Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 року

м. Київ

Справа №810/293/17

Провадження № 11-1014апп18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача ЗолотніковаО.С.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.

розглянула в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_3 як представника ОСОБА_4 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року (суддя Лапій С. М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року (судді Глущенко Я. Б., Пилипенко О. Є., Шелест С. Б.) у справі № 810/293/17 за позовом ОСОБА_4 до державного реєстратора Мельника ДмитраСергійовича (далі - Державний реєстратор), Комунального підприємства Київської обласної ради «Готово» (далі - КП «Готово»), третя особа - Житлово-будівельний кооператив «Нектарний» (далі - ЖБК «Нектарний»), про визнання протиправними дій, визнання протиправним і скасування рішення та

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2017 року ОСОБА_3 як представник ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державного реєстратора та КП «Готово», в якому просив:

- визнати протиправними дії Державного реєстратора щодо реєстрації за ОСОБА_6 права власності на квартиру АДРЕСА_1;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 29 листопада 2016 року, індексний номер 32621892, про реєстрацію за ОСОБА_6 права власності на вказану квартиру.

На обґрунтування позову зазначалося, що ОСОБА_4 є членом ЖБК «Нектарний» з 2010 року та співвласником багатоквартирного будинку АДРЕСА_1. 29 листопада 2016 рокуДержавним реєстратором прийнято рішення за індексним номером 32621892 про реєстрацію за ОСОБА_6 права власності на квартиру 312 у вказаному будинку. На думку позивача, прийняте Державним реєстратором рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки ОСОБА_6 не був членом ЖБК «Нектарний».

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 02 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року, відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погодившись із указаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, представник позивача в касаційній скарзі зазначив, що оскаржувані ухвали постановлено з порушенням норм процесуального права. На думку скаржника, вчиняючи дії, пов'язані з реєстрацією за ОСОБА_6 права власності на квартиру, Державний реєстратор виконував функції суб'єкта владних повноважень, а тому цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. На підставі викладеного скаржник просить скасувати оскаржувані ухвали судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 03 липня 2017 року відкрив касаційне провадження в цій справі.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2018 року касаційну скаргу представника позивача було передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30 серпня 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв'язку з оскарженням учасником справи судових рішень з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 18 вересня 2018 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи згідно з пунктом 3 частини першої статті 345 КАС України.

Відповідачі відзивів (заперечень) на касаційну скаргу не надіслали.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_4 є членом ЖБК «Нектарний» з 2010 року та співвласником багатоквартирного будинку АДРЕСА_1.

29 листопада 2016 рокуДержавним реєстратором прийнято рішення, індексний номер 32621892, про реєстрацію за ОСОБА_6 права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Не погодившись із діями та рішенням державного реєстратора, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, Київський окружний адміністративний суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, керувався тим, що цей спір не є публічно-правовим, оскільки пов'язаний з оспорюванням набуття іншою особою у власність нерухомого майна, а тому має вирішуватися судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду вважає обгрунтованими ці висновки судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Ураховуючи те, що позовні вимоги в справі заявлено на поновлення порушених, на думку позивача, прав співвласника багатоквартирного будинку, а також те, що на момент звернення до суду право власності на спірну квартиру набула фізична особа, яка не є відповідачем у справі, Велика Палата Верховного Суду, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що цей спір не є публічно-правовим, а має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 810/2421/16 (провадження № 11-445апп18).

За нормами частини третьої статті 3 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки оскаржувані судові рішення прийнято з додержанням норм процесуального права, а правових висновків судів попередніх інстанцій скаржник не спростував, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 як представника ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк Н.П. Лященко

С. В. Бакуліна О.Б. Прокопенко

В. В. Британчук Л.І. Рогач

Д. А. Гудима І.В. Саприкіна

В. І. Данішевська О.М. Ситнік

О. Р. Кібенко О.С. Ткачук

В. С. Князєв В.Ю. Уркевич

Л.М.Лобойко