ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року Справа № 913/177/15 Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І.М., суддів Бондар С.В., Студенця В.І., за участі представника позивача Є. Сороколіта (дов. від 21.04.2016), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" на ухвалу Господарського суду Луганської області від 8 грудня 2016 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13 лютого 2017 року за скаргою державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області у справі № 913/177/15 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" про стягнення 5 941 501 грн 19 коп.,

УСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Луганської області від 25 червня 2015 року позов задоволено в частині стягнення 5 012 040 грн 58 коп. основного боргу, 39 504 грн 74 коп. річних, 333 079 грн 31 коп. інфляційних втрат, у решті позову відмовлено.

На виконання рішення видано наказ від 14 липня 2015 року і постановою від 19 серпня 2015 року старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області відкрито виконавче провадження ВП № 48542580 з його примусового виконання.

Постановою від 25 серпня 2015 року виконавче провадження з примусового виконання наказу було зупинено на підставі пункту 15 частини 1 статті 37 та статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) з мотивів внесення боржника до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Постановою від 2 вересня 2015 року виконавче провадження було поновлено з підстав завершення процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу.

Постановою від 3 вересня 2015 року виконавче провадження № 48542580 було приєднане до зведеного виконавчого провадження № 48687902, яке веде відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області.

Постановами від 6 і 28 вересня 2016 року накладено арешт на майно боржника та заборонено здійснювати його відчуження.

Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" подало до господарського суду скаргу та просило визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, а саме щодо накладення 28 вересня 2016 року арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також визнання недійсною постанови від 28 вересня 2016 року старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Ухвалою Господарського суду Луганської від 18 грудня 2016 року (суддя О. Рябцева), залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13 лютого 2017 року, у задоволенні скарги відмовлено з мотивів безпідставності вимог.

Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" просить ухвалу і постанову господарських судів скасувати з підстав неправильного застосування статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і статті 43 Господарського процесуального кодексу України оскільки стосовно цієї особи порушено провадження у справі про банкрутство.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" проти доводів касаційної скарги заперечє і в її задоволенні просить відмовити.

Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області право на подання відзиву на касаційну скаргу не використав і його представник у судове засідання не з'явився.

Колегія судді вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 25 Закону, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно з приписами статті 27 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

За змістом статті 57 Закону арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до статті 37 Закону виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) та виконання рішень у немайнових спорах.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 3 січня 2013 року у справі № 913/40/13-г за заявою кредитора - публічного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" порушено справу про банкрутство державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" на підставі Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону від 30 червня 1999 року № 784-XIV) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. За цих обставин господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що до спірних правовідносин слід застосовувати норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які діяли до 19 січня 2013 року.

На час розгляду скарги на дії та рішення органу державної виконавчої служби, у справі про банкрутство здійснюються заходи розпорядження майном боржника і постанову про визнання державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" банкрутом господарським судом не винесено.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону від 30 червня 1999 року) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 статті 12 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону від 30 червня 1999 року) встановлено, що в ухвалі про порушення провадження у справі про банкрутство вказується про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до подання заяви про порушення справи про банкрутство. Мораторій вводиться на задоволення всіх вимог кредиторів, крім випадків, передбачених цим Законом.

Аналіз норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону від 30 червня 1999 року) свідчить, що дія мораторію розповсюджується на конкурсну заборгованість - вимоги кредиторів, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство боржника і не поширюється на поточну заборгованість - вимоги, що виникли після порушення справи.

Оскільки дія мораторію не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань, які виникли після його введення, перед поточними кредиторами, то й не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 25 червня 2015 року в даній справі з відповідача стягнуто суми боргу, інфляційних втрат і річних з підстав неналежного виконання боржником умов договору купівлі-продажу природного газу від 17 грудня 2013 року № 1359/14-БО-20, який укладено після порушення провадження у справі про банкрутство державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

За цих обставин господарські суди дійшли правомірного висновку про те, що вимоги публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до боржника не є конкурсними в розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону від 30 червня 1999 року), а отже на них не поширюється дія мораторію і у державного виконавця відсутні правові підстави зупинення виконавчого провадження ВП №48542580 на підставі пункту 8 частини 1 статті 37 Закону.

Посилання державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" у касаційній скарзі на правові позиції Верховного суду України, викладені у постанові від 12 березня 2013 року у справі № 29/5005/16170/2011 Господарського суду Дніпропетровської області та постанові від 1 жовтня 2013 року у справі № 28/5005/3240/2012 Господарського суду Дніпропетровської області, не можуть бути враховані, оскільки у зазначених спорах вирішувалося питання правомірності стягнення штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів за невиконання поточних грошових зобов'язань, проте у даному випадку господарські суди відмовили у задоволенні позову в частині стягнення пені.

За відсутності порушення прав боржника у виконавчому провадженні, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні скарги на дії та рішення органу державної виконавчої служби.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Ухвалу Господарського суду Луганської області від 8 грудня 2016 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13 лютого 2017 року у справі № 913/177/15 залишити без змін, а касаційну скаргу державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" без задоволення.

Головуючий, суддя І. М. Васищак Суддя С. В. Бондар Суддя В. І. Студенець