Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2014 року Справа № 910/8461/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Мирошниченка С.В.

за участю представників:

Позивача: не з'явився;

Відповідача: Личагіна С.Є., дов. № б/н від 09.01.2014 року;

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Будівельно-монтажна фірма "Укргазпромбуд" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 року

у справі № 910/8461/14 господарського суду міста Києва

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Валтекс"

до публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

про стягнення 308 648,18 грн.

В С Т А Н О В И В:

У травні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Валтекс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", просило (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 07.07.2014 року) (а.с. 100) стягнути з відповідача 218 111,20 грн. основного боргу, 12 098,52 грн. інфляційних втрат, 8 438,46 грн. 3% річних (а.с. 5-7).

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 013 від 17.08.2012 року щодо оплати поставленого товару.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.07.2014 року (суддя Мельник В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 року (головуючий Ропій Л.М., судді Рябуха В.І., Сітайло Л.Г.) (а.с. 130-135) позов задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" 218 111,20 грн. основного боргу, 12 098,52 грн. інфляційних втрат, 8 438,46 грн. 3% річних. Вирішено питання розподілу судових витрат. Припинено провадження в частині стягнення 70 000,00 грн. основного боргу (а.с. 102-104).

Оскаржені судові акти мотивовано доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Будівельно-монтажна фірма "Укргазпромбуд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити (а.с 142-144).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.09.2014 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Будівельно-монтажна фірма "Укргазпромбуд" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.09.2014 року (а.с. 140-141).

У судове засідання 24.09.2014 року представник позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Валтекс" не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Валтекс".

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача - публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.08.2012 року між дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та товариством з обмеженою відповідальністю "Валтекс" було укладено договір № 013 про закупівлю товарів за державну кошти, відповідно до умов якого продавець зобов'язався у 2012-2013 роках поставити покупцю покупцю товари, зазначені в оголошенні про проведення відкритих торгів, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити такі товари (а.с. 9-11).

Відповідно до п. 3.1 договору сума, визначена у договорі становить 448 891,20 грн., у тому числі 74 815,20 грн. ПДВ.

Згідно п. 4.1 договору оплата вартості товарів здійснюється структурним підрозділом - управлінням покупця та/або покупцем протягом 30-ти календарних днів з дня поставки структурному підрозділу - управлінню покупця та/або покупцю партії товарів, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Пунктом 6.1.1, 6.4.1 договору передбачено обов'язок покупця здійснювати оплату вартості поставленого товару та право продавця отримувати таку оплату в порядку і на умовах, встановлених договором.

Відповідно до п. 7.3 договору у разі порушення покупцем зобов'язань з оплати вартості товарів він несе відповідальність, передбачену ст. 625 ЦК України.

Згідно п. 10.1 договору він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, але не більше 2-х років.

Судами попередніх інстанцій встановлено виконання позивачем зобов'язань за договором на загальну суму 448 891,20 грн., що підтверджується видатковими накладними № 190 та № 816 (а.с. 13, 14).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару виконав не належним чином, внаслідок чого заборгованість останнього перед позивачем становила 218 111,20 грн.

Відповідно до 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та перевіривши розрахунок боргу, індексу інфляції та 3% річних місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 218 111,20 грн. основного боргу, 12 098,52 грн. інфляційних втрат, 8 438,46 грн. 3% річних.

Частиною 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Доводи заявника касаційної скарги про відсутність його вини у неналежному виконанні зобов'язань за договором № 013 від 17.08.2012 року та посилання на роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/218 від 30.03.1995 року є неспроможними, оскільки позовними вимогами у даній справі було стягнення основного боргу та інфляційних втрат і 3% річних (ст. 625 ЦК України), а не стягнення збитків (ст. 22 ЦК України, ст. 224 ГК України).

Інші доводи заявника касаційної скарги спростовуються висновками судів попередніх інстанцій та фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Будівельно-монтажна фірма "Укргазпромбуд" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 року у справі № 910/8461/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

С.В. Мирошниченко