Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року Справа № 910/6505/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Воліка І.М., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 13.07.2015 Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 у справі№ 910/6505/15-г господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 121 771,97 грн.,за участю представників: від позивачане з'явивсявід відповідачаОСОБА_5ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4) про стягнення заборгованості за договором № Б/Н від 04.08.2013 у розмірі 121 771,97 грн., з яких 103 559,19 грн. - заборгованість за кредитом; 18 024,62 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 188,16 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.07.2015 у справі № 910/6505/15-г (суддя Ковтун С.А.) позов ПАТ КБ "Приватбанк" задоволено повністю. Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь позивача 103 559,19 грн. заборгованості за кредитом, 18 024,62 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом, 188,16 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 (колегія суддів у складі: Рябухи В.І. - головуючого, Руденко М.А., Калатай Н.Ф.) рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2015 у справі № 910/6505/15-г залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 13.07.2015 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 у справі № 910/6505/15-г, ФОП ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені судові акти і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ КБ "Приватбанк".

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.02.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 16.02.2016 о 10 год. 20 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористався.

За заявою відповідача відповідно до положень ч. 7 ст. 811 ГПК України при розгляді касаційної скарги ФОП ОСОБА_4 у справі № 910/6505/15-г здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вказали господарські суди попередніх інстанцій, ФОП ОСОБА_4 підписала 29.03.2013 та 04.06.2013 заяви про відкриття банківських рахунків та картки зі зразками підписів і відтиском печатки в ПАТ КБ "Приватбанк", у зв'язку з чим відповідачу було відкрито поточні рахунки № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4.

У заявах від 29.03.2013 та від 04.06.2013 зазначено, що клієнт, підписавши цю заяву, погоджується з умовами та правилами надання банківських послуг, у тому числі з умовами та правилами обслуговування по розрахункових картах, розташованих на сайті банку www.privatbank.ua, тарифами банку, які разом з цією заявою та карткою зі зразками підпису та відтиску печатки складають договір про надання банківських послуг.

04.08.2013 ФОП ОСОБА_4 (клієнт) приєдналась до Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови), Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua шляхом реєстрації заяви через систему інтернет-клієнт-банкінг.

Як зазначили суди попередніх інстанцій, на підставі цієї заяви Клієнту було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_2 з послугою "Гарантований платіж".

Як визначено ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Положеннями ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ст. 1066 ЦК України).

За загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 1072 ЦК України та п. 22.9 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк повинен виконати розпорядження клієнта виключно в межах залишку коштів на рахунку платника.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

З урахуванням наведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що норми чинного законодавства надають сторонам договору банківського рахунка можливість передбачити в ньому положення про надання банком клієнту овердрафту - короткострокового кредиту, який надається понад залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта в цьому банку в межах обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка, що має місце у спірних правовідносинах. Отже, таке кредитування рахунка клієнта надає останньому можливість здійснювати платежі за умови відсутності або недостатність грошових коштів на його рахунку.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір банківського обслуговування від 04.08.2013 є змішаним договором банківського рахунка та кредитного договору на умовах овердрафту.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Розділом 3.2.2 Умов визначений порядок надання кредиту за послугою "Гарантований платіж".

Так, відповідно до п. 3.2.2.1 Умов кредит надасться в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів і винагороди.

Згідно з п. 3.2.2.2 Умов клієнт погашає заборгованість за кредитом у розмірі, зазначеному в заявці клієнта, в строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання клієнтом заявки до дати виконання заявки клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструмента в розмірі 4% річних (але не менш ніж 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці клієнта. Винагорода за надання фінансового інструмента сплачується клієнтом в дату надання в банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014 клієнт за користування кредитом сплачує ПАТ КБ "Приватбанк" відсотки в розмірі 28% річних, а починаючи з 01.07.2014 клієнт за користування кредитом сплачує ПАТ КБ "Приватбанк" відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості. У разі непогашення заборгованості клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день заборгованість за кредитом стає простроченою. При цьому за користування кредитом клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості.

Як встановлено судом першої інстанції, після укладення договору відповідач активно почав користуватись послугою "гарантований платіж", який надавався ПАТ КБ "Приватбанк" для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, укладеними з контрагентами, що підтверджується виписками по рахунках та розрахунком заборгованості.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, з урахуванням положень ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530 ЦК України та ст. 193 ГК України, виходив з того, що за розрахунком позивача, перевіреним судом, станом на 02.02.2015 заборгованість відповідача за кредитом становила 103 559,19 грн., а за процентами за користування кредитом - 18 024,62 грн., і станом на день розгляду справи вказана заборгованість не була погашена.

При цьому, суд першої інстанції вказав, що факт наявності у відповідача перед позивачем зазначеної заборгованості належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 188,16 грн., суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до п. 3.2.2.10.4 Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

При порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 3.2.2.10.1 Умов).

Згідно з п. 3.2.2.10.7 Умов строки позовної давності становлять 15 років.

З урахуванням викладеного, а також положень ст.ст. 259, 549, 610-612 ЦК України, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 232 ГК України, суди попередніх інстанцій, перевіривши правильність проведеного позивачем розрахунку пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, дійшли висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача пені та наявність підстав для її задоволення.

Проте, висновки господарських судів попередніх інстанцій є передчасними, з огляду на таке.

Так, згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України у мотивувальній частині рішення вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обґрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені, зокрема, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом (п.п. 1, 2, 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення").

З матеріалів справи вбачається, що з метою з'ясування обставин справи суд першої інстанції визнав за необхідне витребувати від Центру сертифікації ключів інформацію, чи володіла(є) ФОП ОСОБА_4 ІПН НОМЕР_1 електронним цифровим підписом та сертифікатом даного ключа, про що 28.05.2015 виніс відповідну ухвалу.

Як встановлено місцевим господарським судом, у відповідь на запит суду Інформаційно-довідковий департамент Державної фіскальної служби (ІДД ДФС) України повідомив, що ФОП ОСОБА_4 не отримувала послуги електронного цифрового підпису в Акредитованому центрі сертифікації ключів ІДД ДФС, про що свідчить відсутність посилених сертифікатів на офіційному інформаційному ресурсі (НОМЕР_5); вказані послуги могли бути надані іншими АЦСК, внесеними до реєстру суб'єктів, які надають послуги, пов'язані з ЕЦП, перелік яких розміщено на інформаційному ресурсі Центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції України (czo.gov.ua).

Проте, правової оцінки вказаному листу місцевим господарським судом не надано.

Також, суди попередніх інстанцій зазначили, що 04.08.2013 ФОП ОСОБА_4 (клієнт) приєдналась до Умов та правил надання банківських послуг, тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua шляхом реєстрації заяви через систему інтернет-клієнт-банкінг. На підставі цієї заяви Клієнту було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_2 з послугою "Гарантований платіж".

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 18.05.2015 відповідачем із супровідним листом від 18.05.2015 було надано суду першої інстанції копію Умов та правил надання банківських послуг та довідки № 08.7.0.0.0/130604155101 від 04.06.2013 про відкриття рахунку (том 1 арк. справи 208-211). При цьому, у супровідному листі зазначено, що ці Умови та правила надання банківських послуг ФОП ОСОБА_4 отримала при відкритті 04.06.2013 рахунку № НОМЕР_6.

Проте, всупереч нормам процесуального права, судами попередніх інстанцій не досліджено вказаних документів та не надано їм правової оцінки.

Відтак, господарськими судами не з'ясовано належним чином обставин відкриття відповідачу рахунку № НОМЕР_2 (щодо дати відкриття рахунку та підставі якої саме заяви відповідачу було відкрито рахунок).

Крім того, вказавши, що ФОП ОСОБА_4 (клієнт) приєдналась до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, суди не дослідили та з'ясували, які саме Умови та Тарифи були розміщені на сайті позивача на час такого приєднання, до яких саме Умов та Тарифів приєднався відповідач. Судами не перевірено та не встановлено, що саме до Умов та Тарифів, наданих суду позивачем, приєднався відповідач.

Таким чином, судами попередніх інстанцій не з'ясовано належним чином зміст зобов'язань, які виникли між сторонами спору, а саме їх умови, порядок виконання, взаємні права та обов'язки сторін, відповідальність за порушення зобов'язань, строк дії тощо.

Також, вказуючи про те, що факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за кредитом у розмірі 103 559,19 грн. та за процентами за користування кредитом у розмірі 18 024,62 грн. відповідачем не спростований, господарські суди при цьому не з'ясували дат отримання кредитних коштів, не надали правової оцінки розрахункам відповідача, поданим до суду, зокрема, 30.04.2015 та 18.05.2015.

Крім того, відхиляючи доводи відповідача про те, що позивачем невірно зазначено залишок заборгованості та не враховано всі проплати, здійснені підприємцем на рахунок № НОМЕР_2, та відхиляючи надані відповідачем на підтвердження вказаних проплат копії квитанцій за 2015 рік, апеляційний господарський суд при цьому залишив поза увагою надані відповідачем у якості доказів звіти по дебетовим та кредитовим операціям по рахунку № НОМЕР_2 та витяги з виписки по вказаному рахунку, правова оцінка їм судом не надана.

З огляду на викладене, оскаржувані у даній справі рішення та постанова прийняті за неповного встановлення усіх істотних обставин справи та без надання їм належної правової оцінки, а отже, є передчасними.

Враховуючи встановлені ст. 1117 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають права касаційній інстанції встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржувані судові акти підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну правову оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2015 у справі № 910/6505/15-г скасувати.

Справу № 910/6505/15-г передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волік

С.Р. Шевчук