ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2015 року Справа № 6/177-08

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіУдовиченка О.С.,суддів:Погребняка В.Я., Поліщука В.Ю. (доповідач),розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Конотопі та Конотопському районі Сумської області (вх. № 9738/2015 від 10.08.2015 року),на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2015 року,та ухвалуГосподарського суду Сумської області від 27 листопада 2014 року,у справі № 6/177-08,за заявою Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції (м. Конотоп, Сумська область),доПублічного акціонерного товариства "Конотопський завод по ремонту дизель-потягів" (м. Конотоп, Сумська область),про визнання банкрутом,-представники учасників судового провадження не з'явились; в с т а н о в и в :

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 06.10.2008 року за заявою Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції (далі за текстом - Конотопська МДПІ) порушено провадження у справі № 6/177-08 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Конотопський завод по ремонту дизель-потягів" (далі за текстом - ПАТ "Конотопський завод по ремонту дизель-потягів"), інше.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 27.11.2014 року у справі № 6/177-08 (суддя - Соп'яненко О.Ю.) відмовлено у задоволенні Заяви кредитора Управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі та Конотопському районі Сумської області (далі за текстом - УПФ України в м. Конотопі та Конотопському районі) № 16748/08-07 від 31.10.2014 року про визнання поточних кредиторських вимог у розмірі 15 297 грн. 38 коп. з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за Списком № 1 та Списком № 2 у справі № 6/177-08.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 року у справі № 6/177-08 (головуючий суддя - Пуль О.А., судді: Білоусова Я.О., Гетьман Р.А.) апеляційну скаргу УПФ України в м. Конотопі та Конотопському районі залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Сумської області від 27.11.2014 року у справі № 6/177-08 залишено без змін. При цьому, апеляційний господарський суд вказав, що порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування спірної ухвали не встановлено.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій ухвалою та постановою, усунувши недоліки, на які було вказано в ухвалі Вищого господарського суду України від 07.04.2015 року (касаційну скаргу було повернуто на підставі п. 3) ч. 1 ст. 1113 ГПК України), УПФ України в м. Конотопі та Конотопському районі повторно звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 року та ухвалу Господарського суду Сумської області від 27.11.2014 року у справі № 6/177-08, прийняти нове судове рішення, яким задовольнити Заяву УПФ України в м. Конотопі та Конотопському районі про визнання поточних кредиторських вимог до ПАТ "Конотопський завод по ремонту дизель-потягів" у розмірі 15 297 грн. 38 коп. з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 1 та Списком № 2. При цьому, скаржник посилається на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 1, 23, 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній до 19.01.2013 року), ст. ст. 12, 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.08.2015 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу УПФ України в м. Конотопі та Конотопському районі прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

Скаржник та інші учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступне.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 06.10.2008 року, за заявою Конотопської МДПІ, порушено провадження у справі № 6/177-08 про банкрутство ВАТ "Конотопський завод по ремонту дизель-потягів".

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 30.10.2008 року у справі № 6/177-08, зокрема, визнано безспірні вимоги ініціюючого кредитора - Конотопської ОДПІ у сумі 5 750 888 грн. 00 коп., якого зобов'язано в десятиденний строк з дня прийняття цієї ухвали опублікувати в офіційних друкованих органах оголошення про порушення Господарським судом Сумської області провадження у справі про банкрутство боржника - ВАТ "Конотопський завод по ремонту дизель-потягів".

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 26.02.2009 року у справі № 6/177-08 затверджено Реєстр вимог кредиторів ВАТ "Конотопський завод по ремонту дизель-потягів".

Постановою Господарського суду Сумської області від 05.08.2014 року у справі № 6/177-08 визнано ПАТ "Конотопський завод по ремонту дизель-потягів" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

У листопаді 2014 року до Господарського суду Сумської області звернулось УПФ України в м. Конотопі та Конотопському районі Сумської області із Заявою, у якій просило визнати поточні грошові вимоги до ВАТ "Конотопський завод по ремонту дизель-потягів" на суму 15 297 грн. 38 коп. - заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за жовтень 2014 року за списками № 1 та № 2 (відповідно списку № 1 за жовтень 2014 року - 3 748 грн. 15 коп., списку № 2 за жовтень 2014 року - 11 549 грн. 23 коп.).

Встановивши наведені вище обставини, місцевий господарський суд (в ухвалі від 27.11.2014 року), з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції (у постанові від 16.02.2015 року), дійшов висновку про відмову у визнанні заявлених УПФ України в м. Конотопі та Конотопському районі до ВАТ "Конотопський завод по ремонту дизель-потягів" вимог у сумі 15 297 грн. 38 коп., оскільки після визнання боржника банкрутом у останнього, згідно зі ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Поряд з цим, господарськими судами попередніх інстанцій відзначено, що заявлені УПФ України в м. Конотопі та Конотопському районі вимоги не мають характеру поточних у розумінні ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погоджуючись з такими висновками господарських судів першої та апеляційної інстанцій, УПФ України в м. Конотопі та Конотопському районі звернулось з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення місцевим та апеляційним господарськими судами ст. ст. 1, 23, 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній до 19.01.2013 року), ст. ст. 12, 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 року та ухвалу Господарського суду Сумської області від 27.11.2014 року у справі № 6/177-08, прийняти нове судове рішення, яким задовольнити Заяву УПФ України в м. Конотопі та Конотопському районі про визнання поточних кредиторських вимог до ПАТ "Конотопський завод по ремонту дизель-потягів" у розмірі 15 297 грн. 38 коп. з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 1 та Списком № 2.

Відмовляючи у задоволенні поданої УПФ України в м. Конотопі та Конотопському районі касаційної скарги, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено поняття кредитора - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, у процедурах банкрутства боржника.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, згідно з ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції. Строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав, не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута. Вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

У межах повноважень, визначених ч. 2 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатор заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими та заявлені кредитором у межах строку ліквідаційної процедури, передбаченого ч. 1 ст. 37 Закону.

Таким чином, наведеними нормами Закону визначено, що поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.

Враховуючи встановлені у справі обставини (зокрема те, що постановою місцевого господарського суду від 05.08.2014 року боржника було визнано банкрутом, а заявлені кредитором вимоги нараховано за період жовтень місяць 2014 року ) та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів касаційної інстанцій погоджується з висновком господарських судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у визнанні вимог УПФ України в м. Конотопі та Конотопському районі Сумської області на суму 15 297 грн. 38 коп. (заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за жовтень 2014 року за списками № 1 та № 2), що визначені ним як поточні, оскільки вимоги УПФ України не мають характеру поточних у розумінні ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки були заявлені після введення ліквідаційної процедури, під час якої не виникає будь-яких нових зобов'язань.

Зазначеного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 13.05.2014 року у справі № 5021/321/12, який, згідно зі ст. 11128 ГПК України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Щодо посилання УПФ України в м. Конотопі та Конотопському районі на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній до 19.01.2013 року), колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що на момент виникнення спірних правовідносин, у жовтні 2014 року, діяв Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції, яка набрала чинності після 19.01.2013 року, в якій наслідки визнання боржника банкрутом визначено у ст. 38 Закону.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що, під час розгляду справи, апеляційним та місцевим господарськими судами її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка, доводи заявника касаційної скарги не спростовують обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Конотопі та Конотопському районі Сумської області (вх. № 9738/2015 від 10.08.2015 року) залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2015 року та ухвалу Господарського суду Сумської області від 27 листопада 2014 року у справі № 6/177-08 залишити без змін.

Головуючий суддяО.С. Удовиченко судді:В.Я. Погребняк В.Ю. Поліщук