Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року Справа № 916/2441/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіКондратової І.Д.(доповідач),суддіГончарука П.А.,суддіСтратієнко Л.В.,за участі представника стягувача Крагеля М.М.розглянувши касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія"на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.01.2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 рокуза заявоюВідділу Державної виконавчої служби Котовського міжрайонного управління юстиції в Одеській областіпро зміну способу виконання рішення господарського суду Одеської області від 29.07.2015 рокуу справі № 916/2441/15 Господарського суду Одеської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Чубівський комбінат хлібопродуктів"доСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія"проспонукання до виконання мирової угодиВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.06.2014 року у справі № 916/1445/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Чубівський комбінат хлібопродуктів" (далі ТОВ "Чубівський комбінат хлібопродуктів") до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" (далі - СТОВ "Мрія") затверджено мирову угоду від 30.05.2014 року на стадії розгляду справи № 916/1445/14 про стягнення 1 894 910,96 грн та зобов`язання вчинити певні дії, яка підписана сторонами та затверджена судом.

Згідно умов затвердженої судом мирової угоди, ТОВ "Чубівський комбінат хлібопродуктів", яке є позивачем у справі № 916/1445/14 та СТОВ "Мрія", яке є відповідачем у справі № 916/1445/14 домовились про укладення мирової угоди на стадії судового розгляду Господарським судом Одеської області справи № 916/1445/14 на таких умовах:

"1) Позивач погоджується з метою мирного врегулювання спору прийняти від відповідача товар у вигляді 1500 тон пшениці 3-го класу, а також грошові кошти в сумі 391 381,37 грн, які складаються з:

Пшениця 3-го класу в заліковій вазі 1500 тон (одна тисяча п'ятсот тон.) з показниками якості:

- вологість - 13%;

- сміттєва домішка до 2%;

- 218 301,37 грн - пені;

- 100 000,00 грн - штрафу;

- 73 080,00 грн (сімдесят три тисячі вісімдесят грн.) - судового збору.

2) Відповідач з метою мирного врегулювання спору зобов'язується передати товар у вигляді 1500 тон пшениці 3-го класу, а також грошові кошти в сумі 391 381,37 грн у строк до 01 жовтня 2014 року.

3)У разі виконання відповідачем пункту 2 даної мирової угоди позивач не матиме до відповідача будь-яких претензій з предмету позову.

4)Дана мирова угода набуває чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для позивача та відповідача.

5)Дана мирова угода укладена у трьох примірниках: один примірник залишається в матеріалах справи № 916/1445/14, другий примірник залишається у позивача, третій примірник залишається у відповідача.

Провадження у справі № 916/1445/14 припинено".

У зв`язку з частковим виконанням відповідачем умов мирової угоди, позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом про спонукання СТОВ "Мрія" виконати мирову угоду, затверджену ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.06.2014 року у справі № 916/1445/14 та стягнути з відповідача товар у вигляді 1 500 тон пшениці 3-го класу на суму 1 500 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.07.2015 року у справі № 916/2441/15 позовні вимоги задоволені частково; зобов'язано СТОВ "Мрія" передати на користь ТОВ "Чубівський комбінат хлібопродуктів" товар у вигляді пшениці 3-го класу 1 500 тон; стягнуто з СТОВ "Мрія" на користь ТОВ "Чубівський комбінат хлібопродуктів" судовий збір в розмірі 1 218 грн; в решті позову відмовлено.

На виконання рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2015 року по справі № 916/2441/15 видано відповідні накази 14.08.2015 року.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 року рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2015 року у справі № 916/2441/15 залишено без змін; додатковою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 року у справі № 916/2441/15 стягнуто з СТОВ "Мрія" в дохід Державного бюджету 730,80 грн судового збору.

05.01.2016 р. до Господарського суду Одеської області від ВДВС Котовського МУЮ в Одеській області надійшла заява № 15699/03-42/В-12 від 28.12.2015 р. про зміну способу виконання рішення в порядку ст. 121 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.01.2016 року (суддя Мостепаненко Ю.І.), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 р (головуючий суддя: Принцевська Н.М., судді: Діброва Г.І., Лисенко В.А.) у справі № 916/2441/15 у задоволенні заяви ВДВС про зміну способу виконання рішення господарського суду Одеської області від 29.07.2015 року по справі № 916/2441/15 відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору, порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, а саме п. 6 ч. 1, ч. 2 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 121 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить суд касаційної інстанції скасувати постановлені у справі судові рішення в частині відмови у зміні способу виконання рішення та прийняти нове рішення, яким змінити спосіб виконання рішення в частині витребування СТОВ "Мрія" передати на користь ТОВ „Чубівський комбінат хлібопродуктів" товар у вигляді пшениці 3-го класу 100 тон та стягнути з відповідача на користь позивача 1 500 000,00 грн вартості пшениці 3-го класу у кількості 1500 тон.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, вважаючи, що у випадку задоволення заяви ВДВС Котовського МУЮ в Одеській області про зміну способу виконання судового рішення з повернення майна на стягнення його вартості фактично зміниться спосіб захисту, передбачений статтею 16 ЦК України, що, в свою чергу, призведе до зміни рішення по суті.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника ТОВ "Чубівський комбінат хлібопродуктів", перевіривши згідно ст.ст. 1115, 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що 16.11.2015 року ВДВС Котовського МУЮ в Одеській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 49367381 про примусове виконання наказу Господарського суду Одеської області № 916/2441/15 від 14.08.2015 року про зобов'язання СТОВ "Мрія" передати на користь ТОВ "Чубівський комбінат хлібопродуктів" товар у вигляді пшениці 3-го класу 1 500 тон, але при проведенні виконавчих дій примусового характеру ВДВС з`ясовано, що майно, яке підлягає передачі стягувачу, у боржника відсутнє.

При цьому, 19.11.2015 року до ВДВС Котовського МУЮ в Одеській області надійшла заява боржника про направлення до суду заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду шляхом зобов`язання боржника перерахувати на розрахунковий рахунок ТОВ „Чубівський комбінат хлібопродуктів" вартість товару у сумі 1 500 000 грн, на підставі якої ВДВС Котовського МУЮ в Одеській області звернувся до суду з відповідною заявою в порядку ст. 121 ГПК України з долученням заяви СТОВ "Мрія" № 18 від 18.11.2015 р., згідно якої боржник повідомив орган ДВС про відсутність в наявності у СТОВ "Мрія" 1 500 тон пшениці 3 класу та можливість сплатити 1 500 000,00 грн на користь стягувача в рахунок виконання зобов`язання та акту державного виконавця від 18.11.2015р., згідно якого зафіксовано факт відсутності у боржника 1 500 тон пшениці 3 класу та пропозицію СТОВ Мрія виконати зобов`язання перед стягувачем грошовими коштами в сумі 1 500 000,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні заяви ВДВС про зміну способу виконання рішення суди попередніх інстанцій встановили, що належним доказом відсутності у боржника 1 500 тон пшениці 3-го класу мала бути відповідна постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа у зв'язку з відсутністю у боржника вищевказаного майна, проте такої постанови заявником не надано. Господарські суди визнали неналежним доказом відсутності майна у боржника акт державного виконавця від 18.11.2015 року, яким встановлено факт відсутності у боржника 1 500 тон пшениці 3 класу, а заява СТОВ "Мрія" щодо відсутності 1 500 тон пшениці 3-го класу розцінена судами як така, що надана заінтересованою стороною (самим боржником), і в якості належного доказу не прийнята судом до розгляду.

Вищий господарський суд України не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій в якості підстав для відмови у задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення з таких підстав.

У частині першій статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.

Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.

Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено статтею 16 ЦК України.

Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Враховуючи викладене, у випадку задоволення заяви про зміну способу виконання судового рішення з повернення майна на стягнення його вартості фактично змінюється спосіб захисту, передбачений статтею 16 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 25.11.2015 року № 6-1829цс15.

Відповідно до ст. 82 ГПК України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених п.п. 1 та 2 ч.1 ст. 11116 цього Кодексу.

Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України (ст. 11128 ГПК України).

За таких обставин, у випадку задоволення заяви про зміну способу виконання судового рішення з повернення майна (спосіб захисту: відновлення становища, яке існувало до порушення - п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України) на стягнення його вартості (спосіб захисту: відшкодування майнової шкоди - п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України) суди фактично змінили б рішення суду по суті та самостійно змінили спосіб захисту, передбачений статтею 16 ЦК України.

Разом з тим, суд касаційної інстанції враховує, що місцевий господарський суд, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, відмовив у позові з огляду на його недоведеність належними і допустимими доказами та необґрунтованість.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

При цьому, судовий акт підлягає скасуванню лише за умови, якщо таке порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права призвело до прийняття неправильного по суті судового рішення. Законне, обґрунтоване та правильне по суті й справедливе рішення суду не може бути скасовано з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, визначені у ст. 1117 ГПК України, а також те, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані судами першої та апеляційної інстанції з достатньою повнотою, і помилки у застосуванні ст. 121 ГПК України не впливають на правильність висновку судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення, Вищий господарський суд України дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги, а ухвалені у справі судові рішення - без змін, але з урахуванням мотивів та підстав, викладених у цій постанові.

Судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за розгляд касаційної скарги, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.01.2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 року у справі № 916/2441/15 залишити без змін.

Головуючий суддя І.Д. Кондратова

Суддя П.А. Гончарук

Суддя Л.В. Стратієнко