Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року Справа № 3/5025/1159/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Поліщука В.Ю.розглянувши касаційну скаргуСільськогосподарського виробничого кооперативу "Заставки" в особі ліквідатора Капличного Анатолія Миколайовичана постанову та ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 року господарського суду Хмельницької області від 02.10.2013 рокуу справі господарського суду№ 3/5025/1159/12 Хмельницької областіза заявоюУправління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області та Красилівського районного центру зайнятостідо Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Заставки"про визнання банкрутом ліквідаторКапличний А.М.в судовому засіданні взяли участь представники:

Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Заставки": ліквідатор Капличний А.М., арбітражний керуючий,Управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області: не з'явилися,Красилівського районного центру зайнятості:не з'явилися,ОСОБА_5:ОСОБА_6 (ордер серії АА №061701, виданий на підставі договору про надання правової допомоги у господарських, цивільних справах б/н від 16.06.2014 року),Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України": Литвин Ю.О. (довіреність №84 від 30.10.2013 року),ОСОБА_8:ОСОБА_9 (довіреність від 17.09.2013 року),а також особисто ОСОБА_8, ОСОБА_10,

В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Хмельницької області від 18.10.2012 року порушено провадження у справі про банкрутство Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Заставки" (далі - боржника) за заявою Управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області та Красилівського районного центру зайнятості з урахуванням особливостей, передбачених статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство) (том 1, а.с. 1 - 2).

Постановою господарського суду Хмельницької області від 22.11.2012 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 6 місяців, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Капличного А.М., якого зобов'язано здійснити ліквідаційну процедуру та після її проведення скласти ліквідаційний баланс банкрута та подати його разом із звітом про свою діяльність до господарського суду (том 1, а.с. 87 - 88).

Строк ліквідаційної процедури у даній справі неодноразово продовжувався ухвалами господарського суду (том 2, а.с. 43, 55, том 6, а.с. 182).

07.08.2013 року голова Спілки співвласників майнових паїв Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Заставки" ОСОБА_8 в інтересах 138 громадян, жителів с. Заставки Красилівського району, звернулася до господарського суду зі заявою про виключення майна, належного зазначеним фізичним особам, з ліквідаційної маси боржника.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 02.10.2013 року (суддя Вибодовський О.Д.) заяву голови Спілки співвласників майнових паїв Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Заставки" ОСОБА_8 в інтересах фізичних осіб згідно переліку, вказаного у заяві про виключення майна з ліквідаційної маси Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Заставки", задоволено, виключено майно фізичних осіб - громадян с. Заставки, Красилівського району згідно переліку, вказаного у заяві, з ліквідаційної маси Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Заставки" відповідно до рішення Красилівського районного суду від 08.04.2013 року у справі №2209/1301/12 та акта опису майна від 03.12.2012 року (том 5, а.с. 30 - 32).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ініціюючі кредитори, боржник в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Капличного А.М., конкурсний кредитор - ПАТ "КБ "Надра" в особі Відділення ПАТ "КБ "Надра" Хмельницьке регіональне управління та фізична особа ОСОБА_5 звернулися до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просили скасувати ухвалу суду першої інстанції від 02.10.2013 року у даній справі та відмовити у задоволенні заяви голови Спілки співвласників майнових паїв Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Заставки" ОСОБА_8 в інтересах 138-ми фізичних осіб, жителів с. Заставки Красилівського району, про виключення належного їм майна з ліквідаційної маси боржника.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Демидюк О.О., судді: Бригинець Л.М., Павлюк І.Ю.) апеляційні скарги залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Хмельницької області від 02.10.2013 року у даній справі - без змін (том 6, а.с. 103 - 110).

Не погоджуючись з винесеною постановою, боржник в особі ліквідатора Капличного А.М. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 04.12.2013 року та ухвалу суду першої інстанції від 02.10.2013 року, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви голови Спілки співвласників майнових паїв Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Заставки" ОСОБА_8 в інтересах 138-ми фізичних осіб, жителів с. Заставки Красилівського району, про виключення спірного майна з ліквідаційної маси боржника, а також вирішити питання про повернення витрат на оплату судового збору за апеляційний та касаційний перегляд оскаржуваних судових рішень.

Касаційна скарга обґрунтована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 25, 26, 32, 52 Закону про банкрутство, статті 1, 20 Закону України "Про заставу", статей 19, 21, 27 Закону України "Про кооперацію", статей 35, 36, 37, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник зазначив про те, що судами попередніх інстанцій неповно досліджено обставини справи, зокрема, включення до акта опису майна від 03.12.2012 року майна боржника, переданого в заставу ПАТ "КБ "Надра" в особі Відділення ПАТ "КБ "Надра" Хмельницьке регіональне управління на підставі договору застави від 26.12.2007 року, а також телятника площею 725,94 м.кв., силосної споруди (ями) загальною площею 423,7 м.кв. та піднамета (складського приміщення), які є власністю відповідно ОСОБА_5, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 Також боржник в особі ліквідатора Капличного А.М. стверджує, що рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 08.04.2013 року у цивільній справі №2209/1301/12 не може братися до уваги у даній справі про банкрутство як таке, що встановлює преюдиційні факти, оскільки зазначене рішення суду не є доказом в господарському процесі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 04.12.2013 року та ухвалу суду першої інстанції від 02.10.2013 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників учасників провадження у справі, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, переважають у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України та чинного цивільного законодавства.

Пунктом 11 Розділу X Прикінцеві та Перехідні положення Закону про банкрутство (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) передбачено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Пунктом 40 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 №4212-VI)" №01-06/606/2013 від 28.03.2013 року роз'яснено про те, що норми нової редакції Закону у справах про банкрутство відсутнього боржника не застосовуються, оскільки процедура банкрутства такого боржника цією редакцією Закону не передбачена. Тому заява (заяви) про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника, подана (подані) до 19.01.2013, розглядаються за правилами попередньої редакції Закону.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що при розгляді даної справи про банкрутство відсутнього боржника застосовуються приписи Закону про банкрутство в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року, який набрав чинності 19.01.2013 року.

Відповідно до частин 1, 2 статті 52 Закону про банкрутство (в редакції Закону України №2343-ХІІ) у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Частиною 1 статті 25 Закону про банкрутство (в редакції Закону України №2343-ХІІ) передбачено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 26 Закону про банкрутство (в редакції Закону України №2343-ХІІ), усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Речі, визначені родовими ознаками, що належать банкруту на праві володіння або користування, включаються до складу ліквідаційної маси. Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Отже, формування ліквідаційної маси боржника шляхом включення до її складу усіх видів майнових активів банкрута (майна та майнових прав), які належали йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури у справі про банкрутство та виявлені в ході ліквідаційної процедури, відноситься до повноважень ліквідатора банкрута.

Частиною 4 статті 25 Закону про банкрутство (в редакції Закону України №2343-ХІІ) передбачено, що дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

Відтак, фізичні особи-співвласники майнових паїв сільськогосподарського виробничого кооперативу вправі оскаржити дії ліквідатора з незаконного включення до складу ліквідаційної маси банкрута належного їм на праві власності майна (майнових паїв).

Пунктами 13, 14 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки" №177 від 28.02.2001 року, передбачено, що право власності на майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства, яке видається сільською, селищною або міською радою згідно із списком осіб, які мають право на майновий пай підприємства.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з частиною 4 статті 35 ГПК України (в редакції статті, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 02.10.2013 року у даній справі), рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, постановою господарського суду від 22.11.2012 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 6 місяців, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Капличного А.М., якого зобов'язано здійснити ліквідаційну процедуру та після її проведення скласти ліквідаційний баланс банкрута та подати його разом із звітом про свою діяльність до господарського суду (том 1, а.с. 87 - 88). Строк ліквідаційної процедури у справі неодноразово продовжувався ухвалами суду (том 2, а.с. 43, 55, том 6, а.с. 182).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 07.08.2013 року голова Спілки громадян співвласників майна "Світанок" ОСОБА_8 в інтересах 138 громадян, жителів с. Заставки Красилівського району, звернулася до господарського суду зі заявою про виключення майна, належного зазначеним фізичним особам та переданого боржнику на відповідальне зберігання, з ліквідаційної маси боржника. Заява мотивована визнанням за громадянами-співвласниками майна права колективної власності на частку 67,6%, що у грошовому виразі становить 867 307, 41 грн. в єдиному майновому комплексі СВК "Заставки" та зверненням на них стягнення на користь позивачів - Спілки громадян співвласників майна "Світанок" згідно рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 08.04.2013 року у справі №2209/1301/12, яке набрало законної сили 01.06.2013 року (том 2, а.с. 58 - 61, 73-83).

Розглядаючи зазначену заяву у судовому засіданні 02.10.2013 року, суд першої інстанції встановив, що обставини визнання права колективної власності за колективом 138 громадян, членів Спілки громадян співвласників майна "Світанок", доведено згідно рішення суду цивільної юрисдикції у справі №2209/1301/12, прийняв їх, як преюдиційні, та дійшов висновку про виключення спірного майна зі складу ліквідаційної маси СВК "Заставки", як такого, що не належить боржнику та не може бути реалізованим в ході ліквідаційної процедури боржника. Судом першої інстанції встановлено, що зазначене рішення суду у цивільній справі набрало законної сили 01.06.2013 року.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в повному обсязі, погодився з висновками суду першої інстанції щодо задоволення заяви голови Співвласників майнових паїв боржника ОСОБА_8 про виключення спірного майна з ліквідаційної маси підприємства-банкрута та не знайшов правових підстав для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції від 02.10.2013 року у даній справі.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, а доводи скаржника про те, що рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 08.04.2013 року у цивільній справі №2209/1301/12 не може братися до уваги господарським судом як таке, що не встановлює преюдиційних обставини при розгляді заяви уповноваженої особи співвласників майнових паїв боржника про виключення спірного майна з ліквідаційної маси банкрута, є необґрунтованими та спростовуються за змістом частини 4 статті 35 ГПК України, оскільки право колективної власності за фізичними особами визначено саме у резолютивній частині рішення суду від 08.04.2013 року у цивільній справі №2209/1301/12, яке набрало законної сили.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає про те, що обставини обтяження частини майна боржника заставою ПАТ "КБ "Надра" в особі Відділення ПАТ "КБ "Надра" Хмельницьке регіональне управління згідно договору застави від 26.12.2007 року не перешкоджають вилученню заставного майна у підприємства-банкрута та його передачі спілці співвласникам майнових паїв боржника. При цьому, визнання права власності на спірне майно за третіми особами не позбавляє іпотекодержателя спірного майна його прав, набутих згідно іпотеки.

Доводи касаційної скарги про те, що до акта опису майна від 03.12.2012 року безпідставно включено майно третіх осіб - ОСОБА_5, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, придбане ними на аукціонах, що проводилися у 2011-2012 роках до моменту порушення даної справи про банкрутство, колегія суддів касаційного суду не може взяти до уваги, оскільки зазначені особи вправі захистити свої майнові права шляхом подання віндикаційного позову.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції, згідно статей 1115, 1117 ГПК України, вважає, що постанова апеляційного господарського суду від 04.12.2013 року та ухвала суду першої інстанції від 02.10.2013 року прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права та не вбачає правових підстав для їх зміни чи скасування, а доводи скаржника є необґрунтованими та не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій згідно оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Заставки" в особі ліквідатора Капличного Анатолія Миколайовича залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 року та ухвалу господарського суду Хмельницької області від 02.10.2013 року у справі №3/5025/1159/12 залишити без змін.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Ю. Поліщук