Історія справи

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 809/1625/15

Провадження № 11-998апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю.,

розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Нафтова компанія «Роснафта» (далі - ВАТ «НК «Роснафта») до Івано-Франківської обласної ради (далі - Облрада), третя особа - Управління майна спільної власності територіальних громад області Облради, про визнання протиправним та скасування рішення

за касаційною скаргою ВАТ «НК «Роснафта» на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року (судді Матковська З. М., Затолочний В. С., Каралюса В. М.),

У С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року ВАТ «НК «Роснафта» звернулося до адміністративного суду з вимогами визнати незаконним та скасувати рішення Облради від 27 березня 2015 року № 1595-35/2015 «Про майновий комплекс «Пансіонат «Гута» (далі - рішення Облради).

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваним рішенням Облради визнано право спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області на майновий комплекс «Пансіонат «Гута», який належить на праві приватної власності позивачу. Вважає рішення Облради незаконним та просить суд його скасувати.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 19 травня 2016 року позов задовольнив.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції скасував, провадження у справі закрив, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що спір у цій справі не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Не погодившись із таким рішенням, представник ВАТ «НК «Роснафта» подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, порушує питання про скасування цього судового рішення з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

На обґрунтування наведених в касаційній скарзі вимог представник позивача зазначив, що предметом спору є перевірка законності дій Облради, яка, на думку позивача, ухвалила рішення щодо майнового комплексу «Пансіонат «Гута» поза межами повноважень, визначених Законом України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР), тому спір у справі не має ознак цивільно-правового та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У запереченні та відзиві на касаційну скаргу Облрада просить касаційну скаргу ВАТ «НК «Роснафта» залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі - без змін. Відповідач погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що предметом оспорювання у цій справі є право власності позивача на цілісний майновий комплекс «Пансіонат «Гута», тому спір не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30 вересня 2016 року відкрив касаційне провадження у справі, копії касаційної скарги скерував учасникам справи з установленням строку для подання заперечень на неї.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС) викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

28 серпня 2018 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 18 вересня 2018 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 КАС.

Згідно із частиною третьою статті 3 КАС провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та доводи відповідача, викладені у запереченні та відзиві на касаційну скаргу, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга ВАТ «НК «Роснафта» не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням Облради відповідно до вимог статей 43, 60 Закону № 280/97-ВР, враховуючи незадовільний стан нерухомого майна майнового комплексу «Пансіонат «Гута», що не використовується, а відтак руйнується, з метою його максимального збереження і підтримки в належному стані та створення обласного реабілітаційного центру для учасників антитерористичної операції, визнала право спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області на майновий комплекс «Пансіонат «Гута» на вул. Синьогірській, 11 у с. Стара Гута Богородчанського району Івано-Франківської області.

Цим рішенням майновий комплекс вирішено включити до Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, а комунальному підприємству Облради з експлуатації майна взяти на баланс майновий комплекс «Пансіонат «Гута» на вул. Синьогірській, 11 у с. Стара Гута Богородчанського району Івано-Франківської області. Контроль за виконанням рішення покладено на заступника голови Облради О. Дзесу та постійну комісію Облради з питань соціально-економічного розвитку, управління комунальною власністю, розвитку малого та середнього бізнесу (Ю. Романюк).

Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Стаття 2 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) завданням адміністративного судочинства визначала захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пункт 1 частини першої статті 3 КАС (у редакції, чинній на час вирішення цієї справи судами попередніх інстанцій) справою адміністративної юрисдикції визнавав публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами частини першої статті 17 КАС (у зазначеній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ЦК у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб'єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставою виникнення/припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 ЦК до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із частиною першою статті 21 ЦК суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Таким чином, при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває чи втрачає речове право на об'єкт нерухомого майна, то спір стосується права цивільного і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.

З доводів позивача, змісту позовних вимог та встановлених у цій справі обставин убачається, що ВАТ «НК «Роснафта» звернулося до адміністративного суду за захистом свого права власності на майновий комплекс «Пансіонат «Гута».

Таким чином, цей спір стосується права цивільного, адже вирішення питання правомірності набуття відповідачем права на об'єкт нерухомого майна, як і питання щодо порушення прав позивача внаслідок ухвалення рішення Облрадою, має здійснюватися в порядку господарського судочинства з огляду на суб'єктний склад сторін спору.

Суд апеляційної інстанції належним чином визначив характер спору, суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет та підстави заявлених вимог, унаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку щодо належності спору до юрисдикції господарського суду, тому наведені в касаційній скарзі доводи про те, що цей спір має розглядатися саме в порядку адміністративного судочинства, є безпідставними.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

За правилами частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції прийнято з додержанням норм процесуального права, а правових висновків цього суду скаржник не спростував, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 356, 359 КАС, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Нафтова компанія «Роснафта» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. Б. ПрокопенкоСудді: Н. О. Антонюк В. С. Князєв С. В. БакулінаЛ. М. Лобойко В. В. БританчукН. П. Лященко Д. А. Гудима В. І. ДанішевськаЛ. І. Рогач І. В. Саприкіна О. С. ЗолотніковО. М. Ситнік О. Р. КібенкоВ. Ю. Уркевич