Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 року Справа № 927/1141/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. Малетича М.М.розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства "Прилукитепловодопостачання"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2014у справі№927/1141/13за позовомПублічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Прилукитепловодопостачання"простягнення 3206829,10 грн.за участю представників сторін

від позивача:Пац В.О. - за довіреністю;

від відповідача:Трепаченко А.М. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року Публічне акціонерне товариство Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Комунального підприємства "Прилукитепловодопостачання" про стягнення 2393468,67грн. боргу за отриманий природний газ на підставі Договору купівлі-продажу природного газу №14/2428/11, 359207,76грн. пені, 365996,34грн. штрафу, 15421,28грн. інфляційних втрат та 3%річних у сумі 72735,04грн.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 02.10.2013р. у справі №927/1141/13 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Прилукитепловодопостачання" на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" пені 107762,33грн., штрафу 109798,9грн., інфляційних втрат 15421,28грн., 72735,04грн. 3% річних, 15958,78грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено. Відстрочено виконання рішення на 2 місяці.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2014р. рішення господарського суду Чернігівської області від 02.10.2013р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ НАК "Нафтогаз України" 251445,43 грн. пені та 256197,44 грн. штрафу скасовано, в цій частині прийнято нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з Комунального підприємства "Прилукитепловодопостачання" на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" пені 359207,76 грн., штрафу 365996,34 грн., інфляційних втрат 15421,28грн., 72735,04грн. 3% річних, 16267,21 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні клопотання про зменшення розміру пені, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 в частині відмови в задоволенні клопотання відповідача та зменшення розміру пені скасувати та залишити в силі рішення в цій частині.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач, як покупець порушив свій обов'язок щодо повної та своєчасної оплати отриманого у жовтні - грудні 2012 природного газу за договором купівлі-продажу №14/2428/11 від 30.09.2011, укладеним із позивачем як продавцем. Вартість газу оплачена відповідачем з простроченням.

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині своєчасної оплати отриманого природного газу є підставою до покладення на останнього обов'язку по сплаті інфляційних втрат та 3 % річних.

Крім того, пунктом 7.2 договору сторони погодили, що у разі порушення покупцем умов п. 6.1 договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойка (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Стаття 233 ГК України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з п.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Задовольняючи клопотання відповідача та зменшуючи розмір заявлених позивачем до стягнення пені та штрафу, місцевий господарський суд вказав на непомірність розміру нарахованих санкцій у порівнянні з сумою основного боргу, відсутністю доказів розміру понесених збитків внаслідок несвоєчасного виконання грошового обов'язку, при цьому взявши до уваги, що відповідачем на час вирішення спору погашена основна заборгованість, дійшов висновку про стягнення із боржника пені у розмірі 107762,33грн. та штрафу 109798,9грн.

Скасовуючи в цій частині рішення місцевого суду, апеляційний господарський суд виходив з того, що відповідачем належним чином не обґрунтовано заявлене клопотання про зменшення розміру пені та штрафу, не надано належних доказів на підтвердження даної обставини, а отже дійшов висновку про відхилення вказаного клопотання та стягнення з боржника штрафних санкцій у повному обсязі.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, вважає його помилковим, оскільки оцінюючи наявні у справі матеріали, мотиви, які викладені у рішенні суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені та штрафу, а також враховуючи послуги, які надає відповідач своїм контрагентам (бюджетним організаціям), виконуючи договір укладений між сторонами, судова колегія приходить до висновку, що місцевий господарський суд обґрунтовано використав своє право щодо зменшення неустойки передбачене ст. 83 ГПК України, з посиланням на ст. 233 ГК України та ст.551 ЦК України, в той час як суд апеляційної інстанції зазначене залишив поза увагою.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення місцевого суду не повно з'ясувавши всі обставини дійшов помилкових висновків, в зв'язку з чим постанова Київського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду, яким зменшено розмір пені та штрафу та позовні вимоги задоволено частково підлягає залишенню в силі.

Стаття 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Статтею 11110 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Комунального підприємства "Прилукитепловодопостачання" є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а отже постанова Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 року підлягає скасуванню, рішення господарського суду Чернігівської області від 02.10.2013 року залишенню в силі.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110,11111 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Прилукитепловодопостачання" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду 26.03.2014 року у справі №927/1141/13 скасувати.

Рішення господарського суду Чернігівської області від 02.10.2013 року у справі №927/1141/13 залишити в силі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь Комунального підприємства "Прилукитепловодопостачання" 5076,43 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Доручити господарському суду Чернігівської області видати відповідний наказ.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

М.М. Малетич