Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2014 року Справа № 910/3315/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі), Запорощенка М.Д., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргуприватного акціонерного товариства "Дніпровська пристань", м. Київ на постановувід 20.05.2014 р. Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/3315/14 господарського суду м. Києва

за позовомприватного акціонерного товариства "Дніпровська пристань", м. Київ доприватного акціонерного товариства "Лівобережжяінвест", м. Київ провизнання правочину недійсним, визнання незаконним та скасування наказу і свідоцтва про право власності, визнання відсутнім права та повернення майна

в судовому засіданні взяв участь представник:

ПАТ "Лівобережжяінвест"Малєєв Є.С., довір.,ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.03.2014 року порушено провадження у справі № 910/3315/14 за позовом приватного акціонерного товариства "Дніпровська пристань" (далі-Позивач) до приватного акціонерного товариства "Лівобережжяінвест" (далі-Відповідач) про визнання правочину недійсним, визнання незаконним та скасування наказу і свідоцтва про право власності, визнання відсутнім права та повернення майна.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.03.2014 року (суддя - B.C. Ломака), що винесена в той же день у даній справі, частково задоволено заяву Позивача про вжиття заходів до забезпечення позову та з метою забезпечення позову, до вирішення спору по суті та набрання рішенням у даній справі законної сили заборонено:

- Відповідачу розпоряджатись, шляхом відчуження, об'єктом нерухомого майна - нежитловою будівлею - торговельно-розважальний центр і паркінг на 861 машиномісце (в тому числі: відкритий паркінг третього поверху на 421 машиномісце, відкритий паркінг четвертого поверху на 197 машиномісць, відкритий паркінг з навісом четвертого поверху на 243 машиномісця) загальною площею 34214, 20 кв.м., який розташований в м. Києві по вул. Лаврухіна Миколи № 4 (літера А);

- Головному управлінню юстиції у м. Києві та усім його державним реєстраторам вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією права власності, обтяжень та інших речових прав у відношенні об'єкта нерухомого майна - торговельно-розважальний центр і паркінг на 861 машиномісце (в тому числі: відкритий паркінг третього поверху на 421 машиномісце, відкритий паркінг четвертого поверху на 197 машиномісць, відкритий паркінг з навісом четвертого поверху на 243 машиномісця) загальною площею 34214. 20 кв.м., який розташований в м. Києві по вул. Лаврухіна Миколи № 4 (літера А);

- Державній реєстраційній службі України в особі Департаменту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, та усіх його державних реєстраторів вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією права власності, обтяжень та інших речових прав у відношенні об'єкта нерухомого майна - нежитлова будівля - торговельно-розважальний центр і паркінг на 861 машиномісце (в тому числі: відкритий паркінг третього поверху на 421 машиномісце, відкритий паркінг четвертого поверху на 197 машиномісць, відкритий паркінг з навісом четвертого поверху на 243 машиномісця) загальною площею 34214, 20 кв.м., який розташований в м. Києві по вул. Лаврухіна Миколи № 4 (літера А).

В іншій частині заяви про вжиття заходів до забезпечення відмовлено.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, приватне акціонерне товариство "Лівобережжяінвест" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 05.03.2014 року та відмовити Позивачу у задоволенні заяви про вжиття заходів щодо забезпечення позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 року (головуючий суддя - Руденко М.А., судді: Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.) апеляційну скаргу задоволено, ухвалу господарського суду м. Києва від 05.03.2014 року скасовано, а в задоволенні заяви Позивача про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою апеляційного суду, приватне акціонерне товариство "Дніпровська пристань" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 року, а ухвалу господарського суду м. Києва від 05.03.2014 року залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована порушенням апеляційним судом норм процесуального права, зокрема ст.ст. 66, 67, 104, 106 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України ).

Вищий господарський суд України відхиляє подане 21.07.2014 року Позивачем (за підписом представника - А.І. Бондаря) письмове клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки в ухвалі від 07.07.2014 року про порушення касаційного провадження за скаргою Позивача та призначення її до розгляду на 30.07.2014 року о 10 год. 20 хв. вказано, що нез'явлення представників сторін у засідання судової колегії не є перешкодою для розгляду касаційних скарг. До того ж, в порушення вимог ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження обставин неможливості представника Позивача прибути у вказане судове засідання до клопотання не було додано жодних належних доказів.

Заслухавши пояснення представника Відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування апеляційним судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково заяву Позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, місцевий суд встановив, що предметом позову є вимоги про визнання недійсним правочину про передачу об'єкту нерухомості (торгово-розважального центру - ТРЦ), вимоги про незаконність оформлення за Відповідачем права власності на цей об'єкт та його повернення. Підставами вимог стало посилання на обставини передачі майна на інших умовах, ніж було визначено умовами інвестиційного договору між сторонами та на внесення за актом приймання-передачі змін у вказаний договір. Як на доказ обґрунтованості заходів до забезпечення позову, місцевий суд послався на розміщене оголошення про продаж спірного майна, а тому визначений судом захід до забезпечення позовних вимог визнаний судом адекватним заявленій матеріально-правовій вимозі у справі. Також суд вказав, що застосовані судом заходи не перешкоджають Відповідачу у здійсненні господарської діяльності, а тому вимоги Позивача щодо заборони Відповідачу передавати в оренду спірне майно не підлягають задоволенню.

Скасовуючи це рішення суду, апеляційний суд зазначив, що посилання на потенційну можливість ухилення Відповідача від виконання рішення у даній справі без обґрунтування відповідних доводів не є підставою для задоволення вимог щодо застосування у справі заходів до забезпечення позову. Також апеляційний суд вказав, що місцевий суд не перевірив, чи відповідне оголошення в Інтернет мережі було розміщено саме Відповідачем, та не перевірені обставини на момент винесення ухвали належності Відповідачу спірного майна.

Однак суд касаційної інстанції не погоджується із висновками апеляційного суду, оскільки вони зроблені всупереч встановлених місцевим судом на підставі доказів у справі обставин справи та з невірним застосуванням норм законодавства.

Так, нормами ст. 66 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Нормами ст. 67 ГПК України передбачені, зокрема такі заходи до забезпечення позову - забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Слід наголосити, що місцевий суд, застосовуючи заходи до забезпечення позову, ухвалив відповідне рішення лише стосовно предмета позову - нерухомого майна, правочин з відчуження якого та перехід право власності на яке оспорюється у даній справі, що свідчить про дотримання місцевим судом наведених норм ГПК України.

Також є неналежним посилання апеляційного суду на необхідність з'ясування особи, яка здійснила розміщення оголошення про продаж майна Відповідача, оскільки останній має право доручити розміщення оголошення та організацію продажу спірного майна іншій особі - це по-перше. До того ж, як встановив суд першої інстанції, відповідне оголошення містило посилання на всі правовстановлюючі документи на об'єкт продажу -спірний об'єкт, які може мати в наявності або передати довіреній особі тільки власник цього майна. У зв'язку із чим спростовуються доводи апеляційного суду, що суд першої інстанції не перевірив належність Відповідачу на момент винесення оскаржуваної ухвали спірного нерухомого майна.

По-друге, незалежно від особи, що розмістила відповідне оголошення та здійснює організацію продажу спірного майна, має значення при вирішенні спірного питання факт загрози відчуження цього майна від Відповідача до іншої (третьої особи), що у всякому випадку унеможливить у подальшому виконання рішення саме у даній справі.

По-третє, при застосування заходів до забезпечення позову та обираючи відповідні заходи (заборона Відповідачу здійснювати відчуження майна, а органам реєстрації прав - проводити відповідні реєстраційні дії), місцевий суд виходив та врахував обставини, за яких ці заходи не перешкоджали Відповідачу у подальшому (після застосування цих заходів) здійснювати господарську діяльність.

У зв'язку із викладеним касаційний суд вважає, що є незаконними висновки апеляційного суду про відсутність правових підстав для часткового задоволення заяви Позивача про вжиття заходів до забезпечення позову та про скасування з цього приводу відповідної ухвали місцевого суду, висновки в якій, навпаки, відповідають і обставинам справи, і нормам законодавства та є обґрунтованими належним чином.

За таких обставин та виходячи з повноважень суду касаційної інстанції, передбачених нормами п. 6 ст. 1119 ГПК України, оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, як незаконна, а скасована нею ухвала місцевого суду - залишенню в силі.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 316-321 Цивільного кодексу України та ст.ст. 22, 66, 67, 1115, 1116, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Дніпровська пристань" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 р. у справі № 910/3315/14 скасувати.

3. Ухвалу господарського суду м. Києва від 05.03.2014 р. у справі № 910/3315/14 залишити в силі.

Головуючий В.М. Коваленко

Судді М.Д. Запорощенко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 31.07.2014 року.