Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року Справа № 922/4627/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

Суддів Палія В.В.

Студенця В.І.

за участю представників:

Позивача: Плужник В.В., дов. від 22.12.2105 № 2-72д;

Відповідача: Шихкерімової Н.К., дов. від 01.10.2015 № 34;

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.11.2015

у справі № 922/4627/15 господарського суду Харківської області

за позовом публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, просило визнати недійсним п. 1 рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 05.02.2015 № 16-р/к у справі № 1/01-186-14 в частині визнання вчинення публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ч. 3 ст. 6 та п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій та п. 4 зазначеного рішення про накладення на публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" 68 000,00 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.10.2015 (суддя Светлічний Ю.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 (головуючий Тихий П.В., судді Івакіна В.О., Россолов В.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Оскаржені судові акти мотивовано необґрунтованістю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило постанову апеляційного господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення і неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. ст. 33, 43, п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати від 18.01.2016 № 05-05/92 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Палій В.В., Студенець В.І.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.01.2016 касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.01.2016.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.01.2016 розгляд касаційної скарги відкладено на 02.02.2016.

У судовому засіданні 02.02.2016 було оголошено перерву до 16.02.2016.

У відзиві на касаційну скаргу Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень і просить залишити їх без змін, а скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

На вимогу позивача при розгляді справи у суді касаційної інстанції здійснювалось фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що оспорюваним рішенням:

- визнано, що товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС-2004" (далі - суб'єкт господарювання -1), товариство з обмеженою відповідальністю "ТАТНЄФТЬ-АЗС-УКРАЇНА" (далі - суб'єкт господарювання -2), публічне акціонерне товариство "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (далі - суб'єкт господарювання -3), товариство з обмеженою відповідальністю фірма "КРАФТ" (далі - суб'єкт господарювання -4), приватне підприємство фірма "ЛІЛІЯ" (далі - суб'єкт господарювання -5), товариство з обмеженою відповідальністю "УГК-1" (далі - суб'єкт господарювання -6), товариство з обмеженою відповідальністю "БЕЛКОМ" (далі - суб'єкт господарювання -7), товариство з обмеженою відповідальністю "МАКС ОІЛ" (далі - суб'єкт господарювання -8) та фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - суб'єкт господарювання -9), підвищивши роздрібні ціни на скраплений газ в якості моторного пального у квітні 2014 року, здійснили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене ч. 3 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, а саме, схожих дій на ринку роздрібної реалізації скрапленого газу в якості моторного пального в межах м. Харкова з урахуванням приміської території, обмеженої кільцевою дорогою (територіальні межі), які можуть призвести до обмеження конкуренції, у той час, коли аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій;

- за вчинення зазначеного порушення на публічне акціонерне товариство "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн. (п. 4 спірного рішення).

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним у частині, яка стосується позивача.

Відповідно до п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.01 № 2210-III (далі - Закон № 2210-III) порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.

Частиною 1 ст. 5 Закону № 2210-III передбачено, що узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону № 2210-III антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).

Відповідно до п. 8.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" з урахуванням приписів частини третьої статті 6 Закону № 2210-III для кваліфікації дій (бездіяльності) суб'єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих дій (бездіяльність) на ринку товару (і які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції) не вимагається обов'язкове встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, у тому числі укладення відповідної угоди (угод). Це порушення встановлюється за результатами такого аналізу органом Антимонопольного комітету України ситуації на ринку товару, який: свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб'єктів господарювання; спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення зазначених дій.

Пов'язані з наведеним обставини з'ясовуються і доводяться відповідним органом Антимонопольного комітету України.

Пунктом 8.3 цієї ж постанови від 26.12.2011 передбачено, що ознаки схожості в діях (бездіяльності) суб'єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій); висновок органу Антимонопольного комітету України щодо відсутності у суб'єкта господарювання об'єктивних причин для вчинення схожих дій (бездіяльності) має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об'єктивно впливають на його поведінку у спірних відносинах; суд має з'ясовувати, чи зазначено в рішенні органу Антимонопольного комітету України докази обмеження конкуренції внаслідок дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання або іншого негативного впливу таких дій (бездіяльності) на стан конкуренції на визначеному відповідним органом ринку, протягом певного періоду часу, тощо; саме орган Антимонопольного комітету України має довести безпідставність посилання заінтересованої особи на інші чинники, що можуть позначатися на поведінці суб'єкта господарювання, на відповідний орган покладається обов'язок не лише доведення однотипної і одночасної (синхронної) поведінки суб'єктів господарювання на ринку, а й установлення шляхом економічного аналізу ринку відсутності інших, крім попередньої змови, чинників (пояснень) паралельної поведінки таких суб'єктів господарювання.

У рішенні адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 05.02.2015 № 16-р/к завдяки аналізу цінової поведінки вищеперелічених суб'єктів господарювання (1-9) у визначених територіальних межах встановлено, що стрімке та схоже підвищення роздрібних цін на скраплений газ в якості моторного пального розпочалось з 10.04.2014 за рахунок збільшення торговельних надбавок чи рентабельності, у тому числі власного прибутку всіма основними (які мають ринкову владу) суб'єктами господарювання, яких притягнуто до відповідальності.

Крім того, в оспорюваному рішенні за результатами аналізу ринків у визначених територіальних межах зазначено, що при роздрібній реалізації скрапленого газу в якості моторного пального суб'єкти господарювання 1-9 застосовують різні методики вибуття запасів: FIFO (first in, first out) або середньозважену. Структура інших витрат також відрізняється в учасників ринку у залежності від наявності власних АЗС, газосховищ та транспорту. Одні суб'єкти господарювання здійснюють реалізацію через власні АЗС, користуються власними газосховищами, власним автомобільним транспортом, інші, навпаки користуються орендованими АЗС, газосховищами та автомобільним транспортом.

Аналізом цінової поведінки суб'єктів господарювання 1-9 встановлено, що стрімке та схоже підвищення роздрібних цін реалізації розпочалось з 10.04.2014 за рахунок збільшення торговельних надбавок чи рентабельності, при цьому повна собівартість роздрібної реалізації скрапленого газу в якості моторного пального, який реалізовувався до 19.04.2014 залишалась на одному рівні.

Таким чином, основна стаття формування ціни на скраплений газ в якості моторного пального у вказаний період залишалась незмінною, а об'єктивні причини для підвищення цін суб'єктами господарювання, у тому числі публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування", були відсутні, про що зазначено судами попередніх інстанцій.

Відповідачем у дійсній справі під час прийняття оспорюваного рішення досліджено динаміку цін, обставини і мотиви їх підвищення або зниження, обґрунтованість зміни цін, співвідношення дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, у тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, витрати суб'єкта господарювання, які впливають на вартість товару, тощо.

Суди встановили, що аналіз економічної ситуації на ринках роздрібної реалізації скрапленого газу в якості моторного пального у визначених територіальних межах також свідчить про відсутність об'єктивних економічних причин, які могли б обумовити одночасне підвищення роздрібних цін зазначеними суб'єктами господарювання на скраплений газ в якості моторного пального у визначений період. Таке підвищення відбулось за рахунок збільшення торговельних надбавок.

Схоже підвищення цін роздрібної реалізації скрапленого газу в якості моторного пального з динамікою, що випереджає динаміку зростання оптових цін з урахуванням залишків без наявності об'єктивних причин, дає змогу учасникам товарного ринку збільшити доходи від реалізації вказаного пального. Досягнення такого результату відповідає економічним інтересам кожного із вищезазначених суб'єктів господарювання, будучи для них фактором збільшення контролю на ринку, а саме, над однією із його умов - рівнем ціни товару з метою отримання додаткової виручки.

В даному випадку суб'єкти господарювання 1-9 своїми діями спотворили цінове змагання один з одним, оскільки, вчиняючи вищенаведені дії, вони не несли витрати, пов'язані з ціновою змагальністю та можливими змінами обсягів попиту, і, як результат таких дій, нівелювали ризики і витрати, пов'язані з конкурентною боротьбою з іншими учасниками ринку в частині ціноутворення.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що підвищення цін суб'єктами господарювання 1-9 на скраплений газ в якості моторного пального відбулось за відсутності на момент підвищення цін об'єктивних на те причин. Підвищення оптових цін є підставою для підвищення роздрібних цін реалізації на конкурентному ринку лише після реалізації залишків, оскільки за умов значної конкуренції на ринку роздрібної реалізації скрапленого газу в якості моторного пального могли б існувати суб'єкти господарювання, які б не підвищували ціни до реалізації залишків, і, таким чином, впливали б на рівень цін на ринку.

Для досягнення даного результату дії вищезгаданих учасників товарного ринку взаємно доповнюють один одного, оскільки ведення одноманітної цінової політики при різних внутрішніх умовах господарювання неможливо без дотримання єдиної узгодженої поведінки на ринку роздрібної реалізації скрапленого газу в якості моторного пального.

В період вчинення антиконкурентних узгоджених дій суб'єкти господарювання 1-9 не змагались в частині встановлення роздрібних цін на реалізацію скрапленого газу в якості моторного пального, що, у свою чергу, у зв'язку з суттєвим впливом таких учасників на ринок у визначених межах могло призвести до обмеження конкуренції.

Натомість, вони мали змогу не підвищувати ціни, змагаючись між собою та конкурентами за збільшення обсягів реалізації, тобто, отримання переваг над конкурентами за рахунок власних досягнень, але підвищили відповідні ціни.

На підставі викладеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Харківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України в процесі розгляду справи № 1/01-186-14 доведено відсутність об'єктивних причин підвищення публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" та іншими суб'єктами господарювання роздрібних цін на скраплений газ в якості моторного пального та, відповідно, встановлено вчинення зазначеними особами схожих дій, які є порушенням, передбаченим п. 1 ст. 50 Закону № 2210-III у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що кваліфікуються за ч. 3 ст. 6 Закону № 2210-III.

При цьому суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що у відповідності до ст. 59 Закону № 2210-III підстави для визнання частково недійсним оспорюваного рішення відсутні.

Частиною 2 ст. 1117 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування постанови апеляційного господарського суду, яким було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Доводи заявника касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій Положення про порядок встановлення роздрібних цін на нафтопродукти та скраплений газ, затверджений позивачем є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону № 2210-III економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

При плануванні ціни підприємства повинні досягти такого її рівня, який би забезпечив максимальний прибуток при оптимальному обсязі випуску продукції та рівні витрат виробництва. Ціна товару в ринкових умовах формується під впливом попиту та пропозиції.

Враховуючи те, що зазначене Положення не є нормативним документом загальної дії та те, що, як встановили суди, витрати та собівартість скрапленого газу в якості моторного пального у позивача фактично не змінювались протягом квітня 2014 року, залишаючись на одному рівні, застосування такого Положення з посиланням на зміну цін конкурентами не є об'єктивною причиною для підвищення цін на вказаний товар позивачем.

Крім того, виходячи зі змісту поняття конкуренції, визначеного у ст. 1 Закону № 2210-III, підвищення цін суб'єктом господарювання лише з посиланням на ціни конкурентів свідчить про свідоме обмеження конкурентного змагання між суб'єктами господарювання з метою отримати додатковий прибуток з одиниці товару, тобто, про обмеження конкуренції.

Посилання заявника касаційної скарги на правову позицію Вищого господарського суду України, викладену у постанові від 19.01.2016 у справі № 922/3962/14 за позовом приватного підприємства "Деол Трейд" до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання частково недійсним рішення від 03.07.2014 № 158-р/к не може бути прийнята до уваги, оскільки у вказаній справі досліджувались та оцінювались інші обставини справи, зокрема, наявність підстав визначення Харківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України приватного підприємства "ОККО-Нафтопродукт" та приватного підприємства "Деол Трейд" як єдиного суб'єкта господарювання.

У додаткових поясненнях, наданих до суду касаційної інстанції, кожна із сторін на підтримку своєї правової позиції посилається на судову практику, яка, як було зазначено вище, стосується оцінки доказів у інших справах, а обставини, встановлені під час розгляду цих спорів, не є тотожними тим, що встановлені судами попередніх інстанцій у справі, що є предметом перегляду.

Інші доводи скаржника вищевикладеного не спростовують та фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 1117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 у справі № 922/4627/15 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" - без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: В.В. Палій

В.І. Студенець