Історія справи

Постанова ВССУ від 02.04.2026 року у справі №363/5434/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 363/5434/21

провадження № 61-11810св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Відділ у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, державний реєстратор Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області Стукач Сергій Вікторович,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 листопада 2023 року в складі судді Баличевої М. Б. і постанову Київського апеляційного суду від 18 липня 2024 року в складі колегії суддів: Оніщука М. І., Шебуєва В. А., Кафідова О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати рішення державного реєстраторапро державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:01:236:6002, яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09 жовтня 2020 року, номер запису про право власності 38656231;та скасувати реєстрацію цієї земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивував тим, що в травні 2020 року він надіслав до Вишгородської міської ради клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га, кадастровий номер 3221810100:01:236:6002 для ведення садівництва, розташованої на АДРЕСА_1 , відповідно до викопіювання з кадастрової карти.

Однак Вишгородська міська рада більше місяця не розглядала його клопотання, у зв`язку з чим він оскаржив таку бездіяльність в адміністративному суді.

Після подання адміністративного позову він дізнався, що земельна ділянка площею 0,10 га, кадастровий номер 3221810100:01:236:6002, була зареєстрована в Державному земельному кадастрі ще 06 серпня 2019 року, а рішенням Вишгородської міської ради від 27 вересня 2019 року № 56/24 ця земельна ділянка передана ОСОБА_2 у власність.

Водночас право власності ОСОБА_2 на цю земельну зареєстровано лише в жовтні 2020 року, після подання ним клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Оскільки речове право на земельну ділянку не було зареєстроване протягом одного року з дня державної реєстрації земельної ділянки, державний реєстратор повинен був скасувати реєстрацію спірної земельної ділянки.

Посилаючись на викладене, зважаючи на те, що він пройшов визначені законом етапи, які надають йому право на першочергове отримання земельної ділянки у власність, просив позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 23 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 липня 2024 року, у позові відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не довів належними і допустимими доказами як протиправності прийняття оскаржуваних рішень, так і вини ОСОБА_2 у пропуску строку реєстрації речових прав на земельну ділянку.

Своїм правом на безоплатне отримання земельної ділянки позивач скористався через рік після затвердження технічної документації бажаної земельної ділянки іншому громадянину, не з`ясувавши повною мірою обставин щодо цієї земельної ділянки.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Як на підставу касаційного оскарження посилається на неправильне застосування cудами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суди не врахували висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року в справі № 826/4542/18, від 29 вересня 2020 року в справі № 688/2908/16-ц, від 02 червня 2021 року в справі № 700/316/20-ц; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Не врахували, що відповідач ОСОБА_2 пропустив річний строк реєстрації права власності на земельну ділянку і він не повинен доводити його вину в пропуску цього строку.

Він подав клопотання про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки в той час, коли ОСОБА_2 ще не зареєстрував за собою речове право на цю ділянку. Саме зволікання органів Держгеокадастру і невиконання ними вимог закону призвело до порушення його законного інтересу.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

16 вересня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

13 листопада 2018 року ОСОБА_2 подав заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована на АДРЕСА_2 , для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Вишгородської міської ради від 21 грудня 2018 року № 48/44 надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки у власність відповідно до викопіювання з кадастрової карти.

На підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 14 січня 2019 року, розробленого ФОП ОСОБА_3 , 06 серпня 2019 року в Державному земельному кадастрі здійснена державна реєстрація земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 3221810100:01:236:6002.

Рішенням Вишгородської міської ради від 27 вересня 2019 року № 56/24 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер 3221810100:01:236:6002, яка розташована на АДРЕСА_2 , для ведення особистого селянського господарства.

26 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Вишгородської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га, кадастровий номер 3221810100:01:236:6002, яка розташована на АДРЕСА_1 .

Листом від 26 червня 2020 року виконавчий комітет Вишгородської міської ради повідомив ОСОБА_1 про те, що земельна ділянка, кадастровий номер 3221810100:01:236:6002, яка розглядалася ним як можлива для надання у власність для ведення садівництва, рішенням від 27 вересня 2019 року передана у власність ОСОБА_2 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Ця умова унеможливлює підготовку проекту рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в місці, позначеному на графічному матеріалі, доданому до клопотання.

09 серпня 2020 року ОСОБА_1 подав до кадастрового реєстратора відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області заяву, у якій просив встановити факт реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:236:6002 без реєстрації права власності на неї з вини заявника більш ніж рік і скасувати реєстрацію цієї земельної ділянки.

Листом від 19 жовтня 2020 року Головне управління Держгеокадастру у Київській області повідомило позивача про те, що для скасування державної реєстрації земельної ділянки необхідні правові підстави. Відповідно до вимог закону встановлення вини заявника не відноситься до повноважень державних кадастрових реєстраторів.

09 жовтня 2019 року зареєстровано право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:01:236:6002.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

За змістом частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з частиною першою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Частиною другою статті 79-1 ЗК України визначено, що формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Частиною третьою статті 79-1 ЗК України передбачено, що сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. У частині четвертій статті 79-1 ЗК України визначено, що земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

За змістом частини п`ятої статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до частини тринадцятої цієї статті земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (стаття 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Згідно з частиною першою статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Як на підставу для скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки та рішення про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на цю земельну ділянку, ОСОБА_1 посилався на те, що він пройшов всі визначені законом етапи, які надають йому право на першочергове отримання земельної ділянки, тоді як ОСОБА_2 допустив пропуск строку реєстрації речових прав на цю ділянку.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Отже, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

Тому на позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду за наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок у межах встановлених норм, першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проекту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди.

За встановленими в справі обставинами, ОСОБА_1 вирішив скористатись своїм правом на безоплатне отримання земельної ділянки в травні 2020 року, тобто більш ніж через рік після затвердження технічної документації бажаної земельної ділянки ОСОБА_2 .

Відповідно позивач не мав першочергового права на отримання у власність спірної земельної ділянки, а відтак державна реєстрація цієї земельної ділянки не може порушувати його права чи інтереси.

Скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки, як і рішення про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, не матиме для ОСОБА_1 правових наслідків, оскільки не гарантуватиме йому набуття права власності саме на цю земельну ділянку.

З огляду на викладене, правильним є висновок судів про відмову в позові, оскільки відсутнє порушене право чи інтерес позивача, що підлягає захисту в спірних правовідносинах.

Висновок судів не суперечить висновкам, викладеним Верховним Судом у наведених у касаційній скарзі постановах.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до власного тлумаченнязаявником норм законодавства та необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 листопада 2023 року і постанову Київського апеляційного суду від 18 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко