Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 року Справа № 908/4292/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Грейц К.В., Поляк О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиКомандитного товариства "Желев С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора"на постановувід 05.10.2015 Донецького апеляційного господарського судуу справі№ 908/4292/15господарського суду Запорізької областіза позовомКомандитного товариства "Желев С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес"простягнення 1 474 200,00 грн відсотків та втрат від інфляції у сумі 699 424,18 грн

в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:Безух А.М. (довіреність від 03.11.2015) Пузій О.В. (довіреність від 29.02.2016)

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Запорізької області (суддя Кутіщева-Арнет Н.С.) від 10.08.2015 у справі № 908/4292/15 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес на користь Командитного товариства "Желев С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора 1 474 200,00 грн відсотків, 687 051,08 грн суми індексу інфляції, 43 225,02 грн судового збору; в решті позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду (головуючий суддя Сгара Е.В., судді - Будко Н.В., Кододова О.В.) від 05.10.2015 рішення Господарського суду Запорізької області від 10.08.2015 по справі №908/4292/15 скасовано; прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог Командитного товариства "Желев С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" про стягнення 1 474 200,00 грн відсотків та втрат від інфляції у сумі 699 424,18 грн.

В касаційній скарзі та додаткових поясненнях до неї позивач просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.10.2015, а рішення Господарського суду Запорізької області від 10.08.2015 у справі № 908/4292/15 залишити в силі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: п.4 ст.84 ГПК України, ст.ст.536, 625 Цивільного кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" повністю заперечує викладені в ній доводи.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду та в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Командитне товариство "Желев С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" про стягнення 1 474 200,00 грн відсотків, нарахованих за користування грошовими коштами, сплаченими в якості авансу, за період з 01.11.2012 по 01.07.2015, та втрат від інфляції у сумі 699 424,18 грн. Позовні вимоги вмотивовані відмовою від поставки після сплати авансу.

Судами встановлено таке.

30.10.2012 був укладений договір купівлі-продажу майбутнього врожаю №30/10 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес" та Командитним товариством "Желєв С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора" (далі Договір).

Відповідно до п.п.1.1., 2.2. Договору KT "Желєв С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора" було зобов'язано здійснити на момент укладення договору оплату майбутнього врожаю - пшениці продовольчої у кількості 937,5 тон, що складає 1 500 000 (один мільйон п'ятсот тисяч) гривень. TOB "Прогрес" зі своєї сторони було зобов'язано зробити поставку до 01.08.2013.

Позивач виконав своє зобов'язання належним чином. Грошові кошти у сумі 1 500 000 грн були перераховані на рахунок TOB "Прогрес" 31.10.2012.

TOB "Прогрес" жодних дій по виконанню своїх зобов'язань не здійснило.

23.01.2014 KT "Желєв С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора" надіслало на адресу TOB "Прогрес" претензію-вимогу про повернення перерахованих грошових коштів з виплатою відсотків за користування грошовими коштами в семиденний термін за договором купівлі-продажу майбутнього врожаю №30/10 від 30.10.2012, що підтверджується претензією від 23.01.2014 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (копія додається).

Згідно п.2.3. Договору купівлі-продажу №30/10 передбачено нарахування відсотків в розмірі 3,5 % в місяць, як плата за користування грошовими коштами з моменту зарахування грошових коштів на рахунок продавця і до переоформлення товару на покупця.

В пункті 2.8. договору купівлі-продажу майбутнього врожаю №30/10 від 30.102012 зазначено, що у разі відмови продавця від поставки товару чи іншому порушенні умов договору, продавцем, в т.ч. відмови продавця, у разі падіння ринкової ціни підписати додаткову угоду про зменшення ціни відповідного товару, покупець має право відмовитися від даного договору в повному обсязі або частково (по певному виду товару) і вимагати повернення перерахованих грошових коштів з виплатою штрафу і відсотків за користування грошовими коштами згідно умов цього договору.

Виходячи з наведеної вище умови договору КТ "Желєв С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора", як покупець відмовився від поставки товару внаслідок порушення умов договору продавцем (ТОВ "Прогрес").

18.03.2014 відповідач отримав від позивача вимогу про повернення коштів, в зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.06.2014 по справі № 908/1465/14 позовні вимоги позивача до відповідача були задоволені, - з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" стягнуто на користь КТ "Желєв С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора" заборгованості в розмірі 1 400 000,00 гривень за договором купівлі-продажу від 30.10.2012 №30/10.

Після отримання вимог та винесення рішення суду відповідач частково повернув позивачу: 07.02.14 - 100 000 грн; 08.08.14 - 100 000 грн; 05.09.14 - 100 000 грн; 18.09.14 - 70 000 грн; 02.12.14 - 30000 грн; 26.05.15- 360000 грн; 03.06.15 - 450000 грн; 02.07.15 - 228 000 гривень. Разом 1 438 000,00 гривень, що підтверджується банківськими виписками.

Пунктом 4.5. Договору передбачено відповідальність сторін договору за порушення умов цього Договору, а саме у випадку відсутності поставки продавець зобов'язаний виплатити покупцю проценти із розрахунку 50% за безпідставне користування грошовими засобами з моменту отримання грошових засобів і до їх повернення. У цьому випадку п.2.3. договору не застосовується і проценти перераховуються виходячи з умов цього пункту.

Касаційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, виходячи із такого.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця (ст.693 Цивільного кодексу України).

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст.536 Цивільного кодексу України).

Таким чином виключення із даного правила, тобто звільнення боржника від сплати процентів за користування чужими грошовими коштами, може бути встановлено тільки договором між фізичними особами; буквальне тлумачення даного положення наведеної статті дозволяє зробити висновок, що юридичні особи не можуть бути звільнені від цього обов'язку.

Отже обов'язок сплатити проценти за користування грошовими коштами, перерахованими позивачем відповідачу в якості авансу по договору купівлі-продажу від дня одержання цієї суми і до її повернення виник у останнього безпосередньо із закону і умов Договору (пункти 2.3. 2.8.)

Відповідальність, передбачена ст.625 Цивільного кодексу України, є особливою мірою відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання і може застосовуватися незалежно від застосування кредитором інших видів відповідальності або інших забезпечувальних заходів, зокрема неустойки. Проценти, визначені статтею 536 Цивільного кодексу України, є встановленою законом платою за користування чужими грошовими коштами (тобто не є неустойкою за порушення грошового зобов'язання), яка, за відсутності іншої домовленості сторін, сплачується боржником за весь період користування грошовими коштами, у тому числі після настання терміну їх повернення. Поряд з цим за порушення виконання грошового зобов'язання на боржника покладається відповідальність відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Беручи до уваги різну правову природу процентів, передбачених статтею 536 Цивільного кодексу України, і процентів, що стягуються відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, а також відсутність у чинному законодавстві обмежень, одночасне стягнення процентів, передбачених ст.536 Цивільного кодексу України та іншими статтями, і відшкодування інфляційних збитків за весь час прострочення, а також сплата трьох процентів річних від простроченої суми, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, є правомірним (за умов, що такі вимоги заявлені кредитором). Ця позиція підтверджується практикою Верховного Суду України (постанова Верховного Суду України від 29.05.2013 у справі №6-39цс13), відповідно до якої правильним є стягнення з відповідача на користь позивача процентів за банківськими вкладами за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів вкладнику, а також трьох процентів річних і суми відповідно до індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України. Разом з тим слід звертати увагу, що одночасне стягнення процентів, передбачених ст.536 Цивільного кодексу України, виключає застосування ст.625 Цивільного кодексу України в частині стягнення трьох процентів річних у тому випадку, коли ст.536 Цивільного кодексу України застосовується за прямою вказівкою законодавця. Така вказівка, зокрема, міститься у ч.3 ст.693 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в Аналізі Верховного Суду України практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві (Аналіз підготовлений суддею Верховного Суду України Сеніним Ю. Л., науковим консультантом відділу вивчення судової практики управління вивчення та аналізу судової практики ОСОБА_8, к. ю. н., та науковим консультантом відділу вивчення судової практики управління вивчення та аналізу судової практики ОСОБА_9, к. ю. н.).

Щодо пункту 4.5. Договору, на який як на підставу відмови в позові послався суд апеляційної інстанції, то ним унормовано перерахування процентів, легітимно нарахованих на підставі п.п.2.3., 2.8. Договору, за умови відсутності поставки та виконання продавцем обов'язку зі сплати 50%, проте судами не встановлено виконання відповідачем відповідного зобов'язання.

За таких обставин вимоги позивача стягнути з відповідача плату за користування грошовими коштами за період з часу їх зарахування до моменту їх повернення є законними та обґрунтованими, а тому правомірно задоволені судом першої інстанції.

Інфляційні втрати в арифметично визначеній судом першої інстанції сумі від знецінення грошових коштів - 687051,08 грн, за час після відмови позивача від Договору (з 01.04.2014), коли у відповідача перед позивачем в силу закону і Договору (п.2.8.) виникло, як альтернативне поставці, грошове зобов'язання з повернення грошової суми, і до часу їх фактичного повернення позивачу (01.07.2015) також нараховані правомірно.

Касаційна інстанція також звертає увагу, що: - пунктом 4.5. Договору фактично не встановлено бази нарахування процентів в розмірі 50%, а саме чіткого порядку їх нарахування: від чого має бути сплачено 50% про які в ньому йдеться, за який період - місяць (як зазначено в п.2.3. Договору), рік, одноразово тощо; - у пункті 4.5. Договору йдеться не про проценти, які є встановленою законом платою за користування чужими грошовими коштами від якої позивач не відмовлявся, а про відповідальність (неустойку) за порушення умов договору за безпідставне користування продавцем грошовими коштами позивача по факту відсутності поставки.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції. Судові витрати за розгляд справи в суді касаційної інстанції покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, п.6 ч.1 ст.111-9, ч.1 ст.111-10, ст.111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Командитного товариства "Желев С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.10.2015 у справі №908/4292/15 - скасувати.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 10.08.2015 у справі № 908/4292/15 - залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" на користь Командитного товариства "Желев С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора" 51870,00 грн (п'ятдесят одну тисячу вісімсот сімдесят гривень) судових витрат.

Головуючий-суддя С.Бакуліна

Судді К.Грейц

О.Поляк