Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого :            Полянського А.Г.,

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.

в судовому засіданні взяли участь представники:

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство по закупівлі та реалізації газу "Одесагаз" (далі – Товариство) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства "Міські дороги" (далі – Підприємство) про розірвання договору підряду на відновлення дорожнього покриття № 10-11-291/09 від 10.11.2009 р. (далі – Договір) та стягнення з Підприємства на користь Товариства, сплачені відповідно до Договору кошти в розмірі 43 275,60 грн.

Позовні вимоги Товариство, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та Господарського кодексу України (далі – ГК України) обґрунтовувало тим, що між ним та Підприємством 10.11.2009 р. було укладено Договір на відновлення дорожнього покриття за адресою: вул. Фонтанська дорога від Амбулаторного провулка (250 м). Товариство перерахувало останньому кошти у розмірі 43 275,60 грн., проте, незважаючи на неодноразові звернення Товариства про виконання обов’язків за Договором, Підприємство не розпочало виконання вказаних робіт та не надало жодних пояснень. Крім того, Товариство неодноразово зверталось листами та претензією до Підприємства з вимогою про розірвання договору та повернення грошових коштів, які були сплачені у вигляді авансу за Договором, проте відповіді одержано не було, а у відповіді на претензію Підприємство зазначило, що договорів підряду між ними не укладалось та жодних зобов'язань у Підприємства перед Товариством не існує.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.11.2013 р. (суддя Гут С.Ф.) у позові відмовлено.

Вказане рішення мотивовано тим, що Товариство не довело факту заподіяння йому прямих збитків внаслідок дій Підприємства у розмірі 43 275,60 грн., а вимоги Товариства щодо розірвання Договору є необґрунтованими в силу того, що за його умовами він вступає в силу з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 р. (колегія суддів: Ліпчанська Н.В., Мацюра П.Ф., Лисенко В.А.) рішення Господарського суду Одеської області від 25.11.2013 р. скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову.

Постанову прийнято з мотивів, викладених Товариством у позовній заяві. При цьому, задовольняючи позов в частині розірвання спірного Договору суд апеляційної інстанції виходив із положень ст. 849 ЦК України.

Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 р. скасувати, рішення Господарського суду Одеської області від 25.11.2013 р. в мотивувальній частині частково скасувати, резолютивну частину залишити в силі. Викладені у касаційній скарзі вимоги Підприємство обґрунтовує посиланням на обставини справи, приписи ст.ст. 261 267 530 ЦК України, зазначаючи, що господарським судом апеляційної інстанції невірно вирішено питання стосовно застосування строків позовної давності, вважає оскаржувану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що суперечить нормам матеріального і процесуального права.

Товариство скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Підприємства, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 р. – без змін. Викладені у відзиві вимоги Товариство обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова прийнята з урахуванням фактичних обставин справи та у відповідності до законодавства України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що:

– між Товариством (Замовник) та Підприємством (Підрядник) 10.11.2009 р. було укладено Договір на відновлення дорожнього покриття, за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов’язання виконати роботи по відновленню дорожнього покриття по вулиці Фонтанська дорога від Амбулаторного провулку (250м);

– за приписами пункту 2.1. Договору договірна ціна робіт на момент укладення договору складає 43 275,60 грн. у т.ч. 20 % ПДВ;

– згідно з п. 2.5. Договору оплата робіт проводиться у відповідності з актами виконаних робіт на підставі форм КБ-2в, КБ-3;

– пунктом 3.1. Договору визначено, що Замовник перераховує Підряднику 100 % передоплати від договірної ціни робіт під відновлення дорожнього покриття;

– у відповідності з п. 4.1. Договору Підрядник приймає від Замовника об’єкт під відновлення дорожнього покриття за актом приймання-передачі після передоплати робіт, відповідно до п. 3.1. Договору;

– відповідно до п 6.1. Договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов’язань;

– на виконання умов Договору Товариство перерахувало на розрахунковий рахунок Підприємства кошти у розмірі 43 275,60 грн. 100 % попередньої оплати, що підтверджується платіжними дорученнями № 264 та № 266 від 10.11.2009 р. на суму 3 275,60 грн. та суму 30 000 грн.;

– листом № 3911 від 14.05.2010 р. Товариство зверталось до Підприємства з проханням негайно прийняти об'єкт під відновлення та надати йому акт приймання розкопки під відновлення, виконати роботи та здати їх у відповідності з п. 4.7. Договору за актами виконаних робіт, також було зазначено, що порушення Підприємством умов Договору спричиняє нанесення збитків Товариству, які складаються з штрафів Інспекції з благоустрою м. Одеси, а також збільшення обсягів відновлювальних робіт, викликаних руйнуванням траншеї, листом № 37 від 18.05.2010 р. Підприємству було запропоновано надати акт приймання розкопки під відновлення, проте відповіді одержано не було;

– враховуючи обставини невиконання умов Договору Підприємством та відсутності відповіді на звернення, з метою уникнення збитків від руйнування траншеї, збільшення цін на матеріали і роботи, Товариство 29.07.2010 р. уклало з ТОВ "БВК "ПИК-СТРОЙ" договір підряду № 2907-01 на виконання робіт по відновленню асфальтового покриття по вул. Фонтанська дорога (від санаторія "Сонячний" до пров. Амбулаторний), про що листом № 5021 від 09.08.2010 р. повідомило Підприємство;

– 21.05.2013 р. Товариство направило на адресу Підприємства претензію № 109, згідно якої просило надати на протязі 10 днів з дати отримання цієї претензії, докази, які підтверджують фактичне виконання будівельних робіт по відновленню дорожнього покриття та акти виконаних робіт за формою КБ-2в та КБ-3;

– у листі-відповіді від 21.06.2013 р. № 432 на вказану претензію Підприємство повідомило Товариство про те, що жодного договору підряду між сторонами не укладалось, тому зобов'язань перед Товариства у нього немає. Вказані обставини у сукупності із невиконанням Підприємством умов Договору слугували підставою для звернення Товариства до суду з даним позовом.

Відповідно до частини першої ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, Підрядник зобов'язаний виконати роботу, а Замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що незважаючи на неодноразові звернення Товариства, Підприємство так і не розпочало виконання робіт за укладеним між сторонами Договором.

За приписами ст.ст. 525 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 849 ЦК України якщо Підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Водночас, в силу ч. 4 вказаної статті ЦК України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

За таких обставин, виходячи зі змісту наведених норм колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що позовні вимоги Товариства про розірвання Договору апеляційним господарськими судами задоволено правомірно та обґрунтовано.

При цьому, викладені у касаційній скарзі доводи Підприємства щодо пропуску Товариством строку позовної давності за вимогами про розірвання Договору були предметом дослідження господарського суду апеляційної інстанції в процесі перегляду справи в апеляційному порядку, виходячи із приписів ст. 849 ЦК України їм надана належна правова оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, у зв'язку із чим, вказані доводи відхиляються колегією суддів Вищого господарського суду України як необґрунтовані.

Враховуючи задоволення основних позовних вимог Товариства про розірвання Договору, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується також з правовою позицією суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для стягнення з Підприємства на користь Товариства сплачених на його виконання грошових коштів у розмірі 43 275,60 грн.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Одеського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги підприємства не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Міські дороги" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 р. у справі № 916/2419/13 Господарського суду Одеської області – без змін.

Головуючий суддя                                                            А.Г. Полянський

Суддя                                                                                Г.А. Кравчук

Суддя                                                                                Г.М. Мачульський