ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року Справа № 916/2140/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач)суддів Кондратової І.Д. Нєсвєтової Н.М., за участі представників: позивача: відповідача: Кудряшов О.Ю., Мусієнко О.В. Скопінцев Ю.Ю.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях"на рішення та постановуГосподарського суду Одеської області від 10 жовтня 2016 року Одеського апеляційного господарського суду від 24 січня 2017 рокуу справі№ 916/2140/16за позовомдержавного підприємства водних шляхів "Укрводшлях"додержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород-Дністровської філіїпро стягнення 166 183,28 грн

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2016 р. державне підприємство водних шляхів "Укрводшлях" звернулось до суду з позовом до державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород - Дністровської філії про стягнення 166 183,28 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.10.2016 (суддя - Петров В. С.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 (головуючий - Лавриненко Л.В., судді - Філінюк І.Г., Аленіна О.Ю.), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору, порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник позивача доповнив вимоги касаційної скарги та зазначив, що оскільки замовником за договором є саме державне підприємство "Адміністрація морських портів України", то справа мала розглядатися за його місцезнаходженням в господарському суді міста Києва, в зв'язку з чим судами було порушено правила територіальної підсудності, що відповідно до п.6 ч.2 ст. 11110 ГПК України є безумовною підставою для скасування судових рішень.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судами, 23.12.2014 між ДПВШ "Укрводшлях" (виконавець) та ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород - Дністровської філії (замовник) було укладено договір про надання послуг № 116-В-БДФ-14 (162п), за умовами якого ДПВШ "Укрводшлях" прийняло на себе зобов'язання надати послуги самохідною завознею "СЗ-22" щодо зняття та укладення якорів при проведенні днопоглиблювальних робіт на Лиманській частині підхідного каналу Білгород - Дністровського морського порту земснарядом "Скіф", а ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород - Дністровської філії - прийняти та оплатити ці послуги за ціною та в терміни, передбачені даним договором.

Відповідно до п. п. 3.1., 3.2. договору погодинна вартість роботи судна становить:- у ходовому режимі - 1 209,60 грн/год. з ПДВ; - у режимі виробничої зупинки (простою) - 410,10 грн. з ПДВ.

Загальна вартість послуг за договором визначається як сума добутку тривалості перебування судна у відповідних режимах та погодинних розцінок, зазначених у п. 3.1 цього договору. Тривалість перебування судна у відповідних режимах підтверджується виконавцем шляхом надання виписок з вахтового журналу (п. 3.2. договору).

Пунктом 4.1. договору визначено, що початок надання послуг здійснюється на підставі заявки від замовника через головного диспетчера ДП "Укрводшлях", яка подається не менше ніж за 4 (чотири) години до почату надання послуг.

За п. п. 4.2.- 4.3. договору надання послуг виконавцем підтверджується проміжними виписками з вахтового журналу наданих послуг, що складаються та підписуються капітанами суден виконавця та представником замовника з зазначенням фактично відпрацьованого судном у кожному режимі часу. Загальний обсяг наданих послуг підтверджується відповідним актом фактично наданих послуг, що оформляється належним чином та підписується уповноваженими на те особами сторін. Підписи сторін в актах розшифровуються та скріплюються печатками.

Згідно з п. 7.1. договору він набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, але не пізніше 31.12.2014. Відповідно до ст. 631 ЦК України сторони встановили, що умови договору застосовуються до відносин, які виникли до його укладання, а саме з 14.11.2014.

Між сторонами було підписано протоколу узгодження договірної ціни до договору № 162п від 23.12.2014, в якому сторони погодили, що загальна вартість послуг за договором не може перевищувати 100 000,00 грн.

ДПВШ "Укрводшлях" було складено акти приймання виконаних послуг № 1 від 01.12.2014 за листопад (1) 2014 р. на суму 59 886,86 грн; № 1 від 08.12.2014 за листопад (2) 2014 р. на суму 30 910,46 грн; № 1 від 15.12.2014 за листопад (3) 2014 р. на суму 46 438,28 грн; № 2 від 22.12.2014 за грудень (1) 2014 р. на суму 59 890,54 грн; № 2 від 31.12.2014 за грудень (2) 2014 р. на суму 59 854,46 грн, а всього на суму 256 980,60 грн.

ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород - Дністровської філії прийняті та оплачені послуги за актами № 1 від 01.12.2014 за листопад (1) 2014 р. на суму 59 886,86 грн, № 1 від 08.12.2014 за листопад (2) 2014 р. на суму 30 910,46 грн, а всього на 90 797,32 грн.

Неоплаченими залишились послуги на суму 166 183,28 грн за актами № 1 від 15.12.2014 за листопад (3) 2014 р. на суму 46 438,28 грн; № 2 від 22.12.2014 за грудень (1) 2014 р. на суму 59 890,54 грн; № 2 від 31.12.2014 за грудень (2) 2014 р. на суму 59 854,46 грн.

Як встановлено судами, підставою для складання актів № 1 від 15.12.2014 за листопад (3) 2014 р., № 2 від 22.12.2014 за грудень (1) 2014 р., № 2 від 31.12.2014 за грудень (2) 2014 р.

є договір № 140П від 14.11.2014.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач просить стягнути з відповідач 166 183,28 грн.

За змістом положень статей 626, 627 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, договір про надання послуг є складним зобов'язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов'язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Згідно з ст.ст. 525, 526, 629 ЦК і ст. 193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Господарські суди встановивши, що оскільки відповідач виконав свої зобов'язання за договором № 116-В-БДФ-14 (162п) від 23.12.2014 (послуги в межах ціни, зазначеної у протоколі узгодження договірної ціни до договору № 116-В-БДФ-14 (162п) від 23.12.2014 оплатив), а сума заборгованості у розмірі 166 183,28 грн, яку просить позивач стягнути з відповідача виникла за договором № 140П від 14.11.2014, що між сторонами не укладався, прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 166 183,28 грн.

Відповідно до ст. 11117 ГПК України суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку зібраних у справі доказів.

Крім того, сторонами у протоколі узгодження договірної ціни було зазначено, що загальна вартість робіт не може перевищувати 100 000,00 грн і позивачем не було доведено, що сторонами було погоджено надання послуг на іншу суму, як і не доведено, що позивач повідомляв відповідача про перевищення вартості наданих послуг, що також виключає підстави для стягнення спірної суми.

Що стосується доводів позивача про порушення господарськими судами правил територіальної підсудності, то вони також є безпідставними, оскільки позов ним було пред'явлено до державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород-Дністровської філії.

Відповідно до ч.4 ст. 15 ГПК України, якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті за місцезнаходженням відособленого підрозділу, тобто в силу ч. 2 ст. 15 ГПК України - за місцезнаходженням відповідача, адже спір виник при виконанні господарського договору, адже всі права і обов'язки відповідача як замовника за спірним договором здійснювала Білгород-Дністровська філія державного підприємства "Адміністрація морських портів України".

Вказана процесуальна норма передбачає саме ті випадки, коли відокремлений підрозділ за своїм правовим статусом не є самостійною юридичною особою, але уповноважений останньою на виконання від її імені певних дій чи функцій.

Таким чином, рішення господарських судів про відмову у позові є законними і обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують і підстав для скасування судових рішень не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати за подання касаційної скарги покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 10 жовтня 2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24 січня 2017 року у справі за № 916/2140/16 - без змін.

Головуючий, суддя Л. Стратієнко Суддя І. Кондратова Суддя Н. Нєсвєтова