Історія справи

Постанова ВГСУ від 18.02.2015 року у справі №915/1154/14
Постанова ВГСУ від 05.04.2016 року у справі №915/1154/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року Справа № 915/1154/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Татькова В.І.,

Шевчук С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод океан"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 15 вересня 2014 року

та на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2014 року

у справі № 915/1154/14

господарського суду Миколаївської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Форум"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Океан"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні

позивача Публічного акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний завод"

про стягнення 440 945,32 грн.

за участю представників

позивача - Брайко С.А.

відповідача - Просенюк С.М.

третьої особи - Геранін А.М.

ВСТАНОВИВ:

21 липня 2014 року Публічне акціонерне товариство "Банк Форум", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" Соловйової Н.А. звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Океан" про стягнення з останнього 440 945,32 грн. заборгованості за кредитним договором № 2-0006/14-KL від 26.02.2014 р., з яких: 400 000,00 грн. прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів, 33 019,17 грн. прострочена заборгованість за нарахованими процентами та 7926,15 грн. сума пені з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за простроченим кредитом та процентами.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 15 вересня 2014 року з урахуванням ухвали господарського суду Миколаївської області від 30 вересня 2014 року (суддя Алексєєв А.П.) позовні вимоги задоволено частково, а саме стягнуто з ТОВ "Завод Океан" грошові кошти в сумі 438076,66 грн. та стягнуто на користь Державного бюджету України з ТОВ "Завод Океан" 8 761,53 грн., в частині стягнення 2868,66 грн. відмовлено.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2014 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Херсонський суднобудівний завод".

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2014 року (судді Мирошниченко М.А., Головей В.М., Шевченко В.В.) рішення господарського суду Миколаївської області від 15 вересня 2014 року залишено без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод океан" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області від 15 вересня 2014 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2014 року скасувати.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції на норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26 лютого 2014 року між Публічним акціонерним товариством "БАНК ФОРУМ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ОКЕАН" (Позичальник) був укладений кредитний договір № 2-0006/ 14-КL (а.с.9-14).

Відповідно до умов кредитного договору, банк на умовах, визначених кредитним договором, відкриває позичальнику не відновлювальну кредитну лінію, в межах якої надає останньому кредитні кошти (надалі - Кредит) окремими частинами, на засадах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, в межах визначеної Кредитним договором граничної суми коштів, а позичальник зобов'язується вчасно погашати банку заборгованість за кредитом, а також сплачувати на користь банку відсотки та комісії в розмірі, в строки (терміни) та на умовах, визначених Кредитним договором.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 кредитного договору визначено, що протягом всього періоду дії договору максимальна заборгованість позичальника не може перевищувати кредитний ліміт в сумі 700 000,00 гривень.

За змістом п. 1. 4 ст. 1 кредитного договору кінцевий термін, до настання якого (включно) здійснюється надання кредиту та має бути повністю погашена заборгованість за Кредитом, встановлюється датою - "31" травня 2014 року.

Пунктом 1.5 ст. 1 кредитного договору сторони встановили, що в якості забезпечення виконання зобов'язання Позичальника за цим договором Кредитор укладає/приймає: договір застави з ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" (надалі "Заставодавець"), щодо майнових прав вимоги отримання грошових коштів в сумі 840 000,00 грн., які розміщені на вкладному (депозитному) рахунку, відкритому у Кредитора згідно з укладеним між Кредитором та Заставодавцем Договором банківського вкладу (депозиту) "Строковий" № 26/3 від 27 січня 2014 року, а також щодо прав вимоги за зазначеним договором, що можуть виникнути в майбутньому.

Підпунктом 2.3.1. пункту 2.3. ст. 2 кредитного договору передбачено, що кредит надається шляхом перерахування банком коштів з відповідного внутрішньобанківського позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника, відкритий у банку, в сумі, що буде зазначена в заявці.

Відповідно до п. п. 2. 3. 4 ст. 2 кредитного договору, погашення заборгованості, здійснюється за кожною наданою сумою кредиту в дату, зазначену в акцептованій банком заявці, але в будь-якому випадку погашення заборгованості має відбутися не пізніше кінцевого терміну повернення Кредиту який визначено згідно п. 1.4 кредитного договору.

Згідно із п. 2.4. ст. 2 кредитного договору, днем (моментом) надання кредиту вважається день перерахування банком коштів з відповідного внутрішньобанківського позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника.

Положеннями пункту 3.1. ст. 3 кредитного договору визначено, що за користування кредитом позичальник сплачує Банку відсотки у валюті кредиту, що нараховуються на суму фактичної заборгованості позичальника за кредитом за фактичний строк існування заборгованості за кредитом з періодичністю, визначеною в п. 3.3. цього договору.

Під час розрахунку відсотків враховується день надання Кредиту та не враховується день повного погашення заборгованості за кредитом, використовується річна процентна ставка в розмірі, зазначеному в п. 3.2 цього договору та приймається рік, що складається з фактичної кількості календарних днів у відповідному році - 365 або 366 днів.

Згідно п. 3. 2 ст. 3 кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує відсотки за фіксованою відсотковою ставкою, яка встановлюється на весь період дії кредитного договору в розмірі 23,0% річних.

Відповідно до ч. 2 п. 3.3 договору передбачено, що у разі чергового надання кредиту після 25-го числа поточного місяця (або продовження існування заборгованості за кредитом станом на 26-те число поточного місяця) проценти за користування кредитом нараховується кредитором за період від дати надання кредиту (а у разі продовження існування заборгованості за кредитом станом на 26-те число поточного місяця - за період з 26-го поточного місяця) по 25-те число наступного календарного місяця включно або до дати повного погашення заборгованості за кредитом, залежно від того, що настане раніше. Сплаті такі проценти підлягають в період з 26-го числа наступного календарного місяця по останній календарний день наступного місяця включно.

Тобто, відсотки за місяць нараховуються з 26 по 25 число наступного календарного місяця включно і повинні бути сплачені з 26 числа наступного календарного місяця по останній календарний день наступного місяця включно.

Пунктом 4.3. кредитного договору передбачено, що погашення вимог банку за кредитним договором, незалежно від призначення платежу, визначеного позичальником у відповідному розрахунковому документі, здійснюється в наступній черговості:

- прострочені відсотки;

- прострочені комісії;

- прострочена заборгованість за Кредитом;

- строкові відсотки, строкові комісії, строкова заборгованість за Кредитом;

- неустойка (штраф, пеня), інші вимоги банку (відшкодування завданих збитків тощо).

Відповідно до п. 10.8 кредитного договору договір набирає чинності з моменту його укладення сторонами та діє до повного остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

На виконання вимог чинного законодавства України та викладених умов кредитного договору позивач надавав відповідачу кредитні кошти згідно з його заявкою від 26 лютого 2014 року (сума кредиту становить 400 000,00 гривень, дата погашення - 31.05.2014 року) (а.с.15), що підтверджується відповідними меморіальним ордером (а.с.16).

Відповідач факт отримання кредиту в вищезазначеному розмірі не заперечує.

Згідно приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги зазначили, що відповідач доказів виконання взятих на себе обов'язків з повного погашення кредиту та нарахованих відсотків не надав.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.

Як зазначалось вище в якості забезпечення виконання зобов'язання Позичальника за Кредитним договором Кредитор укладає/приймає: договір застави з ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" (надалі "Заставодавець").

26 лютого 2014 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Херсонський суднобудівний завод", третьою особою (яку було залучено судом апеляційної інстанції) укладено Договір застави № 1-0038/14/26-ZS, відповідно до вимог п. 1.2 предметом застави є право вимоги отримання грошових коштів в сумі 840 000,00 гри. (вісімсот сорок тисяч гривень 00 копійок), розміщених на рахунку № 26107301243803 в ПАТ "БАНК ФОРУМ" за договором банківського вкладу (депозиту) "Строковий" № 26/3 від 27 січня 2014 року та Генеральним договором банківського вкладного (депозитного) рахунку № 26 від 03 січня 2014 року.

Пунктом 5.2. Договору застави передбачено, що порядок звернення стягнення на Предмет застави для погашення боргу за кредитним договором визначається Заставодержателем та може здійснюватися на підставі рішення суду в порядку, встановленому чинним законодавством України, або в позасудовому порядку, згідно вимог Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень".

Тобто умовами договору застави, дійсно встановлена можливість звернення стягнення на предмет застави, відступлення права вимоги передбачені розділом 5 договору застави.

Крім того, п. 5.3. Договору застави сторони визначили, зокрема у випадку настання обставин, які є підставою виникнення у заставодержателя права вимагати дострокового повернення кредиту та сплати відсотків і комісій згідно умов Кредитного договору, Договору застави або чинного законодавства, якщо тільки Заставодержатель не направить Заставодавцю письмову відмову від отримання права вимоги, заставлене за цим Договором право вимоги вважається відступленим Заставодержателю без необхідності укладення будь-яких додаткових договорів між Сторонами щодо такого відступлення, а саме зокрема з 31-го календарного дня, що слідує за днем в який мала відбутися, але не відбулася оплата за Кредитним договором.

Судами не з'ясовувалось питання виконання спірного зобов'язання, оскільки з наявних в матеріалах справи Договорів вбачається а саме з п. 1.2. та п. 5.3 договору застави № 1-0038/14/26-ZS від 26 лютого 2014 року укладеного між позивачем та ПАТ "Херсонський суднобудівний завод", що позивач поєднав боржника та кредитора в одній особі за кредитним договором № 2-0006/ 14-КL від 26 лютого 2014 року.

Статтею 606 Цивільного кодексу України передбачено припинення зобов'язання шляхом поєднання боржника і кредитора в одній особі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується також висновком суду апеляційної інстанції про неможливість припинення зобов'язання за депозитним та кредитним договорами на підставі ст. 606 ЦК України у зв'язку із поєднанням боржника і кредитора в одній особі обґрунтовуючи свої висновки тим, що зобов'язання виникли з різних договорів, оскільки законодавство України не ототожнює поняття правочин та зобов'язання, зокрема, один правочин може містити в собі декілька зобов'язань; в розумінні ст. 606 ЦК України припиняється саме зобов'язання, а не правочин, внаслідок поєднання боржника і кредитора в одній особі.

Метою касаційного перегляду справи є перевірка застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. З урахуванням вищезазначеного, а також зважаючи на те, що касаційна інстанція не має право встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази, а також враховуючи те, що прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства, вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду судам необхідно з'ясувати, чи відбулося договірне виконання зобов'язання Кредитного договору шляхом здійснення звернення стягнення на предмет застави, а у випадку не виконання договірного погашення кредитного зобов'язання судам необхідно з'ясувати чи на виконання п. 5.3.1.6 Договору застави Заставодержатель не направляв Заставодавцю письмову відмову від отримання права вимоги за Кредитним договором.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід прийняти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод океан" задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2014 року та рішення господарського суду Миколаївської області від 15 вересня 2014 року скасувати.

3. Справу № 915/1154/14 передати на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді В.І. Татьков

С.Р. Шевчук