Історія справи

Постанова ВП ВС від 08.11.2018 року у справі №800/274/17
Ухвала КАС ВП від 29.01.2018 року у справі №800/274/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

08 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 800/274/17 (П/9901/398/18)

Провадження № 11-737заі18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача СаприкіноїІ.В.,

суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (головуючий суддя Шипуліна Т. М., судді: Бившева Л. І., Гончарова І. А., Олендер І. Я., Ханова Р. Ф.) від 14 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Вищої ради правосуддя, третя

особа - Вища кваліфікаційна комісія суддів України, про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛА:

У липні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом про: визнання незаконним рішення Вищої ради правосуддя

(далі - ВРП) від 06 червня 2017 року «Про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_3 на посаду судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області»; зобов'язання ВРП повторно розглянути рекомендацію Вищої кваліфікаційної комісії суддів України

(далі - ВККС) від 13 жовтня 2015 року № 428/бо-15 та матеріали про обрання ОСОБА_3 на посаду судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 липня 2017 року відкрито провадження в цій справі.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України

(далі - КАС України) викладено в новій редакції.

На підставі підп. 5 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України позовні заяви та апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані до Вищого адміністративного суду України як суду першої або апеляційної інстанції та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погодившись із таким судовим рішенням з підстави порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. На обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги позивач зазначив, що суд першої інстанції не надав правової оцінки всім його доводам та не навів мотивів їх відхилення, зокрема, щодо неправдивості та недостовірності посилань ВРП на існування визначених законом підстав для прийняття рішення про відмову у внесенні подання, надуманості та помилковості аргументів щодо необґрунтованості сумніву відповідача у відповідності ОСОБА_3, як судді, критерію доброчесності та професійної етики, а також щодо однобічності спірного рішення, прийнятого ВРП без урахування доводів позивача.

ВККС та ВРП у відзивах на апеляційну скаргу просять у її задоволені відмовити, оскільки Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду прийняв оскаржуване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.

Президент України Указом від 30 квітня 2010 року № 590/2010 призначив ОСОБА_3 на посаду судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області. Строк його повноважень закінчився 30 квітня 2015 року.

ВККС рішенням від 13 жовтня 2015 року № 428/бо-15 рекомендувала ОСОБА_3 для обрання на посаду судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області безстроково та внесла відповідне подання до Верховної Ради України. Проте, до набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)»

(далі - Закон № 1401-VIII) це подання Верховна Рада України не розглянула.

Згідно з п. 30 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) матеріали та рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про обрання суддів безстроково, щодо яких на день набрання чинності цим Законом Верховною Радою України рішення не прийнято, направляються Верховною Радою України до Вищої ради правосуддя протягом десяти днів з дня набрання ним чинності. Вища рада правосуддя на своєму засіданні у пленарному складі вирішує питання щодо кожного судді про його призначення або відмову у призначенні з одночасним поверненням матеріалів Вищій кваліфікаційній комісії суддів України.

Підпунктами 1, 2 п. 161 розд. XV «Перехідні положення» Конституції України встановлено, що із дня набрання чинності Законом № 1401-VIII до утворення Вищої ради правосуддя її повноваження здійснює Вища рада юстиції.

Повноваження суддів, призначених на посаду строком на п'ять років, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. Такі судді можуть бути призначені на посаду судді в порядку, визначеному законом.

28 жовтня 2016 року до Вищої ради юстиції з Верховної Ради України надійшли матеріали за рекомендацією ВККС від 13 жовтня 2015 року про обрання судді ОСОБА_3. на посаду судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області безстроково.

Відповідно до п. 13 розд. ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон

№ 1798-VІІІ) зазначено, що матеріали та рекомендації ВККС про обрання суддів безстроково, щодо яких на день набрання чинності Законом № 1401-VIII рішення не прийнято, розглядаються ВРП в порядку, встановленому главою 2 розд. II цього Закону.

Згідно зі ст. 36 Закону № 1798-VІІІ призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя, яка ухвалює рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду за результатами розгляду рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, до якої обов'язково додається особова справа (досьє) кандидата на посаду судді.

За результатами попереднього розгляду рекомендації ВККС та матеріалів про обрання ОСОБА_3 на посаду судді безстроково членом ВРП ОСОБА_4 складено висновок із пропозицією про відмову у внесенні такого подання.

06 червня 2017 року ВРП прийняла рішення, яким відмовила у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_3 на посаду судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області на підставі п. 1 ч. 19 ст. 79 Закону № 1402-VIII, а саме з огляду на наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з таким призначенням.

Підставою для прийняття такого рішення слугували такі обставини:

15 грудня 2016 року ОСОБА_3 став учасником події, інформація про яку була розміщена в мережі Інтернет, та у зв'язку з якою працівниками поліції складено протокол про порушення ОСОБА_3 правил дорожнього руху. Зокрема, за автомобілем під керуванням позивача на світлофорі зупинилася патрульна машина поліції, а коли увімкнулося зелене світло, водій не рушив. Підійшовши до машини, поліцейські відчули сильний запах алкоголю і виявили, що водій спить. Після того, як працівники міліції його розбудили, ОСОБА_3 відмовився від підписання протоколу про адміністративне правопорушення та проходження обстеження на визначення стану алкогольного сп'яніння.

Вказані факти, на думку ВРП, викликають сумнів у законослухняності судді, і є обставиною, що може негативно впливати на суспільну довіру до суддівського корпусу, незважаючи на те, що постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 06 квітня 2017 року справу про притягнення ОСОБА_3 до адміністративною відповідальності закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Крім того, ВРП установлено, що ОСОБА_3 зазначено недостовірні відомості у Декларації доброчесності судді за 2016 рік, а саме: існують розбіжності в заповненніграф: 22 «Мною не здійснювалися вчинки, що можуть мати наслідком притягнення мене до відповідальності» та 23 «Мене не було притягнуто до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про не доброчесність».

З урахуванням вищезазначених обставин, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду прийняв оспорюване рішення, яке є предметом апеляційного перегляду в цьому судовому засіданні.

Дослідивши доводи скаржника та надані на противагу їм аргументи ВККС та ВРП, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 37 Закону № 1798-VIII Вища рада правосуддя може ухвалити рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду відповідно до п. 1 ч. 19 79 Закону № 1402-VIII тільки на підставі обґрунтованих відомостей, які були отримані Вищою радою правосуддя в передбаченому законом порядку, якщо такі відомості не були предметом розгляду Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Згідно із ч. 1 ст. 79 Закону № 1402-VIII Вища рада правосуддя може відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду виключно з таких підстав: 1) наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з таким призначенням; 2) порушення визначеного законом порядку призначення на посаду судді.

Рішення Вищої ради правосуддя про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду може бути оскаржене та скасоване виключно з підстав, визначених Законом № 1402-VIII (ч. 1 ст. 38 Закону

№ 1798-VIII).

За приписами ч. 20, 21 ст. 79 Закону № 1402-VIII у разі відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду Вища рада правосуддя ухвалює вмотивоване рішення, яке може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку, встановленому процесуальним законом. Рішення Вищої ради правосуддя про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано членом Вищої ради правосуддя, який брав участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилання на визначені законом підстави відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду або мотивів, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_3 послався на наявність передбаченої п. 3 ч. 21 ст. 79 Закону № 1402-VIII умови для скасування спірного рішення, за якою таке рішення підлягає скасуванню, а саме відсутність посилання ВРП на визначені законом підстави відмови у внесенні Президентові України подання про призначення його на посаду судді або мотивів, з яких ВРП прийшла до відповідних висновків.

Однак, ВеликаПалата Верховного Суду вважає такі доводи скаржника необґрунтованими, оскільки під час прийняття оспорюваного рішення ВРП на підставі п. 1 ч. 19 ст. 79 Закону № 1402-VIII відмовила у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_3 на посаду судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області з огляду на наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з таким призначенням. Тобто це рішення містить посилання на визначені законом підстави для відмови у такому внесенні.

У Європейській хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року зазначено, що закон установлює обставини, за яких попередня діяльність кандидата або діяльність його близьких родичів з причини законних об'єктивних сумнівів, породжуваних такою діяльністю, щодо неупередженості та незалежності цього кандидата може бути перешкодою для призначення його на посаду судді (п. 3.2).

Пунктом 10 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року закріплено, що особи, відібрані для судових посад, повинні мати високі моральні якості і здібності, а також відповідну кваліфікацію в галузі права.

За змістом п. 50 Висновку № 10 (2007) Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) щодо судової ради на службі суспільства від 23 листопада 2007 року судді та суспільство мають переконатися в тому, що призначення судді зроблено виключно на підставі заслуг кандидата, його кваліфікації, здібностей, чесності, почуття незалежності, безсторонності та ефективності. Судова рада, здійснюючи свою роль, також повинна забезпечити, щоб процедури суддівських призначень ґрунтувалися на заслугах особи.

Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 55 Закону № 1402-VIII суддя зобов'язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

За ст. 1, 3 розд. I Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року (далі - Кодекс суддівської етики), суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною.

Суддівська етика - це певна система базових принципів регламентації поведінки суддів у судовому засіданні, в суді та позасудової поведінки, які побудовані з урахуванням особливостей професійної діяльності судді та створені для підтримки суддівських стандартів, діють об'єктивно і незалежно з метою збільшення значущості існуючих правових норм та правил поведінки для суддів.

Високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті має демонструвати таку поведінку, щоб учасники процесу і сторонні бачили в ньому еталон порядності і справедливості - високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. При цьому суддя має не лише подавати особистий приклад, але й пропагувати етичну поведінку серед учасників процесу та оточення, вимагати такої поведінки від інших.

У Висновку № 3 (2002) КРЄС зазначено, що суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів. Судді повинні гідно поводити себе у приватному житті.

У п. 9 цього Висновку констатовано, що довіра до судової системи є надзвичайно важливою в контексті глобалізації спорів та зростання доступу до судових рішень. Також у державі, що керується верховенством права, громадськість очікує прийняття загальних принципів, які б відповідали вимогам справедливого суду та забезпечували б основоположні права. Обов'язки, покладені на суддів, мають визначатися таким чином, щоб гарантувати неупередженість суддів та їхню ефективну діяльність.

Положення міжнародних документів та законодавства України визначають, що суддя має дотримуватись високих стандартів поведінки та не вчиняти дій, які підривають авторитет правосуддя.

Професійні та моральні якості суддів відображають рівень здійснення правосуддя в державі. Посада судді вимагає як максимальної концентрації професійних знань, так і високого рівня моральних якостей особи, а тому особисті й моральні якості кандидата на посаду судді поряд з професійними якостями є визначальними характеристиками при вирішенні питання про призначення його на посаду.

Кандидат на посаду судді претендує на одержання повноважень посадової особи, уповноваженої на виконання функцій держави, - здійснення правосуддя, тому при вирішенні питання про можливість рекомендувати такого кандидата Вища рада правосуддя зобов'язана врахувати всі обставини, які перешкоджають кандидату на посаду судді зайняти таку посаду, в тому числі й ті, що негативно його характеризують.

Отже, оцінюючи всі зазначені факти та обставини в сукупності, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що ВРП на підставі наданих їй повноважень обґрунтовано відмовила ОСОБА_3 у внесенні Президентові України подання про призначення його на посаду судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області у зв'язку з установленням обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади, та необхідністю ретельного відбору осіб, які можуть бути призначені на посаду судді, у контексті європейських та міжнародних стандартів у сфері судочинства.

Крім того, ВеликаПалата Верховного Суду також вважає за необхідне зазначити слідуюче.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1798-VІІІ Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

Конституційний Суд України в Рішенні від 21 червня 2011 року № 7-рп/2011 установив, що Вища рада юстиції та ВККС є незалежними органами, відповідальними за формування належного суддівського корпусу держави. При цьому в основу їх діяльності покладено одну й ту саму правову ідею щодо формування корпусу суддів на зазначених засадах та згідно з повноваженнями, викладеними в законі.

З приводу можливості оцінки судами актів та дій органів державної влади під час виконання ними дискреційних повноважень Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зробив правовий висновок, згідно з яким у таких випадках судовий контроль є обмеженим.

Зокрема, цей Суд указав, що за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайєн проти Об'єднаного Королівства», рішення Європейської комісії з прав людини щодо прийнятності від 08 березня 1994 року у справі «ISKCON та 8 інших проти Об'єднаного Королівства»).

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що повноваження ВРП стосовно оцінювання обставин, пов'язаних із кандидатом на посаду судді, та його особистих якостей є дискреційними та належать до її виключної компетенції, як колегіального, незалежного конституційного органу державної влади та суддівського врядування, що діє в Україні, однією з основних функцій якого є забезпечення формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2018 року у справі № 800/298/17.

Що стосується посилання скаржника на процесуальні порушення ВРП під час розгляду подання про призначення його на посаду судді, а саме неналежне повідомлення відповідачем про дату та час засідання ВРП, оскільки таке повідомлення було направлено за неправильною адресою, Велика Палата Верховного Суду вважає їх безпідставними, тому що ОСОБА_3 особисто брав участь у відповідному засіданні й надавав пояснення щодо події 15 грудня 2016 року та неправильного заповнення ним Декларації доброчесності судді. За таких обставин допущена відповідачем помилка в повідомленні про виклик на засідання не вплинула на можливість позивача скористатися своїми правами та не може відповідно свідчити про неправомірність оскаржуваного рішення. Крім того, будь-яких клопотань про відкладення розгляду питання стосовно його призначення на посаду судді ОСОБА_3 не заявляв.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 про невідповідність вимогам Конституції України складу ВРП при прийнятті оскаржуваного рішення, слід зазначити таке.

Частиною 1 ст. 26 Закону № 1798-VІІІ встановлено, що ВРП діє у пленарному складі, якщо інше не встановлено цим Законом.

За правилами ст. 37 Закону № 1798-VІІІ рішення ВРП щодо кандидата на посаду судді ухвалюється на засіданні ВРП. Засідання ВРП у пленарному складі, на якому розглядається питання щодо внесення подання про призначення судді на посаду, є повноважним, якщо в ньому бере участь не менше чотирнадцяти членів ВРП. Рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду вважається ухваленим, якщо за нього проголосувало не менше чотирнадцяти членів цього органу. Якщо за рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду проголосувало менше чотирнадцяти членів ВРП, вважається, що ВРП ухвалено рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду.

Повноважність складу ВРП визначається не можливістю розглядати те чи інше питання і приймати відповідні рішення, а належною і повноважною кількістю членів ВРП, які беруть участь у засіданні Ради.

Більш того, під час засідання ВРП скаржник не ставив під сумнів повноважність і компетентність її складу та не заявляв відводи з цього приводу.

Стаття 18 Закону № 1798-VІІІ визначає, що ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п'ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи судді у відставці), та складання ними присяги.

Згідно з п. 5.1 глави 5 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент), формою роботи Ради є засідання у пленарному складі. Пунктом 5.8 цієї глави визначено, що засідання Ради у пленарному складі, на якому розглядається питання щодо внесення подання про призначення судді на посаду, є повноважним, якщо в ньому беруть участь не менше чотирнадцяти членів Ради.

Відповідно до п. 9.2 глави 9 Регламенту рішення ухвалюється більшістю членів Ради, які беруть участь у засіданні Ради у пленарному складі чи її органу, якщо інше не визначено Законом.

Як установив суд та вбачається з матеріалів справи, на засіданні ВРП 06 червня 2017 року № 20 були присутніми 17 її членів, 12 з яких проголосували проти внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_3 на посаду судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області, а 5 - за внесення такого подання.

Таким чином, оскаржуване рішення прийнято повноважним складом ВРП та підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні, а тому вказані вище доводи скаржника правомірно розцінені судом як неприйнятні.

Велика Палата Верховного Суду також погоджується з висновками суду першої інстанції, що факт неправильного заповнення ОСОБА_3 Декларації доброчесності судді за 2016 рік дійсно мав місце з огляду на таке.

Судом установлено, що у суддівському досьє ОСОБА_3 міститься Декларація доброчесності судді за 2016 рік (дата заповнення 27 січня 2017 року), у якій у графі 22 позивач зазначив, що ним не здійснювалися вчинки, які можуть мати наслідком притягнення його до відповідальності. При цьому, на засіданні ВРП ОСОБА_3 підтвердив, що станом на 27 січня 2017 року йому було відомо, що стосовно нього в провадженні Стрийського міськрайонного суду Львівської області знаходиться адміністративна справа № 456/3990/16-п про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП (керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції).

Отже, враховуючи, що на день заповнення декларації доброчесності судді за 2016 рік ОСОБА_3 було відомо про наявність адміністративної справи щодо нього (постанова про закриття справи про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності була прийнята лише 06 квітня 2017 року), Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що така обставина свідчить про невідповідність кандидата критерію доброчесності, професійної етики, яка може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з призначенням вказаного судді на посаду.

З огляду на зазначене вище, Велика Палата Верховного Суду вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального права, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, а тому підстав для його скасування та ухвалення нового рішення немає.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ч. 1 ст. 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, ВеликаПалата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року - залишити без задоволення.

Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Саприкіна

Судді:

Н. О. Антонюк Л.М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н.П. Лященко

В. В. Британчук О.Б. Прокопенко

Д. А. Гудима Л.І. Рогач

О. С. Золотніков О.М. Ситнік

О. Р. Кібенко В.Ю. Уркевич

В. С. Князєв О.Г. Яновська