., у якому просила стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на свою користь відшкодування моральної шкоди, завданої Черкаським апеляційним судом (судді Новіков О. М., Гончар Н. І., Фетісова Т. Л.), у розмірі 500 000,00 грн.

2. На обґрунтування позовних вимог зазначала, що судді Черкаського апеляційного суду систематично порушують її права як сторони у справі та права її доньки на належне утримання з боку батька, яка через постійну брехню ОСОБА_2 та його небажання нести відповідальність і без того зростає без батька.

3. Крім того, на думку позивачки, зі змісту постанов Черкаського апеляційного суду випливає, що ОСОБА_2 не повинен утримувати свою дитину. Позивачка також зазначала, що ОСОБА_2 , в інтересах якого, за її твердженням, колегія суддів Черкаського апеляційного суду у складі

Новікова О. М., Фетісової Т. Л. та Гончар Н. І. ухвалювала всі рішення, жодного разу не надав доказів поважності причин, які об`єктивно перешкоджали йому своєчасно оскаржити судові рішення, однак зазначені судді постійно поновлювали йому строк на апеляційне оскарження та скасовували рішення на підставі обставин, вигаданих, на думку позивачки, самими суддями.

4. Унаслідок цього, на переконання позивачки, Черкаський апеляційний суд грубо порушив її конституційні права та завдав їй моральної шкоди, що стало підставою для звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

5. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 26 вересня

2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

6. Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд мотивував своє рішення необґрунтованістю та безпідставністю порушених перед судом вимог.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

7. Не погодившись із рішенням районного суду по суті вирішення спору, Черкаський апеляційний суд оскаржив його в апеляційному порядку в частині вирішення позовних вимог до Черкаського апеляційного суду та судді Черкаського апеляційного суду Новікова О. М.

8. Постановою Київського апеляційного суду від 11 березня 2026 року апеляційну скаргу Черкаського апеляційного суду задоволено.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 26 вересня

2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Черкаського апеляційного суду та судді Черкаського апеляційного суду Новікова О. М. про відшкодування моральної шкоди скасовано.

Закрито провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Черкаського апеляційного суду та судді Черкаського апеляційного суду Новікова О. М. про відшкодування моральної шкоди.

9. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Черкаського апеляційного суду та судді Черкаського апеляційного суду Новікова О. М. і закриваючи провадження у справі

у зазначеній частині, апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження ухвалених ними рішень, а також про зобов`язання судів чи суддів до вчинення певних процесуальних дій, оскільки оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) процесуальних дій та ухвалених ним рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

10. З урахуванням викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції помилково розглянув по суті позовні вимоги ОСОБА_1 , заявлені до Черкаського апеляційного суду та судді Черкаського апеляційного суду Новікова О. М. про відшкодування моральної шкоди, а відтак провадження у справі у зазначеній частині підлягає закриттю.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

11. У квітні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2026 рокуу вказаній справі.

12. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. У касаційній скарзі заявниця просить скасувати постанову апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

14. Підставою касаційного оскарження судових рішень вказує порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, оскільки суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України, не роз`яснив позивачці, у порядку якого судочинства справа підлягає розгляду.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

15. У квітні 2026 року до Верховного Суду надійшов відзив Черкаського апеляційного суду, у якому зазначено, що оскаржуване судове рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу.

16. На переконання заявника відзива, суд апеляційної інстанції у змісті оскаржуваної у касаційному порядку постанови дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження в частині вимог, порушених позивачкою до суду та конкретного судді, оскільки такий спір не підлягає розгляду у порядку будь-якого судочинства.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17. Апеляційним судом у змісті оскаржуваної постанови встановлено, що

у вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Черкаського апеляційного суду, Державної казначейської служби України, судді Черкаського апеляційного суду Новікова О. М., у змісті якого порушила питання про відшкодуванняна її користь моральної шкоди.

18. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 26 вересня

2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

19. Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Черкаський апеляційний суд оскаржив його в апеляційному порядку.

20. Постановою Київського апеляційного суду від 11 березня 2026 року апеляційну скаргу Черкаського апеляційного суду задоволено.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 26 вересня

2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Черкаського апеляційного суду та судді Черкаського апеляційного суду Новікова О. М. про відшкодування моральної шкоди скасовано.

Закрито провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Черкаського апеляційного суду та судді Черкаського апеляційного суду Новікова О. М. про відшкодування моральної шкоди.

Позиція Верховного Суду

21. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

22. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно

у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права

у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

23. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

24. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

25. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише

в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

26. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

27. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

28. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

29. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

30. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

31. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

32. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року

і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

33. Згідно частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

34. У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування моральної шкоди позивачка вказувала саме постановлення суддями Черкаського апеляційного суду у складі Новікова О. М., Фетісової Т. Л. та Гончар Н. І. необґрунтованих рішень в інших справах на користь ОСОБА_2 .

35. Звертаючись до суду, у якості відповідачів позивачка визначила Черкаський апеляційний суд, Державну казначейську службу України, суддю Черкаського апеляційного суду Новіков О. М.

36. Відповідно до пункту першого частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо права не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

37. Частиною пешою статті 352 ЦПК України передбачено право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

38. Рішення суду першої інстанції було оскаржено Черкаським апеляційним судом у частині вирішення районним судом позовних вимог, заявлених позивачкою до Черкаського апеляційного суду та судді Черкаського апеляційного суду Новікова О. М.

39. Відповідно до частин першої, одинадцятої статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку. За шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом.

40. Законом встановлено імунітет суду і він не може бути відповідачем

у цивільній справі. Наявність імунітету, за своєю суттю, є засобом, який гарантує належне функціонування системи правосуддя і дозволяє судам виконувати свою судову функцію незалежно та неупереджено.

41. Європейський суд з прав людини зауважив, що питання імунітету суддів вже зустрічалося при розгляді однієї зі справ, і в ній Суд дійшов висновку, що такий імунітет мав законну мету, оскільки був засобом забезпечення належного здійснення правосуддя. Суд також постановив, що з огляду на обставини тієї справи таке обмеження було пропорційним (рішення від 12 березня 2009 року

у справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України», заява № 20347/03, § 36,

від 12 березня 2009 року).

42. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 454/3208/16-ц (провадження

№ 14-500цс19).

43. Подібний висновок висловив і Верховний Суд України, зокрема,

у постанові від 01 березня 2017 року у справі № 6-3139цс16, в якій зазначив, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Належним відповідачем у спорах про відшкодування шкоди, заподіяної судом, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.

44. У разі надходження позовної заяви з вимогами про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій або про відшкодування завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду (судді) шкоди з підстав, не передбачених статтею 1176 ЦК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України).

45. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року

у справі № 333/6816/17 (провадження № 14-87цс20) вказано, що: «приписи «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати.

46. Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18

(пункт 30), від 28 квітня 2020 року у справі № 607/15692/19 (пункт 45)).

47. Право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов, за яких суд повноважний розглядати позовну заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

48. Отже, суд (суддя) як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем у цивільній справі, за винятком випадків, коли суд (суддя) виступає не як орган (особа), що здійснює правосуддя, а як будь-яка інша установа (особа).

49. Відповідачем за позовом про відшкодування шкоди, завданої у процесі здійснення правосуддя, може бути лише держава, а не суд (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.

50. Такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/2652/17; від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц; від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц.

51. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції,частково скасовуючи рішення суду першої інстанції за результатами вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Черкаського апеляційного суду в цілому та конкретного судді вищевказаного суду, обґрунтовано закрив провадження у справі підставі

пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

52. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених

у постанові від 11 березня 2026 року у справі № 757/38039/17-ц, оскільки провадження у справі, яка є предметом касаційного перегляду, закрито щодо осіб, які взагалі не могли бути відповідачами у цій справі, а не у зв`язку з помилковим визначенням позивачем належного відповідача.

53. При цьому колегія суддів звертає увагу, що належним відповідачем у цій справі є держава, яка повинна брати участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади, одним із яких є Державна казначейська служба України, яку було залучено до участі у справі як співвідповідача та у задоволенні позовних вимог до якої районний суд відмовив у зв`язку з їх недоведеністю.

54. Рішення суду у зазначеній частині, зокрема позивачкою, в апеляційному порядку не оскаржувалося, а відтак набрало законної сили.

55. Доводи заявниці касаційної скарги щодо того, що Київський апеляційний суд, закриваючи провадження у справі, не роз`яснив, до юрисдикції якого суду належить вирішення цього спору, є неспроможними, оскільки положення пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України стосуються як позовів, які не можуть розглядатися за правилами цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. На це звернув увагу Верховний Суд, зокрема,

у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 січня

2025 року у справі № 296/12456/23, у якій зазначив, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити

в ширшому значенні, тобто як таке, що охоплює як спори, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і спори, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

56. Відтак, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

57. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

58. Колегією суддів враховано усталену практику ЄСПЛ, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення ЄСПЛ

у справі «Руїз Торія проти Іспанії» («Ruiz Torija v. Spain», серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

59. ЄСПЛ зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» («Ponomaryov v. Ukraine», заява № 3236)).

60. ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року

у справі Проніна проти України (Pronina v. Ukraine, заява № 63566/00, § 23)). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

61. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

62. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

63. Ураховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Черкаського апеляційного суду та судді Черкаського апеляційного суду Новікова О. М. про відшкодування моральної шкоди не підлягають розгляду в порядку будь-якого судочинства, апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції в частині вирішення зазначених вимог по суті та закрив провадження

у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки такий позов не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

64. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 402 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2026 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. М. Осіян

В. В. Сердюк