Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року Справа № 910/10950/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Губенко Н.М. суддів Барицької Т.Л. Іванової Л.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миропільська 39" на рішення від та на постанову від Господарського суду міста Києва 19.10.2016 Київського апеляційного господарського суду 19.12.2016у справі№ 910/10950/16 Господарського судуміста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" доОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миропільська 39" простягнення заборгованості

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Березова І.Г.;- відповідача Кіщук Т.В.; Тихоненко О.П.;ВСТАНОВИВ:

13.06.2016 Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миропільська 39" про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі в сумі 213626,91 грн., а саме: 157486,48 грн. основний борг, 4811,11 грн. інфляційні втрати, 2261,03 грн. 3% річних, 41193,97 грн. пеня, 7874,32 грн. штраф.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 у справі № 910/10950/16 (суддя Усатенко І.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 (колегія суддів у складі: Сітайло Л.Г. - головуючий суддя, судді Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.), позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миропільська 39" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 79880,10 грн. основної заборгованості, 3179,56 грн. втрат від інфляції, 1619,15 грн. 3% річних, 25742,40 грн. пені. В іншій частині у позові відмолено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного господарського суду, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миропільська 39" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 у справі № 910/10950/16, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миропільська 39" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 у справі № 910/10950/16 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, 12.05.2005 між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 04309/4-05.

Згідно із п. 1 договору № 04309/4-05 постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 за № 165/374 (в подальшому Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України, № 37 від 19.02.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за № 403/6691 (в подальшому Правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Спір виник між сторонами у справі з підстав несплати відповідачем позивачу наданих останнім послуг.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача наступну заборгованість: 72863,57 грн. за надані послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 4-1229 (питна вода та стоки); 84622,91 грн. заборгованість за кодом 4-51229 (холодна вода на підігрів та стоки), а також нараховані позивачем штраф, пеня, 3% річних та інфляційні втрати.

Задовольняючи частково позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що:

- на підтвердження факту виставлення відповідачу платіжних вимог, позивачем надано до матеріалів справи розшифровки рахунків абонента за період з березня місяця 2012 року по березень місяць 2016 року та платіжні вимоги-доручення з травня 2015 року по березень 2016 року; крім того, позивач надав довідку № 1589/16 від 04.07.2016, видану Уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Радикал Банк", з долученням реєстру платіжних повідомлень за період з 01.05.2015 по 10.07.2015, що підтверджують виставлення відповідачу дебетових інформаційних повідомлень про оплату послуг за кодами 4-1229, 4-51229 на суму 39779,10 грн.; довідку № 43/6475 від 18.07.2016, видану Уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик", що підтверджує виставлення відповідачу дебетових інформаційних повідомлень про оплату послуг за кодами 4-1229, 4-51229 на суму 219497,84 грн. за період з 22.07.2015 по 18.03.2016; також, до матеріалів справи надано копії актів про зняття показань з приладу обліку, підписані ПАТ "АК "Київводоканал" та ОСББ "Миропільська, 39" за період з січня 2010 року по березень 2016 року по абоненту № 4-1229, 4-51229, з адресою точки обліку - м. Київ, вул. Миропільська, 39;

- станом на травень 2015 року заборгованість відповідача перед позивачем за водопостачання та водовідведення по коду абонента № 4-1229 становила 28114,98 грн., по коду абонента № 4-51229 - 63613,40 грн. Оскільки договором між сторонами передбачено, що незалежно від вказаного призначення платежу у платіжному дорученні, у разі існування заборгованості, сплачені суми йдуть на погашення існуючого боргу, суд розрахував суму заборгованості за період з червня 2015 року по березень 2016 року, з врахуванням існуючого на травень місяць 2015 року боргу. Сума боргу відповідача перед позивачем за період з червня 2015 року по березень 2016 року по коду абонента № 4-1229 становить 24575,85 грн., по коду абонента № 4-51229 - 55304,25 грн. Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, що підлягає стягненню за період з червня 2015 по березень 2016 року становить 79880,10 грн.;

- оскільки сума основного боргу, на яку нараховані 3% річних та втрати від інфляції, є меншою, ніж заявлена позивачем до стягнення, то відповідно і сума санкцій є меншою, та згідно із розрахунком суду підлягає стягненню з відповідача у такому розмірі: втрати від інфляції - 3179,56 грн., 3% річних - 1619,15 грн.

- враховуючи встановлену судом суму прострочення сплати вартості наданих відповідачеві послуг, з останнього підлягає стягненню пеня розміром 25742,40 грн., обчислена по кожному періоду та по кожній сумі боргу, починаючи з червня 2015 по березень 2016;

- позивач не довів, що ним виставлялись рахунки відповідачу та, що відповідач відмовлявся їх оплачувати; судами встановлено, що відповідач частково погашав суми заборгованості, що виникла у нього за договором, що свідчить про прострочення виконання своїх договірних зобов'язань, а не про відмову їх виконувати; позивач не надав обґрунтованого розрахунку штрафу та не зазначив, які саме рахунки відповідач відмовився сплатити і на яку суму. Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову у стягненні заявленого позивачем штрафу на підставі . 4.5 д № 04309/4-05.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 4-51229 (холодна вода на підігрів та стоки), а також нарахованих позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат, з огляду на таке.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України закріплено обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Відповідно до ст. ст. 1, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальними послугами є результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Статтями 16, 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 та зареєстрованих Мінюстом 07.10.2008 (далі - Правила користування № 190) визначено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

За п. 2.1 Правил користування № 190 договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Отже, чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду. Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач. При цьому, саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води, а споживач оплачує холодну воду, яка йде на підігрів, лише у тому випадку, якщо він отримує від водопостачальника холодну воду та самостійно підігріває її до стану гарячої води.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій задовольняючи позов в частині стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 4-51229 (холодна вода на підігрів та стоки), в порушення вимог ст. 43 ГПК України, не врахували наведене та не дослідили чи між сторонами спору існують договірні відносини щодо постачання води, яка використовується для виготовлення гарячої води, чи укладений між сторонами договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 04309/4-05 регулює відносин сторін з приводу постачання холодної води, яка іде на підігрів, та чи перебувають на балансі відповідача теплові пункти (котельні), з яких йому здійснюється постачання гарячої води, що враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судами всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору.

Встановлення наведених обставин дасть можливість встановити наявність/відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 4-51229, та як наслідок, застосувати до нього передбачену ст. 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов'язання за весь час прострочення та відповідальність передбачену п. 4.2 договору № 04309/4-05.

Водночас, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що в оскаржуваних судових рішеннях судами не розмежовано розмір стягуваних 3% річних, інфляційних втрат та пені окремо по заборгованості за кодом 4-51229 та за кодом 4-1229, що в свою чергу не дає можливість суду касаційної інстанції перевірити правильність стягуваних сум 3% річних, інфляційних втрат та пені нарахованих на заборгованість у розмірі 24575,85 грн. за кодом 4-1229, яка правомірно була стягнута судами на підставі всебічного і повного дослідження поданих сторонами доказів.

Крім того, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає правомірним висновок судів попередніх інстанцій про відмову у стягненні з відповідача заявленого позивачем штрафу на підставі п. 4.5 договору № 04309/4-05, оскільки відповідно до п. 4.5 договору № 04309/4-05 за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити; як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, позивач не довів того, що ним виставлялись рахунки відповідачу та, що відповідач відмовлявся їх оплачувати; відповідач частково погашав суми заборгованості, що виникла у нього за договором, що свідчить про прострочення виконання своїх договірних зобов'язань, а не про відмову їх виконувати; позивач не надав обґрунтованого розрахунку штрафу та не зазначив, які саме рахунки відповідач відмовився сплатити і на яку суму.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що у нього наявна переплата за надані позивачем послуги відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки відповідно до п. 2.2.2 договору № 04309/4-05 у разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходять від абонента незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу; судами попередніх інстанцій встановлено, а Вищим господарським судом України (в силу ст. 1117 ГПК України) не переоцінюється те, що переплата, яку зазначає скаржник була зарахована позивачем в рахунок заборгованості за період, який не охоплюється даним позовом.

Статтею 1115 ГПК України визначено, що касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно із ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду підлягають частковому скасуванню, а саме в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 84622,91 грн. за надані послуги з водопостачання та приймання стічних вод за кодом 4-51229, 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миропільська 39" задовольнити частково.

Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 у справі № 910/10950/16 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 84622,91 грн. за надані послуги з водопостачання та приймання стічних вод за кодом 4-51229, 3% річних, інфляційних втрат та пені, та в цій частині передати справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 у справі № 910/10950/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

Л.Б. ІВАНОВА