Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 року Справа № 910/25829/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Грейц К.В., Поляк О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиДержавного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"на постановувід 02.02.2016 Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/25829/15господарського суду міста Києваза позовомПриватного підприємства "МКК"доДержавного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"простягнення 118 549,69 грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:не з'явились Левченко Д.Ю. (довіреність № 26 від 01.02.2016)

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Пригунова А.Б.) від 30.11.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Буравльов С.І., судді - Шапран В.В., Андрієнко В.В.) від 02.02.2016, у справі № 910/25829/15 позов задоволено; стягнуто з Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго", з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного підприємства "МКК" заборгованість у розмірі 112 000, 00 грн, 5 435, 83 грн, 3 % річних у розмірі 1 113, 86 грн та 1 778, 25 грн судового збору.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.193, 216 Господарського кодексу України (далі ГК України), ст.ст.237, 244, 246, 526, 612, 613 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.105 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Позивач не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приватне підприємство "МКК" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення з відповідача 112 000,00 грн заборгованості за договором про надання послуг з незалежної оцінки №01-4/4011-14 від 30.12.2014 та договором про надання послуг з незалежної оцінки №01-4/4010-14 від 30.12.2014, 5 435,83 грн пені та 1 113,86 грн 3% річних, посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань з оплати фактично наданих позивачем послуг.

Судами встановлено таке.

30.12.2014 між Приватним підприємством "МКК" (виконавець) та Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (замовник) укладено договори про надання послуг з незалежної оцінки №01-4/4011-14 та №01-4/4010-14.

Відповідно до п.1.1. вказаних договорів замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки визначити розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей Дніпровської електростанції, Західної електростанції та Південно-Західної електростанції відповідно, за період з 01.01.2013 до 01.10.2014.

Згідно з п.2.1. договорів загальна вартість робіт складає 80 000,00 грн (за кожним договором).

Як передбачено п.2.2. укладених договорів, замовник здійснює оплату за надані послуги у два етапи - аванс у розмірі 24 000,00 грн, що складає 30% від загальної вартості робіт, оплачується протягом 3-х банківських днів з дати підписання договору; оплата в розмірі 56 000,00 грн, що складає 70% вартості робіт, протягом 30-ти банківських днів після підписання акта прийому-передачі виконаних робіт.

Сторони визначили датою оцінки 01.10.2014 (п.3.1. укладених договорів).

Відповідно до п.4.1. договорів по закінченню робіт виконавець передає замовнику звіт у 2-х екземплярах про незалежну оцінку майна та рецензію на звіт, оформлений відповідно до вимог законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні.

Згідно з п.4.3. договорів замовник зобов'язаний в триденний термін направити виконавцю підписаний акт прийому-передачі результатів робіт або мотивовану відмову від його підписання у письмовій формі.

У відповідності до п.4.4. договорів у разі невиконання з боку замовника умов п.4.3. договору результати робіт вважаються прийнятими без зауважень.

17.01.2015 відповідач перерахував на користь Приватного підприємства "МКК" грошові кошти на загальну суму 48 000,00 грн за договором №01-4/4011-14 від 30.12.2014 та договором №01-4/4010-14 від 30.12.2014, що підтверджується випискою банківського рахунку позивача.

06.04.2015 ПП "МКК" звернулося до відповідача з листом №47, яким просило надати Державному підприємству "Національна енергетична компанія "Укренерго" звіти про визначення вартості збитку та рецензії на звіт, а також акти виконаних робіт та рахунки-фактури.

Відповіді на вказаний лист відповідач не надав.

14.04.2015 листом №37 позивач повідомив відповідача про призупинення виконання робіт за укладеними договорами до надання відповідачем документів, що стосуються Дніпровської електростанції, Західної електростанції та Південно-Західної електростанції.

Листом №08/01-8/4944 від 29.04.2015 відповідач повідомив позивача про підготовку необхідних документів.

24.07.2015 листом №01/01-8/01-8/8478 Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" підтвердило факт виконання Приватним підприємством "МКК" робіт за договорами №01-4/4011-14 від 30.12.2014 та №01-4/4010-14 від 30.12.2014 та надання звітів про визначення вартості збитку від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей Дніпровської електростанції, Західної електростанції та Південно-Західної електростанції.

Також вказаним листом відповідач повідомив, що на даний час ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" не має можливості здійснити остаточну оплату виконаних робіт (56000,00 грн за кожним договором), у зв'язку з чим просило зменшити вартість послуг до 24000,00 грн за кожним договором.

Задовольняючи позовні вимоги, суди правомірно виходили із такого.

За змістом ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно з ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.903 ЦК України).

Доводи відповідача про те, що оскільки позивач не надав акт приймання-передачі результатів робіт, який за умовами договорів №01-4/4011-14 від 30.12.2014 та №01-4/4010-14 від 30.12.2014 є підставою для проведення оплати, то строк виконання обов'язку з оплати у нього не настав, апеляційний суд правомірно не взяв до уваги, враховуючи таке.

За умовами п.4.3 укладених договорів обов'язок щодо складання та направлення актів прийому-передачі результатів робіт покладається саме на Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго".

При цьому, передумовою складання актів прийому-передачі результатів робіт є надання позивачем звіту у 2-х екземплярах про незалежну оцінку майна та рецензію на звіт, оформлений відповідно до вимог законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні.

01.04.2015 позивачем були оформлені звіти про розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей Дніпровської електростанції, Західної електростанції та Південно-Західної електростанції відповідно за період з 01.01.2013 до 01.10.2014 за договорами №01-4/4011-14 від 30.12.2014 та № 01-4/4010-14 від 30.12.2014 та документи, на підставі яких такі звіти були складені.

Вказані звіти були передані відповідачу листом № 47 від 06.04.2015 та отримані останнім 04.07.2015, що підтверджується відміткою останнього, зокрема вхідний №22-73/0/11-15.

Крім того, Приватним підприємством "МКК" було складено та надано відповідачу акти приймання-передачі виконаних робіт (послуг) за договорами №01-4/4011-14 від 30.12.2014 та №01-4/4010-14 від 30.12.2014, що підтверджується підписом представника відповідача на листі №37 від 14.04.2015.

Оскільки відповідач не підписав акти, складені та надані позивачем, а також не надав мотивовану письмову відмову від їх підписання у відповідності до вимог п.4.3. договорів, роботи за договорами №01-4/4011-14 від 30.12.2014 та №01-4/4010-14 від 30.12.2014 вважаються прийнятими Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" без зауважень.

Враховуючи викладене, вірним є висновок судів стосовно того, що оскільки відповідач не виконав покладеного на нього законом та договором обов'язку по оплаті фактично наданих та прийнятих без зауважень послуг у встановлені договорами строки, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 112 000,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання судами правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 5 435,83 грн за період з 28.05.2015 по 25.09.2015.

Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6.3. укладених договорів за порушення строків оплати замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі половини облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статті 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.2 ст.343 ГК України обмежують граничний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Судами встановлено, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 435,83 грн пені за період з 28.05.2015 до 25.09.2015, є арифметично правильними, розмір їх перевірений судом та відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору; контррозрахунку відповідачем не надано.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, суди правомірно стягнули з відповідача на користь позивача три проценти річних в розмірі 1 113,86 грн.

З касаційної скарги не вбачається, яким чином перевищення позивачем встановленого п.3.2. договорів строку виконання робіт вплинуло на неможливість виконання відповідачем обов'язку з оплати фактично наданих та прийнятих без зауважень робіт, про яку (неможливість виконання) йдеться в ч.4 ст.612 ЦК України. Крім того, відповідно до розділу 6 договорів сторони передбачили відповідальність за порушення, зокрема, встановленого договорами строку виконання робіт виконавцем, проте будь-яких самостійних вимог відповідачем в даному провадженні не заявлялось.

Доводи скарги щодо неналежного виконання позивачем зобов'язань з передачі виконаних робіт замовнику, від імені якого без довіреності діє лише директор, враховуючи що звіти, рецензії та акти були фактично прийняті співробітником відповідача ОСОБА_5, касаційна інстанція не бере до уваги, оскільки прийняття під розпис працівником юридичної особи листа із доданням пакету документів не є ані правочином, ані дією з іншого представництва про яку йдеться в п.9.9. статуту відповідача та відповідних положеннях чинного законодавства, і не вимагає видачі довіреності (ст.ст.237, 244, 246 ЦК України). Не обумовлено прийняття результатів робіт лише директором відповідача і умовами укладених договорів.

Матеріалами справи, зокрема, змістом апеляційної скарги, не підтверджується і порушення апеляційним судом положень ст.105 ГПК України щодо змісту постанови.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 у справі № 910/25829/15 залишити без змін.

Головуючий-суддя С.Бакуліна

Судді К.Грейц

О.Поляк