Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року Справа № 910/20215/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Львов Б.Ю. (доповідач) - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Палій В.В.,

розглянувши касаційну скаргу державного підприємства "Конструкторське бюро "Артилерійське озброєння", м. Київ,

на рішення господарського суду міста Києва від 28.10.2014

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2015

зі справи № 910/20215/14

за позовом військового прокурора Київського гарнізону, м. Київ, в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - Міністерство), м. Київ,

до державного підприємства "Конструкторське бюро "Артилерійське озброєння" (далі - Підприємство)

про стягнення 1 300 000 грн.,

за участю представників:

позивача - Ковальчука І.В.,

відповідача - Торосян К.Р.,

прокурора - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року військовий прокурор Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Підприємства 1 300 000 грн. боргу за договором на виконання дослідно-конструкторської роботи від 08.08.1997 № 117539 (далі - Договір).

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.10.2014 (суддя Якименко М.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 (колегія суддів у складі: Михальська Ю.Б. - головуючий суддя, судді Отрюх Б.В., Тищенко А.І.), позов задоволено.

Прийняті судові рішення з посиланням на приписи статей 11, 526, 527, 530, 599, 629, 892, 897 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193 Господарського кодексу України та пункту 12 додаткової угоди № 2 від 20.12.2006 до Договору мотивовано невиконанням відповідачем (з його вини) робіт, передбачених Договором (етап № 2), у встановлений Договором строк.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України та письмових доповненнях до неї Підприємство просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника позивача та відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями:

- 08.08.1997 Міністерством оборони України (замовник) та державним підприємством "Державний науково-технічний центр артилерійсько-стрілецького озброєння", правонаступником якого є Підприємство (виконавець), укладено Договір;

- 20.12.2006 сторонами укладено додаткову угоду № 2 до Договору (далі - Додаткова угода № 2), відповідно до якої Підприємство зобов'язалося виконати і здати Міністерству роботи із створення дослідного зразка № 2 модернізованої бойової машини БМП-1 та участі в державних випробуваннях дослідних зразків № 1 та № 2 модернізованої БМП-1, а Міністерство - прийняти та оплатити ці роботи;

- відповідно до пункту 3 Додаткової угоди № 2 терміни виконання роботи або її етапів, що визначені відомістю виконання, можуть змінюватись за письмовою домовленістю сторін з оформленням узгоджувального протоколу;

- згідно з пунктом 4 Додаткової угоди № 2 датою виконання обов'язків за етапами 1, 2 вважається дата затвердження акта про прийняття етапу. Датою виконання обов'язків за етапами 3, 4 вважається дата затвердження акта державних випробувань. Представник генерального замовника протягом наступного дня після отримання головним виконавцем затверджених актів видає посвідчення за встановленою Міністерством формою, яке після затвердження сторонами протоколу договірної (твердої фіксованої) ціни, є підставою для пред'явлення головним виконавцем рахунку на оплату прийнятих робіт;

- Додатком № 1 до Додаткової угоди № 2 затверджено відомість виконання дослідно-конструкторської роботи, а саме: етапи роботи, терміни виконання етапів та ціну;

- пунктом 23 Договору сторони передбачили сплату авансу в розмірі 80 % від узгодженої попередньої ціни етапу, а протоколом, затвердженим 10.07.2009, узгоджено попередню ціну етапу № 2, яка становить 1 742 400,12 грн.;

- додатковими угодами до Договору термін дії останнього подовжувався. Зокрема, Додатковою угодою від 27.12.2012 № 5 встановлено термін дії Договору - 31.12.2013;

- на виконання умов Договору та Додаткової угоди № 2 позивачем перераховано відповідачеві аванс у розмірі 1 300 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 14.07.2009 № 247/2/74 ;

- 12.03.2013 позивач звернувся до відповідача з претензією № 247/4/1144 про стягнення боргу на суму 1 300 000 грн., яка залишена відповідачем без задоволення;

- рішенням господарського суду міста Києва від 22.07.2013 у справі № 910/8780/13 встановлено факт невиконання відповідачем робіт етапу № 2 у передбачений договором строк, та, з огляду на це, зобов'язано Підприємство виконати відповідні роботи;

- за умовами пункту 12 Додаткової угоди № 2 робота, припинена з вини головного виконавця (Підприємства), є підставою для повернення генеральному замовнику (Міністерству) коштів, одержаних за додатковою угодою з урахуванням інфляційних процесів.

Причиною виникнення спору є питання щодо наявності правових підстав для стягнення з Підприємства 1 300 00 грн. боргу.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу; до окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Згідно з статтею 892 ЦК України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи.

Статтею 893 ЦК України встановлено, зокрема, що виконавець має право залучати інших осіб (субвиконавців) до виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 894 ЦК України виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.

Згідно з частиною першою та третьою статті 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника; якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Статтею 897 ЦК України передбачено, що виконавець за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний, зокрема, виконати роботи відповідно до погодженої із замовником програми (техніко-економічних показників) або тематики і передати замовникові результат у строк, встановлений договором; негайно інформувати замовника про виявлену неможливість одержати очікувані результати або недоцільність продовжувати роботу.

Відповідно до частини другої статті 899 ЦК України якщо у ході виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт виявляється неможливість досягнення результату внаслідок обставин, що виникли не з вини виконавця, замовник зобов'язаний відшкодувати витрати виконавця.

Згідно з статтею 900 ЦК України виконавець відповідає перед замовником за порушення договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини; Виконавець зобов'язаний відшкодувати замовнику реальні збитки у межах ціни робіт, в яких виявлено недоліки, якщо договором встановлено, що вони підлягають відшкодуванню в межах загальної ціни робіт за договором.

У прийнятті судових рішень зі справи попередні судові інстанції з огляду на наведені ними обставини виходили з того, що факт невиконання відповідачем робіт відповідного етапу не підлягає повторному доказуванню, оскільки встановлений рішенням господарського суду міста Києва від 22.07.2013 у справі № 910/8780/13, а у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження виконання відповідачем спірних робіт.

Водночас ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами:

- не уточнено підстави заявленого позову: чи йдеться про стягнення боргу або про відшкодування шкоди; чи підлягали застосуванню відповідно до змісту позовної заяви згадані положення пункту 12 Додаткової угоди № 2;

- не встановлено дійсного стану (обсягу) виконання робіт за Договором;

- не досліджено фактичних обставин, пов'язаних із станом виконання робіт за Договором, з урахуванням чинного та обов'язкового для виконання рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2013 зі справи № 910/8780/13, яким Підприємством зобов'язано ці роботи виконати;

- не дано повної оцінки доводам Підприємства щодо причин невиконання робіт у визначені Договором строки;

- не перевірено, чи повідомляв відповідач позивача про неможливість виконання етапу № 2, а якщо так, то коли саме, які причини наводив та яких заходів вдалося Міністерство;

- не встановлено, чи має місце в даному випадку порушення строків виконання робіт, або припинення їх виконання; чи втрачений сторонами інтерес до виконання Договору.

Таким чином, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державного підприємства "Конструкторське бюро "Артилерійське озброєння" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 зі справи № 910/20215/14 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Суддя Б.Львов

Суддя І.Бенедисюк

Суддя В.Палій