Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 821/1768/17

Провадження № 11-967апп18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача ЗолотніковаО.С.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 як представника ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року (судді Кравець О. О., Домусчі С. Д., Коваль М. П.) у справі № 821/1768/17 за позовом ОСОБА_4 до державного реєстратора відділу реєстрації Новокаховської міської ради Херсонської області Соценко Катерини Олександрівни (далі - Державний реєстратор), третя особа - ОСОБА_6, про визнання незаконним і скасування рішення та

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про визнання незаконним і скасування рішення Державного реєстратора від 01 лютого 2017 року, індексний номер 33666119, щодо реєстрації за ОСОБА_6 права власності на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірний будинок).

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначила, що згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно спірний будинок з господарськими спорудами належав її батьку - ОСОБА_7, єдиним спадкоємцем якого є позивач. Чаплинський районний суд Херсонської області рішенням від 25 травня 2017 року, яке набрало законної сили, визнав за позивачем право власності на спірний будинок в порядку спадкування після смерті батька. Проте реалізувати своє право на спадщину шляхом здійснення державної реєстрації вказаного майна ОСОБА_4 не змогла, оскільки у вересні 2017 року дізналася про те, що на 1/2 частину спірного будинку зареєстровано право власності за ОСОБА_6 На думку позивача, реєстрацію за ОСОБА_6 права власності на нерухоме майно здійснено без будь-якого поділу, виділу частини від спірного буднику, який ОСОБА_6 ніколи не належав. При цьому реєстрація права власності на нерухоме майно здійснена за ОСОБА_6 на підставі рішення Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської облості від 22 грудня 2016 року № 93 про зміну нумерації будинку та технічного паспорта, однак вказані документи не є підставою виникнення права власності.

Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 11 грудня 2017 року позов задовольнив.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнив частково: постанову суду першої інстанції скасував, провадження в адміністративній справі закрив з мотивів непідсудності цього спору адміністративним судам та роз'яснив позивачу право на звернення з позовом у порядку цивільного судочинства.

Не погодившись із ухвалою суду апеляційної інстанції, представник ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що висновок суду про закриття провадження в адміністративній справі у зв'язку з тим, що спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, є помилковим. На думку скаржника, між сторонами відсутній спір про право, а розглядається спір про законність дій Державного реєстратора під час виконання ним владних повноважень та адміністративних функцій. У зв'язку з викладеним представник позивача просить скасувати оскаржувану ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21 травня 2018 року відкрив касаційне провадження в цій справі, а ухвалою від 15 серпня 2018 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме у зв'язку з оскарженням учасником справи судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 10 вересня 2018 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи згідно з пунктом 3 частини першої статті 345 КАС України.

Відповідач та третя особа відзивів на касаційну скаргу не подали.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до списку власників будинків смт Чаплинка, який є додатком до протоколу засідання виконкому Чаплинської районної Ради депутатів трудящих Херсонської області УРСР від 11 червня 1959 року № 148 «Про визнання права особистої власності на будівлі громадян в смт Чаплинка», за ОСОБА_7 визнано право власності на будівлю за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно з довідкою Чаплинської селищної ради Херсонської області померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 на день смерті постійно проживав на території Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області по АДРЕСА_1. Разом з ним проживала його дочка - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за вказаною адресою.

Каховським бюро технічної інвентаризації складено технічний паспорт на житловий будинок, в якому власником будинку зазначено ОСОБА_4

29 березня 2017 року ОСОБА_4 звернулася до приватного нотаріуса Чаплинського районного нотаріального округу Херсонської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті свого батька - ОСОБА_7, у видачі якого було відмовлено у зв'язку з тим, що позивач не надала документ, що підтверджує право власності спадкодавця на вказаний будинок.

Чаплинський районний суд Херсонської області рішенням від 25 травня 2017 року, яке набрало законної сили, визнав за ОСОБА_4 право власності на спірний будинок в порядку спадкування після смерті батька - ОСОБА_7

За результатами розгляду заяви ОСОБА_6, до якої було долучено документи: паспорт громадянина України; ідентифікаційний код; квитанцію про сплату адміністративного збору за державну реєстрацію права власності; технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1, виготовлений 21 листопада 2016 року та виданий третій особі як замовнику; витяг з рішення виконавчого комітету Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області від 22 грудня 2016 року № 93 «Про присвоєння поштової адреси», відповідно до якого присвоєно поштову адресу житловому будинку на АДРЕСА_1 замість АДРЕСА_1, державним реєстратором прийнято рішення від 01 лютого 2017 року, індексний номер 33666119, про державну реєстрацію за ОСОБА_6 права власності на житловий будинок загальною площею 37 кв. м, житлова площа 23,6 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Чаплинського районного суду Херсонської області від 17 листопада 2016 року, яке набрало законної сили, визнано за ОСОБА_8 право власності на будинок з господарськими спорудами та побудовами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті її діда - ОСОБА_7

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини в касаційній скарзі під сумнів не ставляться.

Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Закриваючи провадження в адміністративній справі, суд апеляційної інстанції керувався тим, що спірні правовідносини пов'язані зі спором щодо права власності на нерухоме майно, а тому спір у справі не є публічно-правовим і має вирішуватися судом загальної юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

ВеликаПалата Верховного Суду вважає обґрунтованим цей висновок суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про визнання незаконним і скасування рішення Державного реєстратора від 01 лютого 2017 року, індексний номер 33666119, щодо реєстрації за ОСОБА_6 права власності на об'єкт нерухомого майна, права власності на який, на думку позивача, належить саме ОСОБА_4

Отже, між позивачем і третьою особою існує невирішений спір про право власності на об'єкт нерухомого майна, що унеможливлює вирішення заявлених позовних вимог в порядку адміністративного судочинства.

За правилами частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим, оскільки поглинається спором про право, а отже, має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня та 31 жовтня 2018 року у справах № 806/1641/17 (провадження № 11-696апп18) та № 815/1737/17 (провадження № 11-811апп18) відповідно.

На підставі пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції прийнято з додержанням норм процесуального права, а правових висновків цього суду скаржник не спростував, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 як представника ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк Л.М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н.П. Лященко

В. В. Британчук О.Б. Прокопенко

Д. А. Гудима Л.І. Рогач

В. І. Данішевська І.В. Саприкіна

О. Р. Кібенко О.М. Ситнік

В. С. Князєв В.Ю. Уркевич