Історія справи

Постанова ВССУ від 03.04.2025 року у справі №712/8159/15-ц
Ухвала КЦС ВП від 25.04.2019 року у справі №712/8159/15-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 712/8159/15-ц

провадження № 61-17231св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб?єкт оскарження - приватний виконавець Черкаського виконавчого округу Плесюк Олексій Степанович,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2024 року у складі судді Кондрацької Н. М. та постанову Черкаського апеляційного суду від

21 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Гончар Н. І., Карпенко О. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою на дії та бездіяльність приватного виконавця Черкаського виконавчого округу (далі - приватний виконавець) Плесюка О. С.

Скаргу мотивовано тим, що 28 червня 2024 року Придніпровський районний суд м. Черкаси видав ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» як правонаступнику стягувача

ПАТ КБ «Правекс-Банк» два виконавчі листи № 712/8159/15-ц про стягнення

з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 6 913,00 дол. США (145 173,00 грн) та судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 2 638,00 грн, які не підлягають до виконання і є недійсними, оскільки видані судом після спливу строку для їх пред`явлення, який сплив 28 січня 2024 року, про що вказано судом

у виконавчих листах.

Вважала, що у суду не було підстав видавати такі виконавчі листи, адже стягувач не порушував питання про поновлення строку для видачі та пред`явлення до виконання таких виконавчих листів і не звертався до суду із відповідною заявою. Тобто судом зазначені виконавчі документи було видано

з порушенням процесуальних норм права та закону, що спричинило незаконні дії приватного виконавця Плесюка О. С., який 01 липня 2024 року відкрив виконавчі провадження за № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3, арештував та вилучив транспортний засіб марки «DACIA», модель «Logan 1.4», реєстраційний номер

НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , без її участі та без постанови про розшук такого автомобіля, арештував банківські рахунки.

ОСОБА_1 просила визнати дії та бездіяльність приватного виконавця Плесюка О. С. незаконними та протиправними, про що викладено в редакції скарги, а саме: у нездійсненні 01 липня 2024 року перевірки строків для пред`явлення виконавчих листів № 712/8159/15-ц від 27 червня 2024 року до виконання, строк пред`явлення яких сплив 28 січня 2024 року; у прийнятті до виконання виконавчих листів № 712/8159/15-ц від 27 червня 2024 року, які було подано стягувачем з пропущенням строку для їх пред`явлення; у вилученні

02 липня 2024 року транспортного засобу «DACIA», модель «Logan 1.4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , без її участі та без постанови про розшук і затримання такого автомобіля; у неповерненні 03 липня 2024 року у триденний строк з моменту отримання заяви стягувача (01 липня 2024 року) виконавчого документа без виконання; у нескасуванні усіх своїх постанов (про відкриття виконавчих проваджень та всіх похідних від неї постанов); у невчиненні дій та допущення бездіяльності (діяння) шляхом відмови заявнику від скасування своїх постанов; у неповерненні автомобіля заявнику за результатами отримання 03 липня 2024 року письмової заяви; визнати постанови приватного виконавця Плесюка О. С. про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 і № НОМЕР_3 від 01 липня 2024 року і постанову про об`єднання у зведене виконавче провадження № НОМЕР_4 такими, що винесені з порушенням закону та є недійсними; зобов`язати приватного виконавця скасувати усі постанови приватного виконавця, винесені або пов`язані / похідні

з указаними виконавчими провадженнями.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2024 року, залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду від

21 листопада 2024 року, скаргу залишено без задоволення.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, зробив висновок про те, що на момент видачі виконавчих листів строк пред`явлення виданих виконавчих листів у справі № 712/8159/15-ц було продовжено, зазначений строк є перерваним, а тому приватний виконавець вчинив всі дії відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та у межах визначених ним строків.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

24 грудня 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від

21 листопада 2024 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що виконавчі документи було видано

усупереч процесуальним нормам права та закону, що спричинило незаконні дії приватного виконавця Плесюка О. С., який 01 липня 2024 року на підставі виконавчих листів від 27 червня 2024 року відкрив виконавчі провадження за

№ НОМЕР_2 і № НОМЕР_3, арештував та вилучив транспортний засіб «DACIA», модель «Logan 1.4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить

ОСОБА_1 , без її участі та без постанови про розшук такого автомобіля, арештував банківські рахунки. Зауважує, що строки, зазначені в підпункті 4 пункту 10-2 розділу ХІІ Закону України «Про виконавче провадження», перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану не під час вирішення питання судом щодо видачі виконавчих документів та поновлення строків для їх пред`явлення, а виключно у вже відкритих виконавчих провадженнях. Вказує, що суд першої інстанції не залучив до участі

у справі ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2025 року ОСОБА_1 поновлено строк на касаційне оскарження ухвали Придніпровського районного суду

м. Черкаси від 13 вересня 2024 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Придніпровського районного суду м. Черкас.

Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зупинення дії ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2024 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року.

06 лютого 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Короткий зміст фактичних обставин справи

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 вересня

2016 року стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 540,35 дол. США, що станом на 04 червня 2015 становило 221 410,17 грн, та 166 336,17 грн

і 3 654,00 грн судового збору.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 09 лютого 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_1 відхилено, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2016 року і додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 листопада 2016 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 28 листопада 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 09 лютого 2017 року в частині позову ПАТ КБ «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2016 року і додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від

09 лютого 2017 року в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Правекс-Банк» про визнання кредитного договору і договору застави недійсними залишено без змін.

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 23 січня 2019 року рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 вересня

2016 року змінено в частині стягнення заборгованості за кредитним договором та постановлено в цій частині нову постанову, якою стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Правекс Банк» заборгованість за кредитним договором

у розмірі 6 913,00 дол. США (145 173,00 грн), проценти станом на 31 січня

2014 року - 3 627,35 дол. США, що становить 76 195,97 грн, пеню за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 1 169,61 дол. США, що становить 25 626,00 грн, пеню за несвоєчасне погашення відсотків - 764,00 дол. США, що становить 16 739,00 грн, загальна сума заборгованості становить 263 775,45 грн.

А також стягнено судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 638,00 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 27 січня 2021 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2016 року в незміненій частині та постанову апеляційного суду Черкаської області від 23 січня 2019 року в частині вирішення первісних позовних вимог ПАТ КБ «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, пені, нарахованої за несвоєчасне погашення кредиту, та пені, нарахованої за несвоєчасне погашення процентів, скасовано та прийнято у цій частині нове рішення, згідно з яким у задоволенні первісного позову ПАТ КБ «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, пені, нарахованої за несвоєчасне погашення кредиту, та пені, нарахованої за несвоєчасне погашення процентів, відмовлено, а рішення

в незміненій частині та постанову апеляційного суду Черкаської області від

23 січня 2019 року в частині вирішення первісних позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 913,00 дол. США залишено без змін. Касаційне провадження на додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 листопада 2016 року закрито. Стягнено з ПАТ КБ «Правекс-Банк» на користь ОСОБА_1 8 459,56 грн судового збору.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 квітня

2021 року, залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 27 липня 2021 року, замінено первісного стягувача ПАТ КБ «Правекс-Банк» на правонаступника ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

Постановою Верховного Суду від 05 липня 2023 року ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 квітня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 27 липня 2021 року залишено без змін.

27 червня 2024 року Придніпровський районний суд м. Черкас за заявою ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» від 18 червня 2024 року видав виконавчі листи, які отримані 28 червня 2024 року.

Строк пред`явлення виконавчих листів до виконання зазначено до 28 січня

2024 року.

01 липня 2024 року приватний виконавець Плесюк О. С. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 щодо примусового виконання виконавчого листа № 712/8159/15-ц, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі

6 913,00 дол. США (145 173,00 грн).

01 липня 2024 року приватний виконавець Плесюк О. С. відкрив виконавче провадження № НОМЕР_3 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 2 638,00 грн.

01 липня 2024 року приватний виконавець Плесюк О. С. виніс постанову про об`єднання виконавчих проваджень № НОМЕР_2 і № НОМЕР_3 у зведене виконавче провадження № НОМЕР_4.

Згідно з витягом із автоматизованої системи виконавчих проваджень під час виконання виконавчих проваджень № НОМЕР_2 і № НОМЕР_3 приватний виконавець Плесюк О. С. 01 липня 2024 року здійснив ряд виконавчих дій, про що винесено відповідні постанови, зокрема, постанови про арешт майна та коштів боржника, стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та стягнення основної винагороди тощо.

02 липня 2024 року у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_4 приватний виконавець Плесюк О. С. виніс постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, у якій зазначено, що згідно з відповіддю Міністерства внутрішніх справ України за боржником зареєстровано транспортний засіб легковий автомобіль «DACIA», 2006 року випуску, модель «LOGAN», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Боржник борг стягувачу згідно з виконавчим документом не сплатив, тому наявні підстави для забезпечення виконання рішення суду шляхом опису рухомого майна боржника. Вказаний автомобіль був описаний, на описане майно накладено арешт, встановлено обмеження права користування ним (заборона відчуження) та передано на зберігання до Черкаської філії ДП «СЕТАМ».

Мотиви, якими керується Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.

Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та

в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

З матеріалів справи відомо, що рішення суду у цій справі набрало законної сили 27 січня 2021 року.

27 червня 2024 року Придніпровський районний суд м. Черкаси видав виконавчі листи, які отримані стягувачем 28 червня 2024 року.

Строк пред`явлення цих виконавчих листів до виконання зазначено до 28 січня 2024 року.

01 липня 2024 року приватний виконавець виніс постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 щодо примусового виконання виконавчого листа № 712/8159/15-ц, виданого Придніпровським районним судом м. Черкаси 27 червня 2024 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» заборгованості за кредитним договором

у розмірі 6 913,00 дол. США (145 173,00 грн) та виконавчого провадження

№ НОМЕР_3 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» судових витрат із сплати судового збору у розмірі 2 638,00 грн.

01 липня 2024 року приватний виконавець Плесюк О. С. виніс постанову про об`єднання виконавчих проваджень № НОМЕР_2 і № НОМЕР_3 у зведене виконавче провадження № НОМЕР_4.

В подальшому приватний виконавець Плесюк О. С. здійснив ряд виконавчих дій, а саме винесено постанови про арешт майна та коштів боржника, стягнення

з боржника витрат на проведення виконавчих дій та стягнення основної винагороди тощо.

Звертаючись до суду із скаргою на дії приватного виконавця, ОСОБА_1 як на підставу заявлених вимог вказувала про те, що приватний виконавець не мав права відкривати виконавчі провадження за виконавчими листами, які видані судом безпідставно, адже стягувач не порушував питання про поновлення строку для видачі та пред`явлення до виконання таких виконавчих листів і не звертався до суду із відповідною заявою.

Надаючи оцінку вказаним аргументам, колегія суддів враховує таке.

Строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

У пункті 10-2 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», доповненого згідно із Законом України від

15 березня 2022 року № 2129-IX, який набрав чинності 26 березня 2022 року, визначено, що, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/22, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX64/22, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжено та триває дотепер.

У пунктах 47 і 48 постанови Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі

№ 260/2595/22 (провадження № К/990/383/23) викладено такі висновки: «Особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено пунктом 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження», як спеціальним нормативно-правовим актом, у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання».

Близький за змістом висновок викладено в постанові Верховного Суду від

07 квітня 2023 року у справі № 910/5925/15-г.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що станом на 01 липня 2024 року, день винесення приватним виконавцем постанов про відкриття виконавчих проваджень, строк пред`явлення виконавчих документів у цій справі до виконання не закінчився,

а дії, вчинені приватним виконавцем, відповідають вимогам закону.

Отже, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій в повному обсязі встановили права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірили доводи і заперечення сторін, дали їм належну правову оцінку, ухвалили судові рішення, які відповідають вимогам закону. Висновки судів обґрунтовані

і підтверджуються письмовими доказами.

Аргументи заявника про те, що суд першої інстанції не залучив до участі у справі стягувача - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» є безпідставними і не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій. При цьому ОСОБА_1 , скориставшись свої правом на звернення до суду із скаргою на дії приватного виконавця, самостійно визначала коло учасників справи і не вказала ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» як учасника справи, що свідчить про її недобросовісну процесуальну поведінку.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої і апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від

13 вересня 2024 року та постанови Черкаського апеляційного суду від

21 листопада 2024 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

Є. В. Коротенко

М. Є. Червинська