Історія справи

Постанова ВП ВС від 27.11.2025 року у справі №990/433/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2025 року

м. Київ

справа № 990/433/25

провадження № 11-366заі25

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідачки Стрелець Т. Г.,

суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Губської О. А., Ємця А. А., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.

розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 вересня 2025 року (судді Олендер І. Я., Білоус О. В., Гончарова І. А., Ханова Р. Ф., Хохуляк В. В.) в адміністративній справі № 990/433/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС, Комісія), у якому просив:

1) визнати протиправним та скасувати рішення ВККС № 123/ас-25 від 26 червня 2025 року, яким вирішено: визначити, що за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного господарського суду ОСОБА_2 набрала 744,25 бала; визнати ОСОБА_2 такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді;

2) визнати протиправним та скасувати рішення ВККС № 141/ас-25 від 3 липня 2025 року, яким вирішено: визначити, що за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного господарського суду ОСОБА_3 набрав 750,4 бала; визнати ОСОБА_3 таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді;

3) визнати протиправним та скасувати рішення Комісії № 153/зп-25 від 13 серпня 2025 року про затвердження рейтингу кандидатів на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних господарських судах за результатами кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу, оголошеного рішенням ВККС від 14 вересня 2023 року № 94/ зп-23, в частині включення до затвердженого рейтингу згідно з додатком до рішення: ОСОБА_3 , як кандидата який посів 1 місце в рейтингу із загальним балом за результатами кваліфікаційного оцінювання 750,40; ОСОБА_2 як кандидатки, яка посіла 5 місце в рейтингу з загальним балом за результатами кваліфікаційного оцінювання 744,25;

4) визнати протиправним та скасувати рішення Комісії № 158/зп-25 від 15 серпня 2025 року про визначення переможців конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних господарських судах в межах конкурсу, оголошеного рішенням ВККС від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, в частині визначення переможців згідно з додатком до рішення: ОСОБА_2 як переможця конкурсу на зайняття вакантної посади судді Північного апеляційного господарського суду (пункт 4 додатка); ОСОБА_3 як переможця конкурсу на зайняття вакантної посади судді Північного апеляційного господарського суду (пункт 32 додатка);

5) визнати протиправним та скасувати рішення ВККС № 358/ас-25 від 15 серпня 2025 року, яким вирішено внести до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) рекомендацію про призначення ОСОБА_3 на посаду судді Північного апеляційного господарського суду;

6) визнати протиправним та скасувати рішення ВККС № 342/ас-25 від 15 серпня 2025 року (далі - рішення № 342/ас-25 від 15 серпня 2025 року), яким вирішено внести до ВРП рекомендацію про призначення ОСОБА_2 на посаду судді Північного апеляційного господарського суду;

7) визнати протиправним та скасувати рішення ВККС № 337/ас-25 від 15 серпня 2025 року (далі - рішення № 337/ас-25 від 15 серпня 2025 року), яким вирішено заяву ОСОБА_1 про намір претендувати на посаду судді Північного апеляційного господарського суду від 15 серпня 2025 року залишити без розгляду;

8) зобов`язати ВККС внести ВРП рекомендацію про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Північного апеляційного господарського суду.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він брав участь у конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеному рішенням ВККС від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23. Рішенням Комісії № 247/ас-25 від 4 серпня 2025 року ОСОБА_1 визнано таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді.

3. Рішенням Комісії від 13 серпня 2025 року № 153/зп-25 затверджено рейтинг кандидатів на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних господарських судах, згідно з яким ОСОБА_3 зайняв 1 позицію, ОСОБА_2 зайняла 5 позицію, а позивач зайняв 32 позицію.

4. Маючи намір зайняти вакантну посаду саме в Північному апеляційному господарському суді, позивач 15 серпня 2025 року з`явився до приміщення ВККС у визначений час, зареєструвався належним чином та після запрошення секретаріатом Комісії висловив намір про обрання посади в Північному апеляційному господарському суді з поданням відповідної заяви. Проте позивачу було повідомлено, що він не може претендувати на посаду в цьому суді, оскільки останню наявну посаду обрав кандидат, що зайняв вищу позицію у рейтингу. У зв`язку із цим Комісія 15 серпня 2025 року ухвалила рішення № 337/ас-25, яким заяву ОСОБА_1 про намір претендувати на посаду судді Північного апеляційного господарського суду від 15 серпня 2025 року залишила без розгляду.

5. Цього ж дня Комісія ухвалила рішення № 158/зп-25, яким визначила переможців конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних господарських судах, оголошеного її рішенням від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), відповідно до якого кандидати на посаду судді Північного апеляційного господарського суду ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зайняли переможні позиції.

6. Позивач заперечує можливість визнання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 переможцями конкурсу на зайняття вакантних посад суддів Північного апеляційного господарського. Доводить, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є діючими членами ВРП, отож наявні очевидні підстави стверджувати про реальний вплив, а також потенційну можливість впливу цих осіб (як членів ВРП та кандидатів у конкурсній процедурі), а також їх колег, з якими вони тривалий час працюють, на членів ВККС, їх членів сім`ї та близьких осіб, у ході конкурсних процедур, у тому числі на результати конкурсу, як і можливість зворотного впливу на самих кандидатів та їх результати.

7. Твердить , що сама по собі участь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у конкурсі на посаду судді апеляційного суду є діями, що створили підстави для виникнення конфлікту інтересу як у самих кандидатів, так і у членів ВККС, інших членів ВРП.

8. Своєю чергою наслідком протиправного визнання переможцями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , участь яких у конкурсі порушує основоположні принципи рівності, прозорості, неупередженості, справедливості, об`єктивності, стало невизнання позивача переможцем такого конкурсу на зайняття вакантної посади в Північному апеляційному господарському суді та залишення його заяви без розгляду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

9. Касаційний адміністративний суд ухвалою від 22 вересня 2025 року відмовив у відкритті провадження в частині позовних вимог (пункти 1 - 6), які стосуються ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

10. Суд першої інстанції констатував, що ухвалені Комісією рішення від 26 червня 2025 року № 123/ас-25, від 3 липня 2025 року № 141/ас-25, від 13 серпня 2025 року № 153/зп-25, від 15 серпня 2025 року № 158/зп-25, № 358/ас-25 та № 342/ас-25 є правовими актами ненормативного характеру / актами індивідуальної дії (стосуються результатів конкретних осіб у частині проведеного конкурсу, застосовані та/або будуть застосовані виключно до зазначених осіб) та, відповідно, не породжують для позивача права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом у вказаній частині.

11. Одночасно із цим Касаційний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про: визнання протиправним та скасування рішення Комісії у пленарному складі № 337/ас-25 від 15 серпня 2025 року, яким заяву ОСОБА_1 від 15 серпня 2025 року про намір претендувати на посаду судді Північного апеляційного господарського суду вирішено залишити без розгляду; зобов`язання Комісії внести ВРП рекомендацію про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Північного апеляційного господарського суду.

Короткий зміст та обґрунтування вимог, наведених в апеляційній скарзі

12. Не погодившись з ухвалою Касаційного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року в частині відмови у відкритті провадження за позовними вимогами, які стосуються ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (пункти 1 - 6), ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить її скасувати.

13. Позивач вважає, що ухвала Касаційного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року в оскаржуваній частині є такою, що постановлена з порушенням статей 8 55 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), частини першої статті 5, пункту 1 частини першої статті 19, частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

14. Твердить, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципуверховенства права. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

15. Позивач наполягає, що про порушення своїх прав оскаржуваними рішеннями він заявляв не абстрактно, а з належним чітким обґрунтуванням стосовно наявності їх реального безпосереднього впливу нанього яккандидата на посаду судді того ж Північного апеляційного господарського суду, переможцями в який визнано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

16. Отже, у позовній заяві позивач детально виклав, у чому полягало порушення його прав, сформулював наслідки, які настали внаслідок прийняття таких рішень, пояснив, яким чином і чому рішення відповідача зачіпають його права.

17. Проте суд першої інстанції не звернув уваги на наведені позивачем у позовній заяві обґрунтування щодо порушення його прав та інтересів та дійшов помилкових висновків про те, що оспорювані рішення не породжують для нього права на захист, тобто права на звернення із цим позовом у частині позовних вимог, які стосуються ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

18. Наголосив позивач і на тому, що підстави, з яких Касаційний адміністративний суд відмовив йому у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог, не передбачені статтею 170 КАС України.

Рух апеляційної скарги

19. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 9 жовтня 2025 року відкрила апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі № 990/433/25 в частині відмови у відкритті провадження у справі.

20. 17 жовтня 2025 року до Великої Палати Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову.

21. Ухвалою від 23 жовтня 2025 року Велика Палата Верховного Суду відмовила ОСОБА_1 у задоволенні його заяви про забезпечення позову.

22. Ухвалою від 12 листопада 2025 року Велика Палата Верховного Суду призначила справу до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) на 27 листопада 2025 року.

Позиція відповідача щодо апеляційної скарги

23. Від ВККС надійшов відзив на апеляційну скаргу. У відзиві наголошується, що ОСОБА_1 звернувся з позовом про оскарження рішень, які стосуються інших кандидатів на посаду судді - ОСОБА_2. та ОСОБА_3. Отож суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відсутність у позивача права на звернення до суду з позовом у цій частині, оскільки право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або яке безпосередньо стосується прав, свобод та інтересів цієї особи.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

24. Велика Палата Верховного Суду дослідила наведені в апеляційній скарзі доводи, перевірила матеріали справи, переглянула оскаржуване судове рішення і дійшла висновку про таке.

25. Згідно зі статтею 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

26. Частина друга статті 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

27. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року

№ 18-рп/2004 щодо «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». У тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

28. ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», (Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, заяви № 17160/06 та № 35548/06); пункт 53 рішення ЄСПЛ від 8 квітня 2010 року в справі «Меньшакова проти України» (Menshakova v. Ukraine, заява № 377/02).

29. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

30. Згідно із частинами першою та п`ятою статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

31. В силу приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

32. Приписами частини першої статті 5 КАС України унормовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті, зокрема шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

33. Відповідно до статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

34. Таким чином КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

35. За змістом частини четвертої статті 22, частини першої статті 266 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні, зокрема, справи щодо законності актів, дій чи бездіяльності ВККС.

36. Водночас для визначення підсудності справ про оскарження дій чи бездіяльності або актів ВККС за правилами адміністративного судочинства, з-поміж іншого, суду належить визначити предмет спору, тобто зміст (суть) спірних правовідносин, та правовий статус учасників спору.

37. В оскаржуваній частині позовних вимог (пункти 1 - 6) щодо яких Касаційний адміністративний суд відмовив у відкритті провадження у справі, йдеться про оскарження актів, ухвалених ВККС за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді апеляційного господарського суду ОСОБА_2. та ОСОБА_3., затвердження рейтингу цих кандидатів та визнання їх переможцями конкурсу на зайняття вакантних посад Північного апеляційного господарського суду з подальшим наданням до ВРП рекомендацій про їх призначення на посаду судді вказаного суду.

38. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 792 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) ВККС проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 793 цього Закону.

39. Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 793 Закону № 1402-VIII ВККС за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді апеляційного суду ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності таких кандидатів здійснювати правосуддя у відповідному суді, визначає рейтинг для участі у конкурсі кандидатів, які підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, визначає переможця конкурсу на зайняття вакантної посади судді у відповідному суді та ухвалює рішення про рекомендацію або про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді.

40. Частиною першою статті 794 Закону № 1402-VIII визначено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді полягає у визначенні переможця - учасника конкурсу, який має найвищу позицію за рейтингом.

41. Відповідно до частини шостої статті 794 Закону № 1402-VIII ВККС ухвалює рішення про визначення переможця конкурсу. У рішенні зазначається учасник конкурсу, який має найвищу позицію за рейтингом, або учасник конкурсу, який у разі однакової позиції за рейтингом з іншим кандидатом отримав перевагу.

42. За частинами першою і другою статті 88 Закону № 1402-VIII ВККС ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

43. Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України.

44. Частинами п`ятою, сьомою статті 101 Закону № 1402-VIII встановлено, що рішення ВККС, палат та колегій Комісії викладаються у письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце ухвалення рішення, склад Комісії (палати, колегії), питання, що розглядалося, мотиви ухваленого рішення, результати поіменного голосування членів Комісії. Рішення підписується головуючим і членами Комісії (палати, колегії), які брали участь у його ухваленні.

45. Рішення ВККС можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом.

46. Отже, оскаржувані позивачем рішення ВККС № 123/ас-25 від 26 червня 2025 року, № 141/ас-25 від 3 липня 2025 року, № 153/зп-25 від 13 серпня 2025 року, від 15 серпня 2025 року № 158/зп-25, № 358/ас-25 та № 342/ас-25 визначають права та обов`язки конкретних осіб - інших кандидатів на посаду судді апеляційного господарського ОСОБА_2. та ОСОБА_3., тобто є актами індивідуальної дії.

47. Індивідуальний акт ? це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який (яке) стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України).

48. В абзаці четвертому пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «…за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

49. Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

50. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово наголошувала, що право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.

51. Процитована вище стаття 88 Закону № 1402-VIII також визначає, що суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України.

52. Отож і нормами спеціального закону також визначено коло суб`єктів, які наділені правом на звернення щодо оскарження рішень ВККС, ухвалених в процедурі проведення кваліфікаційного оцінювання судді.

53. Зі змісту оскаржуваних позивачем рішень убачається, що вони прийняті стосовно кандидатів на посаду судді апеляційного господарського суду ОСОБА_2. та ОСОБА_3. Звідси слідує, що ці індивідуальні акти не адресовані позивачу та не стосується його прав, свобод та/або інтересів. Отже, оскільки позивач не є учасником (суб`єктом) правовідносин, що виникли з прийняттям оскаржуваних рішень, то відповідно такі рішення не породжують для нього й права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом в оскаржуваній частині позовних вимог.

54. Одночасно Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що законодавчі обмеження стосовно можливості оскарження актів індивідуальної дії не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки. Однією із цілей таких обмежень є недопущення розгляду в судах позовів третіх осіб в інтересах (або всупереч інтересам) адресатів індивідуальних актів, зокрема як у цій справі. І така мета досягається законодавчо встановленим обмеженням, тобто останнє є пропорційним переслідуваній меті.

55. Та обставина, що позивач також мав намір зайняти вакантну посаду саме в Північному апеляційному господарському суді, автоматично не наділяє його правом на звернення до суду щодо оскарження рішень ВККС, ухвалених щодо інших кандидатів на посаду судді апеляційного господарського суду, які посіли вищу позицію за рейтингом та визнані переможцями конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в обраному ОСОБА_1 апеляційному суді. Ця обставина не змінює правову природу оскаржуваних актів.

56. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

57. До того ж у контексті цих правовідносин поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підпадають не лише під юрисдикцію адміністративних судів, а й узагалі не підлягають судовому розгляду.

58. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для відкриття провадження у цій справі в частині позовних вимог, які стосуються ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (пункти 1 - 6), у зв`язку із чим Касаційний адміністративний суд обґрунтовано відмовив у його відкритті на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.

59. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності правових висновків Касаційного адміністративного суду, викладених в оскаржуваній ухвалі. Суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин практику ЄСПЛ та висновки Конституційного Суду України.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

60. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

61. На підставі статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 266 308 311 315 322 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 вересня 2025 року в адміністративній справі № 990/433/25 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачкаТ. Г. СтрелецьСудді:О. О. БанаськоО. В. КривендаО. В. БілоконьМ. В. МазурО. Л. БулейкоК. М. ПільковІ. А. ВоробйоваС. О. ПогрібнийО. А. ГубськаІ. В. ТкачА. А. ЄмецьВ. Ю. УркевичВ. В. КорольН. В. ШевцоваС. І. Кравченко