Ухвала

15 травня 2019 року

м. Київ

справа № 761/35803/16-ц

провадження № 61-33867 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1,

відповідачі - Деснянський районний суд м. Києва,

третя особа - Державна казначейська служба України

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду

м. Києва від 24 травня 2017 року у складі судді Піхур О. В. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 14 вересня 2017 року у складі колегії суддів:

Поліщук Н. В., Білич І. М., Болотова Є. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Деснянського районного суду м. Києва, третя особа - Державна казначейська суду м. Києва про відшкодування моральної шкоди, завданоївнаслідок бездіяльності суду.

На обгрунтування позовних вимог зазначила, що 11 квітня 2012 року Деснянським районним судом м. Києва прийнято постанову про поміщення її до Київського міського центру судово-психіатричної експертизи для проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи.

Починаючи з 17 квітня 2012 року по 17 травень 2012 року її було поміщено до спеціалізованого медичного закладу для проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи, незважаючи на те, що копію постанови суду від

11 квітня 2012 року їй було вручено 23 січня 2015 року, що свідчить про набрання нею законної сили лише 27 січня 2015 року.

Посилаючись на те, що її було поміщено до психіатричного закладу незаконно, оскільки судове рішення про призначення судової психіатричної експертизи не набрало законної сили, оскільки його копію їй не було вручено у строки, визначені КПК України 1960 року, а також на принизливі умови перебування у психіатричному закладі, просила відшкодувати заподіяну їй моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 травня 2017 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довела порушення її прав та охоронюваних законом інтересів унаслідок поміщення до спеціалізованого медичного закладу для проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи, а також не надала доказів неправомірного застосування щодо неї примусових заходів медичного характеру на виконання постанови Деснянського районного суду м. Києва від 11 квітня 2012 року, яку не було скасовано у встановленому законом порядку.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 травня 2017 року скасовано.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Деснянського районного суду м. Києва, третя особа - Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок бездіяльності суду, закрито.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позовні вимоги

ОСОБА_1 зводяться до оцінки дій суду під час здійснення провадження у кримінальній справі, тобто між сторонами у справі не виникли правовідносини щодо порушення цивільного права або інтересу, захист яких передбачено статтями 15, 16 ЦК України, а відтак справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У жовтні 2017 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1, у якій вона просила скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду

м. Києва від 14 вересня 2017 року, і ухвалити у справі нове судове рішення про задоволення її позову, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована тим, що за своїм змістом спір, що виник між сторонами, є цивільно-правовим, оскільки внаслідок заподіяння моральної шкоди у неї виникло, передбачене пунктом 3 частини 2 статті 11, частиною 6 статті 1176 ЦК України, право на її відшкодування. Зазначений спір не обумовлений діями чи бездіяльністю відповідача, як суб'єкта владних повноважень, а тому не має ознак публічно-правового та не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, як не підлягає розгляду і у порядку кримінального судочинства, ураховуючи, що предметом спору у справі не є оцінка законності процесуальних дій (бездіяльності) суду під час здійснення провадження у кримінальній справі про призначення стаціонарної судово-психіатричної експертизи, а також у цілому судового рішення за наслідками її розгляду. Не погоджуючись з мотивами скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції, заявник зазначила, що унаслідок ухвалення апеляційним судом судового рішення, у порушення статей 55, 124 Конституції України, їй фактично відмовлено у доступі до правосуддя, незважаючи на те, що юрисдикція судів має поширюватися на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Рух справи у суді касаційної інстанції

04 червня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"

ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 6 статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Згідно з частиною 1 статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Ураховуючи, що ОСОБА_1 оскаржує рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 вересня 2017 року, у тому числі з підстав порушення правил предметної юрисдикції, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає необхідним передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Справу за позовом ОСОБА_1 до Деснянського районного суду м. Києва, третя особа - Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок бездіяльності суду, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 травня 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 14 вересня 2017 року передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик