Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2014 року Справа № 910/8149/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Іванової Л.Б.суддівГольцової Л.А. (доповідач), Кролевець О.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Реал Банк"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 12.08.2014 Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2014у справі№ 910/8149/14Господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Реал Банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Читай Місто Груп"простягнення заборгованостіза участю представників:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: повідомлений, але не з'явився

Розпорядженням Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 23.12.2014 № 02-05/566 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/8149/14, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 24.12.2014, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Іванова Л.Б., судді - Гольцова Л.А., Кролевець О.А.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2014 у справі № 910/8149/14 (суддя Якименко М.М.) позовні вимоги задоволено повністю. Розстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2014 у справі № 910/8149/14 строком на 3 роки, визначивши сплату боргу в сумі 3032174,33 грн (з яких: 2877572,51 грн - заборгованість за кредитом, 153282,04 грн - заборгованість за процентами, 1319,78 грн - заборгованість по сплаті пені за процентами) ТОВ "Читай Місто Груп" на користь ПАТ "Реал Банк" наступним чином: до 31.08.2014 року - 84227,06 грн; до 30.09.2014 року - 84227,06 грн; до 31.10.2014 року - 84227,06 грн; до 30.11.2014 року - 84227,06 грн; до 31.12.2014 року - 84227,06 грн; до 31.01.2015 року - 84227,06 грн; до 28.02.2015 року - 84227,06 грн; до 31.03.2015 року - 84227,06 грн; до 30.04.2015 року - 84227,06 грн; до 31.05.2015 року - 84227,06 грн; до 30.06.2015 року - 84227,06 грн; до 31.07.2015 року - 84227,06 грн; до 31.08.2015 року - 84227,06 грн; до 30.09.2015 року - 84227,06 грн; до 31.10.2015 року - 84227,06 грн; до 30.11.2015 року - 84227,06 грн; до 31.12.2015 року - 84227,06 грн; до 31.01.2016 року - 84227,06 грн; до 29.02.2016 року - 84227,06 грн; до 31.03.2016 року - 84227,06 грн; до 30.04.2016 року - 84227,06 грн; до 31.05.2016 року - 84227,06 грн; до 30.06.2016 року - 84227,06 грн; до 31.07.2016 року - 84227,06 грн; до 31.08.2016 року - 84227,06 грн; до 30.09.2016 року - 84227,06 грн; до 31.10.2016 року - 84227,06 грн; до 30.11.2016 року - 84227,06 грн; до 31.12.2016 року - 84227,06 грн; до 31.01.2017 року - 84227,06 грн; до 28.02.2017 року - 84227,06 грн; до 31.03.2017 року - 84227,06 грн; до 30.04.2017 року - 84227,06 грн; до 31.05.2017 року - 84227,06 грн; до 30.06.2017 року - 84227,06 грн; до 31.07.2017 року - 84227,23 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Зеленін В.О., судді - Синиця О.Ф., Ткаченко Б.О.) рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2014 у справі № 910/8149/14 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині надання розстрочки виконання рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити відповідачу в задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення суду у справі № 910/8149/14 на 3 роки.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва у даній справі, керуючись положеннями ст. 526, 527, 546, 549, 610, 611, 625, 1054 ЦК України, ст. 193, 231, 232 ГК України, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості, задоволено в позовному обсязі позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 2877572,51 грн, заборгованості за процентами в сумі 153282,04 грн та заборгованості за по сплаті пені в сумі 1319,78 грн з огляду на обґрунтованість позову та доведення належними доказами в розумінні ст. 32-34 ГПК України. До того ж, відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про розстрочку виконання судового рішення у даній справі, в якому послався на те, що стягнення з нього в примусовому порядку одноразово всієї суми заборгованості призведе до банкрутства товариства, а також втрату 420 робочих місць.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, беручи до уваги подане відповідачем клопотання про розстрочку виконання судового рішення, керуючись положеннями п. 6 ст. 83, ст. 121 ГПК України, розстрочив виконання рішення у даній справі строком на 3 роки з 31.08.2014 до 31.07.2017. При цьому, суди послались на наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення та роблять його неможливим.

Колегія суддів Вищого господарського суду України з приводу розстрочки виконання рішення у даній справі до строком на 3 роки з 31.08.2014 до 31.07.2017, вважає за необхідне зазначити.

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (із змінами і доповненнями), підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст.121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Положеннями ст. 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Зазначені докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

З огляду на те, що нормами чинного ГПК України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість чи ускладнення виконання рішення, тому суд оцінює докази, які підтверджують такі обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.

Господарським судом першої інстанції не наведено, якими саме доказами в розумінні ст. 32-34 ГПК України підтверджено відповідачем наявність виняткових обставин, які ускладнюють виконання рішення та роблять його неможливим. Зазначене апеляційним господарським судом також не встановлено, не зважаючи на положення ст. 99, 101 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що під час розгляду справи в місцевому господарському суді та її перегляду в суді апеляційної інстанції, позивачем зверталась увага на те, що постановою Правління Національного банку України від 28.02.2014 № 109 ПАТ "Реал Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.02.2014 № 10 призначено уповноважену особу Фонду за тимчасову адміністрацію в ПАТ "Реал Банк" (а.с. 35, 68).

Також, під час апеляційного перегляду справи позивач, посилаючись на положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зазначав, що виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 21.05.2014 № 34 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ "Реал Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію товариства з 21.05.2014 по 20.05.2015.

Згідно зі ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", уповноважена особа Фонду вживає передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку.

Частиною 5 ст. 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що ліквідація банку повинна бути завершена не пізніше одного року з дня прийняття рішення про ліквідацію банку. Фонд має право прийняти рішення про продовження ліквідації банку на строк до одного року, а системно важливих банків на строк до двох років з можливістю повторного продовження на строк до одного року.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, зважаючи на наведене вище та враховуючи норми чинного законодавства України вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи зазначене клопотання відповідача та розстрочуючи виконання рішення у даній справі на 3 роки (з 31.08.2014 до 31.07.2017) не врахував всіх обставин та залишив поза увагою вимоги Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в т.ч., що ліквідація банку повинна бути завершена не пізніше одного року з дня прийняття рішення про ліквідацію банку, тоді як строк, на який судом розстрочено рішення значно перевищує цей термін.

Апеляційний господарський суд, не скористався правами, наданими ст. 99, 101 ГПК України при перегляді оскаржуваного рішення в цій частині в апеляційному порядку.

До того ж, судам слід взяти до уваги особливості, зокрема, розділу VIII "Ліквідація банків" Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Касаційна ж інстанція, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на вищезазначене та беручи до уваги доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у даній справі в частині розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2014 у справі № 910/8149/14 строком на 3 роки до 31.07.2017, підлягають скасуванню з огляду на невірне застосування судами норм процесуального та матеріального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Реал Банк" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 у справі № 910/8149/14 скасувати в частині розстрочки виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2014 у справі №910/8149/14 строком на 3 роки з 31.08.2014 до 31.07.2017 та в цій частині справу №910/8149/14 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 у справі № 910/8149/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Л.Б. ІВАНОВА

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

О.А. КРОЛЕВЕЦЬ