Постанова ВГСУ від 30.07.2015 року у справі №922/4428/13

Друк

Пошук

215

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Історія справи

Постанова ВГСУ від 13.11.2014 року у справі №922/4428/13
Постанова ВГСУ від 30.07.2015 року у справі №922/4428/13

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2015 року Справа № 922/4428/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравчука Г.А.,суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Данилової М.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Побережний О.П. - дов. від 05.06.15, відповідача: не з'явились, повідомлені належно, третьої особи: ОСОБА_5 - дов. від 19.05.14, ОСОБА_6 - дов. від 22.12.14 (а.с. 12, ІV т.с. )касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" на постановуКиївського апеляційного господарського судувід14.05.15у справі№922/4428/13 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра"доЗакритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" в особі Управління страхування по Харківській областітретя особаОСОБА_7провизнання події страховим випадком та стягнення 658813 грн.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 28.07.15 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Кравчука Г.А. - головуючого, Гоголь Т.Г., Данилової М.В.

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Надра" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням змін) до Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" в особі Управління страхування по Харківській області про: 1) визнання страховим випадком події, яка відбулася 17.08.09, а саме: надання другої групи інвалідності ОСОБА_7, на підставі договору страхування №62-10015156, із настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі; 2) стягнення з відповідача 574630 грн. страхового відшкодування, 87171,37 грн. пені, 71647,70 грн. - 3% річних, 97112, 47 грн. - інфляційних втрат. Позивач посилався на те, що відповідач, як страховик, не визнає події, котра сталася зі страхувальником, страховим випадком, та безпідставно відмовляє у виплаті страхового відшкодування.

Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.

При новому розгляді справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.15 (суддя Мандриченко О.В.) позовні вимоги задоволено частково. Визнано страховим випадком за договором страхування №62-10015156 комплексного страхування громадян за Програмою "Рідна оселя" від 07.03.08 - подію, яка відбулася 17.08.09, а саме: надання другої групи інвалідності ОСОБА_7, із настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Стягнуто з відповідача на користь позивача 574630 грн. страхового відшкодування, 71647,70 грн. - 3 % річних, 97112,47 грн. інфляційних втрат, 10458,27 грн. пені. В решті позову відмовлено. Місцевий господарський суд установив факт настання страхового випадку та визнав необґрунтованою відмову відповідача у виплаті страхового відшкодування вигодонабувачеві. Водночас суд визнав поважними причини пропуску позивачем строку позовної давності. Відмовляючи у стягненні з відповідача 76713,10 грн. пені, суд виходив з приписів пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, яким обмежено нарахування штрафних санкцій шестимісячним терміном від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.15 (судді: Тищенко А.І., Корсакова Г.В., Михальська Ю.Б.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Еталон", яке просить рішення та постанову у справі скасувати та відмовити у позові повністю. Обґрунтовуючи свої вимоги, товариство наголошує на порушенні судами приписів статей 267, 629, 979, 991 Цивільного кодексу України, статей 8, 26 Закону України "Про страхування". Скаржник зазначає про те, що страхувальник не повідомив страховика про настання нещасного/страхового випадку в порядку і строки, обумовлені договором страхування, та не надав документів, котрі підтверджують настання страхового випадку, зокрема, акт про нещасний випадок форми НТ, довідку компетентних органів про встановлення інвалідності, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Товариство вважає, що подія, яка сталася із застрахованою особою - отримання нею травми, не є нещасним випадком; що ІІ група інвалідності встановлена застрахованій особі не є первинною. Водночас, на думку скаржника, відсутні підстави для поновлення пропущеного строку позовної давності для захисту порушеного права позивача.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Від третьої особи отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін судові акти у справі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника позивача і третьої особи, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що за кредитним договором №6/4/2008/840-К/259 від 07.03.08, укладеним між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Надра" і ОСОБА_7 (позичальником), банк надав ОСОБА_7 кредит у сумі 162560 доларів США. Обов'язковою умовою за цим договором (пункт 4.3.14) є страхування позичальника від нещасних випадків на суму не менше розміру поточної заборгованості за зобов'язаннями за цим договором та зазначено, що вигодонабувачем за договорами страхування є банк. В цей же день, між ЗАТ "Страхова компанія "Еталон" - страховиком і ОСОБА_7 - страхувальником був укладений договір комплексного страхування громадян за Програмою "Рідна оселя" №62-10015156, вигодонабувачем за яким визначено Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк "Надра". Вказаний договір страхування укладався відповідно до Закону України "Про страхування", Правил добровільного страхування від нещасних випадків №006 від 19.02.07 тощо. Об'єктом страхування для секції С є - майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю застрахованої особи (пункт 3.3 договору). Страховим випадком за секцією С (добровільне страхування від нещасних випадків) визначено встановлення застрахованій особі первинної інвалідності І або ІІ групи внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період дії договору; смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період дії договору. Вигодонабувачем за секцією С також визначено позивача. Згідно з пунктами 6.3, 6.4 договору загальна страхова сума за секцією С на одну застраховану особу становить 820928 грн. Умовами договору передбачено, що договір набуває чинності з 00 год. 00 хв. дня, наступного за датою зарахування страхового платежу в касу/на поточний рахунок страховика (07.03.08) та закінчується о 24 год. 00 хв. 08.03.09. Відповідно до пункту 9.4.2 договору страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку упродовж тижня з моменту його настання (телефоном, факсом, телеграмою, листом тощо) з коротким описом обставин та характеру нещасного випадку. Статтею 10 договору визначені права та обов'язки сторін. Згідно з пунктом 10.2.1 договору страхувальник має право отримати страхове відшкодування (страхову виплату) при настанні страхового випадку в порядку та строки, передбачені цим договором. Страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку провести виплату страхового відшкодування (страхову виплату) відповідно до розділу 13 цього договору в залежності від виду страхування, за яким стався страховий випадок. У випадку несвоєчасної виплати страхового відшкодування (здійснення страхової виплати) страхових сплачує страхувальнику пеню у розмірі 0, 01 % простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше ніж подвійна облікова ставка НБУ, яка діяла в період прострочення платежу (пункт 10.5.4 договору). Відповідно до пункту 13.13.2 договору у разі встановлення застрахованій особі первинної інвалідності І або ІІ групи внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період дії договору, страхова виплата здійснюється у розмірі І групи - 90 % страхової суми; ІІ групи - 70 % страхової суми. Встановлення застрахованій особі первинної групи інвалідності І, ІІ групи в наслідок нещасного випадку в період дії договору, визнається страховим випадком упродовж 6-ти місяців від дня настання нещасного випадку незалежно від дати закінчення дії договору. Виплата страхового відшкодування (страхова виплата) здійснюється згідно з договором на підставі заяви про виплату страхового відшкодування (страхову виплату) і страхового акта, складеного страховиком або уповноваженою ним особою (пункт 14.1). Згідно з пунктами 14.2 - 14.4 договору страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування та складає страховий акт або приймає рішення про відмову у виплаті упродовж 15 робочих днів з дня отримання всіх необхідних документів і відомостей про обставини настання страхового випадку; у разі прийняття рішення про виплату страхового відшкодування виплата здійснюється за секцією С вигодонабувачу та/або страхувальнику за згодою вигодонабувача впродовж 7 робочих днів з дня підписання страхового акта. У разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування (здійснення страхової виплати страховик впродовж 5 календарних днів з дня прийняття такого рішення повідомляє про це страхувальника (вигодонабувача/застраховану особу) в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Пунктом 15 договору сторони обумовили обов'язок страхувальника при настанні страхової події надати страховику необхідні документи та визначено їх перелік. Підстави для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування передбачені розділом 16 договору страхування, до них, окрім іншого, відноситься несвоєчасне повідомлення страхувальником (особою, відповідальність якої застрахована, застрахованою особою, вигодонабувачем) про настання страхового випадку без поважних на це причин (пункт 16.1.6 договору); ненадання страхувальником (вигодонабувачем) при настанні страхового випадку документів, передбачених цим договором (пункт 16.1.9 договору). Суди установили, що ОСОБА_7 (страхувальник) з 12.05.08 перебував на ІІІ гр. інвалідності, яка була йому встановлена до 01.06.10. В процесі розгляду спору господарськими судами також установлено та підтверджено матеріалами справи, що 24.02.09, в період дії договору страхування, зі ОСОБА_7 стався нещасний випадок - закрита черепно-мозкова травма. Він, перебуваючи у лікарні, повідомив відповідача про нещасний випадок, який з ним стався. В результаті отриманої травми та погіршення стану здоров'я страхувальника йому достроково, 17.08.09, медико-соціальною експертною комісією було встановлено ІІ групу інвалідності (акт №641 огляду МСЕК від 17.08.09, рішення МСЕК від 17.08.09). Про зазначені обставини (встановлення ІІ групи інвалідності) ОСОБА_7 в цей же день повідомив відповідача. Установили суди і те, що 25.08.09 страхувальник звернувся до відповідача із заявою про отримання страхової виплати за страховим випадком - встановлення інвалідності ІІ групи та надав документи на підтвердження такого. Між тим, відповідач відмовив третій особі у виплаті страхового відшкодування. Господарські суди в ході розгляду спору установили, що встановлення страхувальнику 17.08.09 ІІ групи інвалідності (зміна групи інвалідності на вищу), в результаті отримання ним закритої черепно-мозкової травми (нещасного випадку, що стався під час дії договору) є страховим випадком за договором страхування; що страхувальник повідомив страховика про настання страхового випадку та надав страховику документи, котрі підтверджують його настання; підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування відсутні. Крім того було установлено, що судовим рішенням у справі №2-5384/10 Харківського районного суду Харківської області було відмовлено у позові ОСОБА_7 про стягнення з ПАТ "Страхова компанія "Еталон" в особі Управління страхування по Харківській області суми страхового відшкодування з огляду на те, що ОСОБА_7 не є належним позивачем у справі, оскільки вигодонабувачем за договором страхування є ВАТ "Комерційний банк "Надра". Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" заявлені до Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" в особі Управління страхування по Харківській області про визнання страховим випадком події, яка відбулася 17.08.09 та стягнення з відповідача 574630 грн. страхового відшкодування, 87171,37 грн. пені, 71647,70 грн. - 3% річних, 97112, 47 грн. - інфляційних втрат. Позивач, звертаючись з позовом, просив визнати поважними причини пропуску строку позовної давності. Ухвалюючи судові акти у справі, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення цих вимог. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Частиною 1 статті 979 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Предметом договору страхування, за приписами статті 980 названого Кодексу, можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування). Відповідно до приписів частини 2 статті 985 цього ж Кодексу страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування. Згідно зі статтею 9 Закону України "Про страхування" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Під страховим випадком розуміють подію, передбачену договором страхування або законодавством, яка відбулася із настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (стаття 8 Закону України "Про страхування"). Пунктом 3.3 Правил добровільного страхування від нещасних випадків №006 від 19.02.07 (на підставі яких укладався спірний договір страхування) передбачено, що до страхових випадків відносяться, зокрема, встановлення застрахованій особі первинної інвалідності (в т. ч. зміна групи інвалідності на вищу) внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період дії договору страхування. У разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором (стаття 988 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення міститься в статті 20 Закону України "Про страхування". Підстави для відмови страховика у здійсненні страхового відшкодування унормовані приписами статті 991 Цивільного кодексу України, статті 26 Закону України "Про страхування". За приписами статі 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 цього ж Кодексу). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України). Як вже зазначалося, і це установлено господарськими судами, між відповідачем і третьою особою був укладений договір комплексного страхування, вигодонабувачем за яким визначено позивача. Господарські суди також установили, з підтвердженням матеріалами справи, що під час дії договору страхування 17.08.09 зі страхувальником стався страховий випадок визначений договором - встановлення ІІ групи інвалідності внаслідок нещасного випадку (отримання страхувальником закритої черепно-мозкової травми). Як вже зазначалося, присвоєння страхувальнику ІІ групи інвалідності було здійснено компетентним органом, уповноваженим встановлювати причину і групу інвалідності - медико-соціальною експертною комісією. Установили суди і те, що страхувальник повідомляв страховика про настання страхового випадку та надавав страховику документи, котрі підтверджують його настання. Відтак, як установили суди, відповідач безпідставно відмовив у виплаті страхового відшкодування. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене та обставини установлені судами, колегія суддів погоджується з висновком судів про наявність підстав для часткового задоволенні позову. Посилання скаржника на ненадання страховиком довідки компетентних органів про причину встановлення інвалідності спростовується матеріалами справи і обставинами установленими судами. Водночас визнаються неспроможними і посилання скаржника на невиконання страхувальником обов'язку з надання акта про нещасний випадок (форми Н-1 або НТ), оскільки, як установили суди, нещасний випадок зі страхувальником стався не на підприємстві та не під час виконання ним трудових обов'язків, а тому такий акт не складався та, відповідно, не міг бути і наданий страхувальником. Щодо доводу скаржника про безпідставне, на його думку, визнання судами поважними причини пропуску строку позовної давності, колегія суддів відзначає наступне. Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За приписами частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Визнання причин пропущення позовної давності поважними, як правило, здійснюється за клопотанням позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Як убачається з матеріалів справи, і це установлено судами, позивач звернувся з даним позовом з пропуском строку позовної давності, при цьому, позивачем заявлено клопотання про визнання причин пропуску такого строку поважними з відповідним обґрунтуванням та документальним підтвердженням своїх доводів. Суд першої інстанції, з чим погодився і апеляційний господарський суд, розглянувши ці доводи позивача та надавши оцінку наданим доказам, визнав ці обставини такими, що свідчать про поважність причин пропуску позовної давності. Непогодження скаржника з таким висновком судів, не може бути підставою для скасування судових рішень у справі, оскільки за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переоцінка доказів у справі знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, також не можуть бути підставою для скасування судових актів, позаяк вони спростовуються обставинами установленими судами; їм усім надавалася оцінка господарськими судами та вони ґрунтуються на переоцінці доказів у справі. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.