Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року Справа № 5011-54/14342-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Коробенка Г.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія"на ухвалу за заявою проКиївського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу дубліката наказу у справі№ 5011-54/14342-2012Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Наста"до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта"простягнення 46149,42 грн,

за участю представників: ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія": - Капля А.С., предст., дов. від 01.11.2015 -Охрименко Г.О., предст., дов. від 01.11.2015позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належно)відповідачаСавісько В.В.- предст. дов. від 20.05.2016

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2015 (суддя Борисенко І.І.) у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу дубліката наказу у справі № 5011-54/14342-2012 відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 (судді: Сітайло Л.Г. - головуючий, Баранець О.М., Пашкіна С.А.) повернуто без розгляду апеляційну скаргу скаржнику на підставі пункту четвертого частини першої статті 97 Господарського процесуального кодексу України, оскільки подане скаржником клопотання про відновлення строку для подання апеляційної скарги відхилено.

Не погоджуючись із ухвалою, прийнятою судом апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 у цій справі, а справу передати до вказаного апеляційного суду для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 93, 97 Господарського процесуального кодексу України; скаржник вважає, що суд не врахував поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, не взяв до уваги, що в судовому засіданні було оголошено лише резолютивну частину ухвали, а копію ухвали скаржником отримано особисто на руки 21.12.2015, відтак, скаржник не мав можливості підготувати апеляційну скаргу вчасно, оскільки не знав підстав, за яких у задоволенні його заяви відмовлено. Також усно у судовому засіданні представник скаржника вказав на несвоєчасну видачу судом ухвали, про отримання якої нарочним ним було подано відповідну заяву.

У відзиві на касаційну скаргу та усно у судовому засіданні відповідач заперечив доводи касаційної скарги, просив суд залишити скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як вбачається зі змісту ухвали апеляційного господарського суду та підтверджується матеріалами справи, у судовому засіданні Господарського суду міста Києва від 01.12.2015 були присутні представники сторін, у засіданні оголошувалось судове рішення, яким спір по суті не вирішувався, відтак, за змістом статей 85, 86, 87 Господарського процесуального кодексу України останнім днем звернення з апеляційною скаргою є 07.12.2015.

Апеляційний господарський суд також встановив, що 08.12.2015 скаржник звернувся до господарського суду з клопотанням про видачу копії ухвали суду нарочним представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія", відповідно до відмітки на звороті ухвали, її отримано представником скаржника Білоконь І.В. особисто на руки 21.12.2015.

28.12.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" звернулось з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду та клопотанням про відновлення строків на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що за відсутності повного тексту ухвали заявник не знав підстав, за яких місцевим судом відмовлено у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу його дубліката.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції вказав, що про результат розгляду питання про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу було відомо скаржнику, позаяк його представник брав участь у судовому засіданні; строк для оскарження ухвали розпочинає свій перебіг з дня проголошення ухвали, а, виходячи з обставин оголошення ухвали, строку отримання її копії представником скаржника та дати подання апеляційної скарги, не вбачається обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання апеляційної скарги протягом те5рміну, встановленого законодавством.

Судова колегія відзначає, що суд апеляційної інстанції вірно вказав, що порядок набрання чинності судовим рішенням, яким не здійснюється вирішення господарського спору по суті, не можна ототожнювати з порядком набрання законної сили рішенням господарського суду, визначеним статтею 85 Господарського процесуального кодексу України, відтак, ухвала господарського суду набирає чинності з моменту її проголошення; при цьому за змістом статті 87 Господарського процесуального кодексу України надіслання повних рішень та ухвал сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь у судовому процесі не передбачено, проте ці особи мають право згідно з частиною другою статті 22 Господарського процесуального кодексу України знайомитися з відповідними процесуальними актами, знімати копії, а також заявляти клопотання про видачу їм належно засвідчених копій судових рішень.

За приписами частини першої статті 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на ухвалу місцевого господарського суду протягом п'яти днів з дня її оголошення місцевим господарським судом.

Згідно з частиною першою статті 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Заява про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 Господарського процесуального кодексу України повинна містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах). Наведена норма пов'язує можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до змісту частин другої та третьої статті 119 Господарського процесуального кодексу України, заява про відновлення пропущеного строку подається до господарського суду, який прийняв судове рішення; заява розглядається у засіданні господарського суду, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач і боржник, їх неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви; за результатами розгляду заяви виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві і боржнику; винесена ухвала повинна відповідати приписам статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Натомість, відмовляючи у задоволенні заяви про відновлення пропущеного строку та повертаючи матеріали апеляційної скарги на підставі пункту четвертого частини першої статті 97 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції не надав оцінки наведеним у клопотанні підставам, з яких було пропущено строк апеляційного оскарження - відсутності можливості подати апеляційну скаргу з огляду на неотримання у встановлений законодавством строк процесуальний документ, який мав намір оскаржити скаржник, та на необізнаність скаржника з підставами, за яких його ухвалено. Дослідивши, що текст оскаржуваного процесуального документа, при оголошенні якого 01.12.2015 в судовому засіданні був присутній представник скаржника, отримано скаржником нарочним лише 21.12.2015, апеляційний суд не з'ясував причини, з яких місцевий господарський суд видав ухвалу скаржнику лише 21.12.2015 в той час, коли заяву про отримання документа було подано 08.12.2015, апеляційний господарський суд не дослідив, чи було здійснено місцевим господарським судом розгляд заяви про видачу ухвали, чи була можливість видачі цієї ухвали на час подання заяви про отримання ухвали скаржником, чи впливала наявність повного тексту ухвали на подання апеляційної скарги на неї, а, відтак, передчасно дійшов висновку, про відсутність об'єктивних підстав для пропуску строку для оскарження ухвали, які не залежали від скаржника.

Таким чином, при вирішенні питання щодо відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги апеляційний господарський суд припустився порушень приписів статей 33, 43, 86 Господарського процесуального кодексу України, не перевіривши обставини, на які посилався скаржник, та не відобразивши в оскарженій ухвалі відповідні обставини.

За таких обставин, ухвала Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 підлягає скасуванню, а справа разом з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" направленню до Київського апеляційного господарського суду зі стадії розгляду питання про порушення апеляційного провадження.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 у справі №5011-54/14342-2012 Господарського суду міста Києва скасувати.

Справу направити до Київського апеляційного господарського суду зі стадії розгляду питання про порушення апеляційного провадження.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Г.Коробенко