Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року Справа № 910/20311/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Вовка І.В. Черкащенка М.М.розглянувши касаційну скаргу житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-14" на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 01.10.2015 Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2016у справі№ 910/20311/15за позовомпублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" дожитлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-14"простягнення 247 392, 66 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Селезньова О.О., Шевченко О.М. - за довіреностями;

від відповідача: Кіщук Т.В., Конішевська Н.О., Ворона С.Д., Кугаткін Ю.С., Клеванець В.В. - за довіреностями; Канєвський С.О. - керівник.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-14" про стягнення 202 744,08 грн за договором постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №047723/4-05 від 18.08.2004, інфляційних втрат у розмірі 22 539, 80 грн, 3% річних у розмірі 5998,68 грн, пені у розмірі 5972,89 грн та10137,20 грн штрафу (а.с. 5-8).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 18.08.2004 року, а саме на несплату наданих за період з 01.07.2012 року по 30.06.2014 року послуг з постачання гарячої води та приймання стоків води у зв'язку з чим у Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-14" утворилась заборгованість.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець - 14" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" основну заборгованість у розмірі 88748 грн. 35 коп., пеню у розмірі 2614 грн. 55 коп., штраф у розмірі 4437 грн. 42 коп., 3 % у розмірі 2625 грн. 85 коп., інфляційні втрати у розмірі 9866 грн. 48 коп., судовий збір у розмірі 2165 грн. 85 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 року рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 року скасовано частково. Резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: "1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-14" (04212, м. Київ, вул. Тимошенка, 13, код ЄДРПОУ 22885811) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А; код ЄДРПОУ 03327664) заборгованість за надання послуг з прийняття стоків гарячої води в розмірі 88 748 (вісімдесят вісім тисяч сімсот сорок вісім) грн. 35 коп, 2 614 (дві тисячі шістсот чотирнадцять) грн 55 коп пені, 2 625 (дві тисячі шістсот двадцять п'ять) грн 85 коп - 3% річних, 9 866 (дев'ять тисяч вісімсот шістдесят шість) грн 48 коп інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 2 077 (дві тисячі сімдесят сім) грн 10 коп 3. В задоволенні іншої частини позову відмовити."

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 18.08.2004 року між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Житлово-будівельним кооперативом "Арсеналець - 14" укладено договір №04723/4-05 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору.

Згідно з п. 2.1.1 договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями водолічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.

Зняття показань з лічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг (п. 2.1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1.4 договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями водолічильників та/або іншими способами визначення об'ємів стоків відповідно до розділу 21 Правил користування.

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ "АК "Водоканал" вказувало на те, що відповідно до зведеного акту звірки за послуги водопостачання та водовідведення по коду 5-50404 за період з 01.07.2012 року - 01.07.2014 року, який підписаний представниками позивача, вартість наданих відповідачеві послуг по постачанню питної води склала 113 995,73 грн, а прийнятих стоків - 88 748,35 грн., які відповідачем не оплачені повністю, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість, яку позивач і просить стягнути в судовому порядку.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд, посилаючись на умови укладеного між сторонами договору на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 18.08.2004 року, визнав позовні вимоги позивача обґрунтованими в частині стягнення заборгованості за надані у період з 01.07.2012 року по 30.06.2014 року послуги з прийняття стоків води та нарахованих на цю суму інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу. При цьому, місцевий господарський суд зазначив, що надання послуг з постачання холодної води, яка іде на підігрів не передбачено умовами договору на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 18.08.2004 року, а тому заборгованість за такі послуги не підлягає стягненню з відповідача.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині стягнення штрафу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість такої позовної вимоги, з огляду на відсутність належних доказів відмови відповідача оплатити направлені рахунки.

Предметом розгляду у даній справі є заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.07.2012 - 01.07.2014 року у загальному розмірі 202744,08 грн, з яких 113995,73 грн. за питну воду, що йде на підігрів (за кодом 5-50404) та її відведення (стоки) на суму 88748,35 грн.

Так, висновок судів попередніх інстанцій про безпідставність позовних вимог в частині стягнення заборгованості за постачання холодної води, яка іде на підігрів, колегія суддів вважає правомірним, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води, зокрема зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

У п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 зазначено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази того, що на балансі відповідача знаходяться теплові пункти (котельні). З розрахунку позивача вбачається, що він нараховував суми до сплати за воду, яка надходить для підігріву до бойлерів, що не перебувають на балансі відповідача. Однак, договір між позивачем та відповідачем передбачає постачання питної води і не містить зобов'язань відповідача оплачувати вартість води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів, які не знаходяться на його балансі, у вигляді гарячої води.

З огляду на те, що підстави позову пов'язані з невиконанням відповідачем умов договору щодо оплати поставленої питної води, а постачання холодної води та її оплата для виготовлення гарячої не регулюється умовами договору, то суди дійшли правомірного висновку про відмову в позові в цій частині.

Щодо заявленої суми заборгованості у розмірі 88748 грн. 35 коп, яка за твердженням позивача, утворилась за неналежне виконання відповідачем зобов'язання з оплати послуг водовідведення питної води, що йде на підігрів, за період з 01.07.2012 по 01.07.2014, та нарахованих на цю суму інфляційних втрат, 3% річних, пені, колегія суддів вважає передчасними та необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про задоволення цієї позовної вимоги, з огляду на наступне.

Надаючи оцінку поданим позивачем доказам здійсненого нарахування суми заборгованості, суди попередніх інстанцій залишили, при цьому, поза увагою доводи відповідача в цій частині.

Так, дійшовши висновку про обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку, суди виходили з наявного в матеріалах справи зведеного акту звірки за послуги водопостачання та водовідведення по коду 5-50404 за період з 01.07.2012 року - 01.07.2014 року та реєстру дебетово-інформаційних повідомлень, що підтверджують виставлення рахунків до банківської установи відповідача, розшифровки рахунків абонента та платіжні вимоги -доручення за період з 01.07.2012 - 01.07.2014.

Однак, вказаний акт звірки, яким суди обґрунтували розмір заборгованості підписаний лише представниками позивача, не погоджений відповідачем та заперечується останнім, з огляду на протиріччя наведених в акті даних щодо кількості стоків гарячої води.

При цьому, відповідач, вказуючи на наявні протиріччя посилається на те, що ним було спожито гарячої води в обсязі 24331,25 куб.м., який обчисленний приладом обліку, що встановлений виконавцем послуг з гарячого водопостачання ПАТ "Київенерго", на балансі якого перебуває тепловий пункт №42 до якого позивач подає холодну воду, яка йде на підігрів.

Пунктом 2.1.4 договору передбачено, що кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями водолічильників та/або іншими способами визначення об'ємів стоків відповідно до розділу 21 Правил користування.

Відповідно до наданих відповідачем листів Структурного відокремленого підрозділу "Київські теплові мережі" Публічного акціонерного товариства "Київенерго" №029/72/1/15750 від 24.12.2015 року та №029-22/1/15736 від 24.12.2015 року, житловий будинок за адресою м. Київ, вул. Маршала Тимошенка,13 (ЖБК "Арсеналець-14") забезпечується гарячим водопостачанням від центрального теплового пункту №42, в якому знаходиться теплообмінник системи централізованого гарячого водопостачання та перед зазначеним теплообміником, до якого приєднано два житлові будинки, встановлено засіб обліку холодної води, що використовується для приготування гарячої, при цьому по кожному окремому будинку кількість холодної води, що використовується для приготування гарячої води, не розраховується, а розрахунки за спожиту гарячу воду здійснюються за показаннями будинкового засобу обліку, який встановлено безпосередньо у будинку.

Отже, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій стягуючи з відповідача на користь позивача вартість послуги з водовідведення гарячої води не встановили належним чином обсяг такої послуги та її вартість, з урахуванням наданих листів ПАТ "Київенерго".

Як закріплено в ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вимоги щодо належності та допустимості доказів закріплені в ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що закріплено в ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Не врахування та не дослідження вказаних вище обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, призвело до прийняття судами попередніх інстанцій передчасних висновків по суті заявленого позову.

Наведене свідчить, що, під час розгляду справи місцевим господарським судом та апеляційного перегляду, господарськими судами попередніх інстанцій допущено порушення ст. ст. ст. ст. 42, 43, 47, 43, 82, 99, 101 ГПК України, що є підставою для скасування прийнятих у цій справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За змістом ч.2 ст. 11110 ГПК України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо, зокрема: господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, встановити реальний об'єм наданих позивачем послуг та надати належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, та вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-14" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 у справі № 910/20311/15 скасувати в частині задоволення позовних вимог та в цій частині передати справу на новий розгляд.

Головуючий Н.М.Нєсвєтова

Судді І.В.Вовк

М.М.Черкащенко