Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 року Справа № 911/4474/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Рогач Л.І. - доповідача,суддів :Алєєвої І.В., Полянського А.Г.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсатуна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.05.2016у справі№ 911/4474/15Господарського суду Київської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "УПК-Європлюс" Державне підприємство "Одеська залізниця"простягнення 30647,08 грн.за участю представників: позивачаГалавур А.О., дов. від 22.12.2015відповідача третьої особине з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УПК-Європлюс" 30647,08 грн, в тому числі, 17500 грн штрафу за перевищення термінів використання залізничних цистерн та 13147,08 грн заборгованості за надані послуги, посилаючись на умови договору та приписи статей 193, 230, 231 Господарського кодексу України, дані акта звірки розрахунків.

Відповідач відхилив позовні вимоги, зазначивши, що ним повністю сплачено надані позивачем послуги, а нарахування штрафу за перевищення термінів використання залізничних цистерн є безпідставним, оскільки відсутня вина відповідача у такому перевищенні, а цистерна, щодо використання якої нарахований штраф, переведена до неробочої та направлена у депо за рішенням залізниці в зв'язку з необхідністю її ремонту.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.12.2015 (суддя Саванчук С.О.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 (судді: Ропій Л.М. - головуючий, Калатай Н.Ф., Рябуха Н.І.). рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його прийняття у відповідності до встановлених обставин справи та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та рішення у даній справі та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме: всупереч приписам статей 32 33 105 Господарського процесуального кодексу України суди не навели доказів на підтвердження наявності обставин для звільнення відповідача від відповідальності, застосованої на підставі умов договору, не врахували приписи статей 628 та 629 Цивільного кодексу України щодо змісту договору та його обов'язковості для виконання сторонами.

Відповідач та третя особа не скористалися правом на участь представників в судовому засіданні та надання відзиву на касаційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 06.01.2015 позивач та відповідач уклали договір № 9/6-тр/Б по оформленню та відвантаженню нафтопродуктів (далі - договір № 9/6-тр/Б), згідно із пунктом 1.1 якого предметом цього договору є надання позивачем, за договором виконавцем, послуг відповідачу, за договором замовнику: по оформленню та відвантаженню нафтопродуктів (деетанпропанбутанізованого конденсату); послуг по наливу газу вуглеводневого скрапленого наливного для комунально-побутового споживання, що разом іменується продукція, залізничним та автомобільним транспортом із технологічного цеху стабілізації газового конденсату (ТЦСК) по території України згідно із рознарядками ПАТ "Укргазвидобування". За пунктом 2.2 договору № 9/6-тр/Б надання послуг з відвантаження продукції оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 договору № 9/6-тр/Б відвантаження продукції здійснюється з ТЦСК Базилівщина після 100% передплати; вважається, що виконавець виконав свої зобов'язання в частині надання послуг по оформленню та відвантаженню продукції залізничним транспортом та послуг по наливу в залізничні цистерни з моменту приймання завантаженого вагона до перевезення залізницею (пункт 2 статті 334 Цивільного кодексу України), момент приймання визначається календарним штемпелем станції відправлення у залізничній накладній.

Пунктами 3.1 та 3.3 договору № 9/6-тр/Б, зокрема, встановлено, що виконавець зобов'язаний від свого імені укласти з залізницею договір на перевезення вантажів, виконувати всі необхідні формальності, пов'язані з відправленням вантажу; замовник зобов'язаний повернути залізничну цистерну власності виконавця в технічно справному стані на станцію приписки або за реквізитами, вказаними виконавцем. Відповідно до пунктів 4.2, 4.3 договору № 9/6-тр/Б термін використання пропан-бутанових цистерн власності виконавця складає: на відстань транспортування до 800 км від станції Селещина Південної залізниці до станції призначення - 19 діб від дати відвантаження завантаженої цистерни до дати повернення порожньої цистерни на станцію Селещина Південної залізниці або станцію, зазначену виконавцем; на відстань транспортування понад 800 км від станції Селещина Південної залізниці до станції призначення - 25 діб від дати відвантаження завантаженої цистерни до дати повернення порожньої цистерни на станцію Селещина Південної залізниці або станцію, зазначену виконавцем; термін використання цистерни власності виконавця починається з дати відправлення завантаженої цистерни із станції Селещина Південної залізниці та закінчується датою повернення порожньої цистерни на ст. Селещина Південної залізниці, або станцію, зазначену виконавцем; дата відправлення завантаженої цистерни та дата повернення порожньої цистерни визначається календарним штемпелем станції у залізничній накладній, графа 56 (календарний штемпель станції відправлення) та графа 51 (календарний штемпель прибуття вантажу); при обчисленні терміну використання цистерни день відправлення завантаженої цистерни та день повернення порожньої цистерни зараховується як одна доба.

Згідно із пунктом 5.1 договору № 9/6-тр/Б за невиконання зобов'язань по цьому договору сторони відповідають відповідно до чинного законодавства.

Також сторони 27.02.2015 та 03.06.2015 уклали додаткові угоди до договору № 9/6-тр/Б за № 1 та № 2 відповідно.

Суди також встановили, що за змістом листа відповідача № 94 від 26.02.2015 згідно із договором № 9/6-тр/Б позивач відвантажив вантажоодержувачу ТОВ "Євротанк ЛІДЖІ", станція призначення Одеса-Застава 1 Одеської залізниці, продукцію у цистерні № 50861947 за залізничною накладною № 44740546, відповідно до графи 56 накладної - 01.03.2015.

Відповідно до змісту залізничної накладної № 40111726 порожня цистерна № 50861947, як свідчить календарний штемпель у графі 56 накладної, 17.03.2015 прийнята станцією відправлення для перевезення, однак, із відомостей графи 52 накладної вбачається, що цистерна видана на станції призначення 25.04.2015.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 17500,00 грн за перевищення термінів використання залізничної цистерни № 50861947, відвантаженої 01.03.2015 за залізничною накладною № 44740546 зі станції відправлення Селещина, повернутої 24.04.2015 за залізничною накладною № 40111726, та плату за користування цистерною № 50861947 у розмірі 13147,08 грн.

З'ясовуючи обставини користування цистерною № 50861947 у спірний період, суди встановили, що згідно із повідомленням станції Одеса-Застава 1 № 3962 на ремонт або технічне обслуговування вагону № 50861947, виявлено несправність, вид потрібного ремонту (технічного обслуговування) деповський, введено в ЕОМ 20.03.2015; згідно з витягом із відомостей про дислокацію вагонів Укрзалізниці вагон № 50861947, прямуючий на станцію призначення Селещина, 20.03.2015 достроково поставлено в деповський ремонт за технічним станом.

Листом від 09.04.2015 за № Н31-с 1/431, адресованим відповідачу, Державне підприємство "Одеська залізниця" повідомило, що по станції Одеса-Застава-1 Одеської залізниці після вивантаження, вагон № 50861947 в добу 20.03.2015 був переведений до неробочого парку з передачею повідомлення 1353 з видом робіт 1(ДР), у зв'язку із закінченням міжремонтного періоду менше 10 діб; листами від 31.03.2015 № 06-01-1471-5 Станції Одеса Застава-1 Одеської залізниці та від 01.04.2015 № 06-01-1502-5 Вагонному депо станції Одеса-Застава 1 про переведення цистерни № 50861947, у зв'язку із настанням терміну деповського ремонту власник вантажного вагону Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" філія управління з переробки газу та газового конденсату повідомив про бажання відправити вагон на станцію Сенча Південної залізниці, на адресу Управління з переробки газу та газового конденсату, для проведення дегазації та подальшого її направлення в ремонт не зазначивши коду платника, про що повідомлено власника вагону; на день направлення цього листа власник вагону не підтвердив платника і не оформив перевізного документа.

У матеріалах справи наявна інформація з архіву вагонних операцій про маршрут руху, надана Державним підприємством "Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України до листа від 01.09.2015 № ГІОЦ-36/1110, адресованого відповідачу, у якій відображено прийняття цистерни № 50861947 до перевезення на станції Одеса Застава 1 - 17.03.2015 й подальший рух цистерни.

Позивач направив листи від 31.03.2015 № 06-01-1471-5 Станції Одеса Застава-1 Одеської залізниці та від 01.04.2015 № 06-01-1502-5 Вагонному депо станції Одеса-Застава 1 про переведення цистерни № 50861947, у зв'язку із настанням терміну деповського ремонту, по базі Укрзалізниці в "неробочий парк" та надав вказівку відправити її на станцію Сенча Південної залізниці на адресу Управління з переробки газу та газового конденсату, для проведення дегазації та подальшого її направлення в ремонт.

Відтак, суди дійшли висновку, що відповідач передав цистерну на станції відправлення для повернення її позивачу без порушення визначеного умовами договору строку, натомість внаслідок введеної залізницею заборони експлуатації цистерни відповідно до правил експлуатації рухомого складу залізницею, незалежно від форми власності, відповідач був позбавлений можливості повернути цистерну № 50861947 на станцію, зазначену позивачем, у строк, передбачений в пункт 4.2 договору № 9/6-тр/Б.

Докази чи доводи про введення заборони експлуатації цистерни залізницею внаслідок дій відповідача у матеріалах справи відсутні.

Згідно із актом звірки розрахунків за період з 01.01.2015 по 31.08.2015 за договором № 9/6-тр/Б, підписаного лише позивачем, доданою до матеріалів справи відповідачем довідкою про взаємні розрахунки за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 та довідкою про платежі за договором № 9/6-тр/Б по оформленню та відвантаженню нафтопродуктів, пред'явлена позивачем до стягнення сума заборгованості за використання цистерни в розмірі 13147,08 грн. становить різницю між сумою плати за понаднормативне використання цистерни № 50861947 та залишком попередньої сплати відповідачем за надані послуги у період виконання договору № 9/6-тр/Б.

Разом з тим, акт № 180нбц від 31.03.2015 та акт № 229пбцга від 30.04.2015 здачі-приймання виконаних робіт відповідач підписав із запереченнями, вказавши про невірно зазначений об'єм наданих послуг по цистерні № 50861947; за змістом заперечень відповідача ним заперечувалося надання послуг по використанню цистерни № 50861947 у період направлення її в ремонт та виконання ремонту.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідач наданими до справи матеріалами довів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання по своєчасному поверненню порожньої цистерни, його вини у порушенні зобов'язання з своєчасного повернення цистерни не вбачається; позивач не довів, що у період із 20.03.2015 по 24.04.2015 цистерна № 50861947 перебувала у користуванні відповідача, або що ця цистерна вибула із користування відповідачем з вини останнього, тобто, що протягом спірного періоду позивач надавав відповідачу обумовлені договором послуги, які підлягали б оплаті.

Судова колегія зазначає, що за положеннями статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною другою статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним порушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Також за частинами першою та другою статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона довела, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За пунктом 5 Статуту залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (з подальшими змінами) нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

За пунктами 12.1, 12.2 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Мінтрансу України від 20.12.1996 № 411 вимоги до технічного стану рухомого складу, порядок його технічного обслуговування і ремонту, а також відправлення його на заводи та депо для ремонту визначаються Державною адміністрацією залізничного транспорту України; система технічного обслуговування та ремонту рухомого складу, норми міжремонтних пробігів, порядок постановки в ремонт встановлюються Державною адміністрацією залізничного транспорту України.

Відповідно до підпункту 1.1.2 телеграми Укрзалізниці ЦЗ-1С-8/166, з метою дотримання вимог пункту 3.7 Положення про систему технічного обслуговування і ремонту вантажних вагонів, допущених в обіг на залізничних коліях загального користування у міжнародному сполученні, на підставі листа Дирекції Ради із залізничного транспорту держав-учасниць Співдружності від 29.12.2012 № ДК-2540, відповідно до якого ІОЦ ЗА вводиться в дію логічний контроль заборони експлуатації вагонів з вичерпним міжремонтним нормативом, заборонено експлуатацію вагонів усіх форм власності призначенням станції України, яким до закінчення міжремонтного нормативу залишилося менше 2 тис.км або менше10 діб.

Суди встановили, а позивач не спростував, що після передачі відповідачем цистерни № 50861947 на станції призначення органом залізниці було введено заборону експлуатації такої цистерни, що виключало використання її в межах надання послуг за договором між позивачем та відповідачем.

У касаційній скарзі, посилаючись на умови укладеного договору та наявну судову практику, позивач залишив поза увагою, що встановлені обставини справи засвідчують вибуття цистерни № 50861947 протягом спірного періоду з належного до експлуатації в межах договору складу, що унеможливлює надання позивачем та отримання відповідачем послуг з її використання у цей період; вказані обставини відбулися поза межами волевиявлення відповідача, доводів про спричинення вилучення цистерни з обігу внаслідок неправомірних дій відповідача позивач також не навів.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, застосували норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а, відтак, їх висновки щодо наслідків розгляду даної справи є законними та обґрунтованими; підстав для скасування судових рішень з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 у справі № 911/4474/15 Господарського суду Київської області та рішення Господарського суду Київської області від 10.12.2015 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

А. Полянський